Курсовая работа: Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ
Курсовая работа: Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ
ВСТУП
Найбільш важливою ознакою сьогодення є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів на всіх рівнях. Зростає економічна взаємозалежність держав, відбувається нтернаціоналізація продуктивних сил, що сприяє розвитку інтеграційних процесів в економіці.
Основною метою економічної інтеграції як етапу інтернаціоналізації господарських зв’язків більш тісне співробітництво окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва.
Iнтеграція в перекладі з латинської - integration- означає з’єднання окремих частин у загальне ціле [9, с.307].
Процеси міжнародної економічної інтеграції активізувались у II половині XX ст. в різних регіонах земної кулі. Його визначальними характеристиками на макрорівн взаємодія відтворювальних суб’єктів: підприємств, фірм, а на макрорівні - розвиток міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростання руху факторів виробництва (технологій, капіталу, робочої сили).
Кожна країна, враховуючи свої національні інтереси, обирає той шлях до інтеграції, який буде для неї найбільш перспективним та вигідним. Для визначення напрямів інтеграції, економісти всього світу активно вивчали і вивчають питання інтеграції у світі: основні проблеми та перешкоди інтеграції для країн з різним рівнем розвитку економіки, перспективи співпраці в різних галузях економіки, взаємовідносини між країнами різних географічних регіонів, можливі напрями поглиблення їх співпраці, а також ресурсний потенціал.
Всі інтеграційн об’єднання, які сьогодні існують, мають відмінності по ступеню інтегрованост національних економік, але у країнах, що створили ці об’єднання спостерігаються помітні покращення в економічному розвитку.
Найбільш зрілих форм інтеграції досягли країни Західної, Центральної та Східної Європи. Розвиваються інтеграційні процеси в Східноамериканському та Азіатсько-Тихоокеанському регіонах. А от щодо Африки та Латинської Америки, то, через різні інтереси, країни поки що не налагодили активного співробітництва. Ще одним інтеграційним регіоном є СНД, де через кризу 90-их років та політичн конфлікти, також гальмуються процеси інтеграції.
Тому метою курсової роботи є визначення суті, теорій та моделей міжнародної економічно нтеграції, аналіз інтеграційних процесів між країнами-членами СНД та субрегіональних організаціях, а також співпраця країн пострадянського простору зі Світовою організацією торгівлі. Для досягення поставленої мети були визначені наступні завдання: дослідження інтеграційних процесів та взаємовідносин між країнами-членами СНД; визначення перспектив подальшо співпраці країн в рамках Співдружності та пріоритетних напрямів майбутньо нтеграції країн-членів СНД; аналіз співпраці СНД зі Світовою організацією торгівлі, як з боку країн, що вже вступили до неї, так і з боку тих, що знаходяться в процесі переговорів. Окремий розділ присвячено питанню створення Митного союзу, як поштовху до поглиблення інтеграційних процесів в рамках Співдружності.
Для вирішеня поставлених задач було проаналізовано макроекономічні показники співпрац пострадянських країн як з країнами Співдружності так і з іншими країнами світу, причини відцентрових процесів в СНД, проблеми та конфлікти між країнами-членами, аналіз статей відносно питання доцільності подальшої участ країн
Головною проблемою є визначення перспектив та доцільності співпраці країн пострадянського простору в рамках СНД.
Предметом дослідження головної проблеми є теорії та моделі економічної інтеграц Дж.Міда, Я.Вайнера, Я.Тінбергена та Б.Баласса, а методами- наукові статті та публікації відносно розвитку інтеграційних процесів в країнах СНД, їх співпрац з СОТ, статистичні дані розвитку та співпраці країн.
1. Iсторія розвитку міжнародної економічної інтеграції та її теоретичне обґрунтування
1.1 Суть та форми міжнародної економічної інтеграції
Міжнародна економічна нтеграція є найвищою формою прояву інтернаціоналізації господарського життя світового співтовариства. Її можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву нтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств [20].
У широкому розумінн визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. Як процес інтеграція виявляється в стиранн відмінностей між економічними суб'єктами - представниками різних держав.
