Курсовая работа: Виховання культури спілкування у старшокласників
Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок про те, що у класі при емоційному спілкуванні більше всього переважає відвернених (40%), відповідно переважних 30%, лідерів – 19%, що свідчить про те, що діти, які складають групу лідерів, орієнтовані на рівноправність в спілкуванні, вона заснована на взаємоповазі, повазі і довір’ї, взаємопорозумінні і взаємному вираженні, відкритості, розвитку, ізольованих – 11%, такі учні намагаються придушити особистість співрозмовника, не бажаючи розуміти співрозмовника, при цьому вимагаючи згоди з власною позицією. Вони не рахуються з чужою точкою зору, відкидаючи її.
Методика «Потреба в спілкуванні».
Інструкція
У бланк відповідей впишіть «так» (або поставте «+») поруч із номером твердження, якщо ви згодні з ним. Якщо ж ви не згодні із твердженням, то напишіть «ні» (або поставте «-») (Додаток 1).
Бланк відповідей
| 1. | 17. | 24. | 3. | 15. |
| 2. | 18. | 26. | 4. | 16. |
| 7. | 19. | 28. | 4. | 25. |
| 8. | 20. | 30. | 6. | 27. |
| 11. | 21. | 31. | 9. | 29. |
| 12. | 22. | 32. | 10. | |
| 13. | 23. | 33. | ||
| 14. | ||||
сума «так»
сума «ні»
Обробка результатів
1. Підрахувати кількість відповідей «так» у першому, другому й третьому стовпчиках бланка відповідей,
2. Підрахувати кількість відповідей «ні» у четвертому, п'ятому стовпчику бланку відповідей.
3. Обидва числа додати і порівняти з психодіагностичною шкалою.
Діагностична шкала
| Властивість | Рівні | ||
| нижчий за середній | середній | вищий за середній | |
| Потреба у спілкуванні | 0-23 | 24-28 | 29 більше |
Таблиця 2.2
| № | Прізвище | Нижчий за середній | Середній | Вищий за середній |
| 1 | Арутюнян А. | 24 | ||
| 2 | Багалюбський Д. | 23 | ||
| 3 | Бапрова А. | 24 | ||
| 4 | Байла В. | 29 | ||
| 5 | Вінокурова С. | 25 | ||
| 6 | Глядя К. | 27 | ||
| 7 | Демченко Д. | 22 | ||
| 8 | Ємельяненко А. | 24 | ||
| 9 | Іванова О. | 26 | ||
| 10 | Іщенко Н. | 22 | ||
| 11 | Кориш К. | 20 | ||
| 12 | Левченко В. | 30 | ||
| 13 | Літкевич Д. | 25 | ||
| 14 | Літовко В. | 28 | ||
| 15 | Луньова К. | 25 | ||
| 16 | Максименко А. | 23 | ||
| 17 | Малахова Т. | 22 | ||
| 18 | Мальований А. | 24 | ||
| 19 | Манзя О. | 19 | ||
| 20 | Мітрофанова А. | 23 | ||
| 21 | Нікрасова К. | 28 | ||
| 22 | Павленко М. | 22 | ||
| 23 | Пєньпаула Л. | 27 | ||
| 24 | Полях С. | 30 | ||
| 25 | Рибалка С. | 28 | ||
| 26 | Скиба П. | 24 | ||
| 27 | Тихонін К. | 26 |
В результаті проведення даної методики виявилось, що 56% учнів мають середній рівень потреби в спілкуванні, це ті учні, які мають статус переважних і частково відвернених у спілкуванні, 33% - низький рівень потреби у спілкуванні (статус ізольованих і частково – відвернених), і 11% - високий рівень потреби в спілкуванні (статус лідерів).
Моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визнача соціометричний статус, більш всього цінуються якості особистості, як проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). У результат проведення дослідження, виявилось, що культура і потреба в спілкуванні старшокласників впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, як відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Для підвищення рівня потреби в спілкуванні та рівня культури спілкування потрібно організовувати різні форми спілкування: участь у бесідах, рольових іграх, самостійне створення учнями ситуацій спілкування, залучення учнів до читання літератури, а також переказування змісту прочитаного, регулярне обговорення книг, кінофільмів, концертів, декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, проведення уроків на певну тему (Додаток 2).
ВисновкИ
На основ аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульован наступні висновки.
Поняття культура спілкування” розглядається як високо розвинуте вміння здійснювати комунікацію відповідно до норм, які історично склалися у даному мовному колективі з урахуванням психологічних механізмів впливу на адресата, а також використання лінгвістичних засобів реалізації такого спілкування з метою досягнення запланованого результату.
Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне та невербальне спілкування, як розрізняють за змістом, за метою, за засобами.
