Дипломная работа: Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах

Не меншу значимість при аналізі рентабельності відіграють показники рентабельност витрат. Доцільно проаналізувати відношення витрат від звичайної діяльності до виручки від продажу. Під витратами від звичайної діяльності розуміється сукупна величина собівартості продукції, управлінських і комерційних витрат. Для більше детального аналізу рекомендується розглянути наступні показники: відношення собівартості до виручки, відношення управлінських витрат до виручки й відношення комерційних витрат до виручки, на основі чого робляться висновки про ефективність управління витратами.

 (3.7)

Рентабельність витрат = _____Собівартість________

Чистий доход від реалізації 

 (3.8)

Рентабельність управлінських = Управлінські витрати

витрат Чистий доход від реалізації

 (3.9)

Рентабельність комерційних = ____Витрати на збут_____

витрат  Чистий доход від реалізації

Збільшення показників рентабельності витрат сигналізує про проблеми з контролем витрат.

Проаналізуємо формування чистого прибутку підприємства за даними Звіту про фінансові результати СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» за 2004-2006 рр (Дивитися табл. 3.7).

За період з 2004-2006 рр. виручка від реалізації збільшилась на 491,5 тис.грн., або на 45%. Собівартість реалізованої продукції за досліджуваний період зросла на 497,5 тис. грн, або на 50,1%. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.

Прибуток від реалізації в 2006 р. зменшився в порівнянні з 2004 р. на 6 тис. грн., або на 6,1%, хоча в порівнянні з 2005 р. прибуток в 2006 р. зменшився на 123,2 тис. грн., або на 57%.

Таблиця 3.7

Аналіз формування чистого прибутку СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення 2006 р. від 2004 р.,(±)
				Або-лютне, тис.грн.	Відно-сне, %
Чистий доход (виручка) від реалізац продукції, тис.грн.	1092,7	1511,7	1584,2	491,5	45,0
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	993,6	1295,4	1491,1	497,5	50,1
Валовий прибуток, тис.грн.	99,1	216,3	93,1	-6,0	-6,1
Адміністративні витрати, тис.грн.	69,3	64,8	100,3	31,0	44,7
Витрати на збут, тис.грн.	12,8	13,1	31,7	18,9	147,7
Інші операційні витрати, тис.грн.	114,6	69,6	105,9	-8,7	-7,6
Інші фінансові доходи, тис.грн.	68,0	83,3	100,3	32,3	47,5
Інші доходи, тис.грн.	81,5	85,5	48,2	-33,3	-40,9
Чистий прибуток , тис.грн.	51,9	237,6	3,7	-48,2	-92,9

Не дивлячись на зниження валового прибутку від реалізації продукції адміністративні витрати і витрати на збут в 2006 р. Збільшились відповідно на 31,0 тис.грн. і 18,9 тис.грн. Достатньо високими є інші операційні витрати підприємства (в 2006 р. – 105,9 тис.грн.). Взагалі за підрахунками видно, що прибуток від операційної діяльності на підприємств в 2006 р. Має позитивнее значення, сукупні операційні витрати перевищують валовий прибуток на 144,8 тис.грн. (93,1- (100,3+31,7+105,9). Позитивнее значення чистого прибутку підприємство отримало внаслідок інших фінансових доходів.

Чистий прибуток підприємтсва зменшився порінянно з 2005 р. На 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%.

Отже, за результатами аналізу абсолютних показників фінансових рехультатів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок про стрімке зниження чистого прибутку підприємства, нестабільність роботи підприємства. Тому керівництву підприємства потрібно шукати резерви зростання прибутку, докладати зусиль для підвищення снуючого рівня прибутковості.

Розрахунок та аналіз відносних показників прибутковості СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»  наведений в  таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Показники рентабельност (прибутковості) СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення , (±)
				2006р. від 2004р.	2006р. від 2005р.
Рентабельність активів, %	6,15	16,27	0,30	-5,85	-15,97
Рентабельність оборотних активів, %	11,91	24,25	0,49	-11,42	-23,76
Рентабельність чистих активів, %	-	240,97	17,05	-	-223,92
Рентабельність власного капіталу, %	15,19	41,05	0,73	-14,46	-40,32
Рентабельність позикового капіталу, %	10,34	26,96	0,51	-9,83	-26,45
Рентабельність продаж, %	4,75	15,72	0,23	-4,52	-15,49
Коефіцієнт рентабельності витрат	0,909	0,857	0,941	0,032	0,084
Коефіцієнт рентабельност управлінських витрат	0,063	0,043	0,063	0,00	0,02
Коефіцієнт рентабельност комерційних витрат	0,012	0,009	0,020	0,008	0,011

Рентабельність активів як відношення чистого прибутку до активів підприємства в 2006 р. становила 0,3%, що на 5,9 відс.пункти менше за рівень 2004 р. , але це майже на 16 відс.пункти менше ніж у 2005 році.

Рентабельність власного капіталу зменшилась в 2006 р. порівняно з 2004 р. на 14,58 відс.пункти становила 0,73%. Рентабельність позикового капіталу зменшилась на 9,84 відс.пункти і становила 0,51%.

Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%.

Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльност вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції.

За результатами проведеного аналізу рентабельності діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок, що в 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності. Господарська діяльність низькорентабельною, що викликає ризик збитковості. Керівництву СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» потрібно терміново шукати шляхи покращення даної ситуації.

3.4. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів

У сучасних економічних умовах до числа основних задач підприємства відноситься: максимізація прибутку, оптимізація витрат, забезпечення фінансової стійкост створення ефективного механізму управління. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для комплексної реалізації цих задач залежить від багатьох факторів, у тому числі і від результатів економічного аналізу.

