Курсовая работа: Вихід компанії на зовнішній ринок
Валюта платежу може збігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в контракт зазначається курс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу (чи за паритетом, якій фіксується МВФ на базі СДР, чи за ринковим курсом валют).
У контракті встановлюються умови перерахунку: курс певного виду платіжного засобу – телеграфного переказу за платежами без тратт чи векселя за розрахунками, пов’язаними з кредитом; визначається час коригування (наприклад, напопередні чи в день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни); обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, іноді курс продавця чи покупця на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.
Різні валюта ціни і валюта платежу один з простих методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, долара) знизився, то сума платежу (у фунтах стерлінгах) пропорційно зменшується. І навпаки, ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення – імпортер (боржник).
Сторони встановлюють у контракт конкретні терміни платежу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаються торговельними звичаями міжнародної практики.
Способи платежу визначають співвідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є: готівковий платіж; платіж авансом; платіж у кредит; кредит з опціоном, тобто правом вибору готівкового платежу.
Платіж готівковий включає всі види розрахунків, за якими товар оплачується повністю: у період від моменту його готовності для експортера до моменту переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця; у момент переходу товару чи зазначених документів до купця. Формами розрахунку при готівковому платежі може бути чек, переказ, акредитив, інкасо.
Авансові платежі випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера. У міжнародній практиці авансові платежі вживаються у торгівлі дорогоцінними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнання суден і літаків, виготовлених за індивідуальним замовленням, як правило, передбачає часткові авансові платежі.
Розрахунок у кредит може бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то має місце його кредитування експортером. Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти). Відстрочення платежу або кредитування за відкритим рахунком.
Кредит з опціоном (право вибору) готівкового платежу передбачає надання імпортеру права скористатися відстроченням платежу за придбаний товар, але з позбавленням знижки, яка надається за умов готівкового платежу.
Для страхування від валютних ризиків використовують валютні застереження – договірні умови, які включаються в зовнішньоекономічну угоду і можуть бути переглянуті у процесі виконання угоди.
Раніше застосовувалося золоте застереження, яке базувалося на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання угоди та на перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на дату виконання угоди.
На сучасному етапі застосовують: валютні застереження; товарні-цінові застереження.
Валютне застереження – це умова міжнародної зовнішньоекономічної угоди, яка передбачає перегляд суми платежу прямо-пропорційно зміні курсу валюти застереження (фактично валюти ціни) з метою страхування експортера (або кредитора) від ризику знецінення валюти платежу. Валюта платежу ставиться у залежність від більш стійкої валюти застереження (валюти ціни).
В умовах посилення нестабільност плаваючих валютних курсів широко застосовується багатовалютні (мультивалютні) застереження.
До товарно-цінових застережень належать: застереження щодо змінної (ковзкої) ціни, коли ціна підвищується за умови зростання ціноутворювальних складових; індексація, яка передбача перегляд суми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моменту угоди.
Існують комбінован валютно-товарні застереження, які передбачають регулювання суми платежу залежно від зміни товарних цін і валютних курсів: якщо товарні ціни та курси валюти застереження змінюються в одному напрямі, то сума платежу перераховується на найбільший відсоток відхилення; якщо напрями динаміки не збігаються, то сума платежу змінюється на різницю між відхиленнями товарних цін і валютного курсу.
Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічного контракту – запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній систем світогосподарських зв’язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародно торговельної палати (Париж).
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків: безпосередній (повний розрахунок – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документів у розпорядження покупця; розрахунок у кредит (з відстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).
Загальновідомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торговельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають. по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності.
Міжнародні постачання готово продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівл постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, як підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня.
Під комплектним устаткуванням розуміють певний набір машин і механізмів, які у комплексі забезпечують повний технологічний цикл промислового виробництва. До середини 90-х років ця форма збуту продукції досягла приблизно 30% від загального обсягу торгівлі. Торгівля товарами у розібраному вигляді приваблива для експортерів тим, що, постачаючи вузли і деталі для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами:
– заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробів дорожче ніж транспортування вузлів і деталей вроздріб;
– заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарів у зібраному вигляді приблизно на 10–20% вище ніж на окремі вузли і деталі).
Проте цей вид торгівлі пов'язаний з рядом складностей технічного і комерційного плану. Конструкція машин технологія їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамінність вузлі в деталей, щоб виключити необхідність їх підгонки на місці складання, а також враховувати кваліфікацію спеціалістів-складальників і експлуатаційні умови фірм-користувачів. Цей вид торгівлі потребує суворого дотримання регулярност комплектності постачань для забезпечення безперервного складального процесу.
