Реферат: Геополітика та геостратегія України
Характеризуючи розвиток взаємовідносин між Україною і Росією, слід зазначити, що обидві вони мають суттєві взаємні інтереси, основними з яких підтримання миру і стабільності. Незважаючи на існуючі суперечност проблеми, є всі підстави стверджувати про можливість їх успішного подолання подальшого розвитку взаємовигідних українсько-російських відносин, встановлення між нашими країнами (оскільки між народами вони і так існують) справд доброзичливих, добросусідських, рівноправних партнерських стосунків.
Найбільш оптимальним варіантом розвитку таких стосунків є так звана модель «кооперативної незалежності» — міждержавних відносин, що базуються на зміцненні стабільних і самостійних держав, які кооперуються, співробітничають на двосторонній основі. Таким чином, слід визнати, що для України було б украй нерозважливо робити ставку виключно на Європу. Оптимальний варіант для України це взаємовигідні контакти як із Заходом, так і з Росією, а не альтернатива: Захід — Схід.
Глава 3 Стратегічне партнерство з США
Не менш важливим є питання про встановлення відносин стратегічного партнерства між Україною і Сполученими Штатами Америки. Національні інтереси України в розвиткові партнерських відносин із США визначаються тією особливою роллю, яку відіграє ця країна в геополітичному ракурсі. Адже йдеться про наймогутнішу державу світу, єдину наддержаву, статус якої визначається економічним військовим потенціалом, впливом на міжнародні фінансові організації, лідерством у розробці і впровадженні новітніх технологій та багатьма іншими чинниками. Твердження 3. Бжезинського про американську гегемонію у світовій політиц рунтується на реальних фактах. США, на його думку, займають домінуючі позиц у сферах світової влади, що мають вирішальне значення.
Сполучені Штати на сьогоднішній день є єдиною світовою наддержавою у повному розумінні цього слова. І як би болісно не сприймалася американська гегемонія у світовій політиці деякими іншими країнами, вона все одно залишається незаперечним фактом, з яким кожній державі слід рахуватися. Зрозуміло, що за таких умов будь-яка держава заінтересована у встановленні партнерських стосунків із Сполученими Штатами, і Україна у цьому відношенні не є винятком. Своєю чергою і Сполучені Штати заінтересовані у розвиткові партнерських стосунків з Україною, враховуючи особливості її геополітичного положення і розглядаючи як своєрідний геополітичний центр Центрально-Східної Європи. До того ж, як уже згадувалося, Сполучені Штати плекають надію використати «українську карту» у розвиткові своїх, стосунків із Росією.
Об'єктивно США заінтересовані в тому, щоб Україна розвивалася як демократична країна, увійшла до європейських структур як держава-партнер, зберегла незалежність. Після терористичного нападу на США у вересні 2001 р., Україна, яка різко засудила цей варварський акт і висловила підтримку Сполученим Штатам у проголошеній ними боротьбі проти міжнародного тероризму, почала розглядатися США ще й як партнер і союзник у цій боротьбі. Таким чином, стратегічне партнерство між Україною і США означає спільність інтересів та підходів до основних міжнародних проблем, прагнення до взаємного розуміння й урахування нтересів кожної держави. Сторони вбачають одна в одній рівноправних партнерів і поважають позиції одна одної». Погоджуючись у цілому з цим висновком; варто, однак, зазначити, що реальні процеси розвитку українсько-американських відносин далекої не завжди свідчать про прагнення США розвивати ці відносини як дійсно рівноправні і партнерські. І це є болючою проблемою у стосунках між обома державами, оскільки час від часу досить виразно проявляється прагнення США втручатися у внутрішні справи нашої країни, що порушує принципи рівноправності і не відповідає національним інтересам України. І цю обставину, безсумнівно, слід ураховувати у розбудові наших відносин із США, рішуче відстоюючи власні інтереси і власний суверенітет.
Глава 4. Україна та міжнародні організації.
Здобуття Україною незалежності надало її громадянам нові права та свободи. Тепер вони мають право звертатися до таких міжнародних судових установ, як Європейський суд з прав людини. Було налагоджено контакти з багатьма європейськими структурами. Україна стала повноправним учасником Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейсько ніціативи (ЦЄІ), підписала документи про співробітництво і партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Чимало зусиль довелося докласти аби стати повноправним членом такої впливової міжнародно регіональної організації, як Рада Європи (РЄ). Українська держава плідно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Успішно розвиваються двосторонні міжнародні відносини, особливо з вропейськими державами. Наприкінці XX ст. Україна стала учасником і членом 66 міжнародних організацій і форумів.
Все це створило навколо України принципово новий геополітичний простір, розширило можливості щодо застосування досвіду демократичних країн у вирішенні проблем державотворення й соціально-економічної трансформац суспільства.
Особлива увага приділяється співробітництву з ООН. Нині в ООН позиція України досить помітна. Про це свідчить, зокрема, обрання у 1998 р. міністра іноземних справ України головою чергової сесії Генеральної Асамбле ООН. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члена Ради Безпеки ООН. І надалі Україна намагається впливати на діяльність ООН шляхом розробки й висунення конкретних ініціатив пропозицій, які підтримували б тенденції політичної діяльності ООН, й водночас відповідали б інтересам самої України.
Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН. Підвищенню міжнародного авторитету України сприяла також її активна діяльність у склад Ради Безпеки ООН як непостійного члена. Загалом Україна бере участь у діяльності більше як 60 організацій ООН (МАГАТЕ, ЮНІ ДО, МОП, ВПС та ін.)
Сво співробітництво з ООН Україна використовує для сприяння власним ринковим перетворенням в економіці, активнішого залучення міжнародних програм і фондів для вирішення завдань соціально-економічної трансформації і формування громадянського суспільства.
У 1992 р. Україна офіційно оголосила про свої бажання стати постійним і рівноправним членом Ради Європи. Процес входження до неї був непростим до сить тривалим, і завершився у 1995р.
Увійшовши до РЄ, Україна тим самим зобов'язалася приєднатися до більше як 150 конвенцій з прав людини. Співпраця проходить у цілому успішно, хоча виникали і виникають проблеми. Зокрема, з питання про заборону застосування смертної кари.
Важливою складовою геополітики України стало налагодження співробітництва з воєнно-політичною Північноатлантичною організацією — НАТО.
Перш кроки співробітництва України з НАТО зафіксовані Програмою «Партнерство заради миру» (1994), що відкрило можливості для організації співробітництва. У 1995р. Українська держава підписала з керівництвом НАТО індивідуальну «Програму заради миру», згідно з якою почали проводитися спільні військові навчання, моделювалися миротворчі акції.
Ефективно працює з 1999 р. комісія НАТО — Україна. Нею розроблено Меморандум про порозуміння щодо планування заходів на випадок надзвичайних ситуацій.
Україна бере активну участь у засіданнях Ради Євроатлантичного партнерства на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони, начальників генеральних штабів. У рамках програми «Партнерство заради миру» на території України постійно проводяться спільні навчання української арм військ НАТО («Кооперейтив нейбор — 97», «Си-Бриз—97», «Щит миру—99» і т. ін.).
Активізуючи співробітництво з НАТО, Україна дотримується позаблокового курсу в зовнішній політиці і не ставить питання про безпосередн входження до альянсу. Разом з тим існує наукова і громадська думка про те, що послідовна геополітична орієнтація України в європейському напрямі може привести нашу державу до складу НАТО
Найголовнішою складовою геополітичного процесу інтеграц України до Європи є розширення її співробітництва з найбільшим європейським міждержавним утворенням — Європейським Союзом (ЄС).
Природно, що Україна вважає вступ до цієї міжнародної організац стрижнем європейського вектора своєї геополітики. Керівництво держави наголошує, що особливе значення має послідовна політика України щодо зближення з Європейським Союзом, набуття статусу асоційованого, а згодом повноправного члена ЄС. Проте для вступу до ЄС Україні необхідно подолати дуже високий «поріг» — досягти в політичній та економічній сферах певних європейських стандартів. Реалізації цього завдання сприяв проведений у Києві (1997) саміт «Україна—ЄС», у якому взяли участь керівники Єврокомісії та нашої держави. Були обговорен перспективи втілення в життя Угоди про партнерство та співробітництво, шляхи взаємодії у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, питання торгівлі, освіти тощо.
Про труднощі цього інтеграційного процесу для України свідчить," зокрема, той факт, що Угода про партнерство між Україною і державами ЄС була ратифікована лише в 1998 р. Економічна співпраця, що передбачена в Угоді, спрямована на розвиток промисловості і кооперації, агропромислового комплексу, активізацію зв'язків у галузі науки та освіти тощо. І все ж активні дипломатичні дії дали певні результати. Україна отримала фінансову допомогу обсягом в 4 млрд. екю. Товарообмін з країнами ЄС зріс за останні роки більше як у два рази. На третьому саміті «Україна—ЄС» (1994 Київ) у спільному комюніке сторони підтвердили свою прихильність курсові на подальше зміцнення незалежності та суверенітету України, її демократичний
Важливою загальноєвропейською структурою, з якою від початку своєї незалежності Україна встановила тісні зв'язки, була Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (з 1995 р. — ОБСЄ). У лютому 1992 р. Україна підписала Гельсінський заключний акт, в якому викладені перевірені практикою принципи міждержавних стосунків, безпеки і співробітництва європейських країн.
Досить успішно співпрацює Україна з такими європейськими кредитно-фінансовими установами, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Світовий банк тощо.
ЄБРР, зокрема, надає Україні вигідні кредити, близько 60 % яких спрямовано на кредитування приватних та акціонерних товариств.
Співпраця з МВФ корисна не тільки з огляду на те, що той виділяє дешеві кредити під здійснення різних соціально-економічних проектів, а й надає відповідну консультативну допомогу в розбудові ринкової економіки.