До рівнів культури мовного спілкування належать: а) високо розвинуті пізнавальні процеси; б) сукупність мовних та позамовних знань; в) сума навичок та вмінь, що забезпечують логічність, експресивність, стилістична адекватність мови тощо; г) вміння планувати дискусію й керувати нею для здійснення мовного впливу на адресата.
У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісн відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функц навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.
Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою розвиваючо особистості старшокласника. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків правил.
Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. Психолог Коломінський довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолог Б.Н. Волков підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Культура і потреба в спілкуванні старшокласників впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Список використаної літератури
1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 2000. – С. 150-152.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1999. – С. 65-74.
3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 2001. – С. 242-243.
4. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 2003. – С. 65-78.
5. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 2007. – 103 с.
6. Братченко С.Л. Психология в мире диалога// Вопросы психологии. – 1999. – №2. – С. 6-7.
7. Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників. – К., 2001. – С. 33-39.
8. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1999. – С. 17-26.
9. Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1999. – С. 74-75.
10. Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 2006. – С. 15-21.
11. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – К., 2004. – 78 с.
12. Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения// Вопросы психологии. – 1999. – №5. С. 23-25.
13. Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения// Вопросы психологии. 2001. – №1. – С.14-17.
14. Коган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М., 2002. – 65 с.
15. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – М., 2003. – С. 10-17.
16. Кон И.С. Психология старшеклассника. – М., 2002. – С. 41-55.
17. Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 2006. – С. 127-135.
18. Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 2003.
19. Леонов Б.Ф. Психологические процессы и общение. – М.: Наука. – 2005. – С. 124-135.
20. Ложкин Г.В. Структура межличностных отношений. – М., 2005.
21. Мудрик А.В. Общение школьников. – М.: Педагогика, 2005. – С. 55-87.
22. Носуленко В.Н. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 2002. – С. 32-38.
23. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности// Вопросы психологии. – 2002. – №5. – С. 17-18.
24. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком// Вопросы психологии. 2001. – №4. – С. 19-25.
25. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 2007. – С. 45-56.
26. Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками// Вопросы психологии. – 2003. – №5. – С. 61-70.
27. Снегирева Т.В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. К., 1999. – 48 с.
28. Ушакова Т.П. Речь человека в общении. – М.: Наука, 2003. – С. 69-73.
29. Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. – К., 2005. – 159 с.
30. Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1999. – С. 34-37.
Додаток 1
Твердження
1. Мен приємно брати участь у різного роду святкуваннях.
2. Я не можу придушити свої бажання, навіть якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.
3. Мен подобається висловлювати кому-небудь свою прихильність.
4. Я більше зосереджений на набутті впливу, ніж дружби.
5. Я відчуваю, що стосовно моїх друзів у мене більше прав, ніж обов'язків.
6. Коли я дізнаюся про успіх свого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.
7. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомогти.
8. Мо турботи зникають, коли я опиняюся серед однокласників.
9. Мо друзі мені ґрунтовно набридли.
10. Коли я роблю важливу роботу, присутність людей мене дратує.
11. Притиснений до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
12. У важкій ситуації я думаю не стільки про себе, скільки про близьку людину
13. Неприємност в друзів викликають у мене такий жаль, що я можу захворіти.
14. Мен приємно допомагати іншим, якщо навіть це й завдає мені значних труднощів.
15. З поваги до друга я можу погодитися з його думкою, якщо він і не правий.
16. Мен більше подобаються пригодницькі розповіді, ніж розповіді про любов.
17. Сцени насильства в кіно викликають у мене відразу.
18. На самоті я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж коли перебуваю серед людей.
19. Я вважаю, що основною радістю в житті є спілкування.
20. Мен шкода бездомних кішок і собак.
21. Я волію мати поменше друзів, зате близьких.
22. Я люблю бувати серед інших людей.
23. Я довго переживаю після сварки із близькими.
24. У мене справді більше близьких друзів, ніж у багатьох друзів.
25. У мені більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.
26. Я більше довіряю власній інтуїції й уяві в думці про людей, ніж судженням про них з боку інших людей.
27. Я надаю великого значення матеріальному забезпеченню й благополуччю, ніж радост спілкування з приємними мені людьми.
28. Я співчуваю людям, у яких немає близьких людей.
29. По відношенню до мене люди часто невдячні.
30. Я люблю розповіді про безкорисливу дружбу.
31. Заради друга я готовий пожертвувати своїми інтересами.
32. У дитинстві я входив до компанії, де завжди трималися разом.
33. Якби я був журналістом, то я б із задоволенням писав про силу дружби.
