Курсовая работа: Основні етапи еволюції ідеї громадянського суспільства

Таким чином, чим вищім є рівень розвиненості громадянського суспільства, тим більшою є міра свободи ндивідуальності. Тільки за умови існування громадянського суспільства як органічной системи, що забеспечує творче самовираження людини, соціум набува такі риси, як відкритість, має змогу до конструктивного саморозвитку. Громадянське суспільство – це своєрідний соціальний простір, в якому відкритість індивідів опосередкована їх взаємодією, умовами для самореалізації.

В процесі саморозвитку соціуму громадянське суспільство відіграє ще й своєрідну стабілізуючу роль. Саме громадянськ структури покликані визначити норми, що здатні подолати руйнівні потенц боротьби різноманітних сил та направити її в позитивне, творче русло. Хаос у вигляді нескінченних проитріч ніколи не зміг би еволюціонувати у порядок, таким чином, забеспечуючи саморозвиток системи, якщо б ці протиріччя мали безвихідний та непримиримий характер. Суспільство, що має громадянську організацію, повинне самостійно, незалежно від держави, власними засобами примушувати окремого ндивіда виконувати загальноприйняті норми [26].

Дослідивши розробку ідеї громадянського суспільства на сучасному етапі розвитку політичної теорії, зазначимо, що визначення суті громадянського суспільства уявляється всеосяжним на змістовному рівні. Аналіз сучасних досліджень громадянського суспільства дозволяє визначити його сутність. Отже, громадянське суспільство – це суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.      

2.   Значення теорії громадянського суспільства для демократизації суспільно-політичного життя

Теорія громадянського суспільства – пояснювальна теорія. Вона орієнтована перш за все на тлумачення існуючих фактів, а не на їхнє моделювання, чи прогнозування можливих наслідків. У багатьох країнах, що мають вже сформоване громадянське суспільство, відбувається широка дискусія, у центрі якої – пошук нових сфер життя, що вимагають певної демократизації навіть у країнах з усталеною демократією. Такі теоретики, як Габермас, Лефорт та Боббіо, давно передбачали ці процеси. Громадянське суспільство укріплює та охороня демократію. Тому в період кін. ХХ – поч. ХХІ ст. актуалізується питання щодо значення теорії громадянського суспільства для демократизац суспільно-політичного життя.

Громадянське суспільство – надто широке явище, його визначають як розгалужену мережу вільних асоціацій громадян, так писав про громадянське суспільство Алексіс де Токвіль, досліджуючи демократію в Америці. Воно не може обійтися без соціального капіталу, як справедливо наголошував Роберт Патнем. Воно не може обійтися без міжособистісної довіри, без віри в можливість впливати на політичну систему, віри в позитивні наслідки такого впливу [27].

Наприклад, один з дослідників громадянського суспільства і політик Володимир Литвин висловив переконання, що «з погляду теорії, громадянське суспільство – це необхідна складова сучасної демократії, яка суто відобража дею правління народу, коли через найрізноманітніші форми організац самоорганізації суспільного життя люди прагнуть інституювати власні інтереси та реалізувати їх через громадську діяльність і водночас впливати на державну владу, аби та адекватно реагувала на постійно змінювані суспільні відносини, потреби, пріоритети тощо» [28].

Громадянське суспільство охоплює всю сукупність існуючих у суспільств відносин, які не є державно-політичними і які перебувають поза сферою впливу держави, стверджує політолог Юрій Таран [29]. Тобто, не варто намагатися поставити громадянське суспільство під контроль політичної системи – його потрібно максимально вивести з цієї сфери, аби забезпечити недоторканість приватного життя.

Доктор політичних наук Галина Щедрова має оптимістичніший погляд на сучасні реалії розвитку громадянського суспільства. Становлення громадянського суспільства проявляється у формуванні його інститутів – політичних партій, громадських організацій, груп інтересів, органів місцевого самоврядування, недержавних ЗМІ тощо [30]. Інститути громадянського суспільства мають за мету консолідувати суспільство; вони  об’єднують людей, забезпечуючи їм можливість вільно реалізувати власні інтереси. Політизація деяких інститутів громадянського суспільства (церква, ЗМІ) обумовлена тим, що держава не забезпечує умов для їх нормального функціонування. Тому деякі інститути активно вступають у політичний процес. В умовах розвинутого громадянського суспільства та правової держави кожен інститут виконує тільки йому притаманні функції.

