Курсовая работа: Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин

Динаміка показників конкурентоспроможності національної економіки формується під впливом валютного курсу, який є важливим регулятором зовнішньоекономічних відносин впливовим важелем у розвитку економіки, особливо української, у зв'язку із довготривалою загальною кризою і незавершеністю формування ринково нфраструктури.

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується процесом глобалізації. Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід’ємна складова світово економіки. Але цей об’єктивний процес відбувається досить повільно, супроводжується значним ускладненням та загостренням суперечностей. Вітчизняна економіка ще має пройти тривалий шлях ефективного інтегрування у систем міжнародного поділу праці і товарообміну, подолати певні технологічні та інш перешкоди на цьому шляху, вирішити проблеми здійснення прогресивних структурних зрушень, це зокрема передбачає посилення уваги до раціональної організац зовнішньоекономічних зв’язків нашої країни, забезпечення їх динамічного зростання і оптимізації в умовах глобалізації.

Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і результативність, даючі їй можливість зосереджуватись на виробництві тих товарів та послуг, по яких вона має переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами. Збільшення частки країни у світовому експорті спричиняє покращення економічного стану, якщо зростання експорту продукції галузей з високою продуктивністю супроводжується підвищенням питомої ваги цієї продукції в загальному обсязі виробництва даної країни. Проте важлива не стільки частка країни у світовому експорті, скільки те, що саме країна експортує. Перехід на експорт більш складних наукомістких товарів підтримує зростання продуктивност у країні, навіть якщо обсяг експорту зростає повільно.

         У зв’язку з цим не можна визначити раціональною структуру вітчизняного експорту, в якому домінують сировина та продукція з низьким рівнем переробки. Експортний профіль України визначають продукти з низькою часткою доданої вартості, а також товари, випуск яких пов’язаний з шкідливим, екологічно небезпечним виробництвом (продукція чорної металургії та основної хімії). Подібна експортна спеціалізація України склалася ще за радянських часів, певною мірою визначалася наявністю відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і марганцева руда тощо). До того ж виробництво та експортування цих товарів є значно більш простою справою, ніж виробництво реалізація на зовнішньому ринку продукції високотехнологічних галузей економіки. Цим зумовлена переважно сировинна спрямованість вітчизняного експорту, що призводить до невигідних пропорцій міжнародного товарообміну.

         Рівень розвитку продуктивних сил – один з вирішальних чинників, які насамперед сприяють підвищенню ефективності участі України у системі міжнародного поділу праці і міжнародному товарообміні. За кількісними характеристиками виробничого науково-технічного та нтелектуального потенціалу наша країна може бути гідним партнером світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволя послідовно вирішувати завдання оптимізації її зовнішньогосподарських зв’язків. Крім того, розв’язанню цього завдання сприяють такі об’єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні зв’язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне включення у систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови економіки і відповідного реформування орієнтованого на експорт сектора. [10]

         Основу цього сектору, крім традиційних галузей видобувної та металургійної промисловості, які виступають зараз основним джерелом валютних надходжень від експорту, можуть скласти високотехнологічні, наукомісткі галузі, пов’язані зі створенням, зокрема, нових поколінь літаків, ракетоносіїв, створенням нових матеріалів, розвитком електрозварювального виробництва, рівень яких не поступається кращим закордонним аналогам. За даними світового банку, щодо розвитку науки технологій Україна посідає досить високе місце, що виступає необхідною передумовою для її прогресивної переорієнтації з експорту сировинних матеріалів на готову наукомістку продукцію та на нові технології.

         Значний експортний та конкурентний потенціал мають також галузі агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з іншими визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці. При цьому розширення експортно орієнтації сільськогосподарського виробництва може стати одним з основних факторів економічного зростання галузі та підвищення конкурентоспроможност продукції.

         Нарешті, необхідно краще використовувати вигідне географічне положення України. Транзитні перевезення вантажів, використання створеної мережі нафто- і газопроводів виступають також суттєвим джерелом валютних надходжень. Біля двох десятків європейських країн отримують газ, що надходить через українські газові магістралі. Але існуюча система газопроводів потребує значного оновлення та нарощення потужностей, оскільки 17% газопровідної мережі вже відпрацювали свій строк, а 15% наближаються до нього.

