Курсовая работа: Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
У ряді випадків багатьма державами деякі компанії наділяються виключними правами здійснювати імпортно-експортні операції, що створює умови для формування державних монополій. До адміністративних бар'єрів, крім того, варто віднести технічні міри і спеціальні вимоги (стандарти, система специфікації, техніка безпеки, інспекція якості товарів і т.д.).
Основні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні.
1. Цивільний кодекс України
2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-ХІІ від 16.04.91р.
3. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.94 р.
4. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання валютного контролю" №15-93 від 19.02.93 р.
5. Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницько діяльності України" №566/94 від 04.10.94 р.
6. Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" №567/94 від 04.10.94 р.
7. Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" №327/95-ВР від 15.09.95 р.
8. Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічно діяльності" №84/95 від 27.01.95 р.
9. Постанова КМУ і НБУ "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в ноземній валюті" №444 від 21.06.95 р.
10. Положення про порядок застосування ст.16 Декрету КМУ №15-93 від 19.02.93р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Затверджено постановою правління НБУ №212 від 04.07.97 р., у редакції постанови правління НБУ №280 від 20.07.98 р.
11. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків торгівлі України №75 від 5 жовтня 1995 року.
12. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджено постановою правління НБУ №119 від 26.03.98 р.
13. Інструкція про порядок здійснення контролю отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями № 136 від 24.03.99 зі змінами та доповненнями
14. Положення про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів. Затверджено постановою правління НБУ №144 від 07.05.97 р.
15. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94 р. у редакції закону №283/97-ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями
16. Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р.
17. Положення з бухгалтерського обліку операцій в ноземній валюті. Затверджено наказом Мінфіну України №29 від 14.02.96 р.
Розділ 2. Економічні аспекти торгової політики.
2.1 Аналіз економічного ефекту від застосування тарифних методів торгової політики.
Класичним основним інструментом зовнішньоторговельної політики є митні тарифи.
Митний тариф - це систематизований перелік ставок мита. Під митом розуміють податок на імпорт чи експорт товарів у момент перетинання ними митного кордону держави.
Розглянемо механізм дії імпортного мита на економіку малої країни. Допустимо, що в Україн здійснюються виробництво і споживання якого-небудь товару, наприклад цукру.
На рис.2.1 лінія S позначає пропозицію цукру, лінія D - попит, Р0 - ціна внутрішнього ринку (ціна рівноваги). При цій ціні вироблена і спожита кількість цукру буде дорівнювати Q0. Ця ситуація може виникнути в автаркичній економіці.
Припустимо, що Україна відкрила свої митні кордони при світовій ціні на цукор, рівній Рw. Оскільки ця ціна нижче внутрішньої, то ціни на внутрішньому ринку упадуть, виробництво цукру в Україні скоротиться з Q0 до Q1, а споживання зросте з Q0 до Q2. Споживання при скороченні виробництва буде рости за рахунок імпорту, величина якого дорівнює (Q2 - Q1).
Захищаючи нтереси національних виробників цукру, уряд України вводить імпортне мито (T). Україна досить мала країна і тому не може вплинути на світову ціну цукру. На цукор встановлюється нова ціна, рівна Рt, тоді Т=Рt-Рw. У результаті внутрішн виробництво зросте з Q1 до Q3. Це порозумівається тим, що унаслідок встановлення імпортного мита ростуть ціни на іноземну продукцію (у нашому прикладі - цукор). Національні виробники продають ідентичну продукцію (того ж сорту, з тими ж якісними характеристиками), тому вони вважають за можливе вигідне для себе підняти ціни на свою продукцію. Природно, що це підвищення цін може і не збігатися з підвищенням цін на імпортний товар, але логіка поводження національних виробників дозволяє припустити повний збіг цих цін у нашому прикладі. Унаслідок цього деякі з виробників, що вважали для себе невигідним виробництво і реалізацію цукру за ціною Рw, у нових умовах будуть реалізовувати його на ринку по більш прийнятній для них ціні Рt.
У зв'язку з ростом цін на цукор його споживання в Україні скоротиться з Q2 до Q4, що у свою чергу приведе до скорочення імпорту. По-перше, збільшується внутрішн виробництво. Ефект може бути різним у залежності від нахилу (еластичності) кривої внутрішньої пропозиції. По-друге, скорочується внутрішнє споживання. Обсяг цього скорочення також може бути різним у залежності від нахилу (еластичності) кривої внутрішнього попиту. Отже, введення імпортного мита може мати різний ефект для різних товарів.