Торгівля товаром, що був у вжитку
(зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, і також
однією з форм реалізації продукції. Предметами такого постачання можуть бути
літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого
устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на
дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються.
Специфіка торгівлі сировинними товарами полягає в укладенні великих обсягів
угод та значній частці у відпускній ціні витрат на транспортування і збереження
товару, у раптових і сильних коливаннях цін, викликаних не стільки виробничими
витратами, скільки змінами попиту і пропозиції. Сировинні торговельні компан
спеціалізуються, як правило, на торгівлі одним або кількома видами товарів,
сировини і діють переважно на ринках, де споживачі й продавці, через їх
розрізненість, не мають можливості організувати власну мережу постачань
необхідної сировини.
Зростання прямих продажів при збуті продукції обумовлене підвищенням технічного рівня і складності машин та устаткування, збільшенням частки унікального і комплектного устаткування. Прямий продаж припускає наявність безпосередніх контактів між виробником кінцевими споживачами. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування розробки техніко-економічних параметрів товару з метою урахування вимог покупця.
2.2 Аналіз надійності партнерів по угоді
Перехід країни до ринку виявився значно складнішим та довшим ніж передбачалося, а результати гіршими ніж в багатьох інших державах ЦСЄ.
Водночас курс на європейську нтеграцію Болгарії схвалює більшість населення країни, хоча побоювання щодо його наслідків також є доволі значними, що пов’язане насамперед з високими рівнями конкуренції європейських компаній, можливим банкрутством болгарських підприємств та зростанням рівня безробіття.
Упродовж 1990–1997 рр. економіка країни реформувалася доволі повільно, що було пов’язано з відсутність цілісно програми розвитку та значними політичними коливаннями щодо подальшого вибору моделі трансформації свого господарства. 1997 рік можна вважати відправною точкою системних реформ болгарського уряду, якому передувало руйнівне падіння ВВП у 1996 р. (-10,9%) та 1997 р. (-6,9%), гіпервисокий рівень нфляції, відповідно, 123% та 1082%, значний бюджетний дефіцит – 10,4% та -2,1%, а також дефіцит платіжного балансу. Доволі низьким порівняно з іншими країнами ЦСЄ виглядав рівень залучених прямих іноземних інвестицій. Системне реформування, яке розпочалося у 1997 році зводилося до чотирьох основних заходів:
– приватизація та ліквідація державних підприємств;
– лібералізація політики в галузі сільського господарства, включаючи створення умов для ринку землі;
– реформування державних програм соціального страхування;
– реформи, що спрямовані на посилення контролю за дотриманням угод; розвиток виконавчої дисципліни.
У вересні 1998 року МВФ створив довготерміновий пільговий фонд (Exended Fund Facility), який виділив загальн кредити на суму 900 млн. дол. для підтримки реформ в Болгарії. Жорстка економічна політика упродовж двох років, максимальне стимулювання малого та середнього бізнесу дала позитивні результати у наступний період. Вже у 1998 році спостерігався позитивний приріст ВВП (+3,5%), але у 1998-му він трохи уповільнився (+2,4%), проте вже у 2000-му досяг 5,8% та 4,5% у 2001 р., коли його абсолютні обсяги сягнули 12,7 млрд. дол. Зменшився бюджетний дефіцит (до 12% у 1998 р.), а рівень інфляції у 1999-му році вже не перевищував 0,7%, щоправда у наступний період уряду не вдалося приборкати інфляцію і вже у 1999 роц вона зросла та досягла рівня десяти процентів.
Негативним наслідком реалізац «монетарних» підходів є доволі високий рівень безробіття в країні. У 90-ті роки чітко прослідковувалася його позитивна динаміка (1990 – 1,8%, 1995 – 11,1%, 2000 – 17,9%). Такій ситуації на ринку робочої сили немалою мірою сприяла доволі архаїчна структура зайнятості за якою майже 26% сукупної робочої сили припадало на сільське господарство, 31% на промисловість і 43% на сферу послуг (1998). Подальші реформи скоректували цей стан, проте навіть і зараз в аграрному секторі національної економіки створюється 12,5% болгарського ВВП зайнято близько 10,7% трудових ресурсів (2002).
Основними сферами сучасного господарства країни є машинобудування та металообробка, харчова та хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, чорна та кольорова (передусім мідна) промисловість, виробництво ядерного палива. В аграрному секторі домінує вирощування овочів, фруктів, тютюну, пшениці, соняшнику, винограду та виробництво вина; у тваринництві представлені практично всі галуз з домінуванням вівчарства та великої рогатої худоби.