         Разом з тим необхідно здійснювати додаткове більш глибоке обґрунтування наших зовнішньоекономічних пріоритетів, зумовлених розгортанням процесів глобалізації світової економіки.

         За цих обставин важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування зовнішньоекономічної політики у напрямку створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, озброєних технологіями стратегічного маркетингу на глобальному ринку. Державна підтримка таких високотехнологічних корпорацій об’єктивно необхідна для реалізації великих коопераційних проектів. Специфіка ефективної міжнародної спеціалізації України теж вимагає розробки обґрунтованих маркетингових програм та організації державної підтримки щодо створення міжнародних конкурентних переваг для вітчизняних товарів на світових ринках. [4]

3.2 Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України

Перехід  до  ринкової  системи  господарювання  об’єктивно  вимагає  піднести  ефективність  використання  основного  капіталу,  посилити  інноваційний  процес  в  усіх  галузях  національної  економіки.

  З  метою  усунення  зазначених  вище негативних явищ  в  сфері  зовнішньоекономічних  відносин   Україні  необхідно  розв’язати  такі  завдання:  по-перше,  обмежувати  ввіз  продукції  чорної  металургії,  покращувати  якість  металу,  зменшувати  масу  готових  виробів,  домагатися  міжнародних  сертифікатів  на  свою  продукцію   тощо.

По-друге,  визначити  пріоритетні  напрямки  розвитку  експортної  спеціалізації,  переорієнтуватися  на  виробництво  наукомісткої  продукції  і  ресурсозберігаючих  технологій  у  сфері  верстатобудування,  літакобудування,  ракетно-космічної  техніки,  створення  нових  видів  металів.  Я  вважаю,  що  ці  напрямки  повинні  стати  сферою  всебічної  підтримки  держави.

По-третє,  відмінити  імпортне  (ввізне  мито)  на  такі  стратегічні  для  України  товари,  як  нафтопродукти,  ліс,  кольорові  метали,  целюлоза.  У  той  же  час  доцільно  обмежити  імпорт  алкогольних  напоїв,  цигарок  тощо.

По-четверте,  виготовляти  в  Україні  імпортозамінну  продукцію:  зернові, кормо-  і  картоплезбиральні  комбайни,  тролейбуси,  автобуси,  холодильники, автомобілі,  тканини  та  ін.  Водночас,  експортуючи  переважно  товари  паливноенергетичної  групи,  слід  значно  поліпшити  обробку  сировини  (титану,  граніту,  урану,  сільськогосподарської  продукції).  Так, глибина  переробки  сільськогосподарської  сировини  в  Україні  становить  лише  близько  50 %  від  рівня  розвинутих  країн. [7]

По-п’яте,  враховуючи  низьку  конкурентоспроможність  продукції  в  Україні,  не  слід  поспішати  з  подальшою  лібералізаціею  експортно-імпортних  відносин,  на  яку  нашу  державу  активно  підштовхує  Міжнародний  валютний  фонд  та  Світовий  банк.  Йти  таким  шляхом  можна,  лише  зміцнюючи  конкурентоспроможність  товарів.  Навіть  у  США  понад  35 %  товарів  захищен  нетарифними  бар’єрами.

По-шосте,  слід   заохочувати  іноземних  інвесторів.   Найважливішою  умовою  цього  є  стабільньсть  чинного  законодавства  у  зонішньоекономічній  діяльності.  На  жаль,  в  Україні  так  часто  переглядаються  закони,  що  стабільною  можна  вважати  лише  постійну  зміну  законів.  Тому  наша  держава,  згідно  з  оцінкою  міжнародних  експертів,  щодо  створення  надійного  інвестиційного  клімату  посідає  139  місце  у  світі (дані 2002 року).

По-сьоме,  важливо  налагодити  надійний  митний  контроль.  Так,  у  розвинутих  країнах  світу  держава  бере  на  себе  облік  і  всебічно  контролює  експорт  та  мпорт  товарів.  В  Австрії,  зокрема,  їй  відома  адреса  кожного  постачальника,  ціни   його  товару,  обсяг,  сертифікація  товарів.  Цей  процес  супроводжується  контролем  податкових  і  банківських  установ.  В  Україні  недосконалий  сам  Митний  кодекс:  у  ньому  налічується  лише  164  статті,  тоді,  як  у  Митному  кодексі  Росії – понад  400  статей. [10]

Це, звичайно,  не  всі  проблеми  входження  України  в  світове  господарство,  на  наш  погляд  треба  також  звернути  увагу, по-перше, на   успішно  функціонуючі  економіки  інших  країн,  які  б  могли  стати  певним  взірцем  для  нашої  країни.   По-друге,  на  запозичення  досвіду  впровадження  радикальних  економічних  реформ,  трансформацію  соціально-економічної  системи   до  принципово  нового  якісного  стану.

