Курсовая работа: Дидактичні ігри та їх місце в системі навчальних занять
Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних тверджень інших (вчителів, ровесників) відноситись певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як особистості. З віком він все з більшою впевненістю відрізняє свої дійсн досягнення і те, чого він міг би досягнути, якби був наділений певними особистісними якостями. Так в учня у навчально – виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей – один з основних компонентів самооцінки
Конкретний психологічний аналіз взаємовідносин між учнями в класі потребує введення в теорію колективу поняття “система відносин”. Багатогранні відносини, що виникають між людьми в процесі довготривалого взаємного спілкування, складають дві основні системи: систему ділових відносин і систему особистих стосунків, які пронизують незримими нитками симпатій, прихильностей, антипатій і т.д., справляють дуже сильний вплив і на життя кожного школяра і на діяльність групи в цілому. Саме особисті взаємовідносини є одним з важливих факторів емоційного клімату групи, “емоційного благополуччя” її членів. Кожен учень в колективі займа певне місце не тільки в системі ділових відносин, а й в системі особистих. Особисті взаємовідносини ніким не встановлюються, вони складаються стихійно в силу цілого ряду психологічних обставин. Положення школяра може бути благополучним: учень відчуває себе прийнятим в групі, відчуває симпатію з сторони своїх однокласників і сам їм симпатизує. Така психологічна ситуація сприймається учнем як відчуття єдності з групою, яке в свою чергу створю впевненність у собі, “захищеність”. Неблагополуччя у взаємовідносинах із однокласниками, переживання своєї відторгнутості від групи, може бути джерелом важких ускладнень в розвитку особистості. Стан психологічної ізоляції негативно відбивається і на формуванні особистості людини і на її діяльності. Як показують спеціальні дослідження, такі учні часто опиняються у компанії з негативною спрямованістю, вони погано вчаться, в спілкуванні частіше всього афективні, грубі.
Учн по-різному відносяться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає , нших не вибирає , третіх – відштовхує , відношення до одних стійке, до інших - нестійке і т.д. Ця вибірковість у відносинах призводить до того, що учн займають різні місця у системі особистих взаємовідносин мають різне емоційне самопочуття. Таким чином, особисті взаємовідносини – це динамічна система ,де кожен учень в кожен певний відрізок часу займає певне місце.
Система особистих взаємовідносин має свою структуру, яка хоч ніде офіційно не зареєстрована дуже важлива в психологічному і педагогічному планах.
Крім відхилень “відповідальної залежності”, яка встановлюється між дітьми, як членами колективу, існують відхилення іншого типу. Це відхилення більшої чи меншої симпатії, більшої чи меншої близькості, прихильності. Обидва ці типи відхилень тісно пов’язані між собою, взаємодіють один з одним, впливають один на одного. Система особистих взаємовідносин створює суттєвий вплив на формування колективу.
Особист взаємовідносини, що існують у класах сприяють виникненню невеликих тісних угрупувань, які грають визначну роль в житті колективу . Іноді такі угрупування для школярів більш значущими, ніж спеціальні органи колективу і його організаційні одиниці. В угрупуванні складається своя етика, свої вимоги до особистості. І якщо ця групова етика суперечить вимогам педагогів, вимогам колективу, вона стає “змістовим бар’єром” між педагогами і учнями.
Дослідивши психологічні особливост розвитку підлітків 8 класу можна сказати, що ігрова діяльність є доречною у їх навчально-виховному процесі, оскільки дидактична гра спроможна допомогти учнев самореалізувати свої здібності, саморозкритися як особистість, проявити свій характер, завоювати повагу та авторитет серед товаришів. Дидактична гра допомагає учням перебороти труднощі у навчанні, покращує стосунки учня педагога.
Розділ 2 Методика використання дидактичних ігор у курсі «Географія України» (8 клас)
2.1 Географічні ігри на уроках різного типу у 8 класі
Організація й проведення ігор копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше — учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення.
