Курсовая работа: Діяльність першого професійного театру Полтави
Взагалі, багаті поміщики за прикладом гетьмана влаштовували бучні вистави та запрошували всю округу подивитись "лицедійство" виправних акторів, затягнутих сюди просто з села. Ставили не лише Росіна чи там Мольєра, а навіть Корнеля та Буальо.*** Та все те диво було лише для панства, яке розважалось грою парубків та дівчат, відірваних від жнив. Про такі розваги для народу ніхто і не думав.***
Блискучим прикладом театру такого типу є вже згадані раніше аматорські вистави Трощинського. Розквіт цього театру був досягнений в 1812 році, коли на чолі його стали В. П. Гоголь-Яновський і В. В. Капніст, відомий драматург. Треба зазначити, що театр об’єднував талановиті аристократичні сім`ї Муравьових - Апостолів, Лорерів, Хілкових, Скалонів, Капністів, Гоголів та інших, які були передовими людьми свого
* Ротач А.О. І. П. Котляревський і полтавський театр. Наукові записки. -Полтава. - 1958 - 63 с.
** Особистий архів автора. Розмова із Сторохою Є. В.
*** Лазорський М. Світлотіні. - Мельборн. - 1973 - 301 с.
часу.* Справді цікаво? З`ясується те що навіть декабристи брали участь у
культурному житті нашого невеликого містечка. Працюючи з документами Державного архіву Полтавськой області знайшла спогади Муравьова - Апостола, де з`ясовується декілька вагомих фактів. Іх я наведу трохи пізніше. Одже саме такий вищезгаданий склад театру дає підставу деяким дослідникам відносити його до аматорського, а не кріпацького. Але існують свідчення, що в спектаклях були зайняті і кріпаки.**
За спогадами М. І. Гоголь-Яновської, у Трощинських, куди з`їзджалися гості з обох столиць, виконувалися твори Моцарта і Бетховена, оркестр грав і під час обіду, а ввечер півчі виконували українські мелодії. Багато учасників театру мали неабияк акторські здібності, спектаклі йшли без суфлера, а комедії іноді створювалися експромтом.*** Все це дало підставу сучасникам називати Кибинц "Українськими Афінами "(!) .Спеціально для Кибинського театру В.П.Гоголь - Яновський написав дві комедії: "Собака та вівця " (зберігся лише короткий виклад ії змісту) і "Роман та Параска" чи "Простак, або Хитрощі Жінки, перехитрені москалем".**** Є вказівки на те що образ Романа автор писав з одного з акторів - кріпаків, який і виконував цю роль у виставах.** У Кибинцях ставились також п`єси А. І. Фонвізіна "Бригадир", В.В.Капніста "Филимон та Бавкіда" "Ябеда", Я. В. Княжніна "Хвастун" та інші.**** Проіснував театр Трощинського до кінця 20 - х років ХIХ століття, і припинив свою діяльність у зв`язку зі смертю В.О. Гоголя - Яновського (1825 р.) , а потім власника театру (1829 р.) .
Одже, як з`ясувалось, саме ці "Українські Афіни" були першим кроком у розвитку театрального мистецтва на Полтавщині. І саме цей театр, як я гадаю, підштовхнув до праці ще тільки зароджуючуюся професійність. А зароджувалась вона ось як...
* Іванов А. Трічі ювілейний. // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.