Міжнародна економічна інтеграція суттєво відрізняється від звичайного економічного співробітництва країн тим, що на її основі:
· формується міжнародний господарський комплекс з власною структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються й погоджуються як усередин кожної країни, так і на міжнародному рівні;
· зроста можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;
· основою нтеграційної діяльності є не лише зовнішньоторговельний обмін, а й взаємодія в галузі виробництва і науки на пільгових, порівняно з іншими країнами, умовах;
· нтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер [5,c.59].
До конкретних її цілей відносять:
· прискорення економічного розвитку;
· створення оптимальної структури господарства;
· послаблення залежності від колишніх метрополій;
· зміна підпорядкованого положення в системі міжнародного поділу праці.
Але країни з економікою, що розвивається, часто зіштовхуються з факторами, як гальмують їх інтеграцію у світове господарство, серед яких найбільш значними є:
· фактори стану внутрішньої економіки кожної країни;
· особливост взаємовідносин (слабкість матеріальної бази; недостатньо розвинута нфраструктура; недостатність фінансових ресурсів для здійснення сумісних регіональних процесів);
· фактори зовнішнього порядку ( збільшення фінансової залежності від індустріально розвинутих країн, значний контроль ТНК над зовнішньою торгівлею та експортним виробництвом країн, що розвиваються);
· політична нестабільність [4,c.390].
При аналізі економічної інтеграції аналізуються її окремі рівні: мікро та макро.
На мікрорівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.
Горизонтальна нтеграція є поєднанням в одній фірмі виробництва різнорідної продукції на диній сировинній чи технологічній основі.
Вертикальна нтеграція передбача об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.
Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:
1)інтеграція "вниз" (наприклад, приєднання заводу-виробника сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);
2)виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції);
3)невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу [9,с.310].
На певному рівні мікроінтеграційних процесів виникають транснаціональн корпорації.
На макрорівні інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з різними типами національних політик.
Таким чином, можна сказати, що закономірним етапом інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає більш тісне зближення окремих національних господарств, економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація й переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики.
"Міжнародна економічна інтеграція" це об'єктивний, регульований направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів міжнародний поділ праці [9,c.310].
Міжнародна економічна інтеграція може набувати форми міжнародних угод та узгоджень. Головна мета – збільшення обсягу товарів і послуг завдяки забезпеченню ефективної господарсько діяльності в міжнародних масштабах, а суть проявляється в наступних характерних рисах:
· міждержавному регулюванні економічних процесів;
· поступовому формуванні міжнародного господарського комплексу із загальною структурою відтворення;
· усуненн адміністративних та економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному рухов товарів, капіталів, робочої сили та ресурсів у межах регіону;
· зближенн внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об’єднаннях [5,c.60].
В межах таких об’єднань складається єдиний ринковий простір, де розгортається вільна конкуренція. Під дією ринкових регуляторів на цьому єдиному просторі виникає більш ефективна територіальна і галузева структура виробництва. У країнах, що створили нтеграційні об'єднання, спостерігаються позитивні зміни в економіці: зменшуються трансакційні витрати і прискорюються темпи взаємної торгівлі; зростаюча конкуренція між виробниками з різних країн стримує зростання цін, стимулює поліпшення якості товарів і створення нових технологій, зумовлю скорочення відносно неефективних виробництв, призводить до припливу іноземних нвестицій [9,c.313].
Кожний ступінь інтеграції має свої специфічні риси. Їм властиві регіональн відмінності у ступені поєднання національних господарств та інтегрованост національних економік.
Першою формою наближення країн одна до одної є підписання преференційних торгових угод. Вони підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або між існуючими угрупуваннями та окремою країною. Згідно з ними країни надають більш сприятливі режими один одному, ніж вони надають третім країнам. Преференційні угоди, які передбачають збереження національних митних тарифів кожної з підписавши їх країн, повинні розглядатися не як перший, а як підготовчий етап інтеграційного процесу. Ніяких державних органів для управління преференційними не створюється.
Другою формою інтеграції виступає зона вільної торгівлі.
