Курсовая работа: Вихід компанії на зовнішній ринок
Курсовая работа: Вихід компанії на зовнішній ринок
1. Аналіз економічної ситуації в світі та в Україні на ринку чавуну
1.1 Загальна економічна ситуація в Україні
Незважаючи на перші ознаки економічного оздоровлення, в найближчому майбутньому ситуація в Україні залишиться непростою.
За підсумками 2010 року ВВП України може скоротитися на 14%, вважають учасники Першого Міжнародного щорічного форуму з питань економічного розвитку України.
У роботі форуму, що відбувся 15 жовтня у Вашингтоні (США), взяли участь більше 300 представників найбільших світових компаній і установ, повідомляє агентство «Інтерфакс-Україна».
Незважаючи на те, що темпи економічного падіння в Україні останнім часом уповільнилися, загальний стан економіки залишається непростим.
«Подальше поліпшення економічної ситуації в поточному році буде продовжуватися за рахунок низької статистичної бази та завдяки відновленню товарно-матеріальних запасів впровадженню фіскальних стимулів. Зміцнення світової економіки також буде сприяти більш швидкому відновленню України», – прогнозують експерти.
Серед основних досягнень уряду у боротьбі з кризою, експерти назвали домовленість з МВФ, а також Світовим банком та іншими світовими фінустановами, що полегшило рефінансування короткострокового зовнішнього боргу.
Таким чином, високий рівень фіскальної дисципліни (запланований дефіцит бюджету в 2010 роц не перевищить 6% ВВП, що відповідає рівню фіскального дефіциту в інших країнах, на які вплинула світова рецесія).
Разом з тим, експерти відзначають, що уряд не розробив скоординовану єдину стратегію щодо подолання кризи, не виділив достатньо коштів для підтримки вітчизняно економіки, а зростання кредитування було призупинене занадто різко.
У 2010 роц дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 6% ВВП, а в державному бюджеті на 2011 рік необхідно передбачити дефіцит, що не перевищує 4%. Це означає, що підвищення пенсій і мінімальної заробітної плати не повинні бути вище рівня інфляції. Також, запропоновані податкова амністія і мораторій на податковий аудит не повинні бути прийняті.
Фінансове становище «Нафтогазу України» і Пенсійного фонду має бути покращене до того рівня, який дозволить уникнути надмірної підтримки за рахунок коштів державного бюджету, зазначено в аналітичних матеріалах.
Для прискорення темпів економічного розвитку, українській владі доведеться шукати нові шляхи зростання прямих внутрішніх та іноземних інвестицій, які будуть сприяти зростанню виробництва і продуктивності та створення нових робочих місць.
1.2 Аналіз світового ринку чавуну та його тенденції
Процеси глобалізації яка охопили світове господарство і які розвиваються у теперішній час, з одного боку, відображаються в збільшенні масштабів зовнішньоекономічних зв'язків. З іншого боку, вони призводять до розвитку форм зовнішньоекономічно діяльності. При цьому розвиваються традиційні форми здійснення зовнішньоекономічних зв'язків і з'являються зовсім нові. А сама зовнішньоекономічна діяльність являє собою всі види господарської діяльності, пов'язані з участю країни в міжнародному поділі праці і є невід'ємною частиною всієї господарської діяльності держави.
Незважаючи на різноманітність видів зовнішньоекономічної діяльності, базова роль серед них належить найстаршій формі зовнішньоекономічних зв'язків – міжнародній торгівлі, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередин країни вкрай неефективне або неможливе взагалі. При цьому, особливу актуальність здобувають торговельні відносини в тих секторах економіки, як забезпечують найбільше сукупне надходження у зведений торговельний баланс країни. Для України, як суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, як відносно високотехнологічного виробника, який володіє значними запасами сировинних ресурсів, такими секторами хімічна, машинобудівна, гірська й металургійна промисловість, які формують значну частину ВВП держави. Так, наприклад, по даними Держкомстату України приріст реального валового внутрішнього продукту в січні-липні 2009 р. стосовно аналогічного періоду 2008 р. склав 5,5%, у липні 2009 р. 7,7%. Ріст ВВП у січні-липні поточного року здійснювався за рахунок збільшення валової доданої вартості в торгівлі – на 11%, транспорті – на 9,1%, будівництв на 7,1%, у виробництві й розподілі електроенергії, газу й води – на 6,8%, що добуває промисловості – на 5,8%. У промисловості протягом травня-липня спостерігається стійка тенденція до нарощування обсягів промислового виробництва в порівнянні з 2008 р. У липні 2009 р. виробництво продукції виросло на 11,4% у порівнянні з відповідним місяцем 2008 р. За січень-липень приріст виробництва склав 4,8%, що на один процентний пункт вище показника за аналогічний період 2008 р. А підприємства металургії, мабуть, ключовими, оскільки їхня продукція, у зв'язку з технічним характером розвитку суспільства, використається при розвитку всіх інших секторів економіки України (будівництво, машинобудування, транспорт, зв'язок, торгівля, що добува промисловість, ін.), що було відбито в численних працях закордонних вітчизняних економістів. При цьому ринок металопродукції є найбільш перспективним, бо темпи його розвитку та коливання світових цін на металургійну продукцію є найбільш привабливими для національних товаровиробників.