Громадянське суспільство дає можливість людині проявити свої індивідуальні можливості. Якщо проаналізувати взаємозв’язок, власне, громадянського суспільства та демократичної влади, то це є дві сторони соціуму, незалежні один від одного, але вони обмежують та контролюють один одного. Демократична влада не бореться з громадянським суспільством та сприя його нормальному функціонуванню. Зі своєї сторони, наявність сильного громадянського суспільства – один з показників демократизації. У зв’язку з цим вченими визначаються наступні принципи формуванням громадянського суспільства, які б сприяли демократизації суспільно-політичного життя:

-    утвердження принципу верховенства права, формування правової держави та самообмеження держави у відносинах з громадянами та їхніми організаціями, визнання нею автономности структур громадянського суспільства;

-    високий рівень арантованости прав і свобод; позбавлення людей страху бути покараними “за ніціативу” і самостійні дії; забезпечення більшої захищености громадян від свавільних дій уряду і місцевих властей;

-    створення адекватної соціальної структури на основі розвитку приватної власности та ринкових відносин, формування середнього класу, підвищення життєвого рівня основної маси людей, звуження сфери бідности, з одного боку, та обмеження впливу олігархічних кланів, – з іншого;

-    створення найрізноманітніших захисних та самодопомогових організацій, здатних виконувати соціалізуючі функції, а також громадських та громадсько-політичних організацій, які стежать за дотриманням права урядовцями і не допускають їхнього втручання у громадське життя;

-    забезпечення висого рівня незалежности ЗМІ та їх активнішої участи у формуванн громадянського суспільства – через просвіту громадян та популяризацію громадських ініціатив;

-    використання сімейного виховання, системи загальної та професійної освіти для формування нових цінностей та орієнтацій молоді [31].

Здійснення даних принципів забеспечує гармонійну взаємодії громадянського суспільства та держави. Американський вчений Ларі Даймонд виділяє так демократичні функції громадянського суспільства (що ми можемо спроєцювати на розвиток суспільно-політичного життя та, відповідно, його демократизацію):

-    Забезпечення базису обмеження державної влади, тобто моніторінг та обмеження з боку громадськості здійснення влади державою.

-    Висока активність суспільних організацій поповнює діяльність політичних партій в таких питаннях, як стимулювання політичної участі, підвищення політичної ефективності та кваліфікац громадян, визнання демократичних обов’язків та прав.

-    Громадянське суспільство може стати місцем затвердження таких демократичних цінностей та практик, як толерантність, угода, бажаня знаходити компроміси, повага іншо точки зору.

-   Створення каналів, відрізнених від політичних партій, з метою вираження та балансування інтересів. Ця функція має особливе значення тоді, коли вона стосується таких груп, відключенних від політики, як жінки або расові чи етнічні меншини. Громадянське суспільство особливо сприя демократизації суспільно-політичного життя, коли створює можливість участі в керуванні на рівні місцевого самоврядування. Адже місцевим структурам простіше лобіювати інтереси окремих громадян.

-    Зниження небезпеки класових конфліктів та політичного протистояння, чого й вимога плюралістичне громадянське суспільство, особливо у розвинених країнах, так воно сприяє створенню різноманітних інтересів.  Індивіди об’єднуються в організац для захисту та задоволення своїх інтересів, ймовірною стає можливість їх взаємодії з людьми з іншими політичними поглядами та вподобаннями. Взаємний вплив зменшує категоричність власних поглядів та сприяє формуванню багатогранного світогляду, що забеспечує толерантність та готовність до компромісів.

-    Створення арени для формування політичних лідерів. У разі успішного функціонування неурядових організацій,їх лідери та активісти мають навички та практику, необхідну для участі в урядовій та партійній політиці.

-    Неурядов організації, що складають громадянське суспільство, можуть грати значну роль в справі зміцнення демократії. Так, наприклад, після досягнення успіху в процес демократизації  організації із захисту прав людини продовжують грати значну роль в здійсненні правових реформ, у захисті прав прав людини у в’язницях, у виявленні та підтримці інтересів меншин.

