Реферат: Вплив малих доз радiацii
обмiн проходить повiльно, тому наслiдки пошкоджень можуть прояви-
тися на рiвнi цiлого органiзму вiдносно пiзно. В кiнцевому резуль-
татi цi пошкоджуючi ефекти радiацii на ЕК тимусу повиннi вiдобра-
зитися на вмiстi в стромi тимусу епiтелiальних клiтин, iх функцiо-
нальнiй активностi, ефективностi процесу розвитку Т-лiмфоцитiв.
Очевидно, наслiдками саме таких змiн с заресстрованi прояви Т-клi-
тинного iмунодефiциту у осiб, що зазнали впливу факторiв аварii на
ЧАЕС через 5 рокiв пiсля iх дii.
Взагалi, дослiдження Бiлякова показали,що ефект радiацii про-
являсться в посиленнi подiлу Т-клiтин, якi без опромiнення перехо-
дять в стан спокою, тобто стають бiльш зрiлими, функцiонуючими
клiтинами [
1.5 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА ОРГАНIЗМ ЛЮДИНИ.
Р.В.Петров зi спiвавт. (1994) вiдмiчають, що для iмунноi сис-
теми характерна висока мобiльнiсть, пов'язана з тим, що всi ii го-
ловнi компоненти практично завжди знаходяться в активованому (робо-
чому) станi i певний рiвень активацii, мабуть, с нормальним станом
iмунноi системи. Пiд впливом антигенних та неантигенних проявiв
(якими може виступати iонiзуюча радiацiя), що безперервно поступа-
ють у внутрiшнс середовище органiзму, iмунна система постiйно змi-
нюс свiй облiк, рiвнi своiх складових частин (Т-хелперiв, Т-супре-
сорiв, Т-контрсупресорiв i т.д.). При виникненнi реакцii на зов-
нiшнiй вплив iмунна система буде "збурена" до того часу, доки не
перейде в новий рiвноважний стан. Цей стан зберiгасться до того ча-
су,доки iнший стимул не поступить зовнi або не виникне в органiзмi.
Якщо антигеннi стимули проникають в органiзм неперервно, очевидно,
iмунна система безперервно буде змiнюватися i знаходитися в русi.
У свiтлi концепцii iмунологiчних мобiлiв по новому виникас питан-
ня про нормативнi параметри iмунноi системи. Наприклад, пiдви-
щення рiвня клiтин-хелперiв ще нiчого не означас, коли не вистачас
макрофагiв. Навпаки, мале число помiчникiв може бути iдеальним,ко-
ли немас супресорiв [ ]
Першi ж дослiдження стану iмуноi системи у людей, що приймали
участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС продемонстрували пору-
шення в клiтиннiй ланцi iмунiтету. Вмiст Т-загальних лiмфоцитiв
був знижений, Т-активних - пiдвищений. Зниження кiлькостi Т-лiмфо-
цитiв спостерiгалося у 57% обстежених, пiдвищення числа Т-активних
- у 75% обстежених.Враховуючи вiдмiнностi в дозi опромiнення осiб,
що працювали в 1986 i 1987 рр., було проаналiзовано матерiал у за-
лежностi вiд часу перебування в Чорнобилi. Любченко П.Н. зi спiв-
авторами (1990) встановили, що кiлькiсть Т-клiтин у тих,хто працю-
вав у Чорнобилi в 1986 i 1987 рр., iстотно не вiдрiзнялася i була
достовiрно нижчою, нiж у контролi. Кiлькiсть Т-клiтин, що активно
утворювали розетки, у осiб, що працювали в 1987 роцi, була досто-
вiрно нижчою, нiж у тих, що працювали в 1986 роцi, але перевищува-
ла рiвень в контрольнiй групi [ ] Любченко вiдзначас, що хоча iс-
нус думка про швидке вiдновлення складу лiмфоцитiв вже до кiнця
другого мiсяця, с докази повiльного вiдновлення кiлькостi саме Т-
лiмфоцитiв. Його послiдуючi дослiдження показали, що у осiб, якi
приймали участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС i якi працю-
вали в Чорнобилi в 1986 роцi, навiть через 5-5,5 рр. вiдмiчалися
нерiзко вираженi, але стiйкi порушення клiтинного iмунiтету.Причо-
му сильнiше страждас субпопуляцiя CD4+ -хелперiв, формування яких
залежить вiд тимусу, нiж CD8+ -супресорiв [ ]
В.С.Смiрнов зi спiвавт. (1990) проводили дослiдження населен-
