Курсовая работа: Прояви синдрому вигорання в медицині

Дослідження домінуючих симптомів і сформованост стадій у медсестер

Фази і симптоми	Середнє значення	Максимальне значення	Мінімальне значення	Середнє відхилення
Фаза напруги
1 симптом	14,66667	30	5	6,611111
2 симптом	12,66667	27	5	5,444444
3 симптом	10,5	21	0	4,583333
4 симптом	8,083333	28	0	6,763889
Σ балів по фазі	46,5	75	22	13,83333
Фаза резістенції
1 симптом	17,16667	28	8	5
2 симптом	13,16667	22	5	4,888889
3 симптом	11,91667	27	0	7,916667
4 симптом	13,41667	30	2	5,583333
Σ балів по фазі	55,66667	87	29	16,5
Фаза виснаження
1 симптом	13,5	27	7	4,083333
2 симптом	13,16667	28	2	6,388889
3 симптом	13,16667	28	0	6,972222
4 симптом	11,33333	31	0	9,277778
Σ балів по фазі	52,25	111	19	20,375
Σ балів по всім 3 фазам	152,1667	239	90	42,22222

У медсестер можна зробити так наступні висновки. По симптомам у кожній фазі тільки один симптом є домінантним (повністю сформованим) – це неадекватне виборне емоційне реагування (середнє –17,16667, середнє відхилення 5). У стад формування можна виділити такі симптоми - Переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, емоційно-етична дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків, і усі інши симптоми 3 фази (фази виснаження), саме емоційний дефіцит, емоційна відчуженість, особова відчуженість (деперсоналізація), психосоматичні і психовегетативні порушення.

Таким чином, фаза напруги це стадія, яка формується у ¾ опитуваних медсестер, фаза резістенц формується є у 2/3 опитуваних, фаза виснаження формується у 1/3 опитуваних).

Для того, щоб ствердити факт синдрому вигорання у медиків розглянемо також результати обробки по другій методиці в цілому для усіх опитуваних.

Таблиця 3.7.

Обробка результатів професійної мотивації

Змінна	Фактор
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
n+	8	17	14	4	1	15	17	16	6	0	13	4	1
n-	4	0	2	11	17	0	1	1	9	18	5	12	12
Розрахунок КЗ
КЗ	+0,05	+0,94	+0,67	-0,38	-0,88	+0,83	+0,88	+0,83	-0,16	-1	+0,44	-0,05	-0,6

Узагальнимо одержані результати. Виділимо абсолютні або близькі до них фактори задоволеност або незадоволеності професією.

Чинник, який не задовольняє випробовуваних – це чинник №10, а саме частий контакт з людьми. І тут підтверджується процес вигорання в соціономічних професіях, адже люди, їх життя і здоров'я – це основна мета і об'єкт додатку професійних зусиль будь-якого лікаря, змінити зміст праці тут не можна, оскільки лікувати можна тільки живі істоти. Бажання менших комунікацій зрозуміле, оскільки лікар залишається лікарем всі 24 години в доба, на роботі і удома до нього звертаються люди по пораду і допомогу. Необхідність в мотиваційних стимулах для подолання цього негативного чинника очевидна. На другому місці негативних чинників - це незадоволеність винагородою за вкладену працю, за проявлену увагу до людини і його здоров'я. Бюджетна сфера не надає лікарю можливостей для відновлення своїх продуктивних сил, праця оплачується не відповідно професійному внеску. І тут має місце підтвердження першої гіпотези курсової роботи. Дослідження 13 чинника ще раз підтверджує, що робота пов'язана з дуже високою психологічною напругою, який майже 60% вибірки хотіло б компенсувати відпочинком наодинці. Четвертий чинник і значення його КЗ ще раз підтверджує останнє положення.

 Перше місце займає чинник уміння роботи з людьми. Тут має місце суперечність і явний дисбаланс реальності і бажань. Привертає в професії лікаря майже всіх випробовуваних можливість самоудосконалення, підвищення сво майстерності. Цей чинник займає друге місце в ранзі задоволеності професією. Це підтверджує постулати сучасних теорій мотивацій про те, що добре виконана робота є наймогутнішим стимулом до праці. Третє місце ділять чинники 6 і 8, як показують, що вибір професії не випадковий і респонденти вірять, що вибрали свою професію у відповідності своїх здібностей і характеру.

Загальний висновок можна сформулювати так: вкладені духовні і фізичн сили лікарів знаходяться в суперечності з умовами і оплатою праці, що проте не заважає їм як головний мотив до праці розглядати добре виконану роботу. Наочно представити вибір значущих чинників можна за допомогою наступних діаграм (рис.3.4 і рис.3.5).

