Реферат: Геополітика та геостратегія України
Реферат: Геополітика та геостратегія України
Міністерство науки та освіти України
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра географії
Реферат
Геополітика та геостратегія України
Виконав студент
5-го курсу групи Г/Б-2
Братішко Андрій
Луганськ 2004
Зміст
Вступ.
Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Глава 2. Зовнішньополітичні відносини з Росією.
Глава 3. Стратегічне партнерство з США.
Глава 4. Україна та міжнародні організації
Висновки.
Література.
Вступ
Тому в успішному вирішенні завдань державотворення і розвитку держави одним з першочергових завдань є формування незалежної зовнішньої політики. Водночас ефективна зовнішня політика можлива лише при об'ємному баченні світу, постійній аналітичній роботі, відмові від імпульсивних рішень. Інтереси народу, держави мають бути визначальними в політиці Незалежність, як відомо, стає реальною цінністю лише тоді, коли вона сприяє створенню кращих умов життя народу, забезпечує реальні права і свободи людини, процвітання, Незалежність України має бути наповнена реальним змістом, тобто мати стійке підґрунтя, насамперед, економічне! Отже, міцна економічна основа є важливим чинником забезпечення незалежної зовнішньо політики. Водночас зовнішня політика, своєю чергою, може і повинна бути важливим чинником вирішенні економічних завдань, оскільки однією з основних функцій є створення сприятливих зовнішньополітичних умов для налагодження всебічного співробітництва з іншими країнами} в тому числі і в економічній сфері. Взагалі, функції і завдання зовнішньої політики є надзвичайно багатоманітними. Це передовсім:
*підвищення авторитету і зміцнення міжнародних позицій держави;
*забезпечення національної безпеки країни,:
територіальної цілісності і недоторканності; о створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації внутрішньополітичних цілей завдань:
*активне співробітництво і взаємодія з усім суб'єктами світового політичного процесу з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації;
*участь у міжнародних нтеграційних процесах зокрема у сфері економіки, у міжнародному поділі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами і духовними цінностями:
*спільний з іншими суб'єктами міжнародної спілкування захист прав людини;
*об'єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму;
Виходячи з аналiзу сучасної геополiтичної ситуацiъ, розстановки сил на мiжнароднiй apeнi, своїх об'єктивних можливостей i геополiтичного положення, Укpaїнa має реальнi передумови угвердитися в ролi регiонального полiтичного лiдера. Для цього, разом з урахуванням закономiрних амбiцiй i нацiональних iнтepeciв, їй треба поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацiю в реrioнi. Важливу роль туг може вiдiграти активне cniвробiтництво й лiдерство України у Балто-Чорноморському napтнеpcтвi. 3 огляду на своє геостратегiчне положення, Yкpaїнa є природним посередником мiж регiонами Балтiйського i Чорного мopiв. Розширення зв'язкiв мiж Пiвднем i Пiвнiччю €вpопи сьогоднi настiльки вiдповiдає потребам часу, що за пасивностi України роль посередника може перебрати на себе iнша держава. Спiвробiтництво по вici Північ-Пiвдень сприятиме змiцненню безпеки в частинi вропи мiж Балтiйським i Чорним морями. Це надзвичайно важливо для України як у полiтичному, так i в економiчному аспектах.
Незалежність України об'ективно потрiбна новiй Європi, новiй системi континентальних мiждержавних вiдносин. Без неї неможливе створення системи колективної безпеки в Євponi, що, безперечно, є фактором пiдвищення iнтepecy до неї. Але поки щоУкpaїнa, як зауважував з цього приводу М. Михальченко ще не «міст», не «санiтарний кордон», а тим бiльше не «центр» якихось спiвтовориств. Поки що, Українa - лiмiтроф для Росiї i Європи, промiжний цивiлiзацiйний простiр мiж захiдною i росiйськоєвразiйською цивiлiзацiями, причому лiмiтроф з подвiйною оцiнкою. Для Європи (нaтiвcької) східні кордони України є лiнiєю розлому мiж Європою i Росiєю... А Росiя вбачає в захiдних кордонах України лiнiю розлому мiж НАТО та СНД - простором, який вважає «зоною своїх особливих iнтepeciв». Для того, щоб не бути марионеткою у чужих іграх, потрiбнi глибокi полiтичнi й економiчнi трансформацil в укpaїнcькoму суспiльствi, перетворення Украlїни на європейську державу не тiльки за мicцeм географiчного положення, а й за вiдповiдними стандартами внугрiшньої та зовнішньої стабiльностi. Для цього потрiбне чiтке визначення геополiтичних прiоритетiв i таке ж чiтке самовизначення як cувepeннoі держави iз власними геополiтичними i нацiональними iнтересами. Вирiшення цих завдань передбачає вироблення науково обгрунтовано геостратегії, одним iз головних принципiв якої є принцип.багатовекторностi.
