Курсовая работа: Економічний потенціал національної економіки
Витрати на виконання державних програм у сфері сільського господарства і продовольства складають 4,5% всіх витрат федерального бюджету США; вони еквівалентні 27% річній вартості сільськогосподарської продукції країни і рівноцінні наданню щорічній державній субсидії у розмірі 410 доларів на кожен гектар ріллі.
Приблизно 25% вироблюваних в країні продуктів сільського господарства йде на експорт(2 місце за об'ємом вивозу товарів за кордон). США займає перше місце в світі по експорту кукурудзи і зерна, друге місце в світі по експорту рису (після Таїланду).
США припада на частку більше 45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового виробництва пшениці, 52% - соєвих бобів(1 місце в світі), 21% - бавовни, 18% - олійного сім'я, 17% – м'яса(1 місце в світі), 12% тютюну, 18% рису.
Сфера послуг.
Реформування американської економіки продовжується по лінії швидкого збільшення питомої ваги сфери послуг у ВВП: їх доля складає близько 65% (без врахування транспорту зв'язку). Доля зайнятих в цій галузі наближається до 75%.
Американська статистика включає в сферу нематеріального виробництва і послуг транспорт, зв'язок, оптову і роздрібну торгівлю, громадське харчування, фінансово-кредитну діяльність і страхування, послуги виробничого і побутового призначення, освіту, охорону здоров'я, частково науку, державний апарат управління господарством, а також діяльність військово-поліцейського, політичного, ідеологічного пропагандистського апарату.
Більше 25% всієї нематеріальної сфери доводиться на надання фінансових послуг, страхування, операції з нерухомістю. Близько 22% послуг створюється в оптовій роздрібній торгівлі. 26,3% - це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, охорона здоров'я, відпочинок і розвазі, автосервіс т.п. доля транспорту зв'язку складає 8,5%, а на державне управління доводиться 18,4%.
Особливу роль в сучасній подобі економіки США грає так звана інформаційна революція. Щорічні інвестиції в комп'ютери і сучасні засоби зв'язку на початку 2000 років зростали щорік на 25%. За рахунок цих інвестицій забезпечується приблизно 1/3 економічного зростання США. Щороку американський бізнес вкладає порядка 220 млрд доларів в комп'ютерні технології і новітні комунікації і ще 10 млрд доларів на програмне забезпечення.
Велике значення для економіки мають транспортні послуги. У США розвинені всі види транспорту, країна володіє прекрасною сучасною транспортною інфраструктурою. У сфері перевезень вантажів домінує залізничний транспорт, а в пасажирських перевезеннях найбільше значення мають автомобільний і повітряний транспорт.
Транспортний комплекс грає важливу роль в економічному і соціальному житті країни. Протяжність мережі залізниць складає в США близько 265000 км., автомобільних доріг - 6 500000 км. Транспорту припадає на частку близько 20% загального вжитку енергії в країні і від 50 до 60% всього вжитку рідкого палива. До транспортного комплексу США відносять транспорт загального користування - залізодорожний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повітря і трубопровідний. Значну частину вантажних і пасажирських перевезень виконує транспорт промислових підприємств, індивідуальні легкові автомобілі, персональні літаки і тому подібне
2.2 Економічний потенціал ЄС
Європейський Союз є найбільш успішним інтеграційним об'єднанням у світі, розвиток якого нараховує піввіковий період.
Сьогодні загальний економічний потенціал ЄС величезний. По чисельност населення, частці у світовій торгівлі ЄС є регіоном-лідером серед розвинених країн. Населення Європейського Союзу постійно збільшується, незважаючи на демографічні проблеми, і це говорить про те, що внутрішній ринок та економічний потенціал постійно зростають [1].
В економічної незалежності Європа поступається лише США, та помітно випереджа Японію. Економічний потенціал ЄС приблизно дорівнює сумарному економічному потенціалу США і Японії. На частку ЄС припадає 1/3 світового промислового виробництва й науково-технічного потенціалу, 25% патентного фонду світу, 25% світової торгівлі. У галузевій структурі економіки ЄС переважає третинний сектор, тобто нематеріальне виробництво, яке створює 60-80% ВВП [1].