Аналізу різних показників діяльності підприємств України, дослідженню тенденцій змін ринку металопродукції, іншим аспектам яків впливають на динаміку розвитку підприємств присвятили свої роботи такі вчені-економісти як, Амоша А., Аптекарь С., Литвиненко А., Янковський В., Макогон Ю., які у своїх наукових працях комплексно й системно підійшли до рішення поставленого завдання.
Однак, у світовій системі господарства Україна не є монополістом у сфері металургії. У цьому зв'язку актуальним стає вивчення динаміки й тенденцій як розвитку національного ринку металопродукції, так і вивчення світових тенденцій та кон’юнктурно ситуації, яка склалась для підприємств України, що дозволить більш повно уявити можливі напрями підвищення ефективності діяльності національного метало виробника на світовому ринку.
Стан перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств України безсумнівно визначаються станом світового ринку металопродукції й прогнозованих тенденцій його розвитку. З огляду на це, розглянемо сучасну ситуацію на світовому ринку металопродукції по відношенню до українських товаровиробників.
Якщо спиратись на аналітичні та експертні дані, висновків фахівців та спеціалістів відносно світових цін на український чавун, заготовки та й прокат до кінця 2009 р., то можна помітити, що вартість металопродукції поступово збільшується неможливо виділити найбільш привабливі товарні групи для національного товаровиробника.
При цьому цінова конкуренція на ринку металопродукції має явну віолентну спрямованість.
Як відомо віолентна стратегія та тактика ціноутворення найбільш прийнятна для великих серійних виробництв, до яких без сумніву слід віднести і підприємства металургії, які вкладаючи значні кошти у модернізацію та інновацію виробничого процесу скорочують витрати та розширюють власну збутову сіть, що сприяє більш гнучкому підходу щодо ціноутворення. Це можна проілюструвати на прикладі українських підприємств, які змушені, у зв’язку з великою енергоємністю виробництва втілювати сучасні технології які здатні оптимізувати енерговитрати та підвищити валовий дохід.
Такі зміни у кон’юнктурних вподобаннях споживачів викликано у першу чергу тим, що на світовий ринок металопродукції виходять і досить успішно закріплюються на ньому нові ринкові гравці з досить продуманою стратегією та тактикою поведінки. Мова тут йде про вихід на світовий ринок металургійної індустрії Китайської Народно Республіки (КНР), яка на протязі 80–90 років двадцятого століття накопичувала як технологічні так і технічні та економічні ресурси для успішної експансії на ринки США, Європи, Азії. Так, наприклад за даними Інтерфакс-Україна який циту Міжнародний інститут чавуну й стали (IISI, International Iron and Steel Institute) Китай збільшив виробництво тільки сталі на 18,9%, до 236 млн. т. при обсягу світового виробництва у січні-липні 2009 року, яке виросло в порівнянн з січнем-липнем 2008 року на 9,1%, до 700,4 млн. т. В той же час як виробництво стали в країнах СНД склало 68,9 млн. т. (ріст 6,4%) при збільшенн показників з виробництва Росією (40,95 млн. т., що на 7,3% більше показників 7 місяців 2008 року), та зменшенні Україною (на 6,4%, до 23,5 млн. т.), країнами ЄС-25 (на 5,5%, до 117,5 млн. т.). Взагалі Україна знаходиться на сьомому місц серед рейтингу країн-виробників сталі, в той час як КНР посідає перше. В той же час КНР знаходиться тільки на 6 місці у списку найбільших експортерів стал (20,1 млн. т.), в той час як Україна на третьому (28,2 млн. т.), Росія на другому (30,4 млн. т), Японія на першому (34,8 млн. т.). В той же час Китай був найбільшим імпортером сталі у 2008 р. (33,2 млн. т.). Однак, таке положення при достатньому насиченні внутрішнього ринку може якісно змінитись, що буде становити загрозу українському товаровиробнику. Це становить цілком реальну загрозу, бо тільки на ринку чавуну КНР у 2008 р. при світовому видобутку у 781,1 млн. т. контролювала майже 43% цього ринку (330,4 млн. т), виробництво якого зросло у порівнянні з 2004 р на 18%, при зниженні цього показника для країн ЄС (на 3,6%), США (на 13,9%), країн СНД (на 3,4%).
А це спонука керівництво України щодо рішучих дій відносно створення можливих резервних фондів підтримки металовиробної галузі у разі різких кон’юнктурних змін. При цьому особливу увагу заслуговує скоріше введення масштабної політики з енергозбереження, бо наприклад, український виробник при виробництві одн тони чавуну витрачає 750 кг.
