Курсовая работа: Аналіз обліку платників податків в Україні
Платники податків, які не підпадають під визначення платників податку на додану вартість у зв'язку з меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обсягами оподатковуваних операцій - протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців, мають право бути зареєстрованими як платники податку на додану вартість за власним бажанням (далі - добровільна реєстрація).
Особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість, у тому числі - такі, що зареєстровані за власним бажанням, можуть бути зняті з реєстрації не раніше ніж через двадцять чотири календарних місяц після такої реєстрації, якщо такі платники податків на додану вартість за останні дванадцять поточних календарних місяців мали оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вимоги щодо реєстрації у зв'язку з досягненням обсягу оподатковуваних операцій, визначеного пунктом 2.1 статті 2 Закону, не поширюються на тих платників податку на додану вартість, які зобов'язані бути зареєстровані платниками податку на додану вартість - за іншими ознаками, ніж досягнення належних обсягів.
Реєстрація платника податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, що підпадає під визначення платника податку згідно зі статтею 2 Закону або що вважає за доцільне зареєструватись як платник податку. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) до органу державної податково служби згідно з додатком 1 до Положення (форма N 1-Р) не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного в пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво.
Орган державної податкової служби в 10-денний термін видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво, яке виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у випадку подання недостовірних даних. Заява та корінець Свідоцтва зберігається в обліковій справ (реєстраційній частині) платника податків у підрозділі з обліку платників податків. Згідно з відомостями, вказаними в розділі 9 реєстраційної заяви, наданої суб'єктом підприємницької діяльності для реєстрації платником податку на додану вартість, орган державної податкової служби у Свідоцтві зазнача дату, на яку досягнуто обсягів, належних до такої реєстрації.
Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність, Свідоцтво видається тільки на строк дії договору.
Для осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, Свідоцтво видається тільки на строк дії угоди.
В обох випадках у лівій верхній частині Свідоцтва робиться спеціальний запис "Свідоцтво дійсне до" і зазначається дата закінчення дії договору про спільну діяльність чи дата закінчення угоди про розподіл продукції.
У Реєстр включаються такі види даних:
- ідентифікаційні - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб;
- довідкові - дані про адресу, телефон юридично особи - платника податку на додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;
- реєстраційні - дані про реєстрацію та зняття з реєстрації, як платників податку на додану вартість, в органах державно податкової служби;
- класифікаційні - дані про види його діяльності;
- дата закінчення дії договору про спільну діяльність;
- дата закінчення угоди про розподіл продукції.
Розпорядником Реєстру на територіальному рівн державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і мм. Києві та Севастополі.
З числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує:
- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню; присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера; розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку;
- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державно податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);
- автоматизоване ведення бази Реєстру;
- розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють:
- виконання функцій адміністратора бази даних;
- облік осіб, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та перебувають на їх території;
- передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України.
Державні податкові інспекції в районах, містах районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють:
- приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;
- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;
- приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;
- видачу Свідоцтв та засвідчення копій;
- формування бази даних платників податку на додану вартість.
3.2.2 Податковий облік при спрощеній системі оподаткування – реєстр платників єдиного податку
Згідно з УКАЗом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” [9]:
1. Установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої органі-заційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
2. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самос-тійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отри-мання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем х державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума диного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
3. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати диного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України диними на всій території України.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати диного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Відмову від застосування спрощено системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановлено системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
5. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
6. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачу диний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
- податку на прибуток підприємств;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
- плати (податку) за землю;
- збору на спеціальне використання природних ресурсів;
- збору на обов'язкове соціальне страхування;
- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
- плати за патенти згідно з Законом України "Про патентування деяких видів підприємницько діяльності".
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державно податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощено системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощено системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено х державну реєстрацію.
7. Дія цього Указу не поширюється на:
- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансов установи;
- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
- спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
3.2.3 Реєстр постійних представництв
Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток (далі - Положення) [18] розроблено відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [7].
Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.
Положення визначає єдиний порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток. Дія цього Положення не поширюється на представництва іноземних організацій та фірм, які не здійснюють господарську діяльність в Україні.
Постійне представництво нерезидента до початку сво господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному цим Положенням.
Під місцезнаходженням постійного представництва розуміється фактичне місце здійснення господарської діяльності.
1. Реєстрація постійного представництва нерезидента як платника податку здійснюється на підставі подання таких документів:
- заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);
- витягу з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента;
- довідки від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента;
- довіреності на здійснення представницьких функцій в Україні, оформленої згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.
2. Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.
3. Представництво іноземного суб'єкта господарсько діяльності, яке повністю або частково здійснює господарську діяльність нерезидента в Україні і яке має свідоцтво, видане Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, подає до податкового органу протягом 10 днів від дати набуття чинності цього Положення для поставлення на облік як платника податку на прибуток такі документи:
- заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