** Жук В. Н. Які були кріпосні театри і оркестри на Полтавщині ? // Наш рідний край. - Вип. 4.- Полтава.- 1990 -с. 35 с.
*** Залесский А. Из быта крепостного времени. // Киевская старина.- 1888 год.-Июль -с. 78 - 79
**** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства.// Киевская старина.- 1888 год.- Октябрь-с. 149 - 161
Вистави в кріпацьких та напівкріпацьских театрах влаштовувались на
честь високопоставлених осіб: князів, поміщиків, політичних та культурних діячів. Відома урочиста вистава на честь малоросійського генерал- губернатора князя Куракіна, організована власником села Буди на Полтавщині.* Так, це той самий славнозвісний Куракін, чесноти якого оспівав І. Котляревський у відомій "Пісні на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну". Але чи заслуговував на присвячені йому пісні і вистави цей пан? Адже, як розповідає Ростислав Пилипчук, Куракін, одержавши посаду генерал - губернатора новоутвореного губернаторства Малоросії, до складу якої входили Полтавська і Чернігівська губернії, вагався - яке саме місто обрати для сво резиденції.** Спочатку орієнтувався на Чернигів. У зв`язку з цим за його порученням цивільний губернатор І.Френсдорф у грудні 1802 року вів переговори з багатим поміщиком, власником кріпацького театру в селі Спиридоновій Буді про переведення його оперно-балетної трупи до Чернигова. Але О Куракін змінив рішення, і місцем свого постійного осідку обрав Полтаву, і тому на листі І. Френсдорфа від 13 грудня 1802 року поклав резолюцію: "Поновити відношення, що театру не потрібно".*** Ось і вся турбота. За період перебування О. Куракіна на посаді генерал - губернатора не тільки в Чернигові, а й у Полтав спеціального, або навіть тимчасового театрального приміщення збудовано не було. Зовсім інше ставлення до театру було у наступного генерал - губернатора Полтави Я. Лобанова - Ростовського. Хоча вистави, що відбувались в його домі на початку минулого століття, мали й розважальний характер, душею домашніх прем`єр був там Іван Петрович Котляревський, що само по собі вже говорить про гарний смак та зацікавленність губернатора. За спогадами примадонни цього театру
* Казимиров О. Український аматорський театр. - К.- 1965 -с.32
** Пилипчук Р. У дощепкінській період. З історії театру в Харков Полтаві // Український театр. - 1986 р. - № 6 -с. 28
*** Павловській І.Ф. Из переписки малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракіна. - Труд полтавской ученой комиссии.-Випуск ХIII.- Полтава - 1915 р. - 21 с. - ДАПО.
Катерини Нальотової (яка, між іншим, перша виконувала роль Наталки -
Полтавки в п`єс письменника та драматурга) , у виставах брала участь місцева інтелегенція з різночинців і, насамперед, сам Котляревський.* Він талановито виконував комедійні ролі у п`єсах Княжніна "Сбытенщик", "Без обеда домой еду".**
Аматорський театр користувався великим успіхом. Ліберально настроєний губернатор відкрив широкий доступ на вистави, що відбувались у спеціально збудованому будинку.***
Ось з цього будинку і починаеться історія професіоналізму в Полтавському театральному мистецтві. Я.І. Лобанов - Ростовський був одним з перших передових культурних діячів - новаторів, якого театр на Полтавщині турбував по-справжньому. В його листуванні з міністром іноземних справ на будівництво приміщення для театру потрібна була сума в 5 тис. карбованців. (Державний архів Санкт - Петербурга) .**** З цього ж архіву, а також у авторів Бучневича (1902 р.) , Бузинного (1927р.) , Іванова (1969 р.) , Самсоненка (1972 р.) , Сторохи (1995 р.) дізнаємося про будівництво театру в 1810 році. "По тогдашнему времени постройка его обошлась городу в 20 тысяч руб.ассигнациями. Это был большой каменный трехъ этажный дом, крытый дранью, довольно удобный и поместительный".***** А знаходився він біля німецької колонії, яка розташовувалась в ті часи на вулиці Балакіна, 2.****** Але це приміщення не займали лише актори, бо то було б дуже розкішно для невідомих ще тоді людей. "В нем были приспособлены помещения собственно для театра и почтальонов, так как вблизи театра находилось здание почтоваго ведомства, построенное с ним одновременно (где теперь старое здание женскаго епархиального училища) и в 1861 году
*Врангель Н. Н. История одного года // Старые годы. - 1913.-Санкт-Петербург.- Госархив бибдиотеки им.Салтыкова-Щедрина.
** Казимиров О. Український аматорський театр. - К. - 1965 - с.32.
*** Ротач А.О. І.П.Котляревський і полтавський театр.Наукові записки. - Полтава.- 1958- c.63.
**** Особистий архів автора. Розмова із Сторохою Є. В.
***** ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.- Полтава. - 1902 - c.292.
****** Бузинний О.Т. До історії театра в Полтаві.Викуп з неволі М.C.Щепкіна ( за архівними матеріалами) .- Записки Полтавського інституту народної освіти.- Т. IV. - Полтава.- 1927 - c.43-56.
