Курсовая работа: Виховання культури спілкування у старшокласників
Спілкування, діяльність, пізнання, будучи змістом людської життєдіяльності, перебувають у нерозривній дності, являють собою форми соціальної активності людини. Характерною ознакою спілкування як форми активності виступає її моральна спрямованість, моральна культура людей, що розкривається в спілкуванні (людяність, доброзичливість, дружелюбність, взаємоповага та ін.).
Повноцінне спілкування неможливе без співпереживання, без включення до свого внутрішнього світу цінностей, поглядів, почуттів іншого. Осмислюючи причини тих чи інших вчинків, поглядів, оцінок інших людей, особистість починає глибше осягати себе, свої чесноти й вади. Зіставляючи себе з іншими, людина збагачується осягненням складного внутрішнього світу людей, їхніх моральних якостей.
Спілкування однією з найфундаментальніших, найвищих особистих і соціальних потреб людини, котра включається в нього з моменту свого народження. І хоч у перші роки життя спілкування має спонтанний характер, все ж спілкування з іншими людьми формує у дітей почуття довіри до тих, хто їх оточує, надійності, емоційного піднесення.
Проблема виховання культури спілкування постає з раннього шкільного віку. Багато учнів відчуває певні труднощі у налагодженні стосунків з іншими людьми, досягненн взаєморозуміння. Проблема спілкування для дітей не менш вагома за своїми наслідками, ніж для дорослих. На першому місці за переживаннями у дітей стоять конфлікти з товаришами, часто через невміння домовитися, бажання звернути на себе увагу. На другому місці - конфлікти з вчителем, на третьому – з батьками [2, с. 69].
Спілкування відбувається у ході як навчальної, так і позаурочної діяльності. У процесі його учень, як правило, засвоює вироблені суспільством норми поведінки, набува нових знань, формується як особистість. Але в школярів потрібно спеціально виховувати культуру спілкування.
Оволодіння мистецтвом спілкування включає формування в учнів інтелектуальної, психологічної і соціальної здатності до налагодження контактів з іншими людьми та освоєння способів практичної реалізації цієї здатності. З метою опанування учнями навичок спілкування необхідно повідомити їм теоретичні знання відповідно до вікових можливостей та організувати на практиці їх взаємодію.
Практика спілкування може бути організована в різних формах: це участь у бесідах, рольових іграх, самостійне створення учнями ситуацій спілкування.
Головним засобом спілкування є мова, слово. На жаль, спостереження за мовною культурою учнів шкіл засвідчують, що діти не завжди можуть сформулювати та правильно висловити власні думки.
Мова хня забруднена словами-паразитами, жаргонною лексикою. Але за тим, як волод людина словом як засобом комунікації, нерідко роблять висновок про її культуру й вихованість. Виховання культури мови органічно входить у формування культури спілкування. Особливу увагу під час організації практики спілкування слід приділяти розвитку в учнів уміння вільно володіти усною мовою. Це передбача наявність у школярів великого запасу слів, образності мовлення, формування здатності правильно сприймати те, що говорить інший учасник спілкування, і, в свою чергу, достовірно, без спотворень передавати думки партнера своїми словами; вироблення вміння висловлювати суть почутого; коректно ставити запитання і стисло, точно, логічно формувати відповіді на запитання партнера.
Це завдання розв’язується завдяки широкому залученню учнів до читання літератури, а також переказування змісту прочитаного, до регулярного обговорення книг, кінофільмів, концертів, до декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, до проведення ігор з добору слів на певну тему, до участі у бесідах і диспутах.
Важливим оволодіння мистецтвом починати та підтримувати бесіду. Для цього треба навчити школярів таких речей: відповідати на запитання зрозуміло, привітно, не соромлячись; ставити питання, які мають пряме відношення до теми розмови; висловлювати свою думку лише тоді, коли запитують, і уникати при цьому різкост й категоричності; уважно й чемно слухати співрозмовника.
Важливо також навчити дітей сперечатися. Традиційно суперечка закінчується образою, конфліктом. Але можна вирішувати цю справу "мирним шляхом". Потрібно тільки знати правила ведення суперечки: треба зацікавити суперника чимось; вміти його вислухати; запропонувати вирішення конфлікту; оцінити особистість товариша, його переваги. Суперечка зводиться до досягнення злагоди, взаєморозуміння, поваги до думки іншої людини.
Велике місце у формуванні й розвитку в учнів умінь, необхідних у спілкуванні, посіда рольова гра. Суть її як засобу володіння мистецтвом спілкування полягає в тому, що поставлене комунікативне завдання розв’язується партнерами в процес мпровізованого розігрування певної ситуації, де вони виконують ролі окремих персонажів – її учасників. При цьому одна і та ж ситуація звичайно програється кілька разів, щоб учні могли виступити в різних ролях і запропонувати сво варіанти рішень, проаналізувати доцільність та життєвість поведінки кожного учасника. Рольова гра дає змогу школярам продемонструвати і простежити кілька ндивідуальних варіантів програвання однієї і тієї ж ролі у заданій ситуації. В результаті у них з’являється можливість порівняти вимоги, що ставляться до виконання різних ролей у неоднакових ситуаціях, із власною поведінкою за аналогічних обставин.
