Дипломная работа: Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності
Любов до рідного краю, до рідних місць, рідної мови
Громадська активність, поняття про честь і гідність Батьківщини, гордість за свою Вітчизну
За певний час відбулися якісні зміни в знаннях дітей, зросло почуття патріотизму. Проте в контрольній групі показники нижчі, оскільки виховна робота була загально спрямованою. В експериментальній групі динаміка зростання патріотичних почуттів суттєва, тому що у виховній роботі використовувалася спеціально організована система методів, прийомів, засобів, які сприяли активному включенню молодших школярів у різноманітні види діяльності.
Висновки до другого розділу
У результат констатуючого експерименту було визначено рівень сформованості якостей і рис, які відбивають патріотичні почуття та погляди молодшого школяра. Поглиблений аналіз знань учнів із громадянсько-патріотичного напрямку засвідчує, що в них недостатньо розвинені почуття:
− пошани до національних і державних символів;
− любові до рідного краю, Батьківщини, рідної мови;
− поваги до пращурів, учителів, ветеранів війни та праці;
− інтересу до історії рідного краю, минулого країни;
− поваги до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят;
− дбайливого ставлення до національних багатств, рідної природи;
− поваги до праці батьків, всього українського народу;
− гордост за свою Вітчизну;
відповідальності, ініціативності, доброзичливості, правдивості, старанності, наполегливості тощо.
Узагальнюючи результати констатуючого експерименту, ми дійшли висновку, що виховати патріотичні почуття в молодших школярів можливо, якщо:
– розробити технологію патріотичного виховання з використанням різноманітних форм методів;
– розробити та впровадити програму з патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній роботі;
– підготувати вчителів до роботи з патріотичного виховання, забезпечити їх методичною літературою, програмами та практичними розробками;
– залучити родину учнів до участі у виховній роботі школи;
– задіяти громадськість, ветеранів війни та праці, народних умільців, діячів культури;
– систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;
– створити банк творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.
Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як підняти настрій мамі”, „Іду на Січ”, „Опанас” та ін.); участь у народних обрядах, релігійних та родинних святах; різні види екскурсій (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, у природу тощо); бесіди про державні та народні символи, їхнє походження; знайомство з музичним мистецтвом тощо.
У процес формуючого експерименту суттєву роль відіграли такі форми роботи, як виготовлення учнями „Родинного альбому”, „Карти рідного села”, „Календаря українських свят” або „Видатних дат міста, країни”. В результаті тако діяльності в учнів формувалися знання про минуле родини, рідного краю, Батьківщини, а також свідоме ставлення до них.
Проведене нами дослідження довело: патріотичні почуття, що виникають завдяки апробованим нами засобам, відіграють у житті молодшого школяра роль внутрішнього стимулятора, який є найкращим і найсильнішим двигуном його громадянського ствердження на основі природного потягу до родини, рідного міста, краю, країни та Батьківщини в цілому.
Контрольний експеримент довів, що запропонована позаурочна робота з патріотичного виховання молодших школярів сприяє збагаченню внутрішнього духовного світу дитини; поширенню знань національної, громадянської та патріотичної спрямованості; усвідомленню свого національного „Я”; прагненню зробити власний внесок у збереження та розбудову Української держави.
Висновки
Історико-педагогічне обґрунтування сутності, структури та змісту патріотичного виховання, результати проведеного дослідження довели, що обрана нами тема є правомірною, оскільки вона зумовлена проблемами подальшої теоретичної та практичної розробки шляхів патріотичного виховання особистості молодшого школяра.
Вирішивши завдання нашого дослідження, ми дійшли таких висновків.
1.Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми в історії української педагогічної думки дозволя стверджувати, що в усі часи, за різних соціально-політичних умов уявлення про патріотичне виховання завжди пов’язувалося насамперед з ідеями служіння Вітчизні. Головними, незмінними рисами патріотизму залишаються:
- любов до Батьківщини, відстоювання її інтересів;
- боротьба за волю, честь славу України;
- любов до народу, родини, сім’ї;
- служіння Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості;
- відстоювання та відродження рідної мови, науки, освіти, культури, мистецтва, духовних традицій народу;
- зміцнення дружби між народами.