По-третє,  на  вивчення  економічного  потенціалу  інших  країн  з  метою  встановлення  з  ними  розгалужених  дво-  та  багатосторонніх  господарських  зв’язків,  поглиблення  міжнародного  поділу  праці  та  ін.

Як  вже  було  зазначено, важливу  роль  у  подальшому  розвитку  зовнішньої  торгівлі  України  відіграватиме  структура  перебудова  її  економіки.  У  цьому  плані  одним  із  першочергових  структурних  пріоритетів  є  збільшення  обсягів  виробництва  і  продажу  на  світовому  ринку  продукц військово-промислового  та  аерокосмічного  комплексів,  стимулювання  експортного  потенціалу  інших  галузей,  захист  внутрішнього  ринку.  Для  розв’язання  цієї  проблеми  передбачено:  розробити  урядову  програму  щодо  переведення   теплових  електростанцій  на  тверде  паливо  з  одночасною  модернізацєю  вугільної  промисловості;  розширення  експорту  електроенергії, що  виробляється  на  давальному  паливі;  проведення  комплексу  економічних  та  організаційних  заходів  для  стимулювання  скорочення  споживання  енергоресурсів;  розширення  наукових  досліджень  і  розробок  з  проблеми  видобутку  власної  нафти  з  виходом  на  конкретні  науково-технічні  і  наукові  проекти;  збільшення  обсягу  переробки  нафти  на  давальних  умовах  заводами  України  з  розрахунками  за  неї  частиною  готової  продукції;  розвиток  атомної  енергетики  з  дотриманням  необхідного  рівня  безпеки;  розробка  системи  плати  за  транзитне  транспортування  паливно-енергетичних  ресурсів  через  територію  України;  подолання  залежності  економіки  України  від  поставок  продукції  з  країн  СНД.

Одним  з  шляхів  заохочення  іноземних  інвесторів  і  формування  міжнародних  економічних  відносин  є  створення  спільних  підприємств. [9]

Нині  прилавки  українських  магазинів  переповнені  імпортними  товарами.  Значною  мірою – це  результат  непродуманої  зовнішньо-економічної  політики  держави,  внаслідок  якої  придушується  вітчизняний  виробник.  Так,  програма  розробки  і  освоєння  виробництва  електронних  касових  апаратів  передбачає  створення  вітчизняного  масового  виробництва цих  апаратів  для  задоволення  потреб  всіх  галузей  господарства.  Якби  при  цьому  враховувався  позитивний  досвід  Китаю,  то  на  внутрішній  ринок  були  б  допущені  лише  2  зарубіжні  фірми,  які  виробляють  подібну  продукцію.  У  той  же  час  на  український  ринок  допущено  приблизно  40  різних  іноземних  фірм,  продукція  яких  не  завжди  відповідає  вимогам  сертифікації.  Такі  приклади  не  поодинокі,  і  наше  завдання  полягає  в  тому,  щоб  розглядати  ці  нагальні  для  держави  проблеми  негайно,  не  затягуючи  прийтяття законів  у  парламенті  перетворюючи  їх  на  політичні  дебати.

З  проблемою  міжнародних  економічних  відносин  тісно  повязане  питання  зовнішнього  боргу  України.  Ця  проблема  має  два  аспекти.  По-перше,  зовнішній  борг  України  після  розпаду  СРСР.  Величина  його  поставлена  в  залежність  від  частки  України  у  ВНП  колишнього  СРСР  і  встановлена  на  рівні  16,37 %.  Рівноправний  розподіл  боргів  передбачає  справедливий  розподіл  нших  активів  колишнього  Союзу – алмазного,  валютного,  золотого  фонду,  зарубіжних  активів  за  кордоном  (майно  посольств,  консульств  та  ін.).  ці  активи  становили  близько  33  млрд.  дол.

