Дипломная работа: Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах

Метод 4. Метод нормативних затрат.

Нормативний метод обліку вибуття запасів складовою давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативно­му метод калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 «оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін». Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни мають регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартост продукції (робіт, послуг) такі. В основу калькуляції фактичної собівартост окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативно собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів.

За дотримання цих норм (і їх своєчасного перегляду) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16 «Витрати», виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховують до складу собівартості реалізованої продукції.

Нормативна калькуляція — це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Діючими нормами прийнято називати норми нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляц можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативн калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукц (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку витрат калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими метода­ми оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.

Метод 5. Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу

Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгово націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяц товарів (п. 22 П(С)БО 9).

Сума торговельної націнки, що припада на реалізований товар, розраховується з використанням середнього відсотка торгових націнок за формулою:

(1.2)

СТН = Р * ( ЗТН + ТН ) / РЗ поч. + РЗВ

СТН –Сума торгової націнки;

Р – Продажна (роздрібна) вартість;

ЗТН – залишок торгових націнок на поч. місяця;

ТН – торгова націнка за місяць;

РЗ поч. – продажна (роздрібна вартість залишку товарів на поч. місяця;

РЗВ - продажна (роздрібна) вартість отриманих у звітному періоді товарів.

Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах нфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Оцінка запасів на дату балансу незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості та господарсько корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-виробничих запасів може зменшуватися під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент.

Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дв ситуації:

-                  первісна вартість запасів перевищу чисту вартість реалізації;

-                  первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних у недостач осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторсько заборгованості (або інших активів) і відображається у складі доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартост запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка (стаття «Інші операційні витрати» ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.

Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості товарно-виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартост реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Отже незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.

1.3 Техніко-економічна характеристика СТОВ «А/ф «Прилуччина»

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуччина» засноване 30 червня 2000 року. Засновниками Товариства являються фізичні особи.

Товариство юридичною особою відповідно до чинного законодавства України і створене з метою розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності для отримання прибутку шляхом здійснення виробництва та реалізац сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва. Юридична адреса: Україна, 17591, Чернігівська обл., Прилуцький р-н., с. Жовтневе, вул. Панченка, 27.

Основними напрямками діяльності СТОВ «А/ф «Прилуччина» на сьогоднішній день є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока м’яса. Продукція рослинництва вирощується на площі 959га взятих в оренду в пайовиків с. Жовтневе, Прилуцького р-ну. Врожайність сільськогосподарських культур в господарстві на рівні середньої по Прилуцькому району. Основними споживачами продукції рослинництва являються переробні підприємства Чернігівської та Київської областей а також зернотрейдери України. Загальна кількість поголів’я племінного стада корів української червоно-рябої породи складає 314 голів. По надоях молока на одну корову господарство займає 3 місце в районі. Споживачами продукції тваринництва є Лосинівський та Прилуцький молокозаводи, м’ясопереробні підприємства м. Прилуки та ТОВ «УкрКрокЗалізБуд». Вся сільськогосподарська продукція підприємства досить високої якост користується попитом.

Склад засновників СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Склад засновників СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	Фізичні особи		Юридичні особи
	Всього	В т. ч. працівники підприємства
Чисельність	4	1	-
В тому числ мають:  земельні паї	2	2	-
майнові паї	2	2	-

Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, директор, яким призначений Чайківський Валентин Віталійович. Згідно штатного розпису передбачено посаду керуючого виробництвом, яку займає Кубрак Віктор Павлович, а також посади головного інженера, головного бухгалтера, агронома, завідуючого молочно-твариннцькою фермою та зоотехніка.

Підприємство СТОВ”Агрофірма”Прилуччина” має невелику структуру управління.

Організаційна структура підприємства лінійною. Особливостями даної структури є чіткість взаємовідносин, однозначність команд, надійний контроль на підприємстві. Але за тако організаційної структури висока централізація управління, тому керівник СТОВ А/Ф „Прилуччина” повинен вирішувати будь-які як стратегічні, так і поточн питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів.

Організаційна структура підприємства представлена на (рис.1.1)

Облік на підприємстві СТОВ А/Ф Прилуччина” здійснюється відповідно Наказу №01 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» (Додаток А).

