Курсовая работа: Економічний потенціал національної економіки

На всі ці рекомендац припущення про "експортуемость економік" Східноазіатської модел можна заперечити аналогічним питанням: "Феномен НІС Азії відомий вже 30 років. Чому ж цей всесторонньо вивчений досвід не поширюється за межі регіону?" На наш погляд, причина саме в тому, що тут виявилися корінні властивості Далекосхідно цивілізації.

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМКИ УКРАЇНИ

3.1 Аналіз соціально-економічного потенціалу України

Промисловість

У жовтні 2009р. індекс промислової продукції порівняно з попереднім місяцем та жовтнем 2008р. становив відповідно 105% та 93,8%, за 10 місяців 2009р. – 73,6%.

У добувній промисловост ндекс продукції у січні–жовтні 2009р. становив 85,6%, у тому числі на підприємствах з добування металевих руд – 79%, вугілля і торфу – 91,6%, вуглеводнів – 98,2%. За січень–жовтень 2009р. видобуто 16,9 млрд.м3 природного газу, 2,5 млн.т сирої нафти та випущено (видобуто) 45,6 млн.т готового вугілля, 53,6 млн.т руди та концентратів залізних неагломерованих.

У переробній промисловості за 10 місяців 2009р. індекс виробництва становив 68,8%, що на 2,1 відсоткового пункта перевищує показник січня–вересня 2009р.

На підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів індекс промислово продукції у січні–жовтні 2009р. становив 93,5%, зокрема у кондитерській, молочній, м’ясній та тютюновій промисловості – відповідно 93,4%, 90%, 86,5% та 85,7%, у виробництві напоїв – 91,8%, хліба і хлібобулочних виробів – 90,5%, у переробленні та консервуванні овочів та фруктів – 84,4%. Водночас спостерігалось збільшення обсягів у виробництві олії та жирів (на 33,5%), готових кормів для тварин (на 11,4%), виробництві цукру (на 4,5%) та виноградних вин (на 2,8%). За 10 місяців 2009р. вироблено 2,2 млн.т нерафінованої соняшникової олії, 605 тис.т фруктових та овочевих соків, нектарів, 134 тис.т натуральних консервованих овочів, 60,3 тис.т овочів, фруктів, горіхів і грибів консервованих з додаванням оцту, 2,3 млн.дал коньяку, 34,7 млн.дал горілки та інших міцних спиртових напоїв, 262 млн.дал пива, 131 млн.дал безалкогольних напоїв, 66,8 тис.т свіжих чи охолоджених яловичини телятини, 78,3 тис.т свіжої чи охолодженої свинини, 520 тис.т свіжих чи охолоджених м’яса і субпродуктів свійської птиці, 217 тис.т виробів ковбасних, 641 тис.т молока обробленого рідкого, 66,4 тис.т вершкового масла, 202 тис.т сирів жирних, 418 тис.т продуктів кисломолочних, 70,5 тис.т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

У легкій промисловості індекс продукції становив 71,4%, у тому числі на підприємствах текстильного виробництва – 68,2%, з виробництва одягу, хутра та виробів з хутра – 69,7%, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – 81,7%. За 10 місяців 2009р. вироблено 70 млн.м2 тканин, 47,2 млн. пар панчішно-шкарпеткових виробів, 2,4 млн.шт. одягу верхнього трикотажного, 16,1 млн. пар взуття.

В обробленні деревини та виробництві виробів з деревини індекс промислової продукції становив 70,1%, у целюлозно-паперовому виробництві та поліграфічній діяльності – 78,9%. Знизився випуск більшості видів продукції.

Сільське господарство

Загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень–жовтень 2009р. порівняно з відповідним періодом 2008р. зріс на 0,1%, у тому числі в аграрних підприємствах – скоротився на 0,3%, у господарствах населення – зріс на 0,3%.

Обсяг виробництва продукц рослинництва порівняно з січнем–жовтнем 2008р. скоротився на 1,7%, у тому числ в сільськогосподарських підприємствах – на 4,9%, у господарствах населення зріс на 1,0% (в першу чергу за рахунок збільшення виробництва овочевої та плодоягідної продукції й винограду).