Аналогічним до спеціалізац
експорт країни, основу якого становлять метали; механізми та обладнання;
пластмаси; продовольство; тютюн; одяг. Подібним до цього є імпорт, основу якого
складають, щоправда, більш високотехнологічна продукція машинобудування.
Протягом останніх десяти років Болгарія мала негативне сальдо зовнішньо
торгівлі. Так, у 2000-му році імпорт на 20% перевищував експорт країни.
Традиційним для країни є іноземний туризм, який нерідко називають «прихованим
експортом». Приміром, у 2000-му році країну відвідало понад 2 млн. іноземних
туристів, що принесло 963 млн. дол. чистого доходу (8% ВВП країни).
Основними торговельними партнерами Болгарії є держави Європейського Союзу, хоча
х частка виглядає меншою за інші країни ЦСЄ (близько 50%, а не 60% як в цих
державах). Доволі високою є питома вага експортно-імпортних операцій з
Туреччиною, Росією, Україною.
Упродовж наступних двох років найважливішою проблемою країни має стати подальше зближення з ЄС, а відтак основними напрямками коінтеграції Болгарії до Європейського Союзу упродовж періоду до 2007 року мають стати:
– виконання маастрихтських критеріїв, перш за все у вимогах зменшення зовнішнього боргу як відсотка від ВВП; шляхами долання цієї диспропорції може бути зростання самого ВВП та нарощування експорту;
– подальша структурна реформа у т.ч. підвищення продуктивності праці (особливо в аграрному секторі), зменшення енергомістскості продукції що випускається та підвищення загально технологічності виробництва (в 1997 р. в Болгарії, за даними російського дослідника Д. Зенкіна, на 1 кг умовного палива було вироблено продукції на 0,4 дол., в ЄС – на 4,7 дол.);
– суттєве зростання заробітної плати та рівня доходів (в Болгарії середня платня за годину становить близько 0,7 дол. (1998), а, приміром, в Німеччині – 30 дол.);
– реформування пенсійної та страхової системи;
– зменшення рівня безробіття, хоча в ЄС не вважають його показник критичним, проте такий напрямок є досить важливим в плані долання соціальної напруги у суспільстві;
– подальша лібералізація банківської і фінансової системи країни;
– суттєва корекція регіональної політики (станом на 2002 р. майже 51,5% ПІІ сконцентровано в столиці – Софії, а різниця в доходах населення має тенденцію до значного зростання).
3. Розрахунки виконання зовнішньоекономічного контракту
Український Продавець, здійснює поставку чавуну передільного Болгарському Покупцю. Кількість товару за контрактом 500,0 (п’ятсот) (+/ – 5%) метричних тон. Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ Ізмаїл (відповідно ІНКОТЕРМС-2000) з 25 лютого до 10 березня 20….р. включно. Товар відвантажується зі станції Кодаки Придніпровської залізниці.
Ціна товару 200,0 (двісті) доларів США за одну метричну тону. Сума договору 100 000,0 (сто тисяч) доларів США.
Датою відвантаження є дата оформлення вантажної митної декларації (МД-2).
Оплата усіх витрат (в т.ч. митне оформлення вантажу, включно оформлення експортно ліцензії, оплата митних зборів та мита, вартість сертифікації, вартість залізничного тарифу, охорона, страхування товару на час транспортування), пов’язаних з відвантаженням та доставкою Товару на території України здійснюється за рахунок Продавця, та входить до вартості товару. Товар ма надійти у ІМТП повністю оформленим у митницькому відношенні.
Покупець викону оплату у розмірі 100% вартості Товару, протягом п’яти банківських днів з дати оформлення вантажної митної декларації (МД-2) на користь Покупця. Усі витрати, пов’язані з переказом грошових коштів, сплачується платником грошових коштів.
Порядок сплати:
50% вартост товару перераховується на рахунок Продавця авансовим платежем, протягом 5 діб з моменту підписання угоди (23 жовтня 20…);
50% вартості товару перераховується протягом п’яти банківських днів з дати оформлення вантажно митної декларації (МД-2) на користь Покупця (02 листопада 20…). Усі витрати, пов’язані з переказом грошових коштів, сплачується платником грошових коштів.
Інформаційне забезпечення
Internet site
www.rada.kiev.ua
www.finance.com.ua
www.proinform.com.ua
www.ft.com