Додаток 2
Культура спілкування і мовленнєвий етикет українського народу (урок розвитку зв’язного мовлення для старшокласників)
Мета: познайомити учнів з етичною культурою українського народу; виховати культуру мови і культуру спілкування; розвивати зацікавленість проблемою відродження та розвитку кращих традицій української мовленнєво поведінки.
Усунути деформацію мови,
очистити від спотворень,
повернути нашій мові справжню
народну красу - це справа честі всіх нас,
старших, і молодших,
це природній обов’язок перед незалежною,
вільною Україною
Олесь Гончар
Хід уроку
Вступне слово вчителя. Уподовж століть творились норми поведінки людини в товаристві з іншими людьми. В нашого українського народу теж свої гарні звичаєві правила спілкування. А чи знаєте ви їх добре? Чи завжди усвідомлюєте силу слова? Що вам відомо про науку етику?
Учитель. З поняття про етику випливає поняття про етикет. Слово «етикет» - французького походження. У середньовіччі воно вживалося для означення норм поведінки та порядку дій при дворах монархів («придворний етикет»), а також у дипломатичних колах. Пізніше цим словом почали визначати норми поведінки та правила ввічливості у будь-якому товаристві. Правил поведінки та ввічливості має дотримуватися кожна людина, яка себе поважає. Сказати, що всі люди в даний час невиховані - це судження буде помилковим. Так само як сказати, що всі люди злі. Це теж неправильно. Людина частіше бува доброю, ніж злою. Добро в людині завжди має перемагати зло. Про це дуже гарно говориться в народній скарбниці українських прислів’їв і приказок. Назвіть перлини української мудрості про добро і зло.
(Учні називають приказки і прислів’я про перемогу добра над злом).
Учитель. Ці приказки і прислів’я названі вами є свідченням того, що в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдськ морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Цими чеснотами віддавна славився український народ. На це звертали увагу дипломати й мандрівники, котрі бували в нашім краю. Так, датський посол Юлій Юст, що в 1709-1712 рр. відвідував Росію, а 1711 р. їхав через Україну, писав: «Місцеві мешканці (Королевця), як і взагалі все населення Козацької України, відзначаються великою ввічливістю і охайністю, вдягаються чисто й чисто утримують доми», а Джозеф Маршал про Україну 1769-1770 рр. згадував: «сучасне українське покоління - це моральний і добре вихований народ».
Всі вони насамперед поважали наш народ за ввічливість. Як ви розумієте поняття ввічливості людини?
Учитель. Хочу ще звернути вашу увагу на походження цього слова, його первісного значення. Пов’язується воно з формою у вічі: тобто ввічливий - «той, хто дивиться у вічі». У народі кажуть, що очі - дзеркало душі. Отже, спілкуючись (вітаючись, прохаючи що-небудь, дякуючи, запрошуючи тощо), співбесідники дивились у вічі один одному. Цим самим люди демонстрували свою миролюбність, відсутність ворожості, агресивності. Поступово прикметник «увічливий» переосмислився і набув переносного значення: «який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність».
Тепер за допомогою проблемних ситуацій перевіримо вашу ввічливість і знання правил етикету:
Ситуація 1. Вас запросили в гості. Під час гостини ви ненавмисне розбили якусь річ. Як ви маєте повестися в такій ситуації? Як довго потрібно залишатися в гостях?
Ситуація 2. Ви прямуєте вулицею. Назустріч вам крокують двоє хлопців: один з них - вам знайомий, а іншого - ви бачите вперше. Зустрілись. Привітались. Вам знайомий починає вас про щось розпитувати. Чи правильно поступив хлопець, з яким ви давно знайомі?
Ситуація 3. Закінчився концерт відомого співака. У вас появилось велике бажання познайомитися з ним особисто і взяти в нього автограф. Яким чином ви це зробите?
(Вирішення проблемних ситуацій учнями).
Учитель. Культура спілкування - найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культур поведінки, культурі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.
Своїм корінням культура спілкування сягає дуже далеко в давнину. Зробимо екскурс у минуле.
Князювання Володимира Мономаха. Князь давньоруський важко хворий. Володимира пересліду відчуття, що незабаром його душа покине грішне тіло. Він вирішує залишити своїм синам у спадок повчання. «Повчання Володимира Мономаха дітям» має велику моральну цінність, воно актуальне і в теперішній час. Про що ж говориться у цьому стародавньому мудрому документі?
(Учн переказують зміст «Повчання Володимира Мономаха дітям»).
Учитель. Обов’язок кожного з нас звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав’язане нашому народов або бездумно перейняти чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом виразником його загальної культури. В мові нашого народу існує дуже багато форм вітання, прощання, перепросин, подяки. Які з них вам відомі?