2. Дослідження поняття патріотизму в філософській, політичній, науково-педагогічній та психологічній літературі дозволило розкрити його сутність, структуру та зміст на сучасному етапі. Під патріотизмом ми розуміємо духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людей до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатства, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави.
3. Структура патріотизму, на наш погляд, виявляється в ставленні особистості: до себе (національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність, суспільна активність та ініціативність); до людей (толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, допомога, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією); до Батьківщини (віра, надія, любов, громадянська відповідальність, готовність стати на захист країни, бажання працювати для її розвитку, підносити міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави, гордість за успіхи, біль за невдачі); до національних цінностей (бажання та потреба в накопиченні, збереженні й передачі родинних та національних звичаїв, традицій, обрядів; дбайливе ставлення до національних багатств, до рідно природи; сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі).
4. Одержан теоретичні та науково-методичні висновки переконують, що етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення (О.Вишневський) є фундаментом патріотизму і здійснюється переважно в батьківській родині та школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму. Саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього й сьогодення. До патріотичних ми відносимо:
− почуття належності до своєї держави та її народу;
− почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;
− повага до сторії, культури, традицій, вірувань, менталітету;
− захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;
− любов до рідної природи;
− шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;
− ностальгія при розлуці з Батьківщиною;
− неприязнь до всього антиукраїнського;
− почуття національної гідності.
5. Досліджуючи проблему патріотичного виховання в позаурочній діяльності, ми спиралися на наукові праці П.Ігнатенка, О.Кобрій, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Кукушина, В.Поплужного, Г.Пустовіта та інших учених, на основі чого створили певну систему позаурочної виховної роботи, розкрили її мету, завдання, закономірності, принципи, зміст, форми та методи, що сприяли поглибленню й закріпленню знань, яких діти набувають на уроках, розвитку громадянських якостей, накопиченню соціального досвіду, розвитку патріотичних почуттів.
6. У констатуючому експерименті було розроблено критерії патріотичного виховання. Показники критеріїв віднесли до трьох розділів: родинного, соціального, державного, що у своїй сукупності складають зміст патріотичного виховання, яке в реальній практиці реалізується не повною мірою. Експериментальні показники складових розділів на цьому етапі дуже низькі.
7. Створена нами педагогічна технологія патріотичного виховання, її мета, принципи, компоненти, напрями, методи, форми, загальнодидактичні критерії сприяли розкриттю змісту виховної роботи в позаурочний час. Завдяки цьому було максимально активізовано діяльність молодших школярів патріотичного спрямування.
8. Найефективнішими формами організації позаурочної роботи з патріотичного виховання є: свята (сімейні, народні, релігійні, державні), екскурсії та походи (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, в природу тощо), бесіди, зустрічі з відомими людьми (героями війни та праці, народними умільцями, державними діячами тощо), виставки, конкурси, вікторини, створення музейних експозицій, догляд за могилами, надання допомоги членам родини, ветеранам, людям похилого віку, дітям-сиротам тощо. Виявилось доцільним використання розроблених форм: виготовлення “Родинного альбому”, карт “Пам’ятні куточки міста”, календаря “Видатні дати міста, країни”; туристко-краєзнавча експедиція Моя Батьківщина – Україна”; конкурси на кращого знавця народної пісні “Пісня душа народу”; проведення інформаційних хвилин “Життя Батьківщини”, “Віст України”.
9. За результатами проведеного дослідження нами було розроблено методичн рекомендації вчителям та організаторам виховної роботи щодо виховання патріотичних почуттів молодших школярів, рекомендовано змістовне та методичне забезпечення цього процесу; перевірено ефективність розробленої нами програми патріотичного виховання молодших школярів.