Згідно  з  підписаною  між  Росією  і  Україною  угодою  прийнято  “нульовий  варіант”  щодо  розподілу  активів  і  боргів.  Це  означає,  що  Росія  сплачує  ноземним  державам  частку  колишнього  боргу  СРСР,  а  Україна  не  претендує  на  свою  частку  майна  та  активів.  Щорічно  по  зовнішньому  боргу  України  Росія  сплачує  близько  700  млн.  дол.  Проте  розподіл  активів  і  боргів  відбувається  не  на  користь  України,  оскільки  на  її  частку  припадало  майже  вдвічі  більше  активів.

По-друге,  це  борги,  причиною  яких  є  пасивний  торговий  баланс,  пов’язаний  з  оплатою  енергоносіїв.  До  2010  р.,  згідно  з  оцінками  спеціалістів,  Україна  матиме  36 – 40  млрд.  дол.  зовнішнього  боргу.  Його  зростання  зумовлене  її  неспроможністю  позбутися  сировинної  та  енергетичної  залежності  від  інших  держав  і  радикально  перебудувати  власну  економічну  систему,  насамперед  зовнішньоекономічну  діяльність.

Перспективним  напрямком  інтегрування  України  в  економіку  світового  господарства  є  створення  вільних  економічних  зон,  українських  транснаціональних  корпорацій,  банків,  торгівля  об’єктами  інтелектуальної  власност патентами,  ліцензіями,  “ноу-хау”  та  ін.[9]

Висновок

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити особливості сучасних світових процесів, що суттєво впливають на зовнішню торгівлю України.

1.   Посилення монополізації та тиску на «слабкі країни» (сьогодні транснаціональні компанії контролюють до 40% світового промислового виробництва та понад 50% світової торгівлі).

2.   Посилення ціново конкуренції.

3.   Диспаритетність розвитку світових економічних систем і прискорення процесу їхнього зближення;

4.   Часткова зміна якост конкурентної боротьби (через оволодіння певною кількістю напрямів унаслідок штучного ослаблення конкурентів, наприклад, на території колишнього СРСР).

5.   Структурні зрушення у світовому господарстві.

6.   Переважання факторів рентабельності над факторами ефективності (через відсутність паритетного регулювання економічних відносин між країнами з різними умовами розвитку).

Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за наступними основними напрямками:

·  кредитно-страхова підтримка нновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв;

·  надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції й експортерам;

·  розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів;

·  адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;

·  розвиток міждержавного лізингу;

·  розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний й експортний контроль;

·  розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, у т.ч. механізму клірингу;

·  створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів і представництв у країнах найближчих торгових парнерах України;

·  створення сприятливих умов надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій;

·  заохочення прямих інвестицій національних інвесторів;

·  використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів.

Список використаної літератури

1.   Василенко  Ю.  Експортна  діяльність  України// Економіка  України. – 2003.- №7, с.17-20

2.   Ватманюк  Г.  та  ін.  Макроекономіка  /Київ.  Заповіт.- 1997.-275с. 

3.   Климко  Г., Нестеренко В. та  н. Основи  економічної  теорії / Київ.  Вища  школа.,  2002р.-328с.

4.   Кокорін В. Конкурентоспроможність економіки України // Бізнес & Економіка – 2003 - 5.- с.9-11

5.   Макконел  К. Р., Брю  С. Л.  Економікс /Москва. Республіка.- 1992. - 621с.

6.   Мочерний  С.  Основи  економічних  знань / Київ.  FEMINA.- 1996. – 346с. 

7.   Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. Київ: КНЕУ, 2003. – 465с.

8.   Паламарчук  В. Важлива  умова  економічного  зростання// Економіка  України.- 2000.- №6, с.21-23

9.   Ревенчук  К.  Проблеми  ноземних  інвестицій //Економіка  України.-    2001.- №1, с.8-10

10.          Філіпенко  А.,  Шнирков  О. Новий  етап   зовнішньоекономічних  зв’язків  України// Економіка  України.- 2002.-  №1, с.11-14

Додатки

Додаток А

 Зовнішня торгівля України з усіма країнами світу

Додаток Б

 Зовнішня торгівля України з країнами СНД

Додаток В

Зовнішня торгівля України з ншими країнами