Реферат: История родов
L=n*5 (після 5 місяців), де L - довжіна плоду виміряна тазоміром,
n - кількість місяцев вагітності.
L=10.8см*5=54см.
Передбачена довжина плоду = 53см±2см
Вираховування строку вагітності.
1. По формулі Скульского Х=((L*2)-5)/5, де Х - строк вагітності в місяцях
L - довжина плоду виміряна тазоміром, 5 - у чисельнику товщина стінок матки,
5 – у знаменнику з формули Гаазе.
X= ((26*2)-5)/5=9.4 місяця.
2. По формулі Бабадагли (1) Х=С+3, де Х - строк в тижднях, С - висота дна матки виміряна сантиметровою стрічкою.
X=34+3=37 тижнів
3. По формулі Бабадагли (2) Х=Т+7
де Т - висота стояння дна матки виміряна тазоміром.
Х=29+7=36 тижнів
4. По формулі Жордані Х=L+G, де Х - срок вагітності в тижнях, L – довжина плоду, виміряна тазоміром, G - прямий розмір голівки.
Х=29+12=41 тиждень
Пальпація.
Визначення членорозташування плоду прийомами Леопольду.
Перший прийом зовнішнього акушерського дослідження.
Долоні обох рук розміщуємо на дні матки, пальці рук зближаємо обережним натискуванням визначаємо рівень стояння дна матки, по якому говоримо про строк вагітности. Першим прийомом визначаємо частину плоду, що розміщується на дні матки; частіше це тазовий кінець плоду. Тазовий кінець – велика, але менш щільна і менш округла частина ніж голівка.
Другий прийом прийом зовнішнього акушерського дослідження.
Другим прийомом визначаємо спинку і другі частини плоду. По положенню спинки говорять про положення та вид передлежання. Обидві руки з дна матки переміщуємо вниз до рівня пупка і розміщуємо на бокових поверхнях матки. Пальпацію частин плоду проводимо по черзі правою та лівою рукою. Ліва рука лежіть на одному місці, пальці правої руки ковзають по правобоковій поверхні матки і пропальповуємо обернену туди частину плоду. Потім права рука лежить на стінці матки, а ліва ковзає по лівій частині і пропальповує обернені туди частини плоду. При повздовжньому положенні плоду з однієї сторони пропальповується спинка, с протилежної – кінцівки. Спинка пальпується у вигляді рівномірної площини, дрібни частини – у вигляді невеликих виступів, що часто змінюють своє положення. По розміщені спинки роблять висновок про позицію та вид. Другий прийом акушерського дослідження дозволяє вивчити конус матки, її збудливість, пропальпувати круглі зв’язки матки, її товщину та розміщення. По розміщенню круглих зв’язок матки судимо про місце прікріплення плаценти. Якщо круглі зв’язки внизу розходяться, то плацента розміщена на передній стінці, якщо сходяться – на задній.
Третій прийом зовнішнього акушерського дослідження.
Служить для визначення передлежачої частини плоду. Досліджувач стоїть справа, лицем до лиця вагітної. Одну руку кладемо дещо вище лонного зчленування так, щоб перший палець знаходився на одній стороні, а чотири інших – на другій стороні нижнього сегменту матки. Повільними рухами палці заглиблюємо і охоплюємо передлежачу частину. Голівка пропальповується у вігляді щільной округлої чатини, що має чіткі контури.
Третім прийомом визначаємо рухомість голівки. Короткими легкими поштовхами намагаємося здвинути її справа наліво і навпаки, при цьому пальці відчувають балотування голівки, що особливо добре буває виражено у повторнороджаючих. Чим вище голівка над входом в таз, тим ясніше балотування. При нерухомо стоячій у вході в таз голівці, а також при тазовому передлежанні балотування немає.
Третій прийом дослідження проводимо дуже обережно, так як різкі рухи викликають больові відчуття і рефлекторне напруження м’язів передньочеревної стінки.
Четвертий прийом зовнішнього акушерського дослідження.
Цей прийом є доповненням і продовженням третього, дозволяє визначити не лише характер передлежачої чатини, а й рівень її стояння. Досліджувач стає справа, лицем до ніг вагітної. Долні обох рук розміщуємо на нижньому сегменті матки справа і зліва, кінчики пальців доходять до симфізу. Витягнутими палцами обережно проникаємо вглиб по направленню до порожнини тазу і кінчиками пальців визначають передлежачу частину і рівень її стояння.