10. Порівняльний аналіз констатуючого та контрольного експериментів засвідчив динаміку зростання патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній виховній роботі, значне підвищення рівня їхньої сформованості, підтвердивши висунуту нами гіпотезу. Апробована технологія патріотичного виховання в ході формуючого експерименту показала, що така робота позитивно впливає на виховання патріотизму в молодших школярів.
Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму. Важливими для дослідження залишаються проблеми формування патріотичних переконань та діяльності в дітей середнього та старшого шкільного віку. Вважаємо за доцільне створення цілісної системи патріотичного виховання в позаурочній діяльності: позаурочна виховна робота « позакласна виховна робота « позашкільна виховна робота. Подальшого дослідження потребують: підготовка вчителів, вихователів груп подовженого дня, керівників виховної роботи до організації діяльності з патріотичного виховання в навчально-виховному процесі школи; планування навчально-виховної роботи школи; розробка курсів “Методика виховної роботи” та Методика шкільного виховання”.
Список використаних джерел
1. Абдыраимова Р.А. Педагогика сотрудничества: учителя – родители //Педагогіка толерантності. 1997. – № 1–2. – С. 82–85.
2. Абрамов А.В. К вопросу о сущности патриотизма //Полигнозис. – 2000. - №2. – С. 60–62.
3. Авдіянц Г.Г. Формування духовних потреб молодших школярів у сім’ї: Дис. канд. пед. наук: 13.00.07. – Слов’янськ, 2001. – 194 с.
4. Алексеєнко Т.Ф. Християнські цінності і сучасне сімейне виховання //Наукові записки. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процес духовного відродження України. Наукові праці міжнародної науково-практично конференції. – Острог: Острозька Академія, 2000. – Т. 3., – С. 277–281.
5. Антонець М.Я. Проблеми формування національної свідомості //Рідна школа. – 1991. – № 2. С. 5–9.
6. Аркас М.М. Історія України-Русі. – 2-ге факс. вид. – К.: Вища школа, 1991. – 456 с.: л.
7. Багалій Д.І. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода. – 2-ге видання, випр. К.: Обрій, 1992. – 467 с.
8. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
9. Белобородова Н.С. Формирование родиноведческих понятий у детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста в образовательном процес се: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. – Уфа, 1999. – 155 с.
10. Бех І.Д. Від волі до особистості. – К.: Україна–Віта, 1995. – 220 с.
11. Бех І.Д. Концепція виховання особистості //Рідна школа. – 1991. – № 5. – С. 40–47.
12. Бех І.Д. Концептуальні засади формування у школяра особистісних цінностей //Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах. Матер. звітної науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 4–8.
13. Бех І.Д. Наукові засади створення особистісно-орієнтованих виховних технологій //Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 4–8.
14. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
15. Білецький О. І. Зародження драматичної літератури на Україні //Збірник праць: У 5-ти т. К., 1965. – Т.1.
16. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. 460 с.
17. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1975. – Т.19. – С. 282–320.
18. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина //Педагогіка психологія. – 1997. – № 1. – С. 144–150.
19. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. – К., 1993. – 24 с.
20. Боришевський М.Й. Психологія виховання і державотворення //Психолого-педагогічні новини. 1994. – № 2. – С. 1–2.
21. Булашев Г. Український народ (У своїх легендах, релігійних поглядах і віруваннях) – К.: Довіра, 1992. – 416 с.
22. Валеев И.И. Народность и патриотизм. – Уфа: Башк. кн. изд-во, 2000. – 336 с.
23. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). – Х.: Скорпіон, 2000. – 120 с.
24. Ващенко Г. Виховний ідеал. Підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків. Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 192 с.
25. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1997. 214 с.
26. Ващенко Г. Психологічні властивості українців і причини наших невдач //Рідна школа. 1992. – №2. – С. 12–20.
27. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990. – 48 с.
28. Веркалець М.М. Про педагогічну спадщину П.О Куліша //Рад. школа. – 1988. – № 8.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
