Курсовая работа: Проблеми ринку праці і зайнятості в перехідній економіці України

У процес створення повномасштабної системи соціального страхування виникають і надал неминуче загострюватимуться проблеми соціального (зокрема пенсійного) страхування безробітних, їх розв'язання залежить не тільки від узгодження окремих законодавчих актів, а й обумовлено взаємозв'язками окремих страхових фондів.

3. Основні напрями регулювання ринку праці

Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року було викладено в Указі Президента України від 03.08.1999  № 958/99 "Про Основн напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року". В даному розділі курсової роботи розглянемо базові положення даного Указу.

3.1 Напрями збільшення кількості та поліпшення якості робочих місць

Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища. Відповідно необхідно:

Верховній Рад України забезпечити прийняття Законів України:

·     "Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2007-20010 роки";

·     "Про зайнятість населення" (у новій редакції);

Кабінету Міністрів України запровадити:

·     механізм пільгового кредитування створення нових робочих місць на визначений термін та відповідно до кількості створених робочих місць;

·     систему дотацій підприємцям на створення нових робочих місць;

·     розширення практики державного замовлення;

·     систему дієвих субсидій підприємцям на працевлаштування безробітних, передусім із соціальне вразливих верств населення та тих, хто не має роботи понад 6 місяців;

·     організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення безкоштовними методичними матеріалами;

·     забезпечення консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовної юридичної консультації, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями;

·     сприяння об'єднанню підприємців у громадські організації, спілки для захисту своїх нтересів і здійснення спільних заходів;

·     стимулювання розвитку фермерських господарств та інших підприємств, які займатимуться сільським господарством на професійній основі і з використанням сучасних ндустріальних технологій;

·     диверсифікацію зайнятості сільського населення, розвиток переробної промисловості та інших галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери;

·     законодавче врегулювання статусу і діяльності особистих селянських господарств, в основу визначення яких має закладатися не лише розмір, а й переважний напрям використання землі;

·     визначення прав членів домогосподарств на державний соціальний захист і допомогу, у т. ч. допомогу по безробіттю, з урахуванням демографічного складу сім'ї (чисельність працездатних осіб, дітей, людей похилого віку) та об'єктивних можливостей здати земельну ділянку в оренду (наявність підприємств, згодних взяти землю в оренду, розмір орендної плати); Кабінету Міністрів України розробити механізми та віднайти необхідні фінансові ресурси для зацікавлення приватного інвестора у вкладенні коштів відповідно до визначених пріоритетів.

3.2 Напрями підвищення якості робочої сили

Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньо підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла. З цією метою:

Верховній Рад України забезпечити прийняття Закону України "Про професійний розвиток персоналу на виробництві".

Кабінету Міністрів України та Національній академії наук України розробити довгостроковий прогноз потреби економіки країни у робочій силі за професійно-кваліфікаційними групами. Кабінету Міністрів України:

·     розробити механізми збільшення масштабів та розширення напрямів освіти дорослого населення, своєчасної підготовки та перепідготовки зайнятої робочої сили;

·     забезпечити спрямовування частини коштів, виділених на професійну освіту, на модернізацію, належне технологічне оснащення і забезпечення методично-навчальною літературою;

·     забезпечити безпосередній зв'язок між стандартами оплати праці та освітньо-кваліфікаційним рівнем працівників;

·     запровадити багатоканальне фінансування професійної освіти;

·     забезпечити трансформацію професійно-технічної освіти, належну її відповідність потребам ринку праці;

·     стотно збільшити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних;

·     направляти осіб, що втратили роботу, на перекваліфікацію якомога раніше;

·     формувати державне замовлення на підготовку робочої сили, спираючись на результати прогнозу потреби економіки країни в робочій силі за професіями, і на тендерних засадах розміщувати замовлення у навчальних закладах (вищих та середніх);

3.3 Напрями регулювання трудової міграції

З метою підвищення територіальної мобільності робочої сили в межах України необхідно Кабінету Міністрів України:

·     створити систему постійного інформування населення про наявні вакансії на загальнонаціональному ринку праці;

·     запровадити систему доступних кредитів на житло, включаючи придбання житла на вторинному ринку;

·     реалізувати механізм надання доступного тимчасового житла.