Рис. 3.4. Зміст основних факторів незадоволеності професією

Рис.3.5.. Зміст факторів задоволеності професією

Висновок

У роботі зроблено наступні висновки, згідно з структурою роботи.

1. Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Медицина - одна з сфер людсько діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму – це основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься професія лікаря. Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на фон хронічного стресу і ведучий до виснаження і особових ресурсів емоційно-енергій працюючої людини. Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Професійна діяльність працівників сфери здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку СЕВ. Особові риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до відчуття вини, консерватизму, імпульсної, напруженості, інтроверсії мають певне значення у формуванні СЕВ.

2. Широко відомі наступні методики: опитувальник на «вигорання» К. Маслач і С. Джексон в модифікації Н. Е. Водопьяновой, опитувальник поведінки переживання, пов'язаного з роботою У. Шааршмидт і А. Фишер [2], методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойко, методика «вибору медично професії» А. П. Василькова.

У роботі безпосередньо використовуються дві методики. Це методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойк і методика визначення загального рівня задоволеності професією (модифікація І. В. Кузьміной, А. А. Реана). Перша методика виявляє як наявність «вигорання», так і ступінь «емоційного вигорання», під яким автор розумів вироблений особою механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибран психотравмуючі дії.

Друга методика визначає загальний рівень задоволеності професією лікаря. Методика вперше також була запропонована В. Л. Ядовим.

3. Висувається така гіпотеза. Професія лікаря відчуває великі психологічні навантаження, тому у більшої част працівників медичної сфери розвивається синдром вигорання, який може бути у працівників у різноманітних фазах розвитку, але безсумнівно, що симптоми вигорання найбільш присутні у роботі молодшого медичного персоналу, тобто медсестер, які по службовим обіцянкам більш часу проводять з хворими. Крім того снує певний перелік факторів, які свідчать за незадоволеність обраною спеціальністю.

Розподіл працівників медичного закладу на лікарів і молодший медичний персонал дало можливість відокремити основні ознаки розвитку симптомів у ціх двох групп.

Найбільш сформованими симптомами у лікарів служать таки симптоми, як переживання психотравмуючих обставин і незадоволеність собою. Фаза напруги у стад формування у ½ опитуваних лікарів. Також домінантними симптомами у лікарів служать неадекватне виборчне емоційне реагування редукція професійних обов'язків. Фаза резістенції сформувалась у 2/3 опитуваних. У фазі виснаження домінантними симптомами служать емоційний дефіцит психосоматичні і психовегетативні порушення. Фаза виснаження має місто у 1/3 опитуваних лікарів.

У медсестер можна зробити так наступні висновки. По симптомам у кожній фазі тільки один симптом є домінантним (повністю сформованим) – це неадекватне виборне емоційне реагування. У стадії формування можна виділити такі симптоми - переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, емоційно-етична дезорієнтація, розширення сфери економ емоцій, редукція професійних обов'язків, і усі інши симптоми 3 фази (фази виснаження), саме емоційний дефіцит, емоційна відчуженість, особова відчуженість (деперсоналізація), психосоматичні і психовегетативні порушення. Таким чином, фаза напруги це стадія, яка формується у ¾ опитуваних медсестер, фаза резістенції формується є у 2/3 опитуваних, фаза виснаження формується у 1/3 опитуваних).

Головна гіпотеза підтверджена у медичному закладі майже всі працівники відчувають на собі вплив синдрому вигорання.

Список джерел

1.                     Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М., 1996. 238 с.;

2.                     Водопьянова Н. Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных профессиях //Психология здоровья/Под. ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000. 498 с.;

3.                     Гончарова Е.Б., Формирование мотивации учебно-профессиональной деятельности//Вопросы психологии 5, 2000;

4.                     Зильбер А. П. Этика и закон в медицине критических состояний // Этюды критической медицины. Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 1998. Т. 4. 560 с.;

5.                     Коган В. Е. Практическая психология: Для психологов и врачей / Психология. М.: Смысл: Академ. Проект, 1999. 407 с.;

6.                     Леонтьев Д.А., Профессиональное самоопределение как построение образов возможного будущего-М: Наука, 1995;

7.                     Матулене Г., О социальной адаптации к деятельности (обзор зарубежной литературы)/Психологический журнал//№5,2002;

8.                     Маслоу А., «Самоактуализация личности и образование». Киев-Донецк, 1994;

9.                     Орел В. Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, № 1. С. 90–101;

10.                  Робертс Г. А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. № 1. С. 39–46.;

11.                  Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002;

12.                  Немов Р.С., Психология (психодиагностика), М: Владос, 1999;

13.                  Практическая психология для менеджеров. Под ред. Тутушкиной М. К. – М.: ИИД «Филинъ», 1997;