Проблема управління витратами в сучасних умовах актуальна для більшості підприємств.

Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. На підприємстві відсутній ефективний механізм планування, контролю й аналізу витрат. Недостатність якісно реальної інформації про собівартість окремих видів продукції і їхніх позицій на ринку в порівнянні з продуктами інших підприємств знижує ефективність управління.

Ефективне управління витратами є діючим інструментом підвищення прозорості й ефективност діяльності підприємства і його структурних підрозділів і можливе тільки на основі комплексного і системного підходу до рішення проблеми, тобто на основ диної системи керування витратами підприємства.

Система управління витратами дозволяє одержувати точну і своєчасну інформацію про витрати з будь-якою необхідним для керування ступенем деталізації; створити диний контур управління витратами підприємства, що включає планування, облік, контроль і аналіз витрат; зробити прозорими витрати кожного структурного підрозділу підприємства; проводити обґрунтовану тарифну політику, виявляти розширювати високорентабельні напрямки діяльності, і на цій основі підвищити ефективність діяльності підприємства.

Аналіз соціально-економічної ситуації в сільському господарстві [44] засвідчує, що протягом 2006 р. не відбулося істотних позитивних зрушень. Хоча упродовж 2006 р. обсяг валової продукції у сільському господарстві збільшився на 19,9%, а рівень рентабельності є позитивним - 12,6%, майже третина сільськогосподарських підприємств (33,8%) свою діяльність завершили зі збитками.

Специфічними особливостями формування собівартості, цін, прибутку і рентабельності в сільськогосподарських підприємствах є:

-            велика питома вага витрат на закупівлю сировини в структурі собівартості готово продукції;

-            вартість сировини залежить від рівня закупівельних цін на сировину та якості останньої;

-            відносно низька фондомісткість галузі,

-            виробництво однотипної чи навіть однакової продукції здійснюється майже на всіх підприємствах, які відрізняються між собою за обсягами виробництва, технічним обладнанням, організацією виробництва, кваліфікацією кадрів, що в кінцевому підсумку призводить до значних коливань рівня продуктивності праці, затрат на виробництво і прибутку.

При директивній економіці рівень прибутковості будь-якого підприємства, а особливо сільського господарства, головним чином залежав від ефективності функціонування адміністративно-командної системи в цілому. Зокрема, стосовно сільськогосподарських підприємств фінансові результати їх діяльності були адекватними лише ступеню забезпеченості їх сировиною, на який до того ж сам вони впливати не могли, оскільки сировинна база була заздалегідь чітко окреслена географічно, а обсяги поставок сировини і матеріалів визначен директивними органами як тверді планові завдання сільськогосподарських товаровиробників. Жодного впливу на формування закупівельних цін як основного нструменту стимулювання поставок сировини на сільськогосподарські підприємства останні не мали, як, зрештою, і низові адміністративно-управлінські органи, бо такі ціни встановлювались державними директивними документами з частковим урахуванням зональних особливостей виробництва сільськогосподарської продукції.

Навіть додаткові заходи стимулювання збільшення сировини для переробки здійснювалися практично без участі самих сільськогосподарських підприємств. Зокрема, виплати дотацій і надбавок за перевиконання планових завдань щодо продажу молока на державні молокопереробні підприємства, за збільшення обсягів закупівлі кормів проти середньорічного рівня за попередню п'ятирічку, які хоч і були відчутним стимулом - складали 50% до рівня середніх закупівельних цін у 80-ті роки минулого століття, здійснювалися за рахунок бюджету і жодного впливу на формування прибутку сільськогосподарських підприємств не справляли.

Так само не залежав від сільськогосподарських підприємств і рівень реалізаційних цін на вироблену продукцію. Як відомо, в умовах адміністративно-командно системи регулювання економіки державні роздрібні ціни на сільськогосподарську продукцію, в першу чергу на м’ясо, зернові, не покривали фактичних витрат на їх виробництво, а збитки при цьому компенсувались за рахунок дотацій з бюджету, які досягали нерідко 90% і більше від рівня роздрібних цін.

У зв'язку з цим вплив самих сільськогосподарських підприємств на собівартість виробництва продукції був надто звуженим, а самі фінансові результати були до­сить умовними, не відображаючи реальних рівнів прибутку чи збитку на конкрет­ному підприємстві.

Такий штучно підтримуваний метод регулювання виробництва не міг існувати нескінченно довго. Тому не дивно, що при перших же збоях адміністративно-командної системи в цілому найболючіше це позначилось на діяльності сільськогосподарських підприємств.

Спад же виробництва продукції в сільському господарстві в сучасних умовах зумовлю високу собівартість, а відтак високі ціни, що звужує коло споживачів. У результаті спрацьовує принцип бумеранга, коли при високих реалізаційних цінах маса прибутку не тільки не зростає, а зменшується через скорочення обсягів продажу та, як наслідок, власне виробництво.

В умовах переходу вітчизняних підприємств до ринкових відносин не спрацьовують заходи щодо протидії негативному впливу диспаритету цін, особливо якщо врахувати, що продукція сільського господарства реалізується кінцевому споживачеві — населенню, платоспроможність якого лімітована його оплатою праці, а виробники промислової продукції - основних засобів, інших ресурсів реалізують їх підприємствам, тому обмеження цін тут не такі жорсткі і відчутні. Якщо до того ж врахувати, що в умовах інфляції ціни на сільськогосподарськ продукти утримуються протягом тривалого періоду незмінними, а на промислову продукцію, що надходить на сільськогосподарські підприємства, змінюються, як правило, згідно з індексами інфляції, то стає зрозумілим, що дія диспаритету цін на формування фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств стає ще відчутнішою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13