З метою скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни та посилення соціального захисту українських працівників за кордоном

Верховній Рад України та Кабінету Міністрів України:

·     приєднатися до конвенцій МОП щодо захисту прав працівників-мігрантів, статей Європейсько Соціальної Хартії (оновленої) та забезпечити ратифікацію цього документа;

·     прийняти Закон України "Про особливості ліцензування та впровадження господарсько діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном".

Кабінету Міністрів України:

·     нтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про працевлаштування з країнами-реципієнтами українсько робочої сили, а також розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладено;

·     запровадити спеціальні посади у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення мігрантів, створити спеціальні приймальні, забезпечити надання юридичних консультацій;

·     розробити програму стимулювання самозайнятості та мікропідприємництва для осіб, як повертаються після трудової діяльності за кордоном. Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади:

·     активізувати зусилля з просвітницької діяльності щодо умов та наслідків нелегальної трудово діяльності, поширення інформації (рекламно-інформаційні буклети, спеціальн телепередачі, цільові випуски газет) щодо існуючої системи міждержавних угод про працевлаштування, законодавства України та країн-реципієнтів у сфері трудово міграції та регулювання ринку праці в цілому, а також можливості отримання допомоги з боку українських дипломатичних установ під час перебування за кордоном;

·     посилити контроль за діяльністю організацій-вербувальників вітчизняної робочої сили для роботи за кордоном та підвищити ефективність дій силових структур з виявлення та припинення діяльності фірм, що працевлаштовують громадян України за кордоном, не маючи на це дозволу.

3.4 Основні напрями реформування оплати праці

Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів. Для цього необхідно:

Кабінету Міністрів України за участю суб'єктів соціального партнерства на національному рівні:

- підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України:

·     зміни та доповнення до Закону України "Про оплату праці" у частині, що стосується вдосконалення порядку визначення та затвердження мінімально заробітної плати;

·     проект законодавчого акта, що закріпить форми участі найманих працівників в управлінн виробництвом і розподілі його результатів, конкретні організаційно-правов механізми розвитку виробничої демократії на підприємствах і в організаціях України;

·     забезпечити поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, встановленого на працездатну особу;

·     підвищити значення угод і договорів, які укладаються відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди", у регулюванні рівнів, структури диференціації доходів від трудової діяльності;

·     розробити механізм підвищення доходів від трудової діяльності через використання джерел, пов'язаних з реструктуризацією витрат на виробництво, реалізацією резервів ресурсозбереження, стимулювання зниження матеріальних витрат та підвищення частки заробітної плати у собівартості продукції;

·     забезпечити вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері, ввести в дію Єдину тарифну сітку оплати роботи працівників бюджетної сфери, передбачити поетапне встановлення міжкваліфікаційної (міжпосадової) диференціації в оплаті праці, побудованої з урахуванням відмінностей у складності виконуваних робіт (кваліфікації) та хньої відповідальності.

Кабінету Міністрів України та Національній академії наук України розробити та здійснити експериментальне впровадження порядку встановлення мінімальної заробітної плати не в абсолютній сумі, а у відсотках до вартісної величини прожиткового мінімуму з урахуванням регіональних відмінностей.

3.5 Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних

Кабінету Міністрів та місцевим органам влади:

·     забезпечити стотне збільшення масштабів надання населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;

·     розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;

·     забезпечити поширення громадських робіт у соціальній сфері;

·     стотно збільшити масштаби надання допомоги на відкриття власної справи шляхом організації попередньої підготовки та дальшого супроводу, надання консультаційних послуг у перші роки самостійної діяльності;

·     використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення - щодо попиту на неї.

Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічно активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.