За обсягом експорту ЄС випереджає США, а за обсягом імпорту вони приблизно рівні. Більша частина європейських країн мають чітко виражену експортну орієнтацію. Більш ніж 70% їхньої зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю зі своїми партнерами по ЄС. Для порівняння - взаємна торгівля країн інтеграційного блоку НАФТА (США - Канада - Мексика) не перевищує поки що 40% . Цей факт демонструє, що ЄС - єдине в економічних відносинах, утворення [3].
Не можна не відзначити, що економічний потенціал нових членів ЄС (NMS-10) досить невисокий, це насамперед додаткова робоча сила для ЄС. За даними Евростату, сукупний ВВП десяти нових членів за 2006 р. оцінюється в 5,3% обсягу ВВП Європейського Союзу до розширення. Частка ж населення нових країн членів ЄС досягає 20%. Таке співвідношення основних параметрів привело до погіршення середніх показників на душу населення й має негативне значення [2].
Крім того, із приєднанням нових членів безробіття в ЄС, за оцінками експертів, зросло з 8% до 9% активної частини населення. Найбільший рівень безробіття зафіксовано у Польщі (19,2%) і в Словаччині (17,1%). Сформована економічна ситуація в зазначених державах, безумовно, призвела до певного погіршення положення в економіці всього Європейського Союзу [1].
З метою подолання негативних тенденцій в економічному розвитку ЄС, Європейською Комісією було розроблено відповідні заходи щодо проведення погоджено структурної політики. Важливим фактором економічного розвитку країн Європейського Союзу є проведення керівними органами ЄС спільної регіональної політики, реалізація якої повинна сприяти подоланню розходжень в економічному потенціал окремих держав ЄС і скороченню розриву між рівнями їхнього розвитку.
Місце Європейського Союзу і його економічний потенціал у світовій економіці визначається новими умовами конкуренції, що припускають постійне формування й удосконалення науково-технічного потенціалу й трудових ресурсів, адекватних вимогам інформаційного суспільства, розвиток спроможност господарюючих суб'єктів до модернізації виробництва, безперервне перетворення наукових знань в інноваційні продукти, реалізовані на ринку. Із цією метою наднаціональні органи управління ЄС і національні уряди формують правові, організаційні й економічні умови й механізми для створення інформаційних систем, проводять активну освітню, науково-технічну й інноваційну політику.
У стратегії розвитку країн ЄС, прийнятої в Лісабоні у 2000 р., було поставлено завдання побудови до 2010 р. у Європі найдинамічнішої й конкурентоспроможно економіки, заснованої на знаннях.
Економічний потенціал ЄС-15 забезпечив зростання економіки Європейського Союзу завдяки трьом групам факторів - праця, капітал і залишкові фактори. Відзначено зростання ролі залишкових факторів, які в сучасних моделях економічного росту оцінюються за допомогою освітнього рівня працівників, нвестицій в освіту, накопичення знань і науково-технічного досвіду, що є складовими нтелектуального потенціалу.
Нові країни-члени ЕС (NMS-10), на сучасному етапі економічного розвитку мають найважливіші фактори стійкого економічного росту: якісна робоча сила, здатна створювати й застосовувати нові знання; розвиток науки й техніки; формування нноваційного сектору, розвиток сектору послуг.
Темп росту економіки прямо залежить від економічного потенціалу. Середній темп росту для 17 країн ЄС (серед яких 15 старих країн-членів ЕС) та Кіпру Словенії склав 6,75%, а для Угорщини, Мальти, Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі й Словаччини, середній темп росту склав лише 2,49%. Перше місце за цим показником серед країн ЄС і друге місце у світі займає Фінляндія [2].
Таким чином, ЄС сьогодні - це наймогутніше об'єднання країн, що ма важливе значення для економічного розвитку Європейського регіону. Економічний потенціал ЄС характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил, динамічністю й пропорційністю росту економіки, що підвищується ефективністю виробництва, його комплексною механізацією й автоматизацією, ростом кваліфікації кадрів, перевагою третинного сектора в галузевій структур економіки ЄС.
Розширення ЄС і ринок праці
За два роки членства в ЄС центрально- і східноєвропейські держави зазнали тільки обмеження в розширенні експорту в торгівлі з ЄС, оскільки позитивн ефекти вже були досягнуті і усвідомлені ще до вступу. З їх прийняттям до складу ЄС спільний внутрішній ринок був в цілому розширений і підготовлений для цих цілей. З тих пір все 460 мільйонів громадян насолоджуються особистою свободою пересування, і формування вільної торгівлі було завершене. Проте існують території, на яких тимчасово (на погоджений період) були введені обмеження по вільній торгівлі. Наприклад, ці вісім держав мали обмежений доступ на спільний ринок праці згідно з угодою з ЄС. Згідно з угодою по вступу і формулі 2+3+2, свобода пересування трудових ресурсів була посилена на 2 роки. Тільки Сполучене Королівство, Ірландія і Швеція утрималися від вживання таких обмежень. Фінляндія, Греція, Португалія і Іспанія тепер теж послідували за ними.