Отже, Укpaїнська геостратегiя має грунтуватися на чiтко визначених геополiтичних прiоритетах i жорстко окресленому колi стратегiчних партнерiв. Виходячи особливостей геополiтичного положення України М. Михальченко вважає, що Україна ма визначитися як у прiоритетному в одному iз трьох можливих геостратегiчних напрямiв: або обрати шлях до європейськоro спiвтовариства, або забезпечити гарантiI незалежноro розвитку як вiд Заходу,так i вiд Росiї, або ж обрати позицiю динамiчної piвноваги мiж Сходом i Заходом, яка пiдтримується мiжнародним спiвтовариством i є, на йоro думку, найбiльш перспективною.
Дещо iнакше визнача сутність сучасної Української геостратегії С.Пирожков, який вважає, що у XXI ст. для України будуть актуальними тaкi завдання:
у короткостроковому плані
- недопущення iзоляцiї на основних стратегiчних напрямах (США, Європа, Азiя);
у середньостроковому плані
- сприяння формуванню регiональних систем
- безпеки i спiвробiтництва в сусiднiх perioHax;
- iнтеграцiя в мiжнароднi економiчнi i полiтичнi структури;
- участь в урегулюваннi мiжнародних конфлiктiв, боротьбi з мiжнародним тероризмом i злочинністю у вирішенні єнергетичної та інших глобальних проблем.
у довгостроковому плані
- збереження i змiцнення позицiй нашої держави у свiтовiй полiтицi;
- активна участь у формуваннi демократичної глобальної системи мiжнародного порядкуll.
Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Сьогодны Україна вuзначuла як однозначну cвою стратегiчну мету iнтеграцiю до Європейського Союзу. Прагнення України до повномасштабної участi у полiтuчному та економiчному жuттi Європи логiчно вuплuває з геополiтuчного положення й icmopї нашої державu. Як одна з найбiльших кpaїн континенту України об'ективно приречена бути важливим чинником тих процесiв, що вiдбуваються в Європi i не може залишатися осторонь тих динамiчних iнтеграцiйних процесiв, якi сьогоднi визначають її обличчя.
Будучи в геополiтичному вимiрi європейською державою, Україна заiнтересована також у процесах, що сприяють зміцненню регіональної безпеки, стабiлiзацiї та розширенню структур колективно безпеки в Європi. До стратегiчних iнтepeciв України в Європi належать необхiднicть технологiчної модернiзацiї вiтчизняного виробниuтва, можливість оволодіння наукомісткими технологіями, адже національна стратегія розвитку, заснована на традиційному індустріальному характері, сьогодні вже неприйнятна, навіть більше, вкрай небезпечна.
Для європейських країн Україна є потенційним партнером, і не лише з політичної точки зору, як важливий фактор формування системи колективно безпеки на континенті, а й з економічної — як великий споживчий ринок, джерело відносно дешевої робочої сили, як країна з невикористаним повною мірою нтелектуальним, науково-технічним і виробничим потенціалом.
Слід зауважити, що перспективи входження України в європейський нтеграційний процес залежать, насамперед, від неї самої, від того, наскільки радикально і швидко в ній відбуватимуться демократичні перетворення в усіх сферах життєдіяльності, наскільки рішуче здійснюватиметься реформування її економіки. Інтеграція економіки України в європейський простір вимагає також створення особливого «інвестиційного середовища» для залучення й утримання у країні глобальних високотехнологічних інвестицій, реінвестування отримуваних прибутків.