ня, яке зазнало впливу факторiв аварii на ЧАЕС через 2 роки пiсля
катастрофи. У потерпiлих було виявлено iстотне пiдвищення вiднос-
ного та абсолютного числа Т5+ -лiмфоцитiв, в основному за рахунок
Т8+ -субпопуляцiй. Але достовiрне зниження вiдносного вмiсту Ea-
РОК i пригнiчення лiмфокiноутворюючоi активностi Т-лiмфоцитiв свiд-
чить про те, що функцiональна активнicть Т3+ -лiмфоцитiв була си-
льно пригнiчена. Можливо, певну роль в депресii iмунних реакцiй
вiдiгравали активованi Т-супресори. Таким чином, дослiдження стану
iмунiтету у людей, що зазнали впливу радiацii в дозах 0,2-0,5 Гр
пiд час аврii на ЧАЕС показали, що iмунологiчнi порушення, якi ви-
никли при цьому, можуть зберiгатися протягом 2 рокiв пiсля опромi-
нення. Було зроблено припущення, що нестабiльнiсть iмунного стату-
су зумовлена порушеннями генетичного апарату клiтини, що проявля-
ються в конформацiйних змiнах ссДНК. Глибина зниження функцiональ-
ноi активностi i змiн спiввiдношення субпопуляцiй лiмфоцитiв зна-
ходиться у прямiй залежностi вiд ступеня деспiралiзацii ссДНК (ра-
дiацiйно обумовлена деспiралiзацiя ДНК лiмфоцитiв супроводжусться
пригнiченням, а пiдвищена суперспiралiзацiя - нормалiзацiсю бiль-
шостi реакцiй iмунноi системи) [ ]
Змiни у станi Т-клiтинного iмунiтету були виявленi не лише у
лiквiдаторiв аварii на ЧАЕС, але й у мешканцiв радiацiйно забруд-
нених районiв. Так, О.Ф.Мельников зi спiавт. (1993) дослiлили стан
iмунноi системи у мiстi Кисвi за першi 4 роки пiсля катастрофи.
Проведенi дослiдження засвiдчили, що протягом першого року пiсля
аварii найбiльш вираженi змiни визначалися з боку НЦК (натуральних
цитотоксичних клiтин) та К-кiллерiв, якi вiдiграють важливу роль у
реалiзацii протипухлинного та противiрусного iмунiтету. Функцiона-
льна активнiсть цих клiтин була рiзко знижена. Значно менш вираже-
ний характер мали змiни з боку Т-лiмфоцитiв периферичноi кровi об-
стежених, котрi проявилися в основному тенденцiсю до зниження за-
гального вмiсту Т-клiтин (CD3+) та вiдносного числа Т-ефекторiв
(CD4+ -хелперiв), що призвело до загального зниження у них iндексу
iмунореактивностi (CD4+/CD8+).
Виявлене в 1987 роцi значне зниження цитолiтичноi активностi
НЦК продовжувало збiльшуватися в 1988 та 1989 рр., у 1990 роцi рi-
вень цитолiтичноi активностi К-кiллерiв периферичноi кровi обсте-
жених значною мiрою вiдновився, тодi як функцiональна активнiсть
НЦК зростала набагато повiльнiше, досягаючи в середньому 9,4%, що
iстотно нижче контрольних значень. Триваюче пiдвищення рiвня акти-
вностi К-клiтин у 1991 роцi, мабуть, можна розглядати як часткову
компенсацiю цитотоксичноi функцii, що певною мiрою не реалiзува-
лася НЦК, функцiональна активнiсть яких мало змiнилася порiвняно з
1990 роком. Вмiст лiмфоцитiв периферичноi кровi до 1990 р. набли-
зився до контрольного значення [ ]
У випадку жителiв мiста Кисва можна говорити про вплив малих
доз радiацii.
Взагалi, згiдно iснуючих уявлень, малими вважаються дози iо-
нiзуючого опромiнення, що переважають природний радiацiйний фон
(ПРФ) бiльше, нiж у 10 разiв. Вiдносно людини, така доза складас
0,04-0,05 Гр при тривалому опромiненнi. НКДАР ООН рекомендус вва-
жати малими дози, що перевищують ПРФ у 10-100 разiв. Результати
дослiджень впливу низьких рiвнiв iонiзуючого випромiнення на здо-
ров'я людей дозволяс визначити бiологiчну ефективнiсть всiх форм
променевоi дii, починаючи з рiвнiв ПРФ. При оцiнцi малих доз опро-
мiнення МКРЗ при ООН виходить iз того, що будь-яка доза, вiдмiнна
вiд нуля, с канцерогенною та генетично небезпечною.