4. Рекомендації автора щодо шляхів подолання безробіття в Україні

Базуючись на результатах курсового дослідження можна запропонувати наступні рекомендації з поліпшенню політики зайнятості в Україні:

1.   З одного боку, необхідно зосередити зусилля на підвищенні шансів працевлаштування працівників зі старших вікових груп, а з іншого боку - стимулювати вихід з робочої сили всіх тих, хто має право на будь-який вид пенсії. Друга мета може бути досягнута через підвищення розміру пенсій до прожиткового мінімуму й обмеження можливост одержання пенсії і повної зарплати одночасно. Перший напрямок може включати програми перепідготовки і підвищення кваліфікації для безробітних із застарілими навичками; міри, що б стимулювали роботодавців вкладати інвестиції в навчання співробітників за місцем роботи; більш інтенсивна допомога в пошуках роботи для безробітних і заходи для стимулювання наймання працівників зі старшої віково групи для роботодавців (наприклад, субсидії на працевлаштування, податков пільги, часткове відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою по лікарняних аркушах, т.п.); перехід від існуючої практики ведення записів про вислугу років у трудовій книжці до системи нагромадження інформації відповідно до ндивідуального коду соціального страхування.

2.   Більше уваги потрібно приділяти якості освіти і програм професійної підготовки, а не кількост студентів. Політика в області освіти повинна надавати особливого значення підготовці конкурентноздатних фахівців необхідних професій по універсальних програмах навчання, щоб збільшити можливості плавного переходу з навчання на роботу. Ризик повної витрати вкладених ресурсів можна було б мінімізувати шляхом досягнення угод з роботодавцями, що обіцяли б наймати згодом  студентів чи учасників програм профнавчання.

3.   Варто направити зусилля на усунення бар'єрів до добровільної міграції, поширення інформації про ваканс рівень життя по всій країні, поліпшення інфраструктури, транспортної системи ринку житла (включаючи розвиток системи кредитування житла). Також уряду варто було б стимулювати створення нових робочих місць і відкриття нових фірм на проблемних територіях за допомогою пільгових кредитів і податкових пільг, навчання керівних кадрів і консультацій з питань ведення бізнесу, субсидій на дослідження і розробки, надання доступу до нових технологій, субсидій на підвищення кваліфікації чи перепідготовку постійних працівників, у яких великий ризик утрати цієї роботи, підтримки в пошуках клієнтів і організац збуту, і т.д. Особливу увагу необхідно також приділити заходам для боротьбі із сільським хронічним безробіттям. Використання сучасних комунікаційних технологій могло б мінімізувати утрати в часі, пов'язані з переписуванням між місцевими центрами зайнятості і безробітними, проживаючими у віддалених населених пунктах.

4.   Необхідно проводити соціально-економічну політику, що стимулювала б перехід людей з неефективних робочих місць на більш ефективні, з неформальної діяльності у формальний сектор, з безробіття в регулярну зайнятість. У той же час необхідно підсилити моніторинг пошуків роботи серед зареєстрованих безробітних і застосовувати міри до тих з них, хто одержує доход від нерегулярних заробітків. Такі міри можуть приймати форму позбавлення права на допомогу по безробіттю й участь у будь-якій програмі сприяння зайнятості, що надається й оплачується державою, а також повне зняття з обліку зареєстрованих безробітних.

5.   Нарешті, рекомендується спростити процедуру реєстрації, скоротити транзакційні витрати, пов'язані з перебуванням на обліку в центрі зайнятості, підвищити допомогу по безробіттю до прийнятного рівня і зробити програми, надані центрами зайнятості, більш привабливими, для того щоб стимулювати безробітних реєструватися в центрах зайнятості. Іншим мотивом для реєстрації безробітних може бути перехід системи охорони здоров'я на страхову основу: обов'язкові внески медичного страхування покривалися би державою тільки в тому випадку, якби  індивіди працездатного віку були студентами стаціонарної форми навчання, непрацездатними чи зареєстрованими безробітними.

Багато які з запропонованих мір можуть зазнавати істотної критики через високі витрати на них, загальновизнаним є факт, що вони допомагають підтримувати моральний дух соціальний стан у багатьох хронічних безробітних, що не маловажно для соціально орієнтованих держав.

Висновок

Ринок прац найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки, ринок праці викону такі функції: оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої сили, тобто того чи іншого різновиду праці; регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економік і регіонами України.

В Україн формування ринку праці відбувається одночасно з впровадженням заходів, що забезпечують його функціонування.

