Курсовая работа: Статистичне вивчення робочої сили та робочого часу
Далі під кваліфікованою робочою силою розумітимемо фахівця, що має диплом про вищу освіту одного з чотирьох рівнів, як. це передбачено Законом України "Про освіту": молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.
Але переважний попит на кваліфіковану робочу силу на ринку праці ще не означає її повного працевлаштування. Тут вступає в дію суперечність: соціальний та економічний фактори. З одного боку, молодь вимагає, а держава повинна надати можливість опанувати вищу освіту тим, хто має відповідні здібності.3 іншого боку, та сама держава (так-так, держава, а не ринок праці, оскільки він функціонує незалежно від функціонування системи вищої освіти і стикається з нею лише в разі появи на ньому випускників вузів) повинна забезпечити всіх випускників відповідними робочими місцями. Бо інакше підсилюється соціальна напруга в суспільстві: фахівц поповнюють не лише ряди безробітних, а й "тіньову" економіку, яка із задоволенням приймає підготовлених за державний рахунок дипломованих спеціалістів.
В економічно розвинених країнах така суперечність не є аж надто, як ми колись говорили, "антагоністичною". Право на освіту, у тому числі й вищу, там реалізується не через те, що воно записано в Конституції, а з більш поважної та цілком реальної причини: молодь, як найактивнішу частину суспільства, краще відправити в аудиторії, ніж залишити на вулиці. А коли вона закінчить вузи, то вже подорослішає і буде менш активно "боротися за свої економічні права". На жаль, в Україні можливості надати вищу освіту всім, хто здатний її отримати, ще довго не буде. I річ тут не лише в матеріальній скруті (хоча це і є головний чинник), а в спадщині 74-річної планової системи суспільства, коли планувалося все, включаючи і те, яку освіту і кому мати. А тому була побудована відповідна кількість вузів, підготовлена для роботи в них відповідна кількість викладачів, що навчала відповідну (суворо обмежену) кількість студентів. Поява недержавних (комерційних, приватних) навчальних закладів не вирішує справи, бо функціонують вони переважно в непідготовлених приміщеннях за відсутності навчально-методичного забезпечення, а працюють у них ті самі викладачі, що і в державних навчальних закладах, але вже для себе в другу, а то навіть і в третю зміну.
Отже, можна зробити висновок, що розвиток суспільства впливає на обидва елементи ринку праці кваліфікованої робочої сили: на попит, бо чим більш розвинене - культурно, технічно, науково, економічно - суспільство, тим більша його потреба в кваліфікованій робочій силі, і на пропозицію - бо, за розвитку в такому разі мережі закладів вищої освіти зі здобуттям диплома про вищу освіту їх випускники вважатимуть себе цією кваліфікованою робочою силою. Проте, ефективне функціонування будь-якого ринку, у тому числі и ринку праці, передбачає вивчення його кон'юнктури (коротко кажучи - попиту, пропозиції, цін та конкуренції в певних межах часу та території) та на їх базі намагання досягти рівноваги, при якій попит і пропозиція частіше збігаються, ніж навпаки.
Як відомо, вивчення кон'юнктури товарних ринків реалізується шляхом проведення маркетингових досліджень, у ході яких вивчається попит. Здобута інформація передається виробникам, а ті, реагуючи на зміни кон'юнктури, змінюють обсяги та структуру пропозиції, наближаючи її до попиту.