Вплив тарифу на ціни залежить від співвідношення розміру внутрішнього попиту та світової пропозиції. Тариф, установлений Україною, тобто країною з невеликим попитом у порівнянні зі світовою пропозицією, не може знизити світову ціну. Внутрішня ціна зростає на повну суму тарифу.
У випадку великої країни, яка здатна впливати на світові ціни, мито підвищує ціну товару в країні, що імпортує, і знижує її в країні що експортує. У результат зміни цін споживачі втрачають у країні, що імпортує, і виграють у країні що експортує. Виробники, навпаки, виграють у країні, що імпортує, і програють у що експортує. Держава, що вводить мито, одержує доход.
Візьмемо для приклада США, що є великою країною і допустимо, що вона імпортує зерно з України.
Рис.2.2 наочно ілюструє виграші і втрати від введення мита. Мито піднімає внутрішню ціну з Pw до Pt, що знижує експортну ціну з Pw до P't. Внутрішнє виробництво зерна росте з S1 до S2, у той час як внутрішнє споживання падає з D1 до D2. Виграші і витрати для різних соціальних груп можуть бути виражені як сума площ п'яти фігур, позначених a, b, c, d, e.
У першу чергу розглянемо виграш американських виробників. Оскільки вони продадуть своє зерно по більш високій ціні, виграш для них зросте. Ріст їхнього виграшу дорівнює а, що зросла різниці, одержуваної вирахуванням площі під кривою пропозиції з площі, одержуваної множенням Р на Q. Американські споживачі купують по більш високій ціні, і, отже, програють. На рис.2.2 їхні втрати складуть суму площ a, b, c і d, тобто геометрично це скорочення різниці площ зони, розташованої під кривою попиту і фігури, розмір якої виражається величиною Pх.
Крім виробників і споживачів США в даній ситуації присутня ще одна сторона - Уряд США. Держава одержує доход, збираючи надходження від мита. Він дорівнює ставц тарифу t, помноженої на обсяг імпорту зерна Qt=D2-S2. Оскільки t=Pt-P*t, доход держави дорівнює сумі площ с и е.
Тепер розглянемо чистий ефект, що робиться тарифом на соціальний добробут американського суспільства. Витрати від уведення мита виражаються в такий спосіб: Втрати споживача - Виграш виробника - Доход держави, чи, заміняючи ц поняття на фігури: (a+b+c+d)-a-(c+e)=b+d-e.
Ми одержали два трикутники, що вимірюють втрати, і прямокутник, площа якого відповідає, навпаки, виграшу. Площа b+d символізує зниження ефективності, що відбуває через вплив тарифу, а площа е являє собою виграш від поліпшення умов торгівлі, що відбувається, оскільки мито знижує ціну постачань з України. Україна після введення американського імпортного тарифу, побоюючись утратити великий експортний ринок, може піти на зниження ціни. Таке явище називається "парадоксом Мецлера".
Величина дійсного митного захисту виявляється тим більше, чим вище різниця між величинами мита на готовий виріб і сировину, і чим більше частка сировини в готовому виробі. Рівень ефективного митного захисту визначається по формулі:
де t - номінальний рівень мита на імпорт кінцевого продукту;
а1 - частка вартості імпортованої сировини в ціні кінцевого продукту в умовах відсутності тарифу;
t1- номінальний тариф на імпортну сировину.
З формули випливає, що рівень захисту підвищується не тільки в міру збільшення різниці у величинах мита на сировину і готові вироби, але і в міру підвищення ступеня обробки, тобто зменшення доданої вартості. Така практика виявляється особливо дискримінаційною стосовно країн, що розвиваються, і які прагнуть поступово підвищувати ступінь обробки сировини, що вивозиться.
Мита класифікуються за наступними критеріями:
Напрямок руху товару.
В залежності від напрямку руху товарів розрізняються імпортні, експортн транзитні мита. Найбільше часто зустрічаються імпортні мита, що застосовуються для захисту національного виробництва, рівня внутрішніх цін, а також для фіскальних чи політичних цілей.
Спосіб встановлення мита.
У відповідності зі способом встановлення розрізняються адвалорні, специфічн комбіновані мита. У світовій торговій практиці найбільш поширені адвалорн мита, що встановлюються у відсотках від ціни товару.
У цьому зв'язку особливого значення набуває метод оцінки вартості імпортних товарів. В даний час його застосування в багатьох країнах регулюється Угодою про оцінку товарів у митних цілях, укладеним у рамках Генеральної угоди про тарифи торгівлю (ГАТТ). Середній рівень ставок адвалорних мит відносно невисокий (близько 6%). Як правило, імпортні мита ростуть у міру збільшення ступеня обробки товарів.