Як уже вiдмiчалося, одним iз наслiдкiв аварii на ЧАЕС с три-
вале опромiнення населення малими дозами радiацii за рахунок про-
никнення в органiзм радiоактивних речовин, що забруднюють продук-
ти харчування. При цьому характерний повiльний розвиток патологi-
чних процесiв [ ]
Дослiдження, проведенi на пацюках i мишах, показали, що три-
вале введення малих доз окису тритiю (180 дiб) приводить до стiй-
кого спустошення стволового кровотворного пула, яке зберiгасться
до кiнця життя. Незворотне скорочення кiлькостi полiпотентних по-
передникiв Т-клiтин вiдмiчалося i пiсля тривалого зовнiшнього -
-опромiнення. Спостерiгалися значнi порушення Т-лiмфопоезу, не
вiдновлювалися популяцii зрiлих, функцiонально-активних лiмфоци-
тiв. Iмунодефiцитний стан формувався в результатi стiйкоi гiпопла-
зii лiмфоiдноi тканини. Причому гiпоплазiя тимусу та лiмфатичних
вiддiлiв виражена сильнiше, нiж у селезiнцi i кiстковому моз-
ку [
2. МАТЕРIАЛИ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ.
2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ГРУП.
Обстеження проводилися на практично здорових волонтерах,
що навчаються в Черкаському державному унiверситетi на фа-
культетах фiзвиховання та природничому факультетi.
Показники клiтинного iмунiтету у практично здорових во-
лонтерiв студентiв факультету фiзичного виховання та студен-
тiв природничого факультету розглядалися як контрольнi
дослiдження. Для проведення iмунологiчних обстежень на кож-
ного волонтера заповнюсться карта iндивiдуального обстежен-
ня, розроблена в Республiканському центрi iмунологiчних дос-
лiджень.
В контрольну групу вiдбиралися волонтери-чоловiки, що
вiдповiдали слiдуючим критерiям:
-вiсутнiсть професiйних шкiдливостей;
-вiдсутнiсть побутових шкiдливостей (контакт з нiтрофарбами,
гербiцидами, пестицидами);
-вiдсутнiсть перенесених iнфекцiйних захворювань, травм,
опiкiв;
-вiдсутнiсть в анемнезi: хiмiкотерапii (цитостатиками, гор-
мональними препаратами, iмунодепресантами i iмуностимулято-
рами) та променевоi терапii;
-iмунологiчно не обтяжений сiмейний анемнез;
-вiдсутнiсть клiнiчних ознак iмунологiчноi недостачi;
-вiдсутнiсть хронiчних захворювань.
Карта iндивiдуального iмунологiчного обстеження запов-
нювалась в двух екземплярах: один направлявся в Республiкан-
ський центр iмунологii, другий залишався на кафедрi фiзiо-
логii iз подальшим занотуванням на комп'ютерi IВМ РС/ХТ 286
в iмунологiчнiй лабораторii.
До дослiдних груп належали студенти факультету фiзично-
го виховання та студенти природничого факультету, котрi заз-
нали дii малих доз iонiзуючоi радiацii, проживаючи у зонiпо-
ситленого радiацiйного контролю (4-та зона).
До проведення iмунологiчного обстеження на пiддос-
лiдних заповнювалися карти iндивiдуального iмунологiчного
обстеження.
Для проведення дослiдiв по змiнi показникiв клiтинного
iмунiтету в периферичнiй кровi обстеженню пiдлягали слiдуючi
групи:
1-ша група - практично здоровi волонтери, що навчаються на
4-му курсi факультету фiзвиховання ЧДУ;
2-га група - практично здоровi волонтери, щонавчаються на
4-му курсi природничого факультету ЧДУ;
3-тя група - особи, що проживають в зонi посиленого
радiацiйного контролю та навчаються на 4-му
курсi факультету фiзвиховання ЧДУ;
4-та група - особи, що проживають в зонi посиленого
радiацiйного контролю та навчаються на 4-му
курсi природничого факультету ЧДУ;
2.2 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ СУБПОПУЛЯЦIЙ Т-ЛIМФОЦИТIВ
У ВЕНОЗНIЙ КРОВI З ВИКОРИСТАННЯМ МОНОКЛОНАЛЬНИХ
СИВОРОТОК
Специфiчнi антитiла зв'язуються з мембранними антигена-
ми живих клiтин, що знаходяться у суспензii. Щоб запобiгти
келiнгу i iндингу (злущуванню) антигенiв пiсля взасмодii з
антитiлами, до суспензii клiтин добавляють 0.2%-й азид нат-
рiю. У прямих методах IФА використовують специфiчнi до
клiтинних антигенiв антитiла, коньюгуючi з флуорисцентною
мiткою. А маркування клiтин проводять як одноетапну реакцiю.
