Курсовая работа: Психодіагностика в роботі соматичних лікувальних закладів
Методика діагностики депресії була розроблена на основ методики диференційної діагностики депресивних станів Н. Зунге. Вона складалася з 33 запитань, серед яких були такі, які спрямовані на виявлення класичних симптомів депресії, а також ті, що стосуються конкретно хворих на рак молочно залози (переважно їх сексуальної сфери життя).
З метою визначення патерну ставлень хворих на рак молочно залози до захворювання, лікування, медперсоналу, рідних та близьких, роботи, самотності та майбутнього був використаний особистісний опитувальник Бехтеревського інституту (автори А.Є. Лічко та Н.Я. Іванов) в скороченому варіанті. За допомогою цього опитувальника були діагностовані такі типи ставлення до захворювання, як гармонійний, тривожний, іпохондричний, неврастенічний, обсесивно-фобічний, сенситивний, егоцентричний, ейфоричний, анозогнозичний, ергопатичний та паранояльний.
Вивчення якості життя проводилось на основі скороченої нами методики Н.Н. Блінова, Є.В. Дьоміна, В.О. Чулкової, яка складалася з 10 запитань і дозволяла визначити ступінь емоційного ставлення хворих на рак молочної залози до різних аспектів своєї життєдіяльності.
Аналіз отриманих результатів констатуючого етапу дослідження дозволив визначити наступні вікові особливості ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози.
Порівняння показників депресії хворих на рак молочної залози різних вікових груп свідчить про те, що в 35-45 років діагностується найбільша кількість жінок, які взагалі не переживають депресії, тоді як в 56 і більше років цей показник знижується. Така тенденція до зменшення кількості жінок без депресії з віком, на нашу думку, пов’язана з тим, що в молодому віці жінка ставиться до своєї хвороби більш оптимістично, оскільки має більше фізичних сил та можливостей реалізації своєї особистості. З віком ці можливості зменшуються, людина починає більш адекватно та об’єктивно ставитися до своєї хвороби, а ноді навіть перебільшувати її значення для нормального функціонування організму. Показово те, що в 35-45 років та 56 і більше років переважна більшість жінок має легкий рівень депресії, а ось в 46-55 років переважає помірний рівень депресії, і при цьому діагностується високий показник вираженої депресії, що пов’язано з тим, що жінка в цьому віці має занадто багато обов’язків у сім’ї та на роботі, виконує багато соціальних ролей, які є важливими не тільки для духовної реалізації, а й матеріальної, об’єктивно оцінює ситуацію розвитку хвороби та її наслідки безпосередньо для себе та близьких людей.
Високий рівень якості життя в 56 і більше років діагностується досить часто, тоді як в 35-45 років цей показник зменшується. Низький рівень якості життя в групі від 35-45 років взагалі не діагностується за рахунок великого показника середнього рівня, проте в двох наступних групах цей рівень якості життя проявляється досить часто.
Кожна вікова група хворих на рак молочної залози має певн особливості суб’єктивного ставлення до хвороби. В 35-45 років у таких хворих найчастіше спостерігається ергопатичний тип ставлення до хвороби (“заглиблення в роботу від хвороби”), тоді як в 46-55 років на першому місці стоїть тривожний тип ставлення (безперервне хвилювання відносно несприятливого протікання хвороби), на другому - обсесивно-фобічний (страх нереальних ускладнень хвороби, невдач лікування, невдач в житті, на роботі, в сім’ї в зв’язку з хворобою), тільки потім - ергопатичний. Важливо те, що сенситивний тип ставлення (надмірна стурбованість про можливе неприємне враження, яке може виникнути у оточуючих) зустрічається в 46-55 років, і в 56 і більше років та має майже однакові показники. В 56 більше років досить часто проявляється обсесивно-фобічний, іпохондричний (зосередження на суб’єктивних хворобливих та інших неприємних відчуттях) типи ставлення до хвороби, а в 35-45 років – тривожний та ейфоричний (необґрунтовано підвищений настрій і легковажне ставлення до хвороби, лікування).
ВИСНОВКИ
1) Основними напрямками роботи соматичних лікувальних закладів є: діагностика, лакування, психокорекція.
2) Загальн принципи вибору захворілою людиною тих або інших типів психічного реагування на захворювання, закономірності формування відносини до хвороби сполучаться в клініці зі специфічними особливостями психічного стану пацієнтів, у яких виникли хвороби. Можна говорити об вплив самої хвороби на характер реагування на її появу, плин, успішність, лікування і результат. При цьому типовість реакції на захворювання залежить від параметрів хвороби в такій же мері, як від індивідуально-психологічних особливостей людини. Кожна хвороба характеризується набором специфічних особливостей, що торкаються значимі для пацієнта (реальної або потенційного) сфери життєдіяльності.