При зовнішній пальпації прийомами Леопольда вдалось становити: при першому прийомі – пальпується тазовий кінець плоду; при другому прийомі зліва промацується у вигляді рівномірної площадки спинка, а с протилежного боку кінцівки, які змінюють своє положення та іноді відчуваються поштовхоподібні їх рухи, т.ч. визначена перша позиція, передній вид; при третьому прийомі – передлежання головне, головка нерухомо стоїть у вході в малий таз малим сегментом; при четвертому прийомі – пальпується тільки основа голівки. Т.ч. можна зробити висновок: перша позиція, передній вид, згинальний тип, повздовжне положення плоду, головне передлежання, голівка малим сегментом у вході в малий таз.
Ознака Вастена негативна, ознака Цангенмейстера негативна. Розкриття шийки матки по Шатц-Унтербергу на 5 см (стояння контракційного кільця на 5 см вище лонного зчленування), по Роговіну на 5 см (відстань між дном матки та мечеподібним відростком становить 5 см, тобто недоозкриття шийки матки 5 см).
Позапереймою матка добре розслаблюється, під час перейми добре скорочується. Тонус матки та інтенсиність перейм підвищується по мірі розвитку пологового процесу. Тривалість перейм прогресує з 15 до 100 секунд, а інтервал між переймами зменьшується з 10 до 2 – 3 хвилин.
Аускультація.
Серцебиття плоду вислуховується зліва на 3 – 4 см нижче пупка, 140 уд./хв., тони звучні, ритмічні. Іноді вислуховуються поштовхоподібні рухи плоду.
Огляд зовнішніх статевих органів.
Статеві органи розвинуті вірно, оволосіння за жіночим типом, великі статеві губи прикривають малі, статева щілина зімкнута, клітор звичайних розмірів, на промежині висипу, гнойничків, рубців, екзостозів, гемороїдальних вен немає.
Піхвове дослідження 08.10.98 р. 22:35.
Огляд піхвової частини матки і слизової оболонки піхви у дзеркалах. Слизова синюшнього кольору, складчатість помірно розвинена, шийка матки згладжена, розкриття маткового зіву на 5 см, плідний міхур цілий. Видимих патологічних змін слизистої оболонки типу рубців, екзостозів, варікозного розширення вен не виявлено.
Піхва жінки, що не народжувала. Шийка матки центрована, циліндричної форми, краї її м’які, згладжені, розкриття маткового зіву на 5 см. Плідний міхур цілий, напружений під час перейм, навколоплідні води не підтікають; передлежання головне, голівка малим сегментом у вході в малий таз, стріловидний шов у правому косому розмірі, провідна точка - мале джерельце, крижова западина вільна, мис не досягається, внутрішня поверхня лонного зчленування доступна дослідженню. Кісткових екзостозів у малому тазу не виявлено. Піхва санована до і після дослідження розчином фурациліну 1:5000.
Акушерський діагноз:
Перша вагітність, 39 тижнів, перші пологи, один живий плід, поздовжнє положення, головне передлежання, перша позиція, передній вид, перший період пологів.
Заключення: пологі продовжити вести консервативно, профілактика внутриутробної гіпоксії плоду. Знечулення за періодами пологів. При відхиленні від норми ведення пологів переглянути у бік кесарського розтину.
V. Пологи.
Пологи - фізіологичний процес, при якому відбувається зігнання з матки через родові шляхи життєздатного плоду, плаценти з оболонками і навколоплідними водами.
Фізіологічні пологи настають звичайно через десять акушерських місяців (280 діб, або 40 тижнів) вагітності, коли плід стає зрілим і здатним до позаутробного існування. Такі пологи називають своєчасними. Якщо вони настають у строки від 28-29 до 37-38 тижнів вагітності, їх називають передчасними, а пізніше 41-42 тижнів - запізнілими.
Перший період пологів.
Початком пологів вважають:
1. Появу регулярних скорочень м’язів матки - перейм, які на початку пологів бувають кожні 10-12 хвилин, потім стають дедалі частішими і сильнішими.
2. Зглажування шийки матки і розкриття маткового зіву.
3. Відходження слизу, дещо забарвленого кров’ю.
4. Утворення плідного міхура.
Період розкриття починається з першими регулярними переймами і закінчується повним розкриттям зовнішнього зіву шийки матки.
Перейми характеризуються:
1. Частотою.