Під час планування й проведення уроків-ігор на географічну тему варто дотримуватися таких рекомендацій: 1. В основу сценарію гри має бути покладена реальна, життєва ситуація. При цьому слід враховувати вік дітей, їхній життєвий досвід, знання, які будуть необхідн в процесі гри. 2. Після повідомлення учням ігрової ситуації складають сценарій гри. Для цього учням пропонують самостійно попрацювати з різними джерелами нформації, можливо, взяти інтерв'ю в спеціалістів. Потім колективно скласти сценарій гри, розподілити ролі між собою. Завдання вчителя при цьому зацікавити учнів, коригувати їхню діяльність. 3.Важливо створити в класі відповідну обстановку, імітуючи реальність (залу суду чи приміщення телестудії, конференц-зали). 4. Намагатися постійно підтримувати інтерес учасників. Для цього треба мати в запасі не передбачені сценарієм завдання. 5. Життєва ситуація, покладена в основу гри, має передбачати вихід із гри в реальне життя. Мета цього етапу полягає в оцінці життєвої ситуації, у спрямованості на практичні дії. (Чому так відбулося в житті? Що можна змінити в грі, щоб цього не сталося в житті?). 6. Закінчення гри не є кінцевим результатом ігрово діяльності. Наступним важливим етапом є аналіз дій кожного учасника гри: ставлення до результатів гри, з’ясування, яких знань і умінь виявилося недостатньо для розв'язання поставлених завдань. Відомі різні форми проведення грових уроків: конференції, консультації, мітинги, суди, екскурсії, наради. Учні самостійно, залежно від ролі, створюють образ героя, беруть участь у складанні сценарію, об'єднуються в робочі групи, проводять репетиції. Але повністю ситуація розігрується в процесі самої гри. Попередньо створюється відповідна обстановка (розміщення парт, приготування відповідних атрибутів). У ході гри моделюється прийняття рішення. Гра дає можливість дітям самостійно приймати рішення, відстоювати його в ході дискусії з учасниками гри й експертами.
Додаток
Приклади ігор для застосування на уроках географії у 8 класі.
У 8 класі вивчається курс «Географія України», який має дати учням повне уявлення про природу, населення господарства нашої держави. У ньому посилено увагу до питань господарсько оцінки природних умов ресурсів, вивчення демографічних аспектів населення, соціальних проблем, аналізу міжгалузевих комплексів. Вивчення географії України протягом двох років має сприяти формуванню в учнів:
- уявлення про Україну як об’єкт світового простору, в якому відбуваються як глобальні, так і регіональні географічн процеси;
- розуміння сучасних соціально-економічних політичних процесів, що відбуваються в Україні;
- практичних умінь і навичок, необхідних для життя в умовах ринкової економіки.
Курс «Географія України» відігра важливу роль у вихованні любові до рідної землі, поваги до культури і традицій українського народу.
Дискусія є однією із технологій нтерактивного навчання, що передбачає обговорення, суперечності, сперечання, що виникають і вирішуються засобами вербального спілкування. Технологія навчальної дискусії полягає в колективному обговоренні якогось питання, проблеми або співставленні інформації, ідей, думок, пропозицій. Метою проведення дискусій можуть бути: навчання, тренінг, діагностика, зміна установок, стимулювання творчості. Теми дискусій необхідно добирати у відповідності до тематичного плану курсу.
Найдоцільніше, на нашу думку, використовувати види дискусії, що наведені нижче:
Дискусія-диспут. Ведучий оголошує тему надає слово бажаючим (інколи тим, хто спеціально підготувався). Хід диспуту визначається частково ведучим, але в основному непередбачуваний, має емоційне забарвлення.
Конференція. Вид дискусії, де обговоренню і сперечанню передує коротке повідомлення про стан роботи або результати певної роботи. Для конференції характерна розгорнута аргументація висунутих тез, спокійне обговорення.