Такі дії по відношенню до ринку кваліфікованої робочої сили потребують вирішення додаткових задач порівняно з товарним ринком. Підготовка фахівця потребує не менш як 4 років навчання в спеціальному навчальному закладі (це - світовий досвід, і ніяк новоспечені навчальні заклади, що пропонують диплом про вищу освіту після 6-9 місяців навчання, не можуть його відкинути). А в багатьох випадках - ще більше. Тобто попит, що з’явився сьогодні, за відсутності на ринку відповідної позиції, у наших умовах не буде задоволений і навпаки: якщо за період навчання попит, що снував 4-6 років тому, зник, то пропозиція (тобто, фахівець) виявиться нереалізованою. Знов таки - у наших умовах. Неодноразове нагадування про наші специфічні умови зумовлене тим, що більшість дипломів вузів України про вищу освіту не визнаються в інших країнах (за винятком країн СНД). А тому й ринок кваліфіковано робочої сили обмежений у нас, на відміну від інших країн, національними кордонами. Винятки, безперечно, існують (як щодо окремих вузів, так і щодо окремих студентів), але як і усякі винятки вони лише підтверджують зроблений висновок: вивчаючи ринок кваліфікованої робочої сили, не буде великою помилкою розглядати його лише як національний, а не інтернаціональний.
Узагальнюючи наведені зауваження, можна зробити висновок, що головною проблемою для відповідного розвитку ринку кваліфікованої робочої сили є обґрунтований прогноз. Бо, показники попиту мають на 4-6 років випереджати можливості пропозиції. Лише в цьому раз можна буду прийняти до навчальних закладів необхідну кількість студентів, які - з урахуванням відсіву за період навчання тих, хто не хоче або не може вчитися, - своєчасно з’являться на рину, де на них чекатимуть спрогнозовані 4-6 років тому робочі місця. Але це лише в тому разі, якщо вузівський потенціал достатній для прийому сьогодні потрібних в майбутньому фахівців. А якщо ні, то необхідн вузи ще треба відкривати, забезпечуючи їх необхідними ресурсами. І навіть за наявності коштів для цього потрібний ще деякий час. А тому прогноз попиту має розроблятися менш як на 10 років.
Використання відомих методів моделювання та прогнозування під час вивчення ринку прац кваліфікованих спеціалістів має свої особливості. Пов’язане це з особливостями статистичного забезпечення аналізу цього ринку.
Статистичне дослідження передбачає, як відомо, реалізацію чотирьох етапів (послідовне виконання чотирьох видів робіт):
1) збирання даних (статистичне спостереження);
2) попередня обробка даних (зведення та групування для одержання статистичної інформації);
3) аналіз явища (розрахунок статистичних показників та побудова моделей);
4) прогноз розвитку явища.
Під статистичним забезпеченням розуміється підготовчий комплекс робіт, необхідних для реалізац етапів статистичного досл1дження. У такому разі йдеться про його дві частини:
інформаційне забезпечення;
методичне забезпечення.
3 огляду на мету статистичного дослідження методичне забезпечення передбачає:
формулювання задач статистичного дослідження;
формулювання та розв’язання задач методичного забезпечення, серед яких головними є розробка системи показників та обґрунтування використання відповідних статистичних методів для вирішення проблем статистичного дослідження;
розробка макетів форм для вхідної та вихідної інформації.
Знаючи, що за нформацію і про що потрібно одержати, розробляють інформаційне забезпечення, яке складається з таких компонентів:
специфікації даних (переліку необхідних даних);
джерел даних;
плану статистичного спостереження (плану організації збирання та одержання статистичних даних);
схеми інформаційних потоків для стадій збирання, обробки даних та заповнення форм (вхідних та вихідних).
Система збирання, нагромадження, обробки та аналізу інформації, необхідної для управління процесом забезпечення країни спеціалістами, включає такі блоки:
науково обґрунтована система показників відтворення спеціалістів та методологія їх розрахунків;
система галузевих та регіональних моделей відтворення спеціалістів;
методологія наукової організації спостереження за окремими стадіями процесів відтворення спеціалістів;
технологія збирання, обробки, нагромадження та подання інформації про відтворення спеціалістів;
схема взаємод такої системи з інформаційними системами центральних, галузевих та регіональних органів управління.