Рис.3.1 Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

На 2 листопада 2009р. господарствами усіх категорій зернові та зернобобові культури (включаючи кукурудзу) скошено та обмолочено на площі 14,8 млн.га, що становить 93,0% площ, посіяних під урожай 2009р. Із зібраної площі одержано 44,3 млн.т зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 11,9% менше, ніж було зібрано на 31 жовтня 2008р., у тому числі сільськогосподарськими підприємствами намолочено 33,8 млн.т (нфа 12,9% менше), господарствами населення – 10,5 млн.т (на 8,6% менше). У середньому з 1 га обмолоченої площі одержано по 29,9 ц зерна (на 5,2 ц менше, ніж торік), у тому числі аграрними підприємствами – по 30,4 ц (на 5,4 ц менше), господарствами населення – по 28,6 ц (на 4,3 ц менше).

Доходи населення

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств і у фізичних осіб-підприємців) у січні–вересні 2009р. становила 1862 грн., що у 3 рази перевищує рівень мінімальної заробітної плати (630 грн.). Порівняно з відповідним періодом 2008р. розмір середньомісячно заробітної плати збільшився на 5,0%.

До видів економічно діяльності з найвищим рівнем оплати праці відносилися авіаційний транспорт фінансова діяльність, а в промисловості – добування паливно-енергетичних корисних копалин та виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по економіці в 1,6–2,7 раза.

Ринок праці

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 558,7 тис. осіб на 1 жовтня 2009р. до 526,3 тис. осіб на 1 листопада.

Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 96,6% незайнятих громадян, із них 78,6% отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних кожний другий раніше займав місце робітника, майже кожний третій – посаду службовця, а кожний шостий не мав професійної підготовки.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за жовтень 2009р. знизився на 0,1 відсоткового пункта і на 1 листопада становив 1,8% населення працездатного віку. Зменшення зазначеного показника відбулося переважно у сільській місцевості, де він знизився на 0,2 відсоткового пункта і становив 2,1% населення працездатного віку, а в міських поселеннях – на 0,1 відсоткового пункта (1,7% населення працездатного віку).

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно- кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській та Черкаській областях (3,1%), а найнижчий – у м.Києві (0,4%).

Скорочення обсягів зареєстрованого безробіття у жовтні 2009р. спостерігалося в усіх регіонах, крім Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей. Значне зменшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося у Волинській Чернівецькій областях.

Слід зазначити, що у січні–вересні 2009р. середня тривалість зареєстрованого безробіття порівняно з аналогічним періодом 2008р. збільшилася на 1 місяць і на кінець вересня 2009р. становила 7 місяців. Проте кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості 1 рік і більше, за цей період зменшилася більше ніж на третину і на кінець вересня 2009р. становила 33,3 тис. осіб, або 6,2% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.

Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями у службі зайнятості, у жовтні 2009р. збільшилася на 3,4 тис., або на 4,5%, і на кінець місяця становила 77,5 тис.

Із зазначеної кількост вільних робочих місць (вакансій) майже половина передбачалася для робітників, більше третини – для службовців та кожне шосте вільне робоче місце – для осіб, які не мають професії.

За останніми даними, у загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне п’яте було на підприємствах переробної промисловості, сьоме – у державному управлінні, кожне восьме – на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів предметів особистого вжитку.

Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, знизилося з 75 осіб на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець вересня 2009р. до 68 осіб на кінець жовтня. За регіонами зазначений показник коливався від 3 осіб у м.Києві до 556 осіб у Черкаській області.

За сприяння державної служби зайнятості у жовтні 2009р. працевлаштовано 70,3 тис. осіб, що на 23,8% більше, ніж у вересні 2009р. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 43,8%, а молодь у віці до 35 років – 40,2%.

Рівень працевлаштування незайнятих громадян у жовтні 2009р. порівняно з вереснем 2009р. зріс на 2,3 відсоткового пункта і становив 10,6%. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалось в усіх регіонах країни, крім Автономно Республіки Крим та Запорізької області.

У січні–вересні 2009р. кожний четвертий незайнятий громадянин отримав роботу у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, кожний п’ятий – у переробній промисловост й на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів предметів особистого вжитку. Разом з тим порівняно з січнем–вереснем 2008р. спостерігалось зниження (на 35,4%, або на 303,3 тис. осіб) обсягів працевлаштування незайнятого населення, зокрема на підприємствах переробно промисловості – на 84,0 тис. осіб, торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – на 80,0 тис. осіб, у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві – на 37,9 тис. осіб.