1 травня 2006 року вони зняли всі обмеження по доступу на ринок праці. Франція, Італія, Бельгія і інші країни спочатку продовжили період обмежень, але мають намір поступово ослабити жорстке регулювання на своїх ринках праці в певних секторах і по певних посадах.
Лише Німеччина і Австрія продовжують наполягати на підтримці своїх обмежень по свободі пересування до 30 квітня 2009 року.
Проте, особливо для цих двох країн міграція буде найважливішим джерелом вигод від розширення ЄС. Перш ніж буде досягнута повна інтеграція нових і старих країн-членів ЄС, подальш обмеження (на свободу пересування через кордони послуг і капіталу) мають бути усунені.
2.3 Принципи побудови національних економік в Східній і Південно-східній Азії
Одним з найбільш перспективних економічних регіонів є Східна і Південно-східна Азія. У літературі склалося стійке уявлення про те, що в Нових індустріальних країнах Азії першої і другої хвилі склалася експортооріентована економічна модель.
Подібне визначення в явному вигляді присутнє в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Думається, що це не відповідає дійсності.
Таблиця 2.1 Експортна квота НІС Азії і деяких країн Європи
| Експортна квота (в середньому 1999-2008) | Рівень ВВП, млрд. дол. 2008 р. | |
| Республіка Корея | 32,9 | 579,4 |
| Тайвань | 52 * | 337 |
| Гонконг | 129,5 | 140,6 |
| Сінгапур | 169,7 | 70,6 |
| Великобританія | 24,8 | 1070,4 |
| Нідерланди | 53,1 | 295,5 |
| Бельгія | 72,2 | 208,9 |
| Люксембург** | 98,6 | 12,2 |
Так звана експортна квота, відношення вартості експорту до вартості ВВП НІС Азії, не відрізняється порядковий від аналогічного показника деяких європейських країн з порівнянним розміром економіки, що виявляється з таблиці 2.1. Не дивлячись на висок значення експортної квоти, ніде в літературі їх економіки не визначаються як "експортооріентовані". І що найголовніше, орієнтація на експорт є лише одній з рис економік країн регіону, причому далеко не основною і такою, що не визначає. Тому в даній роботі термін "експортооріентована модель" не використовуватиметься по відношенню до економічної системи НІС Східній і Південно-східній Азії.
Найбільш важливою рисою регіональної економічної системи є активна роль держави в побудові потужно економіки. Для цього воно використовує обширний набір непрямих і прямих, економічних і, адміністративних методів, метою вживання яких є стимулювання національного підприємництва і орієнтування його на розвиток найбільш перспективних галузей. Засоби на індустріалізацію притягуються з-за кордону спочатку за рахунок позик, а потім у формі прямих капіталовкладень і вступів від експорту. Для стимулювання капіталовкладень використовується гнучка селективно – заохочувальна політика.
Головною метою господарювання на макро, і на мікрорівні вважається розширення обсягів виробництва в збиток рентабельності. У зв'язку з цим фірми використовують позикові засоби в набагато більшому об'ємі, чим зазвичай, доля власних засобів в капіталовкладеннях, як правило, не перевищує 35 %.
Держава практикує середньо довгострокове планерування, причому планові цифри грають роль орієнтирів для бізнесу. Фінансові ресурси, так само, як і в рамках імпортозамісної економіки, знаходяться під більш менш суворим контролем держави.
У зовнішньоекономічній діяльності проводиться повномасштабна політика протекціонізму. Мита на імпорт, як правило, досить високі, хоча в тих галузях, де імпорт бажаний, вони можуть взагалі бути відсутнім. На ранніх і середніх етапах функціонує дозвільний режим, який передбачає здобуття дозволу на кожну операцію в області імпорту. У міру зміцнення національної індустрії він змінявся заборонним, в рамках якого всі не заборонені до імпорту товари можна ввозити безперешкодно. Експортери активно підтримуються системою податкових пільг, субсидій, державних гарантій кредитів.