14.                  Синдром выгорания медицинских работников, Чумакова Г.А д.м.н., проф., Бабушкин И.Е. к.м.н., доцент, Бобровская Л.А., -М: Владос, 2003 ;

15.                  Слинько О. Люди в вашем деле: энциклопедия соционического менеджмента. - Киев: Трамвай, 1996;

16.                  Техника работы с цифрами/под общ. ред. Маслова П.П., -М: Статистика,1997;

17.                  Трунов. Д. Г. «Синдром сгорания». Позитивный подход к проблеме // Журнал практического психолога. 1998. № 5. С. 84-95;

18.                  Федоровский Н. М., Григорьева О. М. К вопросу о «синдроме профессионального выгорания» у анестезиологов-реаниматологов // Вестник интенсивной терапии. 2004. Приложение к № 5 «Современные проблемы анестезиологии и интенсивной терапии» С. 65–66;

19.                  Филатова Е. Соционика для Вас. - Новосибирск: Сибирский хронограф. 1999;

20.                  ХекгаузенХ., Мотивация и деятельность, М: Прогресс,1986.

Додатки

Додаток 1.

Инструкция: Вам будут предложены пары противоположных утверждений. Ваша задача выбрать одно из двух утверждений, которое, по Вашему мнению, больше соответствует действительности и отметить одну из цифр 1,2,3, в зависимости от того, насколько вы уверены в выборе (или 0, если оба утверждения на ваш взгляд верны). А		Ф.И.О.__________________ Пол____________________ Возраст_________________ Специальность_____________ Медицинский стаж__________ Б
1.Моя профессия одна из важнейших в обществе	3210123	1.Мало оценивается важность труда. .
2. Я умею работать с людьми.	3210123	2. Не умею работать с людьми
3. Работа требует постоянного  творчества	3210123	3.Нет условий для творчества
4.Работа не вызывает переутомления	3210123	4. Работа вызывает переутомле­ние
5.Достаточно высокий уровень заработной платы	3210123	5. Небольшая зарплата.
6.Возможность самосовершенствования	3210123	6.Невозможность самосовершенствования
7. Работа соответствует моим  способностям	3210123	7. Работа не соответствует моим способностям
8. Работа соответствует моему   характеру	3210123	8.Работа не соответствует моему характеру
9.          Небольшой рабочий день.	3210123	9. Большой рабочий день
10.Отсутствие частого контакта с людьми.	3210123	10. Частый контакт с людьми
11.Возможность достичь социального признания, уважения.	3210123	11.Невозможность достичь социального признания, уважения
12. Работа не изматывает меня	3210123	12. К концу дня я очень измотан
13. Мне нравятся многолюдные компании и мероприятия	3210123	13. Мне хочется провести отпуск на необитаемом острове

[1] Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002, стр. 89.

[2] Орел В. Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, № 1. С. 90

[3] Робертс Г. А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. № 1. С. 39;

[4] Водопьянова Н. Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных профессиях //Психология здоровья/Под. ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000, с.45-49.

[5] Матулене Г., О социальной адаптации к деятельности (обзор зарубежной литературы)/Психологический журнал//№5,2002, стр.144.

[6] Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002, стр.90-91

[7] Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002, стр.93

[8] Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002, стр.94

[9] Практическая психология для менеджеров. Под ред. Тутушкиной М. К. – М.: ИИД «Филинъ», 1997, стр.124.

[10] Там же, стр.126

[11] Трунов. Д. Г. «Синдром сгорания». Позитивный подход к проблеме // Журнал практического психолога. 1998. № 5. С. 87;

[12] Синдром выгорания медицинских работников, Чумакова Г.А д.м.н., проф., Бабушкин И.Е. к.м.н., доцент, Бобровская Л.А.,  -М: Владос, 2003, стр.76.

[13] Федоровский Н. М., Григорьева О. М. К вопросу о «синдроме профессионального выгорания» у анестезиологов-реаниматологов // Вестник интенсивной терапии. 2004. Приложение к № 5 «Современные проблемы анестезиологии и интенсивной терапии» С. 65–66

[14] Синдром выгорания медицинских работников, Чумакова Г.А д.м.н., проф., Бабушкин И.Е. к.м.н., доцент, Бобровская Л.А.,  -М: Владос, 2003, стр.78.

[15] Там же, стр.81

[16] Федоровский Н. М., Григорьева О. М. К вопросу о «синдроме профессионального выгорания» у анестезиологов-реаниматологов // Вестник интенсивной терапии. 2004. Приложение к № 5 «Современные проблемы анестезиологии и интенсивной терапии» С. 65–66;

[17] Слинько О. Люди в вашем деле: энциклопедия соционического менеджмента. - Киев: Трамвай, 1996, стор.56.