2. Періодичністю.
3. Силою (тиск до 180 мм. рт. ст.)
4. Болючістю.
Послідовий період починається з моменту народження дитини і завершується народженням посліду.
1. У першому періоді пологів відбувається поступове згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву шийкового каналу до ступеню, достатнього для зігнання плоду з порожнини матки. Згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву відбувається під впливом родових перейм. Під час перейм у мускулатурі тіла матки відбуваються такі процеси:
скорочення м’язових волокон - контракція;
зміщення м’язових волокон, що скорочуються, зміна взаємного розміщення їх - ретракція.
М’язові волокна, які лежать до перейм одне за одним по довжині, вкорочуються, всуваються в шар сусідніх волокон, лягають поряд одне з одним. У проміжках між переймами зміщення м’язових волокон зберігається. При наступних скороченнях матки ретракція м’язових волокон посилюється, що приводить до дедалі більшого потовщення стінок матки. Крім того, ретракція спричинює розтягнення нижнього сегменту матки, згладжування шийки і розкриття зовнішнього зіву шийкового каналу. Відбувається це тому, що поздовжні м’язові волокна тіла матки, які скорочуються, відтягають колову (циркулярну) мускулатуру шийки матки в боки і вгору (дистракція шийки); при цьому відбувається розширення каналу шийки матки, яке збільшується з кожними переймами.
Розкриттю шийки матки сприяє переміщення навколоплідних вод у бік каналу шийки матки. При кожних переймах мускулатура матки тисне на вміст плодового яйця, головним чином на навколоплідні води. Внаслідок рівномірного тиску з боку дна і стінок матки навколоплідні води спрямовуються в бік внутрішнього зіву каналу шийки матки, де опору немає. Під напором навколоплідних вод нижній полюс плодового яйця відшаровується від стінок матки і заглиблюється разом з навколопліною рідиною у внутрішній зів каналу шийки матки. Частину оболонок, яка заглиблюється разом з навколоплідною рідиною в канал шийки матки, називають плодовим міхуром.
Під час перейм плідний міхур напружується і дедалі глибше вклинюється в канал шийки матки, розширюючи його зсередини.
Таким чином, процес розкриття зіву здійснюється за рахунок:
- розтягування колової мускулатури шийки (дистракція), яке відбувається в зв’язку з скороченням поздовжніх м’язів тіла матки;
- заглиблення напруженого плодового міхура, який розширює зів, діючи подібно до гідравлічного клина.
Головне, що приводить до розкриття шийки матки, це скоротлива діяльність матки; перейми зумовлюють і дистракцію шийки, і підвищення внутрішньоматкового тиску, в результаті якого відбуваються напруження плідного міхура і вклинення його в зів.
Внаслідок ретракції і вкорочення поздовжніх м’язів матка ніби сповзає з плідного яйця, спрямовуючись угору. Проте це сповзання обмежується зв’язковим апаратом матки. Круглі, крижово-маткові і часково широкі зв’язки утримують матку, яка скорочується, від надмірного зміщення вгору. Напружені круглі зв’язки вдається промацати в породіллі через черевну стінку. У зв’язку з зазначеною дією зв’язкового аппарату сила скорочень матки використовується для просування плодового яйця донизу.
При ретракції матки розтягується не тільки шийка, а й нижній сегмент матки. Нижній сегмент, який складається з перешийка і найбільш нижнього відділу тіла матки, порівняно тонкостінний, м’язових елементів у ньому менше, ніж у верхньому сегменті матки. Розтягнення нижнього сегменту починається ще під час вагітності і посилюється під час пологів в зв’язку з ретракцією м’язів верхнього сегменту (порожнистого мускула).
Коли розвиваються сильні перейми, визначається межа між порожнистим мускулом, що скорочується (верхній сегмент), і нижнім сегментом матки, що розтягується. Цю межу називають контракційним кільцем.
Контракційне кільце звичайно утворюється після відходження навколоплідних вод, воно має вигляд поперечної борозни, яку можна промацати через черевну стінку.
Згладжування і розкриття каналу шийки матки відбувається так: зовнішній зів буває трохи відкритий уже наприкінці вагітності; він вільно пропускає кінець пальця. В періоді розкриття зовнішній зів розкривається після розкриття внутрішнього зіву і згладжуванням шийки матки.