-    Громадянське суспільство розповсюджує інформацію і служить громадянам у справі колективного захисту та реалізації інтересів. Вільна преса – один з інстументів забеспечення суспільства інформацією та вираження різних поглядів.

-    Громадянське суспільство пов’язано з підвищенням відповідального характеру політично системи, її ефективності, залученості в неї людей, тобто сприянню легітимност системи, затверджує в громадянах повагу до держави. Воно покращує керівницький потенціал держави та підвищує її можливість спиратися на добровільне підкорення громадян [32].

Таким чином громадянське суспільство є системою, яка складається з кількох частин. Це, по-перше, громадські організації (інститути), які виконують соціальні функції; по-друге, механізми взаємодії між суспільством та державою; по-третє, механізми контролю суспільством владних відносин. Отже, демократизація суспільно-політичного життя нерозривно пов’язана із становленням громадянського суспільства та розвитком його інститутів. Головною діючою особою в даному випадку виступає людина, як індивід, що має певну систему  інтересів, цінностей, пов’язаних з участю в суспільно-політичному житті.

Ступінь розвиненості громадянського суспільства – характеристика рівня демократизму політико-правової культури соціуму. Воно розвинене настільки, наскільки зберегло за собою більшість функцій і повноважень інститутів самоорганізації та самодіяльності громадян. Держава є сильною тією мірою, якою в межах, відведених й громадянським суспільством функцій і повноважень, ефективно здійсню політичне управління в інтересах громадян, створюючи для цього відповідну правову систему і легітимно забезпечуючи правопорядок. Тобто, держава сильніша тоді, коли активніше громадянське суспільство, коли вона має менший сегмент у суспільстві за обсягом праворегулюючої діяльності, коли ефективно викону визначені їй Конституцією функції і завдання.

Отже, проаналізувавши сучасні дослідження ідеї громадянського суспільства можна стверджувати, що протягом більшої частини ХХ ст. інтерес до розробки теор громадянського суспільства спадає у зв’язку із експансією держави у приватн сфери життя; відновлення інтересу даної проблематики починається з 1970–80-х рр. Громадянське суспільство набирає вигляду сукупності суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, духовних), формальних, а також неформальних структур, які задовольняють спектр потреб і реалізують інтереси ндивідів або їх груп, що адекватні досягнутому рівню суспільного розвитку.

 Слід підкреслити, що громадянське суспільство досягає високого рівню розвитку в умовах демкоратії, а остання в свою чергу формується, розвивається та зберігається на грунті громадянського суспільства. Таким чином роль громадянського суспільства в процесі демократизації суспільно-політичного життя полягає в реалізації таких його функцій як забеспечення свободного розвитку особистості, захист її інтересів, здійснення самоврядування в усіх сферах та на всіх рівнях суспільного життя та ін.

Громадянське суспільство є характеристикою суспільства з точки зору його самоорганізації, ступеня розвитку демократії, реалізації прав і свобод людини і громадянина, виконання громадянами своїх політичних обов’язків як носіїв суверенітету, як джерела влади, як свідомих суб’єктів політичної діяльності, як людей, відповідальних за наслідки своїх дій, за майбутнє всього суспільства. Відтак його можна утверджувати як нову якість політично організованого суспільства, як середовище демократії, свободи і відповідальності за долю держави і нації.

Висновки

Метою даної роботи було виявлення і аналіз основних етапів розвитку іде громадянського суспільства. Відповідно до поставленої мети одержано так результати:

1.   У роботі було розглянуто основні етапи розвитку теорії громадянського суспільства: давні часи (Давня Греція та античний Рим), Середньовіччя, Новий час та сучасний період розвитку політично теорії. Відповідно до цього були виявлені особливості теоретичних підходів до визначення феномену в ці періоди, а саме:

-    для античного та середньовічного періоду характерна відсутність  чіткого розмежування між державою та суспільством; отже, громадянське суспільство ототожнювалось із політичним. Таким чином давньогрецька, давньоримська та середньовічна доба оцінюється як період виникнення джерел та початок еволюції класичного розуміння поняття громадянського суспільства;

-     розвиток теорії громадянського суспільства в період ХVІІ XVIII ст. йде в рамках концепцій природнього права та суспільного договору і характеризується формуванням ідеї індивідуальної свободи особистості. Період ХІХ – поч. ХХ ст. характеризується інституціоналізацією поняття громадянського суспільства, тлумаченням його як особливої недержавної сфери соціального організму. Отже, в Новий час сформувалися основні концепції громадянського суспільства в рамках локківської, гегелевської та таквілевсьскої традиції, на основі яких вподальшому йшло дослідження громадянського суспільства та його взаємозв’язок з державою;

-    сучасний період дослідження громадянського суспільства характеризується новим підходом до тлумачення його сутності, як суспільства рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. Центр ваги в дослідженнях цього періоду переноситься на аналіз структури громадянського суспільства, його інститутів, взаємозв’язку з демократизацією сфер життя.