Серед працевлаштованих більше половини зайняли місця робітників, 20,9% – посади службовців, 23,3% – місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у жовтні 2009р. на допомогу по безробіттю витрачено 335,7 млн.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця, становила 515,1 тис. осіб. Середній розмір допомоги у жовтні 2009р. становив 651,68 грн., що дорівнює законодавчо встановленому розміру мінімально заробітної плати (650 грн.).

 

3.2 Перспективи національного економічного потенціалу України

На сучасному етапі в Україн об'єктивні умови для проведення в життя активної державної науково-технічно політики: функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузево науки, технічний і виробничий потенціал багатьох передових підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі, який дозволяє внаслідок конверсії виробляти і випускати конкурентоспроможну продукцію.

Однак нинішній господарський механізм не забезпечує необхідної сприйнятливості підприємств щодо науково-технічних досягнень, особливо стосовно створення і великого поширення принципово нової техніки, технології і матеріалів, конкурентоспроможних на світовому ринку. Наслідками негативних тенденцій у сфері розвитку науки техніки є також стагнація і навіть зниження віддачі нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій. Відсутні чітка стратегія управління розвитку науки і техніки, чіткий механізм її реалізації. На даному перехідному етапі найважливішим завданням є знаходження оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією в управлінні НТП, між державним регулюванням і самоорганізацією ринкової системи.

Україна має досить великий науковий потенціал. На її території працює 1453 науково-дослідні, проектно-конструкторські й проектно-наукові установи, з них 660 самостійних науково-дослідних інститутів, 300 конструкторських і 57 проектних та проектно-наукових організацій. Крім того, значну науково-і дослідну роботу виконують вищі навчальні заклади, яких в Україні налічується 150. Експериментальна перевірка нових зразків техніки і технології здійснюється на 16 заводах, які не випускають продукції на сторону

Кількість спеціалістів, що виконувала науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи, в 1995 р. становила 1798 тис. ос., з яких науковий ступінь доктора наук мали 4,1 тис. ос., кандидата — 22,2 тис.ос. У галузі науки працює 1224 академіки, 451 член-кореспондент. Наукові установи України здатні розв'язувати найскладніш науково-технічні проблеми. Багато напрацювань і розробок, особливо в галуз фундаментальної науки, матеріалознавства, літакобудування, кораблебудування, середнього і точного машинобудування, приладобудування та інших, уже в недалекому майбутньому можуть вивести цілий ряд галузей економіки України на рівень світових досягнень науково-технічного прогресу." Отже, першочергове нвестування наукових досліджень, розробки прогресивних технологій і нових зразків техніки, розвитку інформаційних систем і комп'ютеризації виробництва в найближчій перспективі зможуть забезпечити, значне зростання виробництва, суттєве підвищення якості продукції та її конкурентоздатності на внутрішньому зовнішньому ринках.

Однак глибока економічна криза, яка охопила все народне господарство, вкрай негативно позначилася на розвитку науки і техніки. Скорочення виробництва валової і товарної продукції, валового внутрішнього продукту і національного доходу створили несприятлив умови і для розвитку науки й техніки.

Науково-технічний прогрес це безперервний і довготривалий процес докорінних якісних і кількісних змін у техніці й технології виробництва, енергетиці, знаряддях і предметах праці, в організації планування, виробництва й управління в характері трудово діяльності людей. Базується він на розвитку науки і техніки, розширенн масштабів наукових досліджень і використанні їх результатів у практиц народного господарства. Для того, щоб дати ґрунтовну характеристику такого комплексного процесу, як науково-технічний прогрес, необхідно вивчати використовувати досвід економічного й технічного розвитку зарубіжних країн. Зміна структури виробництва, впровадження наукомістких технологій та інш чинники інноваційної стратегії, регулювання економіки впродовж тривалого післявоєнного періоду визначили динамічний розвиток найбільш промислове розвинених країн світу, сприяючи поглибленню технологічних та економічних зв'язків між ними. Великий розвиток науки й освіти, підвищення їх ролі у розвитку наукомістких технологій і науково-технічного прогресу та інформаційно ндустрії, що в сукупності називають сферою виробництва нових технологій, зумовлює великі якісні й кількісні зміни співвідношень у структур нноваційного процесу, від якого залежить економічне зростання і розвиток продуктивних сил.