Зів розкривається поступово. Спочатку від пропускає кінець одного пальця, потім у відкритому зіві вміщуються два пальці і більше. В міру розкриття, краї зіву все більше стончуються, на кінець періоду розкриття вони мають форму вузької, тонкої облямівки. Розкриття вважається повним, коли зів розширюється приблизно на 10-12 см. При такому ступені розкритті зів пропускає голівку і тулуб зрілого плоду.
Під час кожних перейм навколоплідні води йдуть до нижнього полюсу плідного яйця, плідний міхур напружується (наливається) і заглиблюється в зів. Після закінчення перейм води частково переміщуються догори, напруження міхура послабюється. Вільне переміщення навколоплідних вод у напрямку до нижнього полюсу плідного яйця і в зворотний бік відбувається доти, поки передлежача частина рухома над входом у таз. Коли голівка опускається, вона з усіх боків стикається з нижнім сегментом матки і притискує цю ділянку стінки матки до входу в таз. Місце охоплення голівки стінками нижнього сегмента називають поясом стикання. Пояс стикання поділяє навколоплідні води на передні і задні. Навколоплідні води, що містяться в плідоному міхурі нижче пояса стикання, називають передніми водами. Більшу частину навколоплідних вод, розміщених вище поясу стикання, називають задніми водами.
Під впливом перейм, які посилюються, плідний міхур, заповнений передніми водами, наливається все більше, і на кінець періоду розкриття напруження міхура не слабшає, і в паузах між переймами плідний міхур готовий до розриву.
У нормальних умовах плідний міхур розривається при повному, або майже повному, розкритті зіву, під час перейм (своєчасне відходження вод). Після розриву міхура відходять передні води. Задні води звичайно виливаються зразу ж після народження дитини. Рідше плідний міхур розривається при неповному розкритті зіву, іноді навіть до настання пологів.
Якщо плідний міхур розривається при неповному розкритті зіву, то говорять про раннє відходження вод, відходження вод до початку пологової діяльності називають передчасним. Раннє і передчасне відходження навколоплідних вод несприятливо впливають на перебіг пологів.
Якщо оболонки надто щільні, то плідний міхур розкривається пізніше настання повного розкриття зіву (запізнілий розрив плідного міхуру), іноді він зберігається до періоду зігнання і випинається з соромітливої щілини зпереду передлежачої частини.
Знечулення пологів.
У більшості жінок роди супроводжуються больовими відчуттями, ступінь яких варіює в широких межах. Багато породіль зазнає найсильнішого болю, особливо під час розкриття шийки і зіганяння плоду.
Медикаментозне знечулення.
Протягом останніх років для знечулення пологів запропоновано такі засоби: баралгін, но-шпа (2 мл), папаверина гідрохлорид, атропіна сульфат (1% 1 мл), апрофен. Баралгін діє заспокійливо і спазмолітично;
Rр.: SоІ. Вагаlgіnі 10 ml.
D.t.d. №10 рго іnjectionibus
S. Для внутрішньовенного застосування.
Атропіна сульфат розслаблює гладку мускулатуру матки і викликає місцеворозслаблюючу дію, застосовується у вигляді 0,1% розчину в ампулі 1 мл;
Rр.: Sоl. Аtropini sulfatis 0,1% 1 ml
D.t.d. №6 рго іnjectionibus
S. Для підшкірного введення.
Но-шпа та папаверину гідрохлорид відносяться до групи спазмолітиків, роззслаблюють гладкі м’язи. Позитивний результат щодо знечулення дає комбінація но-шпи з баралгіном. При внутрішньом’язевому введенні;
Rр.: Sol. No-spani 2% 2 ml
D.t.d. №6 рго іnjectionibus
S. Для внутрішньовенного та внутрішньом’язевого використання.
Rp.: Sol. Papaverini hydrochloridi 2% 2 ml
D.t.d. №6 рго іnjectionibus
S. Для внугрішиньом’язевого використання.
Rр.: Sol. Apropheni 1% 1 ml
D.t.d. №6 рго іnjectionibus
S. По 1 мл для внутрішньом’язового введення.
Вагітну жінку ознайомлюють з порядком та обстановкою у пологовому будинку, розповідають їй про можливі і обов’язкові маніпуляції під час пологів (зовнішнє і піхвове дослідження, внутрішньовенне введення глюкози, введення кисню та ін.), вагітній роз’яснюють про необхідність неухильно виконувати всі вказівки медичного персоналу і регулярно харчуватися під час пологів.