Прогресивна дискусія має за мету вирішити проблему з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях і навичках. Цей вид дискусії має 5 етапів: а) зародження деї (учасникам дається час на висунення ідеї про шляхи вирішення дано проблеми); б)всі пропозиції записуються на дошці; в)обговорюється кожен із запропонованих варіантів; г)розглядаються найбільш відповідні варіанти, потім вони розташовуються за ступенем значущості (верифікація ідей); д)керівник організовує дискусію, в результаті якої залишаються рішення, які отримали найбільшу кількість голосів, з них вибирається кінцеве рішення.
Дискусія-змагання. Всі учасники розподіляються на команди. Вибирається журі, яке визначає критерії оцінювання запропонованих рішень: глибина рішення, його доказовість, логічність, чіткість, адекватність поставленій проблемі. Узгоджується тема дискусії і система балів. Ведучим дискусії може бути викладач, або ж один зі студентів. У кінц проводиться колективне обговорення запропонованих варіантів вирішення проблеми або проблемної ситуації. Потім журі оголошує результати, коментує їх. Для проведення дискусії використовуються різноманітні організаційні методики.
Методика «запитання-відповідь». ця методика є різновидом простої співбесіди, відмінність полягає в тому, що використовується певна форма постановки запитання для співбесіди з учасниками дискусії-діалогу. Стратегія ведення діалогу міститься в переході від бажання співбесідника говорити з вами до розуміння його інтересів, станів, ставлень; від розуміння співбесідника до прийняття, а у випадку необхідності до його переконання.
Методика «Обговорення вголос». Методика передбачає спочатку проведення дискусії у мікро групах, а потім – загально дискусії, в ході якої думку своєї мікро групи доповідає її лідер і після цього вона обговорюється всіма учасниками.
Методика «Клініки». У процес використання цієї методики кожен із учасників розробляє свій варіант рішення, попередньо подавши для відкритого обговорення свій «діагноз» виявлено проблемної ситуації, потім його рішення оцінюється керівником дискусії, групою призначених експертів за бальною шкалою або за системою «приємно-неприємно».
Методика «Лабіринту». Цей вид дискус ще називають методом послідовного обговорення. Він є своєрідною покроковою процедурою, в якій кожен наступний крок робиться іншим учасником. Обговоренню підлягають всі рішення, навіть невірні (глухий кут).
Методика «Естафети». Кожен учасник, який закінчив виступ, може передати слово тому, кому вважає за потрібне.
«Вільно-плаваюча» дискусія. Сутність цієї дискусії полягає в тому, що група до результату не приходить, проте активність продовжується вже у внутрішньому плані. Учасники «домислюють» наодинці ідеї, які виявились незавершеними.
Правильно організована дискусія проходить наступні стадії розвитку: орієнтація, оцінка, консолідація, рефлексивний аналіз. Така дискусія має позитивні наслідки, формується ставлення до точок зору інших учасників дискусії як гідних поваги і розуміння; вирішення конструктивного конфлікту, протиріччя в дискусії сприяє віднайденою оптимальних стратегій розв’язання задач; формування ставлення до керівника заняття не як до носія єдиної правильної точки зору, а як до досвідченого колеги.
Використовуючи дискусію, як метод активізації пізнавальної діяльності студентів, ми не убезпеченні від помилок. Найтиповішими помилками є: монополія керівника заняття, який знає правильну відповідь, а інші мають її відгадати; безапеляційна віра учасників у свого керівника. В цьому випадку істина ставиться в залежність від авторитету; негативні наслідки стимулювання: керівник похваливши одного учасника, ненавмисно засмучує іншого; захоплення обговоренням абстрактних проблем, відхилення від теми; нерідко учасники дискусії (24 особи) “забивають” інших, не даючи сказати їм ні слова.