В Україні затрати на науку з кожним роком скорочуються і дуже дале" відстають від зарубіжних країн.

Науково-технічна діяльність, яка переживає глибокий занепад, не може, бути основою науково-технічного прогресу зростання національної економіки.

Науково-технічний прогрес в Україні й технологічний розвиток її господарства дедалі більше починає залежати від інтелектуального і розумового потенціалу та розвитку науки і техніки в нших країнах світу. Але вони найменше зацікавлені у розвитку нашої економіки, оскільки хочуть мати велик ринок збуту для своїх товарів, а тому не дуже зацікавлені у передачі найновіших своїх технологій. І хоч наша держава дедал більше закуповує у них і вого обладнання, технологій, матеріалів "ноу-хау", значна частина із р уже не відзначається новизною.

Оцінїючи перспективи реформування зовнішньоекономічної діяльності всіх секторів економіки України (державного, приватного, змішаного) слід вщзначити, що це реформування в своїй основі повинно базуватись на кількох незаперечних фактах. По-перше, в основ відносних переваг однієї сучасної постіндустріайьної економіки перед іншою лежить перш за все наявність потужного наукового потенціалу, що за своєю структурою відповідає структурі національних економічних пріоритетів. По-друге, найбільш динамічно розвивається торгівля мж високорозвинутими країнами і ,перш за все, наукомісткою продукцією. По-третє, все більша частка міжнародного поділу праці припадає не на міжгалузеві, а на внутрішньогалузеві зв'язки.

Для розвитку наукового потенціалу України в першій половині 90-х років характерні такі основні риси:

1. Цей потенціал формувався в рамках колишнього СРСР як його складова частина і, хотіли б ми чи ні, ще деякий час буде нести на собі тягар пріоритетів, вибраних колишнім політичним та науковим керівництвом.

2. Науковий потенціал України в умовах загальної кризи (економічної, політичної, екологічної, культурно тощо) різко скорочується, але навіть на сьогодні Україна за рівнем свого наукового (не технічного) потенціалу входить до 20 найбільш розвинутих держав світу.

3. Державна економічна політика (в своїй зовнішньоекономічній частині), викладена в різноманітних програмах та концепціях, не була націлена на використання наукового потенціалу держави як основи розвитку експортного та антиімпортного виробництва.

4. Наукова політика і перш за все політика фінансування НДДКР базувалась на концепції "збереження" науково-технічного потенціалу. Цей підхід невірний сам по собі: науковий потенціал неможливо законсервувати. Він підлягає надзвичайно швидкому моральному та фізичному старінню у всіх своїх складових частинах. Окрім того, така концепція означає не що інше, як консервацію старих наукових пріоритетів (замість активного реформування їх системи), протекціонізм неконкурентноздатних на міжнародній арені наукових напрямів замість концентрації зусиль на окремих найбільш перспективних.

Наука включається у сферу зовнішньоекономічних зв'язків, міжнародного поділу праці за кількома ключовими напрямами. По-перше, через той ефект, що матеріалізується в товарах та послугах створює відносні переваги окремим галузям та виробництвам в конкурентній боротьбі. По-друге, через інтернаціоналізацію системи підготовки та перепідготовки наукових кадрів. По-третє, через інтернаціональну систему власності, торгівлю нематеріалізованими результатами наукової праці. По-четверте, через іноземне фінансування НДДКР на території України та участь ноземних інвесторів в присвоєнії отриманих наукових результатів. По-п'яте, через систему кооперованих, спільних досліджень за участю вчених різних країн.

Особливо важливим на даний момент напрямом є заохочення іноземних інвестицій для фінансування наукових досліджень на території України. З одного боку це реальна альтернатива міграц найбільш кваліфікованих вчених за кордон. З іншого — можливість зберегти наукові школи, готувати наукові кадри. Вирішальним фактором у розвитку економіки та інноваційної діяльності є управління цими процесами. Інновація це виробничий фактор який визначає формування продуктивності й вагового національного продукту на тривалу перспективу. Конструктивна науково-технічна програма просто необхідна для економіки, яка послаблена існуючим погіршенням зовнішніх умов розвитку й внутрішніми труднощами зростання, і яка прагне стати на ноги, використовуючи власні сили. Незважаючи на зазначені недоліки необхідно сказати що нині Україна має певну законодавчу базу у сфері регулювання економічних відносин відносин підприємництва так звану "кровоносну систему економічного простору. Це закони "Про власність" "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про ноземні інвестиції", "Про захист прав споживачів" та ін.