Процес формування комунікативних умінь, необхідних школярам у сфері міжрольового спілкування, включає кілька етапів: засвоєння стандартних прийомів поведінки, доведення їх застосування до автоматизму, розвиток імпровізації у використанн заданих прийомів і перенесення умінь з однієї ситуації в іншу.
Важливо, щоб учні ставилися до правил культури спілкування позитивно. Неможливо примусити бути вихованим, якщо людина цьому чинить опір. Вихованість - така якість, яку не можна примусово, штучно прищепити. Вона виростає лише в результаті власної роботи дитини над собою. Необхідно знати норми етикету. Існує також цілий ряд найбільш загальних вимог, що виражають основні норми поведінки в будь-якій сфері людського життя: ввічливість, скромність, тактовність, охайність, вихованість, доброзичливість. Усі вони пов'язані з увагою, добрим ставленням до оточуючих людей в міжособистісному спілкуванні.
Хорош манери, дотримання норм етикету, вихованість споконвічно цінуються й шануються, бо за ними стоять глибока духовність, багатий внутрішній світ людини. Треба мати міцні звички, щоб їх додержуватися. Та найголовніше - потрібно хотіти бути вихованим.
Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця слухача. Правила для мовця:
· Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.
· Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). Треба знімати надмірну категоричність.
· Мовцев не рекомендується ставити в центр уваги своє «я», нав'язувати свої думки й оцінку подій.
· Необхідним для мовця є відокремлення власного «я» слухача у центр уваги.
· Мовцев треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка цікавою, зрозумілою партнерові.
· Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не були протиріччям задуму бесіди.
· Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача - обмежені.
· Мовцев необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональност тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.
· Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.
Правила для слухача:
· Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.
· Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.
· Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.
· Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.
· Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.
РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу і культури спілкування
Найважливіший колектив, якому належить старшокласник і під впливом якого формується його особистість – це шкільний клас. Учнівський колектив, відмічає Л.І. Новікова, з одного боку – “функція педагогічних зусиль дорослих, так як проектується дорослими і розвивається під їх прямим і непрямим безпосереднім або опосередкованих впливом. З одного боку – він є явищем, яке розвивається спонтанно, так як діти потребують спілкування і вступають в спілкування не лише по встановленим дорослими рецептам.
Ця подвійність знаходить своє відображення в подвійній структурі колективу: формальній, яка визначається через задану організаційну структура, систему ділового спілкування, набір діяльності, і неформальну, яка складається в процес вільного спілкування дітей” [2]
Для школяра важливо не просто виконання якоїсь соціальної ролі, але й те, щоб ця роль відповідала його індивідуальності. Він прагне, щоб структура ділових стосунків в класі максимально відповідала структурі міжособових стосунків. Але в той же час в межах організованого колективу “питання стосунків товариша до товариша це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності” [35]
Старший шкільний вік – це період виробітки поглядів і переконань, формування світогляду. В юнацькому віці вже чітко видно направленість особистості. Юнацька особистість ніколи не буває однозначною. Вона завжди суперечлива і мінлива.
Критерії, як визначають соціометричний статус старшокласника в його класному колективі, складні і багатогранні. По даним Коломенського, на першому місці тут стоїть вплив на однолітків (значення цієї якості з віком неухильно зростає) і, як у молодших підлітків, фізична сила; на другому місці – моральні якості, як безпосередньо проявляються в спілкуванні, і суспільна робота; далі йдуть нтелектуальні якості і добре навчання, працелюбство і навички праці, зовнішня привабливість; на останньому місці стоїть прагнення командувати. По даним Б.М. Волкова, десятикласники більш за все цінують якості особистості, як виявляються в спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти в складну хвилину). В дослідженні А.М. Лутошкіна дається інша послідовність переваг: інтелектуальні якості, відношення до людей (доброта, чуйність), моральні якості, вольові, ділові, зовнішні дані.
З цих даних видно, що соціометричний статус невід’ємно пов’язаний зі спілкуванням старшокласників.
Для експериментального дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу з культурою спілкування старшокласників ми обрали такі методики: методика Соціометрія” і методика “Потреба в спілкуванні”.
В дослідженн взяли участь 27 дослідних. Робота була проведена на базі ЗОШ №5 м. Дубна в 10-А класі.