Щоб дискусія була результативною та успішною, необхідно дотримуватись загальних принципів дискусії;
рівноправні суб’єкт суб’єктивні стосунки всіх учасників;
позиція “я хороший, ти хороший”;
позиція “зрозумій мене правильно”;
істина понад усе;
лаконічність сестра таланту;
повага і дружелюбність при висловлюваннях.
Важливо чітко сформулювати правила проведення дискусії, що можуть бути такими:
я критикую ідеї, а не людей;
моя мета не в тому, щоб “перемогти”, а в тому, щоб знайти краще рішення;
я спонукаю кожного учасника до того, щоб вони брали участь в обговоренні;
я вислуховую думку кожного, навіть якщо з ним не погоджуюсь;
я спочатку з’ясовую всі факти та ідеї, що стосуються до обох позицій;
я прагну осмислити і зрозуміти обидва погляди на проблему;
я змінюю свою точку зору під впливом фактів і переконливих аргументів.
Спільне прагнення учителя й учнів досягти найкращих результатів Е.Браверман виразив у вигляді формули успіх у пізнавальній діяльності:
У=М+(ПІ+РІ+ЗІ+ВІ)+СЗ,
де У успіх; М мотивація; ПІ пошук нформації; РІ розуміння інформації; ЗІ запам’ятовування інформації; ВІ використання нформації; СЗ систематичність занять. Це прагнення спонукає учителя створювати на уроці нестандартні ситуації, використовувати нестандартні прийоми, проводити нестандартні уроки.
Наведемо приклад уроку географії у 8 класі.
Дидактичні ігри на вступному уроці 8 класу, формування нових знань, умінь, навичок
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. СУЧАСНИЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Мета: ознайомити учнів зі змістом курсу фізичної географії України, предметом і методами географічних досліджень, навести приклади історії формування території України, показати на карті одиниці адміністративнотериторіального устрою держави; продовжити формування навичок роботи з різноманітними джерелами географічних знань, розвивати логічне мислення, навички аналізу матеріалу, що вивчається.
Виховувати патріотизм, національну гордість за державу, в якій ми живемо.
Тип уроку: формування нових знань, умінь навичок.
Обладнання: Фізична та політикоадміністративна карти України, глобус електронний атлас України (Інституту передових технологій), державна символіка України: мелодія державного гімну, герб та прапор.
Опорні поняття: карта, глобус, атлас, географічне положення, методи географічних досліджень.
Базові поняття: політикоадміністративний поділ, адміністративна одиниця.
Географічна номенклатура: країни, що мають морські та сухопутні кордони з Україною, та їх столиці.
ХІД УРОКУ
І.Організація класу
Звучить державний гімн України. Учитель разом з учнями співає один куплет гімну.
Фрагмент відеофільму “Моя Батьківщина”.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1. Прийом “Бліцопитування”
- згадайте, які розділи та теми географічної науки ми з вами вже вивчили;
- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 6-го класу;
- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 7-го класу;
- як ви гадаєте, над чим ми будемо працювати у 8-му класі?
2. Прийом “Географічний вернісаж”
Учні отримали випереджальне завдання та принесли фотознімки тих місць, де вони побували влітку. Можна коротко охарактеризувати цю територію 23 реченнями та прикріпити фотознімок на фізичну карту України в тому місці, де знаходиться даний об’єкт. (Можна запропонувати учням зробити таблички з власними прізвищами, аби було зрозуміло хто з них де був, цікаво буде продовжити таку роботу з картою, якщо є декілька класів у паралелі, повернутися до цього “Вернісажу” на наступному уроці особливо в тому класі, з якого починалася робота).
ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавально діяльності
Учитель. Подивіться уважно на карту. З’ясувалося, що всі ви є дослідниками рідної землі, України. Навіть не здогадуючись, ви вже почали знайомитися з географією нашо країни. На наших уроках ми продовжимо це знайомство з використанням наукових методів дослідження.