У непрямих методах IФА в якостi антитiл використовують
не мiченi антитiла до клiтинних антигенiв, а в якостi дру-
гих - мiченi флуорохромом антитiла до iмуноглобулiнiв. Мар-
кування клiтин проводять у два етапи.
Другi антитiла служать для виявлення зв'язаних з клiти-
ною перших антитiл.
Непрямi методи, як правило, чутливiшi прямих.
1. Венозну кров (7 мл) з антикоагулянтом (9.8% цитрат нат-
рiю 0.5 мл, або 25 од/мл гепарина) розбавлясмо фосфатним
буфером у спiввiдношеннi 1:1.
Склад фосфатного буферу:
КН РО 1,15 г.
Na HPO 0,2 г.
КСl 0,2 г.
NaCl 8 г.
на 1мл. дистильованоi води
До фосфатного буферу додасмо 2 г. сироватки альбумiнiв
кролика.
2. На свiжоприготовлений одноступеневий фiкол-верографiно-
вий градiснт (2 мл.) нашаровусмо за допомогою пiпетки з
грушею розбавлену ФБ (фосфатним буфером) кров у центри-
фужнiй пробiрцi.
Методика виготовлення фiкол-верографiна.
24,4 г. фiколу-400 розчиняють у теплiй дистильованiй
водi. Змiшують з 49,9 мл. 70% розчину верографiну. До-
водять об'см до 340 мл. Температура зберiгання розчину
+8 С.
3. Пробiрки з градiснтом кровi центрифугусмо протягом
20-25 хв.
4. Вiдбирасмо пiпеткою з грушею середнiй опалесцуючий
шар,що мiстить лiмфоцити у окремi пробiрки.
5. Вiдмивасмо популяцiю лiмфоциту вiд залишкiв градiснта
фосфатним буфером двiчi, за допомогою центрифугування
протягом 10 хв. Декантусмо. Вiдмивку повторюсмо 2 рази.
6. Доводимо концентрацiю мононуклеарних клiтин за допомо-
гою розведення ФБ до рiвня 1-5 х 10 кл./мл.
Контроль концентраццii проводимо вкамерi Горясва (в од-
ному великому квадратi повинно мiститись 20 лiмфатич-
них клiтин).
7. До 50 мкл одержаних клiтин добавлясмо мiкропiпеткою по
5 мкл. антисироватки LT3 - для визначення кiлькостi
зрiлих Т-клiтин у венознiй кровi (CD3), LT1 - для
зрiлих i майже зрiлих Т-лiмфоцитiв (CD5), LT4 - для
визначення Т-хелперiв (CD4), LT8 - для визначення
Т-супресорiв (CD8).
8. Iнкубусмо сумiш лiмфоцитiв з антисиворотками протягом
20-25 хв при кiмнатнiй температурi.
9. Вiдмивасмо мононуклеари вiд залишкiв не зв'язаноi АС.
Для цього у кожну пробiрку доливасмо по 2 мл ФБ з кро-
лячим альбумiном (2.5%) i центрифугусмо протягом 10
хв. Вiдмивку повторюсмо двiчi. 10. До 50 мкл отриманоi
сумiшi добавляемо по 5 мкл ФIТЦ. Iнкубусмо 20-25 хв.
11. Проводимо вiдмивку вiд флуоресцуючих антитiл мононук-
леари. Вiдмивку проводимо аналогiчно вiдмивцi вiд анти-
сивороток тричi. 12. Мононуклеари за допомогою пiпетки
наносимо на предметне скельце. 13. Скельця помiщасмо на
пiдставки у чашки Петрi з розчином формалiну i фiксус-
мо препарат у його парах на протязi 10 хв. 14. Зафiксо-
ваний препарат пiдсушують при кiмнатнiй темпера -
турi.Готовi препарати зберiгаються у холодильнiй камерi
протягом 3-х дiб. 15. Аналiз препаратiв. Пiдрахунок
проводиться шляхом перерахунку % флуоресцуючих клiтин
на 100 клiтин проглянутих у препаратi. Мiкроскопують за
допомогою мiкроскопу з люмiнiсцентною насадкою,
окуляр-7, об'сктив-90. У якостi iмерсii використовус-
ться водний розчин глiцерину.
2.3. МЕТОДИКА ПIДРАХУНКУ ЧИСЛА ЛЕЙКОЦИТIВ В КРОВI
1. Палець протерти ватою змоченою 70% розчином спитту.
2. Одноразовим стерильним скарифiкатором проколоти
палець.
3. Першу краплю кровi зтерти ватою змоченою спиртом.
4. Декiлька крапель кровi з пальця витиснути на пред-
метне скло.