Методика Соціометрія”. Між складом групи і кожним з членів складається певна система стосунків, в якій кожний отримує своє місце. Для виявлення статусу членів групи застосовується соціометричний метод Дж. Морено, який дозволяє кількісно визначити кількість виборок, отриманих кожним школярем по діловим, рольовим, емоційним критеріям. На основі цих даних будується соціометрична матриця, на якій чітко виражене місце кожного члена групи в її ієрархії. Рангові місця групи, як правило, розподіляються наступним чином:
Лідери (ведучі). На ці місця претендують особи, здатні до активної взаємодії, прийняттю відповідальних рішень, управлінню людьми, творчої ініціативи. Їх реальний рейтинг визначається вибором групи – більше 50% вибору (від 50 до 100%).
Переважні. Наступні за рейтингом за лідерами (від 10 до 50%). До них відносять актив робочої групи, в складі якого переважають люди, здатні бути активними виконавцями, але серед них є і такі, хто в певних обставинах здатний зайняти лідерське місце.
Відвернені. Маючі не більше 10% вибору і низький рейтинг в групі. Вони або неактивні в спільній діяльності, або не змогли встановити позитивні ділові і особов стосунки з членами групи.
Ізольовані. Як не отримали вибору і стоять поза групою. Для них характерне невизнання їх групою і небажання з ними співпрацювати.
Ця методика дозволяє визначити положення дослідного в системі міжособових стосунків т групи, до якої він належить.
Перед початком дослідження, члени групи, які зібрались в класі, отримують інструкцію наступного змісту:
“Ваш клас існу вже давно. За час спільного життя і спілкування одне з одним, ви, мабуть, змогли непогано взнати один одного, і між вами склались певні особисті і ділов стосунки, симпатії і антипатії, повага, неповага один до одного тощо. Будь ласка, дайте у цьому зв’язку відповідь на наступні запитання, дописавши в них свої відповіді на окремому листі паперу. Його необхідно підписати, щоб ми могли судити про те, хто і кого обирає.
Кому з однокласників в першу чергу, другу і третю ти розповіси про те, як провів час в компанії друзів? (емоційне спілкування).
Хто з однокласників може вказати на твої недоліки, кого б ти послухав? (Довірче спілкування).”
Учні підписують свої листки і на кожне питання записують в суворій послідовності три прізвища. Вибір здійснюється лише із членів досліджуваного колективу.
Число виборів, отриманих кожним учнем, характеризує його місце в системі особистих стосунків, ншими словами, визначає його соціометричний статус.
По першому питанню (Емоційному спілкуванню).
Лідери: від 5 більше виборів.
Переважні: 4-3 вибори.
Відвернені: 2-1 вибір.
Ізольовані: 0 виборів.
По другому питанню (Моральне спілкування).
Лідери: від 4 більше виборів.
Переважні: 3-2 вибори.
Відвернені: 1 вибір.
Ізольовані: 0 виборів.
Результати дослідження доречно оформити в вигляді таблиці, в які подаються індивідуальн коефіцієнти по кожному виду спілкування.
Таблиця 2.1
| № | Прізвище | Емоційне спілкування | Моральне спілкування | ||
| 1 | Арутюнян А. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 2 | Багалюбський Д. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 3 | Бапрова А. | 2 | Відвернений | 2 | Переважний |
| 4 | Байла В. | 5 | Лідер | 4 | Лідер |
| 5 | Вінокурова С. | 5 | Лідер | 3 | Переважний |
| 6 | Глядя К. | 4 | Переважний | 3 | Переважний |
| 7 | Демченко Д. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 8 | Ємельяненко А. | 5 | Лідер | 3 | Переважний |
| 9 | Іванова О. | 4 | Переважний | 3 | Переважний |
| 10 | Іщенко Н. | 0 | Ізольований | 0 | Ізольований |
| 11 | Кориш К. | 1 | Відвернений | 0 | Ізольований |
| 12 | Левченко В. | 5 | Лідер | 5 | Лідер |
| 13 | Літкевич Д. | 3 | Переважний | 3 | Переважний |
| 14 | Літовко В. | 3 | Переважний | 3 | Переважний |
| 15 | Луньова К. | 3 | Переважний | 2 | Переважний |
| 16 | Максименко А. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 17 | Малахова Т. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 18 | Мальований А. | 4 | Переважний | 2 | Переважний |
| 19 | Манзя О. | 0 | Ізольований | 0 | Ізольований |
| 20 | Мітрофанова А. | 1 | Відвернений | 1 | Відвернений |
| 21 | Нікрасова К. | 5 | Лідер | 2 | Переважний |
| 22 | Павленко М. | 0 | Ізольований | 0 | Ізольований |
| 23 | Пєньпаула Л. | 3 | Переважний | 3 | Переважний |
| 24 | Полях С. | 4 | Переважний | 5 | Лідер |
| 25 | Рибалка С. | 2 | Відвернений | 3 | Переважний |
| 26 | Скиба П. | 2 | Відвернений | 2 | Переважний |
| 27 | Тихонін К. | 2 | Відвернений | 2 | Переважний |
Звідси видно, який соціометричний статус займає кожний з учнів.