2.       Було встановлено принципи громадянсько суспільства, згідно з якими громадянське суспільство створює державу, а не навпаки. Відтак, держава є частиною громадянського суспільства, інститутом здійснення публічної влади й механізмом забезпечення безпеки, добробуту, правового захисту прав і свобод громадян. Громадянське суспільство і держава співвідносяться як ціле і частина, як організм і механізм.

3. Виявлено значення теорії громадянського суспільства для демократизац суспільно-політичного життя. Слід підкреслити, що громадянське суспільство досягає високого рівню розвитку в умовах демкоратії, а остання в свою чергу формується, розвивається та зберігається на грунті громадянського суспільства. Таким чином роль громадянського суспільства в процесі демократизац суспільно-політичного життя полягає в реалізації таких його функцій як забеспечення свободного розвитку особистості, захист її інтересів, здійснення самоврядування в усіх сферах та на всіх рівнях суспільного життя та ін.

Громадянське суспільство – сфера самореалізації громадян, свідомих своїх політичних нтересів і потреб, що взаємно корегуються і потребують для цього легітимного легального політичного інституту – держави. Виходячи з цього, влада, яка утвердилася як результат соціально-політичної самореалізації громадян, легітимною і легальною, є уособленням держави як політичного інституту. Влада, джерелом якої нарешті став народ (що є конституційною нормою), легітимізу нститут держави. Відтак, держава лишається легітимною доти, доки її д грунтуються на законі, праві, народній довірі й підтримці.

Посилання

1.   Демиденко А.Ю. Хрестоматия: История зарубежных политических учений. – К.: Думка, 1993. – С. 11 – 15. 

2.   Платон. Государство / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

3.   Аристотель. Политика / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

4.    Політологія: Навчальний посібник / Під ред. Щедрової Г.П. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. – С.112.

5.    Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – С. 99.

6.   Макиавелли Н. Избранные произведения / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

7.    Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С. 9 – 10.

8.    Політологія: Навчальний посібник / Під ред. Щедрової Г.П. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. – С. 112 – 113.

9.    Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С. 10.

10.  Демиденко А.Ю. Хрестоматия: История зарубежных политических учений. – К.: Думка, 1993. – С.  198 – 204.

11.   Там само. – С. 219 – 228.

12.   Там само. – С. 232 – 248.

13.  Чувардинський О. Історична рефлексія поняття «громадянське суспільство» та його філософська еволюція // http://www.politik.org.ua

14.  Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С. 10 – 11.

15.        Кант И. Кратика практического разума / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

16.  Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С. 12.

17.        Гегель Г.В.Ф. Философия права / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

18.         Демиденко А.Ю. Хрестоматия: История зарубежных политических учений. – К.: Думка, 1993. – С.  377 – 389.

19.  Чувардинський О. Історична рефлексія поняття «громадянське суспільство» та його філософська еволюція // http://www.politik.org.ua

20.   Демиденко А.Ю. Хрестоматия: История зарубежных политических учений. – К.: Думка, 1993. – С. 459 – 467.

21.   Загородній Ю. Дослідження громадянського суспільства: модель нормативних досягнень //  http://www.politik.org.ua

22.   Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. К.: Либідь, 2004. – С. 101 - 102.

23.  Там само. – С. 103.

24.   Руткевич Е.Д. Развитие идей гражданского общества в истории социально-философской мысли // http://www.rambler.ru  

25.   Політологія: Навчальний посібник / Під ред. Щедрової Г.П. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. – С. 119-120.

26.  Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С. 22 –23.