Ключовими критеріями, що впливають на роль нашої держави у новітній європейській спільноті, мають бути: відкрите громадянське суспільство, ефективне функціонування ринкової економіки, верховенство права, цивільний демократичний контроль над військовою сферою, послідовність і передбачуваність у зовнішній політиці. Наших стратегічних партнерів на Заході непокоїть високий рівень невизначеності щодо перспектив реформування господарської системи, політична нестабільність у країні, недосконалість законодавства, відсутність достатніх гарантій приватної власності, розгул корупції, невирішеність багатьох соціальних проблем, недостатня розвиненість демократичних інститутів, відсутність належної системи гарантії прав і свобод громадян.
З ншого боку доводиться констатувати, то прагнення України до європейсько нтеграції, що перетворилося на магістральний напрям української зовнішньо політики, не зустрічає відповідної очікуваної реакції з боку країн—членів ЄС не лише внаслідок невирішеності в Україні багатьох проблем демократично трансформації, а й тому, що в їхній позиції виявляються елементи певно байдужості щодо перспектив входження України до європейських структур.
Геополітичні реалії не дають можливості Україні зосереджуватися лише на європейському геополітичному векторі. Визначена стратегічна мета не применшує можливість інших пріоритетних напрямів, а саме — розвитку дружніх партнерських відносин з Росією та поглиблення стратегічного партнерства із США.
Глава 2. Зовнішньополітичн відносини з Росією
Розбудова стосунків стратегічного партнерства з Росією, поряд з реалізацією курсу на нтеграцію в Європу, займає одне з ключових місць у структурі геополітичних пріоритетів України. Росія є природним партнером України, і не лише через економічну взаємозалежність двох країн, спільність історичної долі, багатовіковий досвід культурного обміну і взаємопроникнення, сімейно-родинні зв'язки і т. ін. Не можна забувати й про те, що Росія є досить могутньою у військово-політичному плані і вельми впливовою й авторитетною у світі державою, яка справляє значний вплив на розвиток міжнародних подій. Не випадково більшість західних політологів, незважаючи на значне послаблення Росії внаслідок розпаду СРСР, називають одним із силових центрів сучасної геополітики і досить високо оцінюють потенціальні можливості. Збігнев Бжезинський виділяє серед країн Євразії дв основні категорії, що впливають на розвиток геополітичної ситуації в даному регіоні й у світі в цілому: 1) геостратегічні дійові особи; 2) геополітичн центри.
Україну, разом з такими країнами, як Азербайджан, Південна Корея, Туреччина та Іран, Бжезинський відносить до геополітичних центрів, то Росію поряд із Францією, Німеччиною, Китаєм та Індією він включає до числа ключових геостратегічних дійових осіб. Хоча при цьому позицію Росії в сучасному геополітичному просторі він вважає «надто слабкою, щоб бути партнером Америки, але занадто сильною, аби стати лише її пацієнтом». Проте варто зауважити, що після подій 11 вересня 2001 р. США виявили бажання включити й Росію до числа своїх стратегічних партнерів.
Нарешті, слід пам'ятати й про те, що Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН і володіє правом «вето» в цій організації при вирішенн міжнародних проблем.
Все це свідчить про необхідність розвитку стратегічних партнерських стосунків України зі своїм могутнім сусідом, з яким вона географічне й історично приречена жити поруч. Тому не випадково, що відносини з Росією займали і займатимуть центральне місце в українській геостратегії. Тим більше, що вплив російського чинника постійно відчувається і в стратег внутрішньої політики, в усіх сферах суспільного життя. Вкрай важливим є те, що характер російсько-українських відносин впливає на розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні, адже багато суб'єктів політичної діяльност пов'язують з ним і вирішення внутрішньополітичних проблем, і власні політичн нтереси й намагання. Тим більше, що в Україні, як відомо, вельми значна російська діаспора, а майже 40 % населення є російськомовним.