Рис.1.1 Організаційна структура управління СТОВ «А/Ф «Прилуччина»

Структура штабу бухгалтерії СТОВ А/Ф „Прилуччина” розподілена таким чином:

1.         головний бухгалтер

2.         бухгалтер по реалізації

3.         бухгалтер по обліку праці і тваринництву

4.         бухгалтер по автопарку і бюджету

5.         бухгалтер відділку

Також касир, секретар, начальник відділу кадрів.

Головний бухгалтер займається обліком рахунків в банку, податку на додану вартість, складанням звітності, обліком нших податків і платежів.

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективно форми бухгалтерсь­кого обліку, його технічної оснащеності. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність способи облікових записів.

В СТОВ А/Ф „Прилуччина” застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Для більш ґрунтовної техніко-економічної характеристики господарства розглянемо таблицю 1.2, де розраховані основн економічні показники господарської діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» (використовуючи фінансову звітність - Додатки Б,В,Г,Д,Е,Ж) .

Таблиця 1.2

Техніко-економічна характеристика СТОВ”Агрофірма”Прилуччина за 2004-2006 роки

Показники		Роки											Абсо-лютне відхи-лення в 2006 р. від 2005 р. (±)	Ланцюгові темпи росту, %
		2004		2005				2006						в 2005 р.		в 2006 р.
1		2		3				4					5	6		7
1. Обсяг товарної продукції, тис.грн.		1346,7		1752,1				2145,2					+393,1	130		122
2.Собівартість товарної продукції, тис.грн.		1242,2		1689,6				1816,9					+127,3	136		108
3.Доход (виручка) від реалізац продукції, тис.грн.		1235,9		1683,1				1763,7					+80,6	136		105
4.Чистий доход від реалізац продукції, тис.грн.		1092,7		1511,7				1584,2					+72,5	138		105
5. Собівартість реалізовано продукції, тис.грн.		993,6		1295,4				1491,1					+195,7	130		115
6. Валовий прибуток (збиток), тис.грн.		99,1		216,3				93,1					-123,2	218		43
7.Прибуток (збиток) від основно діяльності, тис.грн.		17,0		138,4				(38,9)					-177,3	814		-
8. Прибуток (збиток) від іншо операційної діяльності, тис.грн.		(114,6)		(69,6)				(105,9)					-175,5	61		152
9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис.грн.			(97,6)			68,8				(144,8)	-213,6				-		-
10. Прибуток (збиток ) від фінансової та інвестиційної діяльності, тис.грн.			68,8			83,3				100,3	17				121		120
11. Прибуток (збиток) від звичайно діяльності, тис.грн.			51,9				237,6			3,7	-233,9				458		2
12.Чистий прибуток (збиток), тис.грн.			51,9				237,6			3,7	-233,9				458		2
13. Середня вартість власного капіталу, тис.грн.			313,8				460,2			544,1	+83,9				147		118
14. Середня вартість сукупного капіталу, тис.грн.			868,6				1151,7			1348,0	+196,3				133		117
15. Рентабельність реалізовано продукції по валовому прибутку, %			10,0				16,7			6,2	-10,5				167		37
16. Рентабельність по прибутку від основної діяльності, %			-				0,6			-	-0,6				-		-
17. Рентабельність по чистому прибутку, %			-				0,6			-	-0,6				-		-
18.Рентабельность власного капіталу, %			0,2				0,2			-	-0,2				100		-
	19. Рентабельність сукупного капіталу, %		0,1		0,2				-			-		200		-
	20.Середня вартість основних, тис.грн.		377,6		515,8				600,1			+84,3		137		116
	21. Віддача основних засобів, грн.		3,6		3,4				3,6			+0,2		94		106
	22.Середньооблікова чисельність працівників, чол.		103		101				100			-1		98		97
	23.Фонд оплати праці тис.грн.		242,7		260,4				357,9			+97,53		107		137
	24.Середньорічна продуктивність прац одного працівника, тис. грн.		13,1		17,3				21,5			+4,2		132		124
	25.Середньорічна оплата прац одного працівника, тис.грн		2,4		2,6				3,6			+1,0		108		139
	26.Матеріальні витрати, тис.грн.		918,4		909,8				1025,2			+115,4		99		113
	27. Матеріаловіддача, грн.		1,5		1,9				2,1			+0,2		127		111

Дані таблиці 1.2 свідчать про те, що виручка за досліджуваний період зросла на 5%, що не досить вагомим показником і не дало змогу отримати прибутку більше, ніж у 2004 році. Також негативним показником є і те, що собівартість також збільшилась на 15%, що відповідно скоротило можливість отримати максимальний прибуток. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13