Специфічн мита встановлюються в абсолютному вираженні від одиниці виміру.
Комбінован (змішані) мита встановлюються двома способами, відзначеними вище.
Напрямок дії мита.
Відповідно до напрямку дії розрізняються преференційні і дискримінаційні мита. Преференційні мита встановлюються на рівні нижче мінімального з метою створення сприятливих умов для торгівлі будь-яким товаром з будь-якою країною. Дискримінаційні мита встановлюються проти конкретної країни чи товарів, створюючи їм несприятливі умови.
Антидемпінгов мита є різновидом компенсаційних мит. Вони встановлюються з метою протид демпінгу для вирівнювання цін до рівня, що вважається нормальним.
Існують різні думки про доцільність застосування тарифної політики.
Супротивники тарифу, як засобу економічної політики, приводять ряд аргументів проти тарифу:
§ Тарифи сповільнюють економічний ріст;
§ Тариф приводить до збільшення податкового тягаря на споживачів;
§ Тариф на імпортні товари побічно підриває експорт країни;
§ Тариф веде до скорочення загального рівня зайнятості;
§ Однобічне введення тарифу нерідко приводить до торгових воєн.
До аргументів у захист тарифу відносяться наступні доводи:
§ Тариф - захист молодих галузей;
§ Тариф - засіб стимулювання вітчизняного виробництва;
§ Тариф - важливе джерело бюджетних надходжень;
§ Тариф - захист національної безпеки, міжнародного престижу країни.
Митн тарифи відносяться до найбільше активно застосовуваних форм регулювання експортно-імпортних операцій через різноманіття форм і задач, виконуваних ними. Найчастіше використовуються імпортні мита, як протекціоністська міра.
В Україні застосовуються такі види мита:
· адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, як обкладаються митом;
· специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
· комбіноване, що поєдну обидва ці види митного обкладення.
Експортне мито в Україні діє на окремі товарні позиції - живу худобу та шкіряну сировину. Порядок справляння вивізного (експортного) мита при експорті живої худоби та шкіряної сировини суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 07.05.96 р. N 180/96-ВР "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.97 р. N 182 "Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками - юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита".
Імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифом України" та змінами і доповненнями до нього.
Ставки ввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України.
Ставки ввізного мита, які слід використовувати у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбою систематизованому зводі ставок ввізного мита (лист ДМК України від 30.08.96 р. N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.
При ввезенні товарів з країн у відношеннях з якими діють угоди про вільну торгівлю, мито не стягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердження походження товарів з наданням документів за встановленою формою.
Преференц з ввізного мита поширюються також на товари, походженням з митних територій країн СНД які поставляються в рамках Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД від 23 грудня 1993 року. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.
2.2 Вдосконалення методів виміру тарифного ефекту.
З кінця 50-х років деякі економісти почали на практиці застосовувати різні методи оцінки національних втрат від використання зовнішньоторговельних тарифів та нших торгових обмежень. Для цих цілей використовувались досить тонкі засоби, мова про які піде нижче. Але сама процедура базується на встановлення розміру області, аналогічній розміру втрат. Дані методи спираються на інформацію стосовно об’єму імпорту, імпортного мита чи інших митних бар’єрів, а також оцінку еластичності попиту по ціні для кожного товару, що імпортується.
Таким чином, бажаючи довести, що втрати від вводу тарифу складають незначну частину об’єму валового національного продукту, Гаррі Джонсон у 1960 р. запропонував наступний метод виміру цієї величини. Він встановив, що для будь-якого товару
Наступні емпіричні дослідження більш
менш підтвердили дослідження Джонсона. Серед них першими були „оцінки виграшу
по Маршалу”, які заключаються в установленні розміру національного виграшу.
Далі, з середини 70-х років застосовувались більш складні методи „розрахунку
загальної рівноваги” (РЗР). Оцінки РЗР базуються на великій
економіко-математичній моделі економіки, яка дозволяє вловлювати навіть
незначні коливання доходів і цін, які неможливо розгледіти за допомогою
люстративних схем, наведених вище. Ці два дослідження свідчать про те, що
приріст добробуту від зняття торгових бар’єрів лежить між -1% та +10% ВНП.
Найвищий результат досягається в тому випадку якщо: а) бар’єри, що скасовуються
великими та б) бар’єри скасовуються повністю.
