Курсовая работа: Економічна ефективність рослинництва
Аналізуючи зведену таблицю 15, яка відображає порівняльну ефективність виробинцва продукції рослинництва, необхідно зазначити, за три роки по основих чотирьох культурах спостерігаються динамічні коливання по статтях виробництва валової продукції, виручки та прибутку. Збитковість відсутня, по картоплі у 2000 та 2002 роках рентабельність рівна 0%. Найвищі показники рентабельності має виробництво та реалізація зернових, також найбільше прибутку та валового доходу припадає на цукрові буряки та овоч відкритого грунту.
Варто взагалі сказати, що рослинництво у СВК “Родина” є рентабельним ,але без помітної тенденції до розширення та автоматизації, що є надзвичайно негативним явищем.
Розділ 3. Шляхи збільшення виробництва продукц рослинництва та підвищення її економічної ефективності
3.1 Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва та підвищення її економічної ефективності
Сільське господарство може розвиватися двома шляхами: екстенсивним чи інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів'я тварин, як правило, при незмінному рівні техніки технології. В другому — за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, продуктивност худоби та птиці.
Екстенсивний шлях розвитку сільського господарства обмежується відсутністю нових земель, які можуть бути залучені в сільськогосподарське виробництво. Тому єдиним залишається нтенсивний шлях, що передбачає збільшення виробництва продукції на основ застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання. В свою чергу це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства як у цілому, так і л розрахунку на одиницю земельної площі.
Однак таке збільшення вкладень потребує поліпшення їх розподілу з метою раціонального поєднання застосовуваних земельних, матеріальних та трудових ресурсів, відповідних їм технологій, форм та методів господарювання.
Таким чином, інтенсифікація це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванн та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.
Суть інтенсифікац рослинництва полягає не тільки в ефективнішому використанні землі, айв удосконаленні всіх інших факторів виробництва — матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.
Рівень інтенсивност розраховують також як у цілому по сільському господарству, так і в розріз галузі рослинництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта нтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 га посіву). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.
Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта нтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.
Заграти живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації також характеризують рівень нтенсивності сільського господарства або його галузі. Однак, на відміну від нших показників, збільшення затрат живої праці на 1 га не характерне для процесу інтенсифікації. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці повинн скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живо праці. Економічна ефективність Інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні, їх розраховують на рівн сільського господарства як галузі, на рівні регіону, підприємства, виробничого підрозділу; по сільськогосподарському виробництву в цілому, по комплексу галузей та окремих культурах, окремих видах продукції.
Одним з основних показників економічної ефективності інтенсифікації є обсяг валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Він дає. змогу здійснити аналіз у динаміц по одному підприємству й порівняти окремі підприємства за певний період. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів 1 тих вкладень, які спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції.
До показників економічної ефективності Інтенсифікації належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, (люд.-гол, одного середньорічного працівника).
Показником економічної ефективності Інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах. При аналізі економічної ефективності інтенсифікації окремих галузей та видів продукції розраховують додаткові показники: в рослинництві — виробництво. продукції на одиницю внесених мінеральних добрив чи одиницю вартості внесених добрив. Ефективність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукц залежить від раціонального співвідношення між виробничими ресурсами, тобто від структури ресурсного потенціалу. Порівняно низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв у повній мірі інших видів ресурсів. Відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими робочими машинами, між поголів'ям та кормовою базою зумовлює зниження ефективності виробництва.
У рослинництві в останн роки внаслідок скорочення застосування мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, несвоєчасного виконання технологічних операцій зменшилися врожайність та валове виробництво, знизилася ефективність виробництва продукції.
Внаслідок багатьох причин різного характеру погіршилися організація та управління виробництвом, втратилося почуття власника, знизилася матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, що призвело до зниження рівня нтенсивності та ефективності сільськогосподарського виробництва.
Прискорення темпів росту сільськогосподарського виробництва та підвищення його економічної ефективност повинні здійснюватися на основі забезпечення високого рівня інтенсивності, що включає формування оптимального ресурсного потенціалу як усього сільського господарства, так і його галузей, а також підвищення рівня його використання в нових економічних умовах.
Розрахуємо рівень інтенсифікації виробництва у досліджуваному господарстві. Побудуємо таблицю.
Таблиця 16. Показники рівня інтенсифікації виробництва у СВК
“Родина”
| Показники | 2000 | 2001 | 2002 |
| 1 | 2 | 3 | 3 |
| На 1 га с/г угідь: - річні витрати виробництва, грн.. | 83,46 | 33,34 | 51,86 |
| - вартість основних засобів, грн.. | 2408,81 | 481,14 | 1523,56 |
| - затрати праці, люд.-год. | 203,72 | 124,08 | 152,11 |
| Поголів’я худоби на 100га с/г угідь: | 49,39 | 46,92 | 51,86 |
| - ВРХ на 100 га с/г угідь, гол. | |||
| - свиней на 100 га ріллі, гол. | 20,99 | 27,16 | 25,93 |
| На 1 га ріллі: | 31,73 | 22,84 | 28,40 |
| - вартість добрив, грн. |
Дана таблиця відобража рівень інтенсифікації виробництва у агрофірмі. Видно, що у 2001 році відбулося зниження по всім категоріям зведених показників, тобто, із зниженням витрат знизилася й вартість основних засобів та затрати праці, зменшилась кількість поголів‘я в розрахунку на 100 га с/г угідь, а також і вартість добрив. Також помітно, що у 2002 знову спостерігається зростання показників, що свідчить про відповідно нарощування темпів виробництва, і відтак, і про більшу його інтенсифікованість.