(Відповід учнів. У разі потреби вчитель доповнює їхні відповіді).
Вітання: Доброго ранку! Доброго дня! Добрий день! Добридень! На добридень! Здоров (був)! Здорові (були)! Доброго здоров’я!
А під час роботи - Бог на поміч!
Серед молоді: Вітаю! Привіт! Салют!
Ви привіталися, а услід за привітанням мають звучати вислови: Як поживаєте? Як почуваєтеся? Радий вас бачити! Яка приємна зустріч! Що чути? Що нового? Які новини? Що змінилося з часу нашої останньої зустрічі?
Прощання: До побачення! Прощавайте! На все добре! Всього вам найкращого! До зустрічі! Хай вам щастить! Доброї ночі! На добраніч! Приємних снів...
Подяка: «Спасибі» - означає спаси нас, Боже. Щиро дякую! Сердечне дякую! Вельми дякую! Уклінно дякую! Дякую від душі!
Перепросини. Допустившись будь-якої помилки і визнавши її, доводиться вибачатися, на що не у кожного вистачає мужності і чесності. У таких випадках вдаються до вибачливих слів і виразів: вибачте, даруйте, пробачте, перепрошую, прошу вибачення, сподіваюсь на ваше прощення, маю надію на вашу доброту, вашу терпимість, делікатність, мені прикро, що так сталося...
Учитель. Ми з вами пригадали прекрасні українські форми вітання, прощання, перепросин, подяки. Про це поет, учений, етнограф Яків Главацький (1814-1888) у статті «Слова вітання, чемності, благословенства й обичайності у русинів» писав, що традиційні особливості етикетних висловів українського народу - це сердечність, доброта, простота, щирість, ніжність. Він ще виділяє таку рису мовленнєвої поведінки у українців, як почуття власно гідності.
«Не шукайте нове, а шукайте вічне» - це слова з Біблії.
Вічним стало найважливіше у світі правило, яке понад дев’ятнадцять століть тому проповідував Ісус: поводься з іншими людьми так, як бажаєш, щоб вони поводилися з тобою.
У стародавній мудрості проголошується: «Найбільшою перемогою людини є перемога над собою». Саме ця мудрість стане вам у пригоді, коли ви розпочнете духовне змалювання із самим собою, яке сприятиме вашому самовдосконаленню. Ще кожному з вас стануть у пригоді «Правила мовленнєвого етикету».
1. Завжди під час розмови виявляйте ввічливість, ураховуючи вік, стать, статус, авторитет співрозмовника.
2. Неухильно послідовно виказуйте доброзичливе ставлення до співрозмовника.
3. Уважно прислухайтесь до свого мовлення, критично аналізуйте себе і реакцію слухача (слухачів).
4. Ввічливість не дозволяє перебивати співрозмовника.
5. Повага до співрозмовника - найважливіше правило спілкування.
6. Не дозволяйте собі негативних оцінок співбесідника та образливих слів на його адресу, а також глузливих виразів (таких, як недотепа, дурень, бевзень, тюхтій, телепень, йолоп тощо).
7. Не виставляйте своє «я» на показ.
8. Пообіцявши, неодмінно виконайте.
9. Стережіться зайвий раз плакатися, скаржитися, аби не додавати прикрощів іншим людям.
10. Завжди прагніть навіть у дрібницях бути правдивим і щирим.
11. Навчіться усміхатися. Щира доброзичлива усмішка - це мистецтво.
12. Не намагайтеся бути схожим на когось. Знайдіть себе і будьте самі собою. Пам’ятайте, що на землі немає іншої такої людини, як ви.
На закінчення уроку вчитель читає поезію В. Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина...».
Завдання додому: написати твір-роздум на одну з морально-етичних тем:
1. «Поспішайте творити добро, життя таке коротке» (О. Довженко).
2. Напівмова - прикре зло, заплямоване джерело. Мова - це і є народ, Зникне мова - вмре народ (Є. Євтушенко).
3. «Визнавши свою слабість, людина стає сильнішою» (Оноре де Бальзак).
4. Молітесь Богові одному, Молітесь правді на землі, А більш на землі нікому
Не поклонітесь... (Т. Шевченко).
5. «Байдужість - це каліцтво» (Є. Євтушенко).
6. «Така проста невибаглива приємна вимога людського спілкування - усмішка...» (Ч. Айтматов).
7. Найважливіше у житті людей - взаєморозуміння у найпоширенішому плані (В. Тендряков).
8. «Мовою можна осквернити, можна і освятити» (Л. Толстой).
9. «Силу підлості і злоби подолає дух добра» (Б. Пастернак).
10. «Ласкою всього досягнеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш» (І. Котляревський).