При цій формі інтеграції країни добровільно відмовляються від захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по даному об'єднанню, а стосовно третіх країн вони виступають не колективно, а ндивідуально, тобто зберігають своїй економічний суверенітет. З третіми країнами кожен учасник зони вільної торгівлі встановлює власні тарифи.
Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, який знаходиться в одній країн членів, але це буває рідко. Країни надають перевагу координуванню параметрів свого розвитку на нарадах керівників відповідних відомств [3,c.365].
Третя форма інтеграції пов’язана зі створенням митного союзу, в рамках чого зовнішньоторговельн зв'язки країн- членів із третіми країнами визначаються колективно. Так, учасники Союзу зводять спільно єдиний тарифний бар'єр проти третіх країн, що дає можливість надійніше захищати єдиний регіональний ринковий простір, який формується і виступає на міжнародній арені як об'єднаний торговий блок. Але при цьому учасники даного інтеграційного об'єднання втрачають частину свого зовнішньоекономічного суверенітету. Зазвичай митний союз вимагає створення більш розвинутої системи міждержавних органів, які координують проведення узгодженої зовнішньоторгової політики. На
Четвертою формою розвитку інтеграційних об'єднань є спільний ринок. Тут ус характеристики Митного союзу зберігають своє значення. Крім того, у рамках Спільного ринку усуваються обмеження на переміщення різних факторів виробництва, що підсилює економічну взаємозалежність країн - членів даного виду нтеграційного об'єднання [9,c.314].
Така координація здійснюється на періодичних нарадах глав держав та урядів країн-учасниць, частих зустрічах керівників міністерств фінансів, центральних банків та інших економічних відомств [3,c.365].
П'ята форма інтеграції — створення економічного союзу, який передбачає об'єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати д та спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від мені угрупування в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним органам, наділеним правом приймати рішення з важливих питань організації. На даному етапі виникає необхідність у створенні таких органів, які при необхідності могли б приймати оперативні рішення від лиця угрупування в цілому.
Останньою найвищою формою інтеграції вважається політичний союз, який передбача передання національними урядами національним органам більшої частини власних повноважень стосовно третіх країн, що фактично означає створення міжнародно конфедерації та втрату, суверенітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це — суто теоретична форма [9,c.315].
Економічна нтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, включаючи створення спільного митного тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створення спільного митного тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва завершується уніфікацією макроекономічної політики і створення наддержавних органів управління. На цьому етапі поступово формується багатонаціональний суб’єкт міжнародних економічних і політичних відносин, відбувається рух в напрямку створення єдиної федеративної або конфедеративної держави.
1.2 Передумови та економічні ефекти інтеграції
Процес нтеграції обумовлений розвитком міжнародного розподілу праці, внаслідок чого країни починають тісніше взаємодіяти на економічному рівні. Він відбувається тоді, коли дві або більше країн об'єднуються з метою створення ширшого економічного простору. Для цього вони укладають між собою інтеграційні угоди, сподіваючись при цьому на економічну, політичну та інші вигоди.
Найбільш нтенсивно розвиток інтеграційних процесів розпочався у другій половині XX ст. Ці процеси почали проявлятись на макрорівні в різноманітних формах:
• спільне будівництво господарських об'єктів;
• спільне проведення геологорозвідувальних та пошукових робіт;
• спільне проведення проектно -конструкторських робіт;
• спеціалізація й кооперація виробництва;
• спільн підприємства; .
• міжнародн науково-виробничі, господарські та економічні
організац [5,c.61].
Iсну цілий ряд передумов, якими пояснюється розвиток інтеграційних процесів:
1. соціально-економічна однорідність національних господарств, близькість рівнів їх економічного розвитку;
2. сучасна науково-технічна революція, яка спричинила якість
3. зміни в продуктивних силах;
4. спільність проблем соціально-економічного характеру, які
5. стоять перед країнами, що інтегруються.
6. тривалий період взаємного економічного співробітництва
7. групи країн;
8. географічна близькість країн, що інтегруються.
9. цілеспрямована політика держав, зацікавлених у розвитку інтеграційних процесів [5,c.59].