Умовного палива, що на 500 кг. перевищує сучасні технологічні можливості. Крім того товаровиробник в середньому на виробництво тієї ж однієї тони чавуну витрачає близько 90 м3 природного газу (який коштує вже 130 дол. США за 1000 м3, ціна на який буде рости до європейського рівня у 220–250 дол.) який у розвинутих технологічних виробництвах зовсім не використовується, або використовується на 10–15%. Хоча зараз і приймаються міри відносно розвитку та нтенсифікації власного газовидобутку [11], все ж його перспективи у найближч 3–5 років дуже невизначені, що створює додаткові труднощі на світовому ринку металопродукції для національних товаровиробників.
Таким чином, на основі вищевикладеного ми можемо стверджувати, що короткостроковий стан світового ринку металопродукції в цілому сприятливий для українського металовиробника хоча і є загрози зміни кон’юнктурної ситуації у середньостроковій перспективі. А це вимагає розробки і втілення комплексу адекватних заходів з реагування загрозам як зовнішнього характеру, так і внутрішнього.
Проаналізовано кон'юнктурні позитивні й негативні тенденції на світовому ринку металопродукції. Виявлено можливості й небезпеки в діяльності національних металургійних підприємств на світовому ринку.
1.3 Підходи до вибору міжнародного ринку
Вибір ринку та можливість виходу з нього – це суттєва відмінність міжнародного маркетингу від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення щодо виходу на певний зарубіжний ринок може мати як позитивні, так і негативні довгострокові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування управлінського рішення можна виділити три підходи до вибору зовнішнього ринку.
1. Суб'єктивний підхід ґрунтується на суб'єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний ринок. Цей підхід має тільки одну перевагу – відсутність витрат на обґрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обґрунтованості рішення, відповідно, мінімальна. Слід зазначити, що у чистому вигляді цей підхід майже не застосовується. Найчастіше він буває пріоритетним, але доповнюється елементами дискретного.
Найбільш поширеними причинами застосування суб'єктивного підходу є:
– позитивне ставлення осіб, що приймають рішення, до країни або її культури;
– наслідки закордонного відрядження або несподіваних зустрічей;
– інтуїтивна довіра до зарубіжного партнера;
– прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим;
– бажання легалізувати за кордоном певні дії.
2. Дискретний підхід ґрунтується на оцінці 2–3 найбільш важливих для підприємства показників розвитку ринку або нших критеріїв. Успішність використання дискретного підходу залежить від правильного вибору цих показників, які мають відповідати цілям виходу підприємства на зовнішній ринок; об'єктивно характеризувати стан чи особливост розвитку зарубіжного ринку; бути дослідженими за певний період часу. Загальною вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність, правдивість, перевіреність обраних показників. Єдиних правил відбору показників немає, але найчастіше для обґрунтування рішення про вибір зарубіжного ринку за дискретного підходу використовують такі показники та критерії:
– розмір ринку;
– динаміка зростання ринку;
– власні конкурентні переваги;
– потенціал ринку;
– доступність ринку;
– стабільність (оцінка ризиків).
3. Комплексний підхід передбача кількісну оцінку кожного ринку за системою показників або глибоке аналітичне обґрунтування. Цей підхід є найбезпечнішим, оскільки він мінімізує ризик від виходу підприємства на неадекватний ринок, підвищує обґрунтованість управлінського рішення, але і потребує значних витрат на проведення дослідження. Тому за обмеженості фінансових ресурсів підприємства найчастіше застосовують дискретний підхід.
Ідея комплексного підходу до обґрунтування вибору зарубіжного ринку полягає у всебічному аналізі та оцінц системи показників, яка характеризує не тільки ринок певного товару, а й економічні, політико-правові та соціально-культурні процеси, що відбуваються в країнах, які досліджуються. Для організації такого дослідження розробляється спеціальна таблиця, яка містить:
– перелік показників, що аналізуються;
– кількісну чи якісну характеристику показника;
– кількість балів за кожну кількісну та вартісну характеристику показника;
– перелік країн, що досліджуються.
2. Стратегічні напрямки на підвищення ефективності угоди
2.1 Напрямки підвищення ефективності угоди
Вирішальне значення в практиц міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньо економічних договорів (контрактів).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічно діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
До валютно-фінансових і платіжних умов зовнішньоекономічної угоди входять такі елементи: валюта ціни; валюта платежу; умови платежу; засоби платежу; форми розрахунків і банки, через які ц розрахунки будуть здійснюватися.
До валютно-фінансових умов, як мають бути передбачені в договорі (контракті), належать такі.
1. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниц виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів.
2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарант виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії – «на вимогу» та «умовна», умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).
Валюта ціни (валюта угоди) – валюта, в якій фіксується вартість товару. Це може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни або міжнародна розрахункова грошова одиниця (наприклад СДР).
Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни.