На тлі труднощів, що склалися у відносинах з ЄС, дедалі актуальнішою для України стає регіональна геополітика. У здійсненні важливих завдань геостратег помітну роль відіграють такі регіональні міждержавні утворення, як ЦЄІ, ОЧЕС, Балто-Чорноморське співробітництво, ГУУАМ тощо.
Нин представники України беруть участь у засіданнях всіх форумів ЦЄІ. Утверджено Міжвідомчу комісію з питань Співробітництва у рамках ЦЄІ. Розроблено комплексний план взаємних контактів та співпраці з відповідними робочими органами об'єднання. Враховуючи особливу заінтересованість у розвитку сво транспортної інфраструктури, Україна підключається до співробітництва в рамках Мариборзької угоди (Італія—Словенія—Угорщина), одним із основних завдань якої здійснення проекту побудови транспортного коридору Трієст—Любляна—Будапешт—Київ.
Надзвичайно важливе місце в сучасному житті України відводиться вразійському і південному векторам її геополітики, а в них особливу роль відіграє співробітництво із Союзом Незалежних Держав (СНД). Необхідно наголосити на активізації діяльності України в рамках Співдружності Незалежних Держав, а також з окремими державами—учасницями цієї організації. Україна у своєму ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доцільност снування Співдружності, прагнучи трансформувати ЇЇ в ефективний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, оптимізацію її структури, сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір. Проте, Україні потрібно активізувати свою роль у СНД, насамперед з метою посилення економічних інтеграційних процесів усередині цієї організац не відмовлятися від співпраці з іншими членами СНД у політичній сфер. Україна ставить питання про необхідність реформування СНД, створення раціонального механізму економічного співробітництва, поглиблення міжнародно виробничої кооперації та прямих зв'язків між підприємствами країн-учасниць, реалізацію угоди про вільну торгівлю. В переліку органів СНД у галуз військового співробітництва налічується 29 назв підрозділів, у більшості яких Україна участі не бере. Зокрема, наша держава не підписала документи військово-політичного характеру, що стосуються створення сил і органів колективної безпеки, миротворчих формувань, утримується від будь-яких кроків, пов'язаних із залученням її до воєнних союзів у рамках СНД. Не підтримала вона також ідею створення спільних прикордонних військ, вважаючи, що такі питання слід вирішувати відповідно до загально визначених норм міжнародного права.
На всіх самітах СНД українське керівництво наголошує на необхідності вирішення передусім економічних завдань, зокрема створення більш сприятливих умов для товарообміну на ринку СНД. Взаємний експорт держав—учасниць співдружності майже в чотири рази менший, аніж їх експорт у треті країни.
У політичній та економічній сферах Україна надає пріоритетного значення двостороннім стосункам у рамках СНД. Геополітичні інтереси нашої країни продиктовані тут необхідністю забезпечити правову базу торговельно-економічних зв'язків з країнами співдружності, доступу українського капіталу до ресурсів та ринків збуту СНД. Адже на ці ринки припадає близько 80 % українського експорту.
У середині 90-х років у СНД склалося угруповання ГУУАМ, до складу якого увійшли Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан і Молдова. Його учасники поставили своїми основними цілями відновлення «Великого шовкового шляху» (проект ТК-АСЕКА), боротьбу з міжнародним тероризмом і організованою злочинністю, спільне використання каспійських енергоресурсів (проект ШОСАТЕ). Остаточне організаційне оформлення цього об'єднання знайшло втілення в Хартії, підписаній президентами країн-учасниць у 2001 р.
Реалізація проекту, що передбачає видобуток і транспортування каспійської нафти, не тільки б відкрила для України, як і для інших членів ГУУАМ, доступ до світового «нафтового пирога», а й стала б додатковим фінансово-політичним інструментом на підтримку незалежності та геополітичного впливу на південному напрямку.
Внаслідок реалізації проекту для членів ГУУАМ, особливо України, відкриються сприятлив можливості для включення у світову систему економіки як для країн—транзиторів товаропотоків великого Євразійського простору.
Висновки.
Таким чином можна зробити висновок, що покладена в основу геостратегії
України багатовекторність, яка чітко визначає пріоритетні напрямки зовнішньої політики, у повній мірі відповідає інтересам та можливостям нашої держави, та виступа чинником зростання його міжнародного авторитету. Отримання Україною політично незалежності, її перетворення на самостійну державу є найважливішим позитивним чинником, який сприяє покращенню та стабілізації геополітичної ситуації у світі. Та дивлячись на реалізацію української геостратегії, є багато проблем та труднощів, вирішення яких дуже необхідне з метою забезпечення національно безпеки та реалізації її національних інтересів.
Вихідним для політичного керівництва України має стати усвідомлення того, що майбутнє залишається за тим способом життя, який забезпечує кращу суспільну організацію, сталий розвиток науки й економіки, права людини.
У площину найважливіших завдань має бути покладене набуття державою якостей вигідного, надійного в економічному й політичному вимірах партнера, як на вропейському, так і на світовому ринках.
Література:
Мадіссон В.В. Шахов В.А. Сучасна українська геополітика. –
К.:Либідь.2003 – 176 с.