3 огляду на потребу розглядати цю систему з урахуванням функціонування ринку прац спеціалістів назвемо певні елементи кон’юнктури цього ринку, вивчення яких невіддільною складовою науково обґрунтованого функціонування зазначеної системи:
матеріальний та кадровий потенціал вузів, на базі якого оцінюються можливості вузів з підготовки спеціалістів певних спеціальностей (ліцензування вузів);
місткість та структура ринку, інформація про які необхідна для характеристики існуючо підготовки спеціалістів та потреби в них;
фактори, що формують ринок: чисельність і структура населення, рішень економічного розвитку регіону, структура зайнятості за галузями, структура незайнятих за рівнем освіти і фахом;
організаційна структура вищої освіти (наявність пакета заіконів, що регламентують освітянську діяльність; рівень концентрації та спеціалізації підготовки фахівців по регіонах);
співвідношення попиту і пропозиції на галузевих та регіональних ринках праці, що дозволя також оцінити рівень можливого використання ресурсів вузів;
фінансов взаємовідношення вузів із замовниками і державою та іншими споживачами.
3 необхідност характеристики елементів кон’юнктури ринку спеціалістів випливає, що впровадження першого блока системи управління процесом забезпечення спеціалістами потребує розробки системи показників, яка складається з окремих підсистем:
забезпеченост галузі (регіону) спеціалістами;
прийому студентів до вузів;
контингенту студентів;
випуску спеціалістів;
працевлаштування випускників;
використання фахівців;
характеристики діяльності навчальних закладів.
Для кожного з показників потрібно обчислити як фактичне, так і прогнозне значення. Адже учасників ринку цікавить не сьогоднішній, а майбутній його стан. Як уже зазначалося, це насамперед стосується ринку праці спеціалістів, для якого за відсутності пропозиції розрив її у часі з попитом може становити від 4 до 6 років, необхідних для підготовки фахівця.
Наприклад, для першої підсистеми показників - забезпеченості спеціалістами - розраховують показники заміщення посад фахівцями (фактичний рівень) і потребу у фахівцях (прогнозні розрахунки). Під терміном "потреба" тут розумітимемо "додаткову потребу" - ту кількість посад, що потребують для свого заміщення фахівців з вищою освітою і будуть вакантними у плановому періоді. Ці вакансії створюються за рахунок двох факторів:
вивільнення з роботи фахівців, що раніше працювали на цих посадах (у зв’язку з виходом на пенсію, переходом на іншу роботу, переїздом до іншого регіону тощо - фактори, вплив яких легко оцінити й урахувати);
появи нових робочих місць за рахунок розвитку окремих підприємств, галузей чи регіонів.
Урахування впливу цього - останнього - фактора і становить головну проблему в управлінні вищою освітою в умовах обмеженості ресурсів. Для встановлення додаткової потреби можуть бути використані різні методи: штатно-номенклатурний, нормативний, екстраполяції, нормативів насиченості, експертних оцінок. Але всі вони зорієнтовані здебільшого на встановлення кількісної потреби у спеціалістах. У цьому й полягає їх головний недолік.
Якісний показник потреби в кадрах фахівців, який характеризуватиме кваліфікаційний склад потреби, має спиратися на нормативний показник спеціалістомісткості, який є одним з різновидів показника трудомісткості:
Використовуючи метод нормативних показникsв спеціалістомісткості, найскладніше встановити техніко-економічний показник діяльності підприємств щодо якого розраховується певний показник спеціалістомісткості. Обґрунтовуючи фактори, які впливають на чисельність та професійно-кваліфікаційний склад кадрів, уважають, що в зміні чисельност виявляється вплив динаміки екстенсивних факторів, а в зміні їх професійно-кваліфікаційної структури - динаміки інтенсивних факторів відтворення кадрів.
Складною є також задача оцінювання вкладу груп спеціалістів, які різняться між собою за ступенем участі, у створення ефекту (наприклад - продукції). Адже цей ефект має бути розподілений між такими групами згідно з їх вкладом. Інакше кажучи, необхідно виявити взаємозв’язок між ефектом, структурою та чисельністю зайнятих фахівців. Як відомо, кількісні параметри такого взаємозв’язку можуть бути обчислені та статистично обґрунтовані методом кореляційно-регресійного аналізу.