Важливим напрямом у загальній системі інноваційної стратегії є формування системи стимулів (фінансових та законодавчих) для підтримання інноваційних технологій і підприємництва у сфер науки, науково-технічної діяльності.

У найбільш загальному розумінні латинське слово "стимул" означає збудження до дії, поштовх, збуджувальну причину. У найзагальнішому значенні до стимулів належать засоби, за допомогою яких можна впливати на той чи інший вид діяльності, позитивно визначати його функціональні та якісні властивості.

Під час реалізації мети нноваційного розвитку увага повинна бути спрямованою на:

— орієнтування й підтримку наукових досліджень;

— регулювання напрямів науково-технічного розвитку;

— розвиток високих або "тягових", технологій;

— розвиток промислово культурної інфраструктури;

— захист вітчизняно промисловості, підвищення її конкурентоздатності;

— стратегічне планування;

— фінансову підтримку розміщення ресурсів;

— удосконалення системи стимулювання;

— сприяння розвитков торговельної та банківської мережі;

— освіту й підготовку кадрів;

— сприяння процесам обігу нформації;

— організацію передач технологій;

— ліцензійно-патентне право (патентування, доступність патентної інформації);

— непряме регулювання (правове, фінансове);

— нагляд за інноваційною діяльністю та її оцінку;

— розвиток методів управління;

— спостереження за впливом науково-технічного прогресу на суспільство;

— створення сприятливого нноваційного клімату;

— вивчення закономірностей нноваційного процесу, подальший розвиток і вдосконалення інтенсифікаційних методів.

Стимулювання інновацій та підприємництва у сфері науки має особливо важливий аспект у загальній систем стимулів всього інноваційного процесу. Стадії науково-дослідних і технологічних розробок є первинним джерелом техніко-економічного застосування інновацій, яке вирішальною мірою зумовлює науково-технічні, економічні передумови підвищення ефективності та якості нових технологій. Саме на цих етапах безпосередньо формується техніко-економічний потенціал інновацій, закладаються техніко-економічні переваги, зумовлюється їх подальше промислове та особисте, споживання.

Аналіз результатів державного нагляду: навіть високий технічний рівень продукції машинобудування, забезпечений на стадії розробок нових зразків, суттєво знижувався у процесі їх промислового виробництва через порушення вимог стандартів і технічних умов. Малою є частка участі українських підприємств в експорті продукції. Не діста поширення сертифікація виробленої продукції. Розглядаючи науково-технічну активність України крізь призму якості й стандартизації виробленої в ній продукції, можна визначити, що вона помітно послаблена і характеризується дуже" низькими темпами підготовки підприємств до діяльності в умовах ринку конкурентної боротьби. Про це свідчать зниження технічного рівня промислово продукції, невиконання умов стандартів і технічних умов, слабкий розвиток експортабельної продукції та реалізації її за ВКВ, надто повільне впровадження сертифікації в практичну діяльність підприємств України.

Такий стан справ об'єктивно зумовлений тією обставиною, що механізм командно-адміністративної системи, який раніше більш-менш забезпечував зростання обсягів і підвищення якості продукції, нині зруйнований, а новий (зокрема, ринковий) ще або не створений, або не досяг необхідного рівня.

ВИСНОВКИ

Економіка України ма непоганий потенціал розвитку в майбутньому у зв'язку з упевненим підйомом у промисловості, прискоренням зростання в будiвництвi, торгiвлi та сферi послуг, про що свiдчать високi показники економічного зростання в 2007 роцi.

З 2000 року економiка України росте в середньому бiльш нiж на 7% на рiк i має достатнiй потенцiал на роки вперед.

Згiдно з їх прогнозом, скорiш за все ВВП країни буде упевнено зростати до кiнця року, проте темпи економiчного пiдйому за пiдсумками 2007 року можуть опинитися нижче, нiж за пiдсумками 2006 року, i становити 7,0%-7,2% - залежно вiд того, якi результати покаже сiльське господарство. Проте, вважають аналiтики, пiдйом обсягiв промисловостi, будiвництва та торгiвлi компенсує низькi результати дiяльностi сiльського господарства.