Соціальна сфера розвивається, як правило, сповільненими темпами, проте у міру зміцнення економіки, отриму розвиток система охорони здоров'я та інші її елементи.
Незрідка влада носить авторитарний характер, але, як правило, існує консенсус між правлячою елітою основною частиною народу, заснований на активному використанні традиційної іде мудрого централізованого правління.
В цілому держава проводить вельми прагматичну політику, не тримаючись за якісь певні моделі і принципи. Підсумком є високе стійке зростання, висока конкурентоспроможність національних товарів і очевидне підвищення рівня і якості життя населення при деякому відставанні політичної і соціальної сфер, збереження традиційної культурно своєрідності.
Слід зазначити, що східно-азіатські економічні моделі постійно знаходяться в процесі реформування, що вигідно відрізняє їх від більшості інших моделей, що володіють набагато більшою жорсткістю. На наш погляд, йдеться саме про реформування, а не про трансформацію системи, оскільки її основні елементи все ж залишаються незмінними. Такими є провідна роль держави як рушійної сили економічного розвитку, ділова етика, в тій або іншій мірі висхідна до конфуціанства, активне використання зовнішньоекономічних ресурсів, змішана система стосунків власност з приниженою по західних виставах роллю приватної власності, ефективний державний контроль над всіма ключовими елементами системи і так далі
На наш погляд, дана система дуже жорстко вписана в місцевий цивілізаційний контекст. В той же час, багато дослідників висловлюють думку, що причина успіху країн регіону полягає в поєднанні правильної економічної політики з вдалим набором державних нститутів, що робить її придатною для поширення на інші регіони.
Таблиця 6 Соціально-економічні характеристики Східноазіатської моделі
| Елементи економічно моделі | Показники | Макси-мум | Міні-мум | Середнє |
| Домінуючі ціл економічної політики | Суспільні витрати на пенсійне забезпечення (% від ВВП) | 6,5 | 1,3 | 3,5 |
| Місце держави в економіці | Витрати держбюджету % від ВВП | 35,8 | 16,9 | 23,3 |
| Інвестиційний клімат умови підприємництва | Доля податків у ВВП %, | 18,7 | 9,3 | 13,8 |
| Галузева структура | Доля зайнятих в сільському господарстві | 8,0 | 0,0 | 4,2 |
| Банківсько-кредитна система | Об'єм кредитів, виданих банківським сектором усередині країни % від ВВП | 157,3 | 88,4 | 124,8 |
| Фінансова система | Чиста фінансова допомога іноземним державам (отримана від іноземних держав) % від ВВП | 0,206 | -0,008 | 0,068 |
| Зовнішньоекономічн зв'язки | Доля користувачів Інтернет % | 0,6 | 0,4 | 0,5 |
| Ринок праці | Безробіття % від робочої сили | 6,7 | 3,4 | 4,6 |
| Система розподілу НД регулювання рівня добробуту | ВВП на душу населення | 34200,0 | 19200,0 | 27180,0 |
| Соціальна структура стан соціальної сфери | Витрати на охорону здоров'я, дол. на душу населення | 2133,0 | 1105,0 | 1619,0 |
| Стан науки і освіти | Доля дітей, включених в списки тих, що виучуються на 2-му рівні, у відповідній віковій групі, 2002/03, % | 101,0 | 74,0 | 87,7 |
| Кількість дослідників на 1 млн. жителів | 5085,0 | 1568,0 | 3496,0 | |
| Вплив політично системи | ||||
| Міра мілітаризац економіки | Військові витрати % від ВВП | 4,9 | 1,0 | 2,8 |
| Деякі демографічн та інші особливості | Середній вік | 42,6 | 34,1 | 37,5 |
Цю думку ми знаходимо в доповіді секретаріату UNCTAD, зробленій в 2006 році, в цікавому дослідженн Джона Файербенка, в книзі "Asia-Pacific Economies", і інших джерелах. Наприклад, заперечуючи проти визнання важливої ролі традиційної культури Китаю в економічному підйомі НІС Азії, автори виданого в Лондоні дослідження "Behind East Asian Growth", ставлять питання: "35 років тому всі ц [східно-азіатські] країни, виключаючи Японію, були бідними, і деякі все ще такі. Невже конфуціанство корінним чином змінилося за цей короткий час?"