Варто зауважити, що з точки зору геостратегічних інтересів України не існує (і не може існувати, враховуючи історичну і культурну близькість двох народів) принципових перешкод для того, щоб визнавати Росію своїм стратегічним партнером. Певна напруженість у стосунках між нашими країнами значною мірою є штучною. Ні в економічному, ані в політичному чи у військовому вимірах вона не ма достатніх підстав. Таку ситуацію політологи визначають як феномен «залишкової ідеологізації», яка, на жаль, має місце з обох сторін. З одного боку, в Росії ще й досі є певн політичні сили, які ніяк не можуть змиритися з самим фактом існування незалежної України і прагнуть домогтися всебічної і повної «інтеграції» України з Росією на основі утворення якогось нового союзу, маючи на увазі фактичне підкорення першої другій. Чимало російських науковців намагаються обґрунтувати саме таку позицію.
Щоправда, з іншого боку, і в Україні є чимало політиків, як всупереч об'єктивним вимогам виступають проти налагодження партнерських відносин з Росією, схильні бачити в ній лише споконвічного ворога України поклали в основу своєї діяльності гасло «Геть від Москви!»
Звичайно, Росія, як і будь-яка інша держава, має свої власні інтереси і, зрозуміло, ставить їх вище за інтереси інших країн. Проте Україні немає чого боятися Росії, коли вона мудро, розважливо вестиме свою внутрішню і зовнішню політику. Тим більше, що останнім часом у Росії домінує думка, згідно з якою Україна розглядається як самостійний суб'єкт міжнародної політики, з яким необхідно налагоджувати добросусідські партнерські відносини на рівноправній основі. Для російської сторони сьогодні найважливішою проблемою стосунків з Україною ста урегулювання всіх суперечливих питань, вирішення всіх спірних проблем, успадкованих з розпадом СРСР, на двосторонній договірній основі.
З ншого боку, стратегічні інтереси України потребують стабільних дружніх, рівноправних взаємовідносин із Росією. За визначенням експертів, у найближчі роки українсько-російські стосунки стануть найбільш важливими в Європі і набудуть геополітичного значення, оскільки на їх прикладі вироблятиметься модель взаємовідносин незалежних супердержав, їх входження у стабільну, цілісну Європу. Відповідно, досить значні розходження між нашими країнами й у питанні про характер взаємовідносин з ЄС. Росія веде свою гру на європейському полі, намагаючись створити достатньо надійну опору для реалізації своїх геостратегічних задумів використовуючи для цього той очевидний факт, що для провідних європейських країн Росія є стратегічним партнером, якого, до того ж, можна використовувати у боротьбі за зменшення впливу США в Європі. Метою європейської політики Росії як держави, що прагне стати самостійним центром сили, є співробітництво з Європою як іншим центром геополітичного впливу, в той час як стратегічна мета України в європейському інтеграційному процесі означає, по суті, прагнення зменшити тиск Росії у пострадянському просторі.
І все ж, незважаючи на розходження щодо стратегії стосунків з Євросоюзом, Росія так само, як і ' Україна, заінтересована у розвитку своїх відносин з ним не лише в економічній, а й у політичній сферах, у будівництві спільного європейського дому. Таке прагнення Росії цілком відповідає інтересам України. Більше того, можна стверджувати, що гармонізація відносин Росії із Заходом є досить жорстким мперативом для України, оскільки, по-перше, це сприяє певному переплетенню взаємних національних інтересів обох країн, а по-друге, відповідає намірам західноєвропейських країн «прив'язати» Росію до Європи і їх прагненню залучити до цього процесу Україну як найближчого і системно рівного партнера Росії. Слід визнати, що в Європі та й у євроатлантичному просторі в цілому досі не вдалося створити систему загальної безпеки, як це було задумано в рамках ОБСЄ. Це, насамперед, пов'язано з тим, що дві найбільші держави колишнього Радянського Союзу — Росія Україна — досі не увійшли до нової системи безпеки, що створюється. І основна проблема полягає в тому, що неможливо створити надійну систему вропейської безпеки без російської участі. Той факт, що між Росією і Європою досі не створено надійних відносин, містить у собі величезну потенційну загрозу. Для України — держави, що розташована між цими двома центрами сили, налагодження стосунків між Європою і Росією має ключове значення і в план безпеки, і в плані вибору курсу розвитку.
Страницы: 1, 2