3.2 Сучасні технології у виробництві продукц рослинництва
Для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її економічної ефективност необхідно здійснювати фундаментальні і прикладні наукові дослідження, спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, розробку нових вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, вдосконалення всього господарського механізму.
Суть інтенсивної технології полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунт) та одержання врожаю Особливо важливим при цьому є дотримання, технологічної дисципліни, виконання заходів, спрямованих на максимальне використання біоенергетичного потенціалу ґрунту. Водночас використання інтенсивних технологій повинне сприяти підвищенню економічної родючості грунту, передбачати раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.
У рослинництві при освоєнні інтенсивних технологій велику роль відіграє хімізація сільського господарства. Розроблено високоефективн технології використання добрив, які суттєво підвищують окупність їх урожаєм. Набуло широкого розповсюдження внесення мінеральних добрив разом з водою.
Впровадження інтенсивних технологій у сільськогосгіо-дарське виробництво тісно пов'язане з його механізацією — з переходом від часткової до комплексної.
Технічне забезпечення сільського господарства постійно поліпшується, неухильно підвищується рівень механізації. Проте, незважаючи на значні успіхи механізац сільськогосподарського виробництва, існує й багато проблем. Одна з них поляга в тому, що при виробництві більшості продуктів відсутня можливість використання системи машин. що забезпечує комплексну механізацію всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення машин, підвищення х надійності й довговічності.
Для сільськогосподарського господарства значні перспективи відкриваються у зв'язку з освоєнням найближчим часом нових машин, а також роботів і маніпуляторів, які забезпечать підвищення продуктивності праці в 1,8—2 рази. Досвід використання їх поки що незначний, але результати хороші. У птахівництві маніпулятори використовуються для укладання яєць в тару. Це знижує затрати праці в 4 рази, пошкодження яєць — у 3 рази.
Велике значення ма збереження енергії. В Україні впроваджується технологія зберігання фуражно кукурудзи без сушіння: на кожній тонні зерна економиться 25—30 кг палива, зменшується загальні витрати на одиницю продукції на 20—22 %.
Все більшого значення набуває комп‘ютеризація сільського господарства. Це перш за все, забезпечення сільськогосподарського виробництво електронно-обчислювальними машинами, персональними ком-п'ютерами створення інформаційної бази, програмне забезпечення, а також підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Нин працюють автоматизовані системи управління зрошенням сільськогосподарських культур. Вони дозволяють враховувати весь комплекс умов і приймати оптимальні режими зрошення. А це істотно підвищує ефективність використання води, що дуже важливо для посушливих районів. Крім того, оптимізація поливних режимів зменшу засолення ґрунтів. Такі системи планування зрошення застосовуються і в Україні.
Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без постійного вдосконалення організаційних форм розвитку агропромислового комплексу, його господарського механізму, організації праці та виробництва. Необхідно послідовно здійснювати курс на впровадження різноманітних форм власності та господарювання, посилення економічної активності та професійної компетентност всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції, розгортання між ними здорової конкуренції. Будь який напрям науково технічного прогресу повинен обов'язково враховувати екологічні проблеми, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.
3.3 Організація виробництва, матеріальна зацікавленість в збільшенні виробництва продукц рослинництва
Динамічний розвиток агропромислового сектору її період переходу до ринку значною мірою залежатиме від послідовності проведення реформування сільськогосподарських підприємств, агрофірм і обґрунтування шляхів розвитку нових господарських формувань.
При ньому економічн механізми, що забезпечують раціональне функціонування таких формувань, повинн враховувати діючі закони держави і системи матеріального стимулювання працівників, які б забезпечували суворе дотримання технологічних вимог строків виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення досягти високих кінцевих результатів.
Впродовж багатьох років функціонування колективних сільськогосподарських підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і па сьогодні склались певні види її та показники, застосування яких доцільно і за умов ринкових відносин.
Оплату праці поділяють на три категорії: основну, додаткову і преміювання.
Розробка і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивченим цілої низки питань, найважливішими серед яких є:
— вибір найдоцільнішої системи основної оплати праці в даному господарстві;
— преміювання протягом року;
— кінцевий розрахунок по результатах роботи за рік.
Перехід до ринкових відносин ставить дані формування в умови, що характеризуються, з одного боку, розширенням їх виробничої самостійності, з іншого — різким підвищенням відповідальності (аж до банкрутства) за фінансові результати своєї діяльності.
За щільністю зв'язку оплати праці і рівня ефективності виробництва існуючі системи оплати праці поділяють па три групи:
а)оплата праці за фактично вироблену продукцію;
б)оплата праці від одержаного валового доходу;
в)оплата праці за залишковим принципом.
Усі ці системи мають певн переваги перед оплатою праці за фактично виконані роботи, що використовувалась раніше. Тим часом й вони мають певні недоліки.
Найменше недоліків, як показали дослідження, має система оплати праці за залишковим принципом, тобто акордна система оплати праці. Тарифікація керівників, спеціалістів, нженерно-технічних працівників здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність відповідальність робіт для керівників і спеціалістів господарства визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки — обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого й встановлюються розряди по оплаті праці.
Стосовно сучасних умов переходу до ринку вона є найдоцільнішою для освоєння як виробничими підрозділами, так і новими господарськими формуваннями реформованих підприємств.