Слід підкреслити, що прогнозування потреби у фахівцях - це комплексне, науково обґрунтоване передбачення розвитку, установлення очікуваної чисельності фахівців, їх професійно структури за регіонами, підприємствами чи сферами діяльності. Практично використовуються два підходи до вирішення задачі прогнозування. Відповідно до першого, майбутній стан об’єкта розглядається і формується на підставі сучасного стану: яким він буде (чи може бути) у системі тенденції, що склалися? Досягається це шляхом екстраполяції. Другий підхід у прогнозуванні базується на цільовому описанні об’єкту шляхом розв’язання зворотної задачі - від майбутнього до теперішнього. Тобто йдеться про побудову моделі незалежно від тенденцій, що склалися і прогнозуються на майбутнє. Для такої моделі параметри задаються метою, яка повинна обумовити напрямок руху.
У прогнозуванн потреби з використанням цільового підходу важливу роль відіграють нормативи забезпеченості спеціалістами, бо при цьому як норматив закладається результат, якого хочуть досягнути. Використання нормативів з для прогнозування має як позитивний, так і негативний бік. Позитивний полягає в тому, що за допомогою наукового обґрунтування нормативів відшукують кількісний і якісний вимір потреб, що і дозволяє встановити необхідну в майбутньому чисельність фахівців.3 ншого боку, недоліком таких нормативів є їх статичність: установлений за даними звітного періоду рівень коефіцієнтів насиченості пропонується використовувати в майбутньому, в умовах, що змінилися.
Але цей останній недолік ще більше притаманний методу екстраполяції, надійність якого є досить високою лише за середньострокового (до 3 років) прогнозування. Тому і більш ефективним для прогнозування (і не тільки потреби у фахівцях) є використання цільового підходу. Останній, не лише встановлює залежності в майбутньому, а й указу напрямки розвитку для досягнення цього майбутнього стану.
Щодо нашої теми це стосується змін у структурі підготовки фахівців. Тобто - у структурі вищо школи. Для того щоб розробити обґрунтовані рекомендації зі зміни структури підготовки студентів у вузах з певною фаховою спеціалізацією або окремого регіону чи країни в цілому, необхідно:
дати оцінку робот вузів з підготовки спеціалістів та їх територіального розподілу в перед прогнозному періоді;
установити розмір та структуру додаткової потреби на прогнозний період;
оцінити ресурсн можливості вузів з підготовки необхідної кількості фахівців.
Виконати розрахунки для аналізу та прогнозування підготовки спеціалістів у вузах регіону можна за наведеною далі схемою (рис.1).
Рис.1. Схема комплексного аналізу та прогнозування підготовки спеціалістів з вищою освітою у вузах регіону.
Практичне впровадження наведеної методики аналізу та прогнозування кон’юнктури ринку праці спеціалістів потребує насамперед створення і використання для збору та обробки необхідної інформації автоматизованих банків даних різних рівнів, як були б об’єднані в єдину систему. Окремі елементи такої системи вже розроблен в процесі виконання науково-дослідних робіт у цьому напрямку лабораторією аналізу потреби та використання спеціалістів з вищою освітою Міносвіти України. [4].
2. Статистика використання робочого часу
Робочий час осіб, що працюють за наймом, регулюється трудовим законодавством. Статистика робочого часу безпосередньо пов’язана зі статистикою оплати праці та статистикою соціального страхування, тому має важливе значення в системі показників статистики ринку праці. Інформація про робочий час необхідна для аналізу використання робочої сили, вивчення умов праці, розробки та укладання колективних угод між роботодавцем та найманими працівниками.
Максимальне використання робочого часу - важливий фактор зростання суспільного продукту та економ робочої сили.
Головними одиницями обліку робочого часу є людино-день та людино-година.
Відпрацьованим людино-днем є явка на роботу за умови, що працівник заступив до виконання своїх обов’язків незалежно від кількості відпрацьованих годин. Людино-день використовують для обліку витрат робочого часу для усіх категорій персоналу.
Додатковою одиницею виміру робочого часу для категорії робітників служить людино-година. Під відпрацьованою людино-годиною розуміють працю робітника протягом однієї години.