Водночас експерти також не виключають вiрогiдного уповiльнення темпiв зростання ВВП до 5-7% в 2008-2010 рр. у зв'язку з наявними погрозами i ризиками. Зокрема, їх прогноз зростання цього показника на 2008 рiк - 6,5%.

Як повiдомляється в оглядi, негативно вплинути на економiчне зростання України можуть високий iнфляцiйний тиск i полiтична нестабiльнiсть, яка пiдвищує вiрогiднiсть роздування соцiальних витрат найближчими роками.

Аналiтики зазначають, що подорожчання продовольчих товарiв у жовтнi як в Українi, так i за її межами пiдштовхувало iнфляцiю, в результатi в рiчному вираженнi за мiсяць вона становила 14,8% проти вересневих 14,4%.

Навiть у разi помiрного зростання бюджетних витрат iнфляцiя споживчих цiн у 2008 роцi, видно, коливатиметься у межах 10%.

Як зазначає ДIК, погiршення умов у сферi торгiвлi може спричинити за собою рiзке збiльшення дефiциту рахунку поточних операцiй, що, у свою чергу, може вплинути на бажання iноземних iнвесторiв фiнансувати цей дефiцит. Водночас, згiдно iз прогнозом, за пiдсумками 2007 року дефiцит рахунку поточних операцiй залишиться помiрним - $3,5 млрд.

Розвиток промислового сектора, на думку експертiв, ймовiрно, буде й надалi визначати траєкторiю економiчного розвитку України. Згiдно з їхнiми очiкуваннями, машинобудування на тлi пiдвищення iнвестицiйного попиту в країнах СНД стане домiнуючою галуззю.

Оскiльки цiни на нафту в 2008 роцi, ймовiрно, залишаться високими, є пiдстави прогнозувати високий попит на iмпорт з боку Росiї, яка є найбiльшим для України ринком експорту.

Сприятливі умови для нарощування експорту в РФ створює прив'язка гривнi до долара, який продовжу слабшати щодо євро та російського рубля.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Andreas Polkowski. The Fifth EU Enlargement Round//Intereconomics. Review of European Economic Policy. – 2006. - №4. p. 174-176.

2.         Бикова В.Г., Ряснянський Ю.М. Фінансово-економічний потенціал підприємств загальнодержавного значення – оцінка та управління // Фінанси України. 2005. – № 6. – С. 56–61.

3.         Булатов А.С. Мировая экономика. М.: Юристъ, 2006.

4.         Бюро экономического анализа США // http://www.bea.gov/industry/index.htm

5.         Доклад секретариата ЮНКТАД к конференции по развитию Восточной Азии: уроки с точки зрения новой глобальной ситуации // МЭи-МО. - 1996. - №12

6.         Євдокимов Ф.І., Мізіна О.В. Дослідження категор економічний потенціал держави" // Наукові праці ДонНТУ: Серія 6, економічна. – 2004. – Випуск 75. – С. 54–59.

7.         Колесникова Н.А. Финансовый и имущественный потенциал регионального менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 240 с.

8.         Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства країни: формування та оцінка: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2005. – 352 с.

9.         Крупнейшие компании США // БИКИ.-2003.-№20.

10.       Кунцевич В.О. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінки // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7. С. 123–130.

11.       Маркова А. В. Отраслевые структурные сдвиги в экономике развитых стран (на примере США и Японии) // Сборник научно-методических трудов преподавателей и студентов НГАУ и ТФ НГАУ . –Томск: ЦНТИ , 1999.

12.       Мир в цифрах: обзор по странам // Мир в 2006 году. -М.: Эксперт, 2007.

13.       Обзор мировой экономики - май 2007 года // www.ereport.ru

14.       Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с.

15.       Паєнтко Т.В. Налоговое регулирование в контексте формирования финансового потенциала предприятия // Бизнесинформ. – 2006. – № 9. – С. 96–98.

16.       Парканский А.Б. США в мировых интеграционных процессах //США: экономика, идеология, политика.-2000.-№8.

17.       Состояние и перспективы развития основных секторов экономики //БИКИ.-2005.-№14.