проданное духовному ведомству".* Як на мою думку, цей будинок мав велике значення для починаючих акторів і режисерів. Він був ніби підтримкою у складн часи зародження мистецтва гри в Україні. Тут з’явилися так зірки - твори української драматургії, як "Наталка – Полтавка", "Москаль - Чарівник", працювали найосвіченіші і талановитіші люди ХIХ століття: Котляревський, Щепкін, Пряженківська... Так, будівництво приміщення - це був перший вірний крок у розвитку мистецтва, потім так сподобавшогося полтавцям. Але перед тим, як повністю перейти до розгляду діяльност професійного театру Котляревського, хочу розповісти трохи про інші аматорськи гуртки поміщиків. Як свідчить В.Н.Жук, у репертуарі кріпацких театрів були не тільки постановки п`єс та комедій, але і вертепні вистави, або "різдвян драми", що являли собою лялькову виставу легенди про народження Христа (вертеп - печера поблизу міста Віфлієма, у якій за релігійною легендою народився Христос) .** Вважаю, що саме цей вертеп став фундаментом для розвитку нашого чудового, відомого не тільки в Україні, але й далеко за ії межами лялькового театру. Отже, знов і знов переконуємось в тому, що колись казав Грушевський : "Коріння нації знаходиться в ії історичному минулому". Ця фраза - як початок початків, вона точнісінько характеризує роль театру скрізь роки. Але - повернемось до історії. Звідси вертепом почали називати спеціально зроблену двоповерхову скриньку для показу ляльок. Так, у маєтку Галаганів у селі Сокиринці Прилуцького повіту київськими бурсаками була здійснена вертепна постановка, в якій брав участь кріпацький хор Галагана.* Текст галаганівського, або сокиринського вертепу, що датується 1770р., був перетворений у розвагу для обмеженого кола людей і містив велику за обсягом релігійну частину, внаслідок чого втрачалося соціальне значення
твору.
* ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.-Полтава.- 1902 - c.292.
** Жук В. Н. Які були кріпосні театри і оркестри на Полтавщині// Наш рідний край. - Вип. 4. - Полтава. - 1990.
*** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1888. - октябрь.- 149 - c.161.
У багатих поміщицьких маєтках були поширені кріпацьці хори,
оркестри, або "капелії", як їх тоді називали. Серед відомих - хори й оркестри Івана та Петра Галаганів у селі Дігтярях і в селі Сокиринцях, оркестр мідних та ударних інструментів з 25 музикантів поміщика Булюбаша села Гриньки Кременчуцького повіту, оркестр рогової музики з 40 чоловік решетилівського поміщика В.С.Попова.* За свідченням І.Ф. Павловського, кожну неділю селяни навколишніх сіл, одягнені по-святковому, мали змову гуляти в чудовому парку, що оточував палац Попова.** Тут до їх послуг були гайдалки, шлюпки. На головному каналі стояла скляна будка, де грав оркестр рогової музики. Дозволялися танц та співи. Але, узагальнюючи досвід самодіяльних гуртків, аматорські постановки поміщиків, їх кріпацьких акторів, все це можна уявити як сходинку, на самому верху якої - перший професійний театр на чолі з великим українцем - Котляревським. Про нього розповімо далі.
1.2. І. П. Котляревський - директор першого професійного театру в Полтаві.
З вищезгаданого дізнаємося, що в 1810 році в Полтаві споруджено перший в місті театр. Директорами його стали І.П.Котляревський та А.О. Імберх. Щодо останього, документи цього чоловіка являють собою велику цінність для дослідника.
Генерал-губернатор Лобанов - Ростовський практично весь вільний час присвячував театру. Спочатку з аматорськими виставами пана був зв`язаний оркестр з 23 чоловік, найнятий у поміщика Раковича (Прилуцкий повіт) .*** Багато з музикантів були одружені, але сім`і їх залишалися жити в селі. Коли ж помер їх володар, його спадкоємці залишили сім`і музикантів без утримання. Але вже наступний губернатор міста - князь Рєпнін, продовжуючи добру справу, почату Лобановим – Ростовським,
* Залесский А.Из быта крепостного времени // Киевская старина.-1888.- июнь- c.78-79.
** Павловский И.Ф. Полтава (1802-1856) .Исторический очерк ее,как губернскаго города... - Полтава. - 1910.
*** Іванов А. Трічі ювілейний // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.
вжив заходів до покращення їх становища.*
Цей "вільний театр" несподівано народився в Полтаві, і як стверджує Лазорський, першим його засновником був "... нехто інший, як наш люб`язний Іван Петрович Котляревський".** Тут і розпочалась його творча діяльність. Якщо раніше Котляревський тільки розважав, виконуючи волю хазяїна, то тут йому вже належить ніціатива по створенню професійного театрального мистецтва. Він, як і його наступники (Квітка, Писаревський, Кухаренко та ін.) , певною мірою використав досвід російської комічної опери, створивши реалістичні п'єси, які змальовували багатогранн характери, накреслив характерні для того часу соціальні конфлікти. Саме тому його п’єси увійшли до скарбниці класики української драматургії, особливо це стосується "Наталки-Полтавки".***
Але навіть така діюча та життєрадісна, енергійна та працездатна особа, як Іван Петрович, ничого не зробила б без допомоги матеріальной. Ії, зі свого боку, завжди надавав найголовніший театрал, банкір, громадський і політичний діяч Полтави - князь Рєпнін.