Структура ринку праці складається з трьох блоків:

1.   ринкових відносин (процес обміну індивідуальної здатності до праці та фонду життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили);

2.   державного управління регулювання за допомогою організаційних заходів (система забезпечення зайнятості працездатного населення, підготовки і перепідготовки кадрів);

3.   соціального захисту населення (виплата допомоги по безробіттю, допомога малозабезпеченим групам).

При цьому слід акцентувати увагу на проблемних моментах: дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, дефіцит кадрів робочих професій, низькі якісні характеристики вакансій і, як наслідок, неукомплектованість робочих місць, посилення структурних регіональних диспропорцій зайнятості, безконтрольний відплив робочої сили в зарубіжні країни, регресивні зміни в якості робочої сили і мотивації до праці. Є невирішені проблеми та невикористані резерви із залучення роботодавців до реалізації державної політики зайнятості населення.

Однією з особливостей, яка негативно впливає на ринок праці й рівень соціальної напруги, надмірне розшарування населення за доходами і зниження рівня його життя.

Ще одна особливість полягає у нехтуванні місця і ролі ринку праці в ринкових економічних відносинах. У сучасних умовах попит на робочу силу найчастіше відірваний від його пропозиції, оскільки відсутня ринкова система териториально-галузевого перерозподілу інвестицій і праці, що призводить до дисбалансу рику праці.

Втрачається цінність праці як такої. Продуктивна праця на державу чи приватного власника перестає бути головним джерелом доходів працівника.

Внаслідок втрати можливостей заробітку на службі у держави чи державних підприємств наш громадяни повернулися до напівнатурального господарства, яке у XXI сторічч анахронізмом.

В Україн продовжує зберігатися виявлений дослідниками специфічний тип економічно поведінки населення – з характерними ознаками обмеженої мобільності та підсобної зайнятості.

Негативний вплив на активізацію продажу робочої сили в Україні має успадкований з радянських часів споживчий аскетизм, плюс поширеність ведення підсобного господарства взагалі прагнення до самозабезпечення натуральним господарством.

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці, можна помітити, що в сучасних економічних системах створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного втручання, тобто державного його регулювання.

Список використано літератури

1.   Указ Президента України від 03.08.1999  № 958/99 "Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року"

2.   Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Київ: Центр навчально літератури,  2004, 384 с.

3.   Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес,  2004, 615 с.

4.   Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. Київ: Знання-Прес,  2001, 313 с.

5.   Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор Л.С. та ін. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ,  2001, 300 с.

6.   Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. Ігри обміну . Київ: Основи,  1997, 585 с.

7.   Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. . Економіка праці й соціально-економічні відносини. Київ: Центр навчальної літератури,  2004, 440 с.

8.   Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості. Київ: КНЕУ,  2003, 252 с.

9.   Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія. Харків, Київ: ТОВ "Карвін",  2003, 704 с.

10.            Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. Київ: Вища школа,  1995, 471 с.

11.            Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. Київ: Інститут економіки та прогнозування, Фенікс,  2003, 1008 с.

12.            Горілий А.Г. Економіка ринків праці. Тернопіль: Видавництво Карп`юка,  1999, 156 с.

13.            Івашина О.Ф., Дулік Т.О., Новікова Л.Ф. Макроекономіка. Дніпропетровськ: ДДФЕІ,  1999, 124 с.

14.            Петюх В.М. Ринок праці. Київ: КНЕУ,  2000, 128 с.

15.            Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду: Уроки для України. Київ: Основи,  1996, 345 с.

16.            Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. Київ: Основи,  1998, 676 с.

17.            Стеценко Т.О. Аналіз регіональної економіки. Київ: КНЕУ,  2002, 116 с.

18.            Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І., та ін. Світова економіка. Київ: Либідь,  2000, 582 с.

19.            Чепінога В.Г. Основи економічної теорії. Київ: Юрінком Інтер,  2003, 447 с.

20.            Яркин П. Тенденції ринку праці в Україні // Фінанси, №12, 2005р., - с.23-27.

21.            Ященко С. Безробіття та шляхи його подолання в Україні // Фінанси, №2, 2006р., - с.10-14.

22.            Інформація Держкомстату України.

23.            Інформація Державної служби зайнятості України.

[1] Тендерна дискримінація – перевага при прийнятті на роботу виключно чоловікам або жінкам.