27.  Арато Є., Коген Дж. Відродження, занепад та реконструкція концепції громадянського суспільства // http://www.politdumka.kiev.ua

28.  Литвин В. Громадянське суспільство: нов образи, старе бачення // http://www.polit.com.ua/2002/jour16.php

29.  Таран Ю. Громадянське суспільство демократизація України // http://www.polit.com.ua/7/6/2003/php

30.  Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – С.25.

31.  Михайловська О. Інститути громадянського суспільства і формування ідеології модернізації в Україні // http://www.politik.org.ua

32.  Дидебашвили П.Г. Демократия и гражданское общество как специфический критерий прогресса общества // Человек постсоветского пространства: Сборник материалов конференции // http://www.conference_ps.ru  

Список використаної літератури

1.   Андрусяк Т.Г. Історія політичних правових вчень: Навчальний посібник. – Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 519 с.  

2.   Апресян Р.Г. Гражданское общество: участие и ответственность // http://www.rambler.ru

3.   Арато Є., Коген Дж. Відродження, занепад та реконструкція концепції громадянського суспільства // http://www.politdumka.kiev.ua

4.   Аристотель. Политика / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

5.   Буник М.З. Принципи моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин: Автореферат. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2006. – 20 с.

6.   Вершбоу А. Роль гражданского общества в демократическом государстве // http://www.rambler.ru

7.   Гегель Г.В.Ф. Философия права / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

8.   Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навчальний посібник. – 4-те вид., перероб. і доп., - Львів: Світ, 2001. – 384 с. 

9.   Демиденко А.Ю. Хрестоматия: История зарубежных политически учений. – К.: Думка, 1993. – 720 с.

10.       Дидебашвили П.Г. Демократия и гражданское общество как специфический критерий прогресса общества // http://www.conference_ps.ru  

11.       Загородній Ю. Дослідження громадянського суспільства: модель нормативних досягнень //  http://politik.org.ua

12.       Кант И. Кратика практического разума / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

13.       Колодій А. Становлення громадянського суспільства в Україні // http://www.lviv.ua/ n22texts/kolodij.htm

14.       Колодій А.І. Політологія. – К.: Ніка-Центр, 2000. –  680 с.

15.       Кресіна І. До питання про визначення поняття громадянського суспільства і української революції 2004 року // http://www.politik.org.ua

16.      Литвин В. Громадянське суспільство: нов образи, старе бачення // http://www.polit.com.ua/2002/jour16.php

17.       Мазур О. Інститути громадянського суспільства як чинник модернізації виборчої системи // http://www.politik.org.ua 

18.       Макиавелли Н. Избранные произведения / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

19.       Милевская Л.Н. Структура социально-политических взаимоотношений в период становления гражданского общества // http:// www.ukr.net

20.       Михайловська О. Держава і розвиток нститутів громадянського суспільства // http://www.politik.org.ua

21.       Михайловська О. Інститути громадянського суспільства і формування ідеології модернізації в Україні // http://www.politik.org.ua

22.       Михайловська О. Роль політичної еліти у процесах інституціоналізації громадянського суспільства // http://www.politik.org.ua

23.       Нагорная М.А. Гражданское общество: понятие, признаки, пути становления // http://www.yandex.ru

24.       Перегудов С.П. Гражданское общество как субъект публичной политики // http://www.politstudies.ru/fulltext/2006/2/11.htm

25.       Платон. Государство / Российская электронная библиотека «Архей» // http://www.cdboom.com

26.       Політологічний енциклопедичний словник / Під ред. О.І. Шемшученка. – К.: Генеза, 2004. – 735 с.

27.      Політологія: Навчальний посібник / Під ред. Щедрової Г.П. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. – 200 с. 

28.       Политология: Учебник / Под ред. Василика М.А. – М.: Гардарики, 2005. – 588 с.

29.       Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. К.: Либідь, 2004. – 480 с.

30.       Руткевич Е.Д. Развитие идей гражданского общества в истории социально-философской мысли // http://www.rambler.ru  

31.   Таран Ю. Громадянське суспільство демократизація України // http://www.polit.com.ua/7/6/2003/php

32.       Чувардинський О. Історична рефлексія поняття «громадянське суспільство» та його філософська еволюція // http://www.politik.org.ua

33.       Шляхтун П.П. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 2002. – 573 с.

34.       Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян:  Монографія. – К.: Ісідо, 1994. – 112 с.