У 1818 році (а до цого театр лише існував, а не працював, тому й відомостей зовсім немає) на запрошення Рєпніна до Полтави з Харкова приїхала трупа Штейна.**** І на мою думку, ця подія дуже вплинула на подальшій розвиток мистецтва на Полтавщині.
Взагалі, рівень вистав полтавського театру був вищий, ніж у Штейна. Причина, за словами Абрама Семеновича Щепкіна - брата актора, хоч одна,але дуже вагома: життям театру керував Котляревський.***** Саме тут Михайла Щепкіна було викуплено з неволі. Окрім того, розраховуючи на талант актора, Іван Петрович спеціально для нього написав "Москаля – Чарівника" та роль виборного в "Наталц Полтавці".
* Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. - Полтава. - 1914.
** Лазорський М. Світлот іні. - Мельборн. - 1973 - c.302.
*** Театр І.П.Котляревського. – Київ. – 1969.
**** ДАПО- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. -1902.
***** Щепкін М.С. Життя і творчість. - М. - 1984. - Т.I.
"З прибуттям трупи до міста Полтави, - розповідає у своїх спогадах А.С.Щепкін,- як скоро почались вистави, місто помітно оживилося, почалися розмови про артистів та про спектаклі, і майже скрізь стали говорити про театр."*
Щодо саміх акторів, іх було небагато. "Полтавская труппа в то время была незначительна: она состояла из 15 человек. Вчислеактеров, кроме Щепкина, здесь были Барсов (полтавский Тамбурини) , и Угаров, отлично игравший роли стараго векаподъячих; у Щепкина не было своего амплуа - ему приходилось играть все без разбору".**
Трупа тоді розділилась: ті з артистів, які повинні були брати участь у драматичних виставах балетах, залишились в Харкові, а п`ятнадцятеро кращих переїхали до нашого міста.
Від князя Рєпніна дана була повна свобода артистам в управлінні, як вони самі визнають зручнішим. Виділено три особи, які повинні були складати щось на зразок дирекції, а саме: режисер П.Барсов і його два помічники - Щепкін і Городенський. Але керували всім, звичайно, Котляревський з Імберхом.
В основі репертуарно лінії Полтавського театру підкреслювалась чітка соціальна спрямованість сатиричні п’єси, в яких гостро засуджівалось кріпосне право, тупість самодурів панів ("Недоросль") , викриття злочинних дій царських чиновників ("Ябеда") , гостре висміювання панів-голоманів ("Урок дочкам") , сатиричне зображення пороків дворян ("Хвастун", "Чудаки") . Ця репертуарна лінія Полтавського театру свідчить, що керівники його прагнули зробити театр дійовим засобом художнього виховання глядача. ***
Ще з початку, по прибутті трупи, Іван Петрович дбайливо поставився до потреби акторів, допоміг їм влаштуватись на квартири.****
* Дурілін С., Щепкін М. та Котляревський І. Російсько- українське гурне єднання. - К. - 1953 - c.80.
** ДАПО - Бучневич В. Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1902.
*** Театр І.П.Котляревського. - Київ. - 1969.
**** Ротач А.О. І.П.Котляревський і полтавський театр. Наукові записки. - Полтава. - 1958. - № 3 - c.63.
Та й далі письменник акуратно відвідував репетиції, "... як тільки потрібно було переробити або змінити яке небуть нове місце в п`єсі, він зараз же придумував нові розмови або вирази, які цілково заміняли ті незручні місця, особливо у віршах, він дуже добре володів версифікацією."* Як бачимо, директор театру допомогав акторам не тільки як адміністратор, але і як письменник, стилист, та й людиною він був незвичайною. З першого знайомства Котляревський приваблював серця, з усіма тримав себе як рівний з рівним, був душею кожної компанії. Вмів серйозно розповісти про розумні речі, дотепно пожартувати, доречно навести цитату з якогось твору...