3) Можна виділити наступні параметри, на підставі яких оцінюється будь-як хвороба формується психологічне відношення до неї: імовірність летального результату, мовірність інвалидизації і хроніфікації, болюча характеристика хвороби, необхідність радикального або варіативного лікування, вплив хвороби на можливість підтримувати колишній рівень спілкування, соціальна значимість хвороби і традиційне відношення до захворілим у мікро соціумі, вплив хвороби на сімейну і сексуальну сфери, вплив хвороби на сферу розваг і інтересів.
4) Психологічн особливості хворих з різними соматичними (непсихічними) захворюваннями, згрупованими по традиційно прийнятим у медицині дисциплінам: хірургічні, терапевтичні, інфекційні, гінекологічні і деякі інші. З огляду на особливу значимість онкологічної патології і психологічних реакцій людини, дана група висвітлена в роботі окремо. Основне розходження терапевтичної і хірургічно патології з погляду психологічного відношення до них укладено в характер протікання хворобливих процесів - при терапевтичній істотним стає параметр тривалості (хронічності), при хірургічної - операційний стрес.
5) В своїй роботі ми провели дослідження ступеня вираження астенії – у 35 % пацієнтів помірно виражена а у 55 % значно виражена. Дослідження депресивних та субдепресивних станів серед хворих на онкологічні захворювання дало так результати: у більшості пацієнтів виявлено високий рівень депресивного стану (65 %).
СПИСОК ВИКОРСИАТНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М., 1997. - 368 с.
2. Александров А.Л. Современная психотерапия. - М., 1998. - 335 с.
3. Беккер Г. X. Социально-психологическое исследование групповой психотерапии при неврозах.— Журн. невропатол. и психиатр. - 1981, № 11, с. 1708— 1710.
4. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988. - 400 с.
5. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. – Т.: Медицина, 1976. – 326 с.
6. Блейхер В. М., Завилянская Л. И. О некоторых особенностях психотерапии в системе реабилитации больных с неврозоподобными состояниями. — В кн.: Восстановительная терапия и реабилитация больных нервными и психическими заболеваниями. - Л.: Медицина, 1982, с. 256—259.
7. Буль П. И. Основы психотерапии. — Л.: Медицина, 1974. —310 с.
8. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика. - К: А.Л.Д., 1995. -100 с.
9. Варшавский К. М. Гипносуггестивная терапия (лечение внушением в гипнозе). — Л.: Медицина, 1973. — 192 с.
10. Вельвовский И. З. Принципиальные основания к внедрению психотерапии в комплекс санаторно-курортной медицины. — В кн.: Психотерапия в курортологии. Киев: Здоров'я, 1966, с. 15—24.
11. Виш И. М. Практическая психотерапия. — Воронеж, 1969. — 288 с.
12. Вольперт И. Е. Психотерапия. Л.: Медицина, 1972. — 232 с.
13. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М., 1987. - 304 с.
14. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. – К., 1999.
15. Губачев Ю. М., Стабровский Е. М. Клинико-физиологические основы психосоматических соотношений. Л.: Медицина, 1981. — 216 с.
16. Гузиков Б. М., Зобнев В. М., Мейроян А. А., Рыбакова Т. Г. Групповая и семейная психотерапия при алкоголизме: методические рекомендации. — М.: МЗ СССР, 1980. —30 с.
17. Давиденков С. Н. Неврозы. Л.: Медгиз, 1963. — 271 с.
18. Данилова Н.И. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов-на-Дону, 2002. – 600 с.
19. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 373 с.
20. Захаров А.И. Детские неврозы — СПб.: Респекс, 1995. — 190 с.
21. Иванов Н. В. Психотерапия в условиях психоневрологического диспансера. — М., 1959. —64 с.
22. Кайдановская Е. В., Кумкова Е. И., Мурзенко В. А. и др. Клинико-психологические исследования групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях. — Л., 1979, с. 84—89.
23. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. - Л.: Медицина, 1982. - 272 с.
24. Карвасарский Б. Д., Губачев Ю. М. Психотерапия при психосоматичните заболявания. — В кн.: Психосоматичната зависимост. София: Медицина и физкултура, 1981, с. 166—180.
25. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. – М.: Медицина, 1985. – 304 с.
26. Клинические и организационные основы реабилитации психически больных/ /Под ред. М. М. Кабанова, К. Вайзе. — М.: Медицина, 1980. — 400 с.
27. Коломинский Я.Л., Панько ЕА. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника. Минск: Універсітзцкае, 1997. — 234 с.
28. Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 – 464 с.
29. Конфліктологія / За ред. В.М. Летюха. – К., 2005.
30. Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. 2-е изд. — М.: Медицина, 1984. —272 с.
31. Лебединский М. С. Очерки психотерапии. 2-е изд. — М.: Медицина, 1971.— 412 с.
32. Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. — М.: Международная академия, 1994. 366с.
33. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 1999. – 592 с.
34. Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.
35. Мурзенко В. А. Групповая психотерапия при неврозах. — В кн.: Групповая. психотерапия при неврозах и психозах. Л., 1975, с. 77—83.
36. Мягер В. К. Актуальные проблемы психогигиены и психопрофилактики. — В кн.: Психогигиена и психопрофилактика. Л., 1983, с. 5—8.
37. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. — 426 с.
38. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. — К., 1990.
39. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1977.
40. Общая психология / Под ред. С.Д.Максименко. - М.: Рефл-бук К.: Ваклер, 1999.
41. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. — К.: Академвидав, 2003. – 448 с.
42. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера”, 2001. – 512 с.
43. Панков Д. В. Рациональная психотерапия. — В кн.: Руководство по психотерапии. Ташкент: Медицина, 1979, с. 192—205.
44. Панов А.. Г., Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копылова И. А. Теория и практика аутогенной тренировки. — Л.: Медицина, 1980. — 272 с.
45. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. - М., 1995. - 336 с.
46. Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарника. – М., 1987. – 184 с.
47. Психотерапия. /Под ред. В. М. Банщикова. М., 1967. — 135 с.
48. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: Владос, 1996. – 529 с.
49. С.Уолен, Р.Уэсслер. Рационально-эмотивная психотерапия. - М., 1997. - 257 с.
50. Семиченко В.А. Психические состояния. – К., 1998.
51. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. – К.: Здоровья, 1982. – 376 с.
52. Соколов Е.Н. Теоретическая психофизиология. – М., 1986.
53. Столяренко Л.Д. Психология делового общения и управления. – Ростов-на-Дону, 2001.
54. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. - 368 с.
55. Цибульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. – К., 2000.
56. Чистякова М.И. Психогимнастика. — М.: Просвещение, 1990. — 127 с.
57. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. -М.: ВЛАДОС, 1998. - 512 с.
58. Шевченко Ю. С. Психокоррекция: теория и практика. - М., 1995. - 224 с.
59. Эйдемимер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. – Л., 1990. – 192 с.
60. Юнг К. Психологические типы. - М., 1995. - 616 с.
61. Яценко Т. С. Основи групової психокорекції. – К.:1996.
62. Яценко Т. С., Біла О. Г. Психокорекційна сутність методу АСПН // Практична психологія та соціальна робота. – 2001 - № 9. – С. 47 – 50.
ДОДАТКИ
Додаток А
ШКАЛА АСТЕНІЧНОГО СТАНУ (ШАС)
Варіанти відповіді:
1 - ні, невірно;
2 - мабуть, так;
3 - вірно;
4 - цілком правильно.
1. Я працюю з великим напруженням1234
2. Мені важко зосередитися на чому-небудь 1234
3. Моє статеве життя не задовольняє мене 1234
4. Чекання нервує мене. 1234
5. Я відчуваю м'язову слабість 1234
6. Мені не хочеться ходити в кіно або в театр 1234
7. Я забудькуватий 1234
8. Я почуваю себе втомленим 1234
9. Мої очі втомлюються при тривалому читанні 1234
10. Мої руки тремтять 1234
11. У мене поганий апетит 1234
12. Мені важко бути на вечірці або в гучній компанії 1234
13. Я вже не так добре розумію прочитане 1234
14. Мої руки і ноги холодні 1234
15. Мене легко зачепити 1234
16. У мене болить голова 1234
17. Я прокидаюся зранку втомленим і не відпочилим1234
18. У мене бувають запаморочення1234
19. У мене бувають посмикування м'язів1234
20. У мене шумить вухах1234
21. Мене турбують інтимні питання1234
22. Я відчуваю віжкість в голові1234
23. Я відчуваю загальну слабість1234
24. Я відчуваю болі в тіменній області1234
25. Життя для мене пов'язане з напругою1234
26. Моя голова як би стягнута обручем1234
27. Я легко прокидаюсь від шуму1234
28. Мене стомлюють люди 1234
29. Коли я хвилююся, то покриваюся потом 1234
30. Мені не дають заснути неспокійні думки 1234
ШКАЛА ЗНИЖЕНОГО НАСТРОЮ – СУБДЕПРЕСІЇ (ШСНС)
Варіанти відповідей:
1 - ні, невірно;
2 - мабуть, так;
3 - вірно;
4 - цілком правильно.
1. Я почуваю пригніченість1234
2. Вранці я почуваю себе найкраще 1234
3. У мене швидко навертаються сльози 1234
4. У мене поганий нічний сон 1234
5. У мене апетит не гірше звичайного 1234
6. Мені приємно спілкуватися з привабливими
жінками (чоловіками) 1234
7. Я втрачаю вагу1234
8. Мене турбують запори 1234
9. Моє серце б'ється швидше, ніж звичайно 1234
10. Я стомлююся без усяких причин. 1234
11. Я міркую так само ясно, як і завжди. 1234
12. Мені легко робити те, що я вмію. 1234
13. Я почуваю занепокоєння і не можу усидіти на місці 1234
14. Я сподіваюся на майбутнє 1234
15. Я більш дратівливий, ніж звичайно. 1234
16. Мені легко приймати рішення. 1234
17. Я почуваю себе корисним і необхідний. 1234
18. Я живу повним життям. 1234
19. Я почуваю, що іншим людям стане краще,
якщо мене не буде.1234
20. Мене і зараз радує те, що радувало завжди 1234
