Курсовая работа: Розвиток операцій банківської системи на сучасному етапі економічних відносин в Україні (на прикладі АППБ "Аваль")

– методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит;

– принципи та практика у сфері трудових ресурсів;

– система бухгалтерського обліку;

– принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.

Таким чином, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх прийнятих керівництвом принципів і процедур.

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник банку не зміг зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).

Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

– дозвіл на операцію;

– облік;

– здійснення платежів;

– контроль операцій;

– аудит дотримання правил та процедур проведення операцій та їх бухгалтерського обліку.

Фінансова (бухгалтерська) звітність – це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльност за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформац про фінансовий стан і діяльність банку користувачам для прийняття економічних рішень.

Фінансова звітність включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів (додатки залежно від потреб користувачів).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристикам:

– зрозумілість нформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку;

– доречність нформації, яка впливає на прийняття економічних рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;

суттєвість нформації, тобто її відсутність або викривлення, може вплинути на економічн рішення користувачів звітності. У фінансових звітах має відображатись уся стотна інформація;

– достовірність нформації – це відсутність суттєвих помилок та упередженості і відображення дійсного стану справ;

– правдивість подання інформації – це реальне відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу банку на дату звітності;

– нейтральність нформації – це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату;

– зіставність нформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності банку. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформац попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни;

– своєчасність нформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітності може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до уваги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.

Управлінська звітність – це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівництвом (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінсько звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.

Періодичність рівень деталізації управлінської інформації залежить від внутрішньо організації банку та вимог менеджменту. Зміст звітів може змінюватися залежно від користувача та їх призначення. Рекомендованими формами управлінсько звітності можуть бути:

– звіт про зміни в балансі;

– аналіз змін статей балансу;

– звіт про зміни доходів та витрат;

– аналіз змін доходів та витрат;

– зведений фінансовий звіт;

– звіт про зміни капіталу;

– аналіз процентної дохідності та збитковості;

– звіт про позабалансові ризики;

– звіт про активи, придбані для подальшого продажу (в якому передбачена вартість їх придбання та поточна оцінка можливої ціни реалізації);

– звіт про зміни вартості портфеля інвестиційних цінних паперів;

– звіт про забалансові зобов'язання (у географічному, галузевому або іншому розрізі);

– звіт про прострочені кредити та інші активи (векселі тощо), розмір відповідних резервів та пояснень стосовно їх розрахунку. (Кредити та інші активи мають бути оцінен без понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормативними документами Національного банку);

– звіт про платоспроможність (достатність капіталу) та ліквідність.

Ведення податкового обліку дає змогу складати податкову звітність. Порядок ведення податкового обліку банки визначають самостійно. Цей порядок має бути відокремлений від фінансового обліку та передбачати можливість внесення змін у будь-які операції, визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та іншими законодавчими актами з питань оподаткування, не порушуючи методику фінансового обліку.

При обліку валових доходів та валових витрат доцільно вести податковий облік, використовуючи VIII клас «Управлінський облік» Плану рахунків бухгалтерського обліку або окрему підсистему з відкриттям рахунків у розрізі статей податково декларації та додатків до неї.

Порядок складання декларації про прибуток банківської установи та інших форм звітності з питань оподаткування встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Бухгалтерський облік операцій в комерційному банку виконується згідно наступних основних нормативно методологічних документів Національного банку України:

1. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України.

3. Правила ведення аналітичного обліку в банках України [24].

4. Інструкція з бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей банків України [6].

5. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [7]

6. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України [8].

7. Правила бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України [22].

8. Правила бухгалтерського обліку операцій довірчого управління в банках України [23].

9. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України [9].

10. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України [10]

11. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [11].

12. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України [12].

13. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України.

14. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України [25].

15. Інструкція про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів [13].

16. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [14].

2.2 Організація аудиту в банківській системі України

Аудит банку – це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання нформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.

Аудит в банківській системі України розподіляється на внутрішній банківський аудит та аудіт з боку зовнішніх організацій.

Внутрішній аудит банку це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.

Внутрішній контроль в банку – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку.

Зовнішній аудит – це перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфікованими спеціалістами в галуз аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підстав наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.

Внутрішній аудит у комерційних банках України організований згідно « ПОЛОЖЕННЮ про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» [17], яке нормативним актом Національного банку України і визначає систему аудиторсько діяльності в банках та регламентує порядок створення і організацію роботи служби внутрішнього аудиту в комерційних банках України.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю комерційного банку створюється з метою оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю банку при мінімізації на не витрат.

Служба внутрішнього аудиту банку – це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється за рішенням виконавчого органу банку і підпорядковується безпосередньо Правлінню (раді директорів) банку.

Перевірки, що проводяться в банку службою внутрішнього аудиту банку, здійснюються на підстав Положення про службу внутрішнього аудиту банку, стандартів внутрішнього аудиту, які розробляються кожним банком самостійно з дотриманням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Статус, функціональні обов'язки та повноваження служби внутрішнього аудиту банку визначаються у Положенні про службу внутрішнього аудиту банку. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту банку погоджується з Національним банком України.

Головними функціями служби внутрішнього аудиту банку є:

– зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;

– надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стад розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

– проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних збереження активів банку;

– перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком вимог чинного законодавства України та рішень органів управління банку;

– постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські процедури) та методів їх обліку;

– перевірка систем управління та передавання фінансової інформації, у тому числ електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг;

– координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенн зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль;

– складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.

На службу внутрішнього аудиту банку покладаються такі завдання:

– сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;

– здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем процедур контролю в банку, оцінка та аналіз виконання посадовими особами і персоналом банку Статуту, внутрішніх положень банку щодо проведення операцій в обсягах наданої Національним банком України банківської ліцензії або дозволу на окрем банківські операції;

– сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;

– впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;

– своєчасного виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності банку;

– розслідування в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у систем внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;

– виявлення сфер потенційних збитків для банку, сприятливих умов для шахрайства, зловживань незаконного присвоєння коштів банку;

– перевірки рекомендацій виконання вимог з ефективного управління ризиками банківсько діяльності;

– налагодження підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та службою банківського нагляду Національного банку України;

– надання Правлінню банку та керівникам структурних підрозділів, що перевіряються, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої в банку системи внутрішнього контролю.

Служба внутрішнього аудиту банку має право:

– на ознайомлення з усією документацією банку та нагляду за діяльністю будь-якого підрозділу банку, а також вимагати письмові пояснення від окремих посадових осіб банку щодо виявлених недоліків у роботі;

– визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами Національного банку України, рішеннями керівних органів банку, які визначають політику та стратегію банку, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності;

– перевіряти розрахунково-касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у банку;

– отримувати в межах своїх повноважень на запит від банку до інших організацій або третіх осіб – суб'єктів підприємницької діяльності потрібні відомості та документи, що пов'язані з процесом перевірки;

– залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;

– мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати нформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

– з дозволу керівництва банку знімати копії з одержаних документів, у тому числі коп файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

– при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, допущених працівниками банку, рекомендувати Правлінню банку усунення їх від виконання службових обов'язків;

– при встановленні фактів зловживання службовим становищем керівників банку повідомляти про такі випадки Раду банку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8