Курсовая работа: Аналіз обліку платників податків в Україні
Курсовая работа: Аналіз обліку платників податків в Україні
КУРСОВА РОБОТА
Аналіз обліку платників податків в Україні
Ірпень
2006
1. Основні поняття про платників податків. Класифікація суб”єктів господарювання
1.1 Власність – правооснова господарської діяльності
ЗАКОН УКРАЇНИ „Про власність” [12] спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України. Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.
Національне багатство України: земля, надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.
Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.
Право власності - це врегульовані законом суспільн відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.
Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.
Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.
Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільн підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.
Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.
Допускається об'єднання майна, що власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав.
Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.
1.2 Класифікація інституційних секторів економіки України
Класифікацію інституційних секторів економіки (КІСЕ) України [25] розроблено на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475.
Впровадження КІСЕ забезпечує:
- облік підприємств і організацій за нституційними секторами економіки у статистичних реєстрах та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;
- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки;
- можливість зіставлення національної статистично нформації з міжнародною;
- групування суб'єктів економіки за інституційними секторами (підсекторами) з метою здійснення на макрорівні оцінки результатів хньої діяльності та фінансового стану.
Інституційна одиниця - це господарська одиниця, основними ознаками якої є:
- право самостійного володіння товарами та активами від власного імені, що надає їй можливість обмінюватися правами власності на ц товари й активи при операціях з іншими одиницями;
- здатність приймати самостійні економічні рішення здійснювати господарську діяльність, за яку вона сама несе пряму відповідальність і відповідає перед законом;
- здатність приймати фінансові та інші зобов'язання від свого імені, а також укладати договори;
- існування для неї повного набору рахунків, включаючи баланс активів і пасивів, або практичної можливості - як з економічної, так і з юридичної точки зору - щодо підготовки повного набору рахунків, а також статистичної звітності в разі необхідності.
Національна економіка складається з сукупност нституційних одиниць, що є резидентами України.
Інституційна одиниця вважається резидентом певної країни тоді, коли вона має центр економічного інтересу (місцезнаходження житла, виробництва чи інших приміщень), що знаходиться на економічній територ цієї країни, та коли вона бере участь в економічній діяльності країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знахо-диться на території іншої країни та проводить діяльність в нтересах своєї кра-їни.
Інституційні одиниці - нерезиденти, що здійснюють операції з резидентними інституційними одиницями або мають з ними нші економічні зв'язки, утворюють групу, яка вважається за загальноприйнятою міжнародною методологією СНР'93 самостійним сектором "інший світ" (S.2 у додатку), призначеним для оцінки зовнішньоекономічної діяльності. До складу "іншого світу" входять певні нерезидентні інституційн одиниці, що знаходяться у географічних рамках країни, наприклад, іноземн анклави, такі як посольства, консульства, військові бази, міжнародні організац тощо.
Інституційні одиниці поділяються на дві велик групи:
- юридичні особи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства, незалежно від того, які особи або суб'єкти можуть володіти ними чи контролювати їхню діяльність;
- фізичні особи або групи осіб у формі домашніх господарств.
Відповідно до своїх функцій та структури економіки України інституційні одиниці - резиденти групуються в п'ять інституційних секторів економіки:
- нефінансові корпорації;
- фінансові корпорації;
- сектор загального державного управління;
- домашні господарства;
- некомерційні організації, що обслуговують домашн господарства; більшість з яких розподіляється на підсектори (додаток А).
При віднесенні інституційних одиниць до певного сектору або підсектору економіки України враховується їхня організаційно-правова форма господарювання, форма власності та вид економічної діяльності, перелік яких визначають відповідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) та Класифікац форм власності (КФВ), які затверджено наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. N 97, а також Класифікац видів економічної діяльності (КВЕД), яку затверджено наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. N 441.
S.11 Нефінансові корпорації
Нефінансові корпорації - це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Цей інституційний сектор економіки включа сукупність таких інституційних одиниць - резидентів:
- нефінансові корпорації незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;
- нефінансові квазікорпорації;
- НКО, які є ринковими виробниками товарів чи нефінансових послуг.
Сектор нефінансових корпорацій включає так підсектори:
- державні нефінансові корпорації;
- приватні нефінансові корпорації;
- нефінансові корпорації під іноземним контролем.
S.11001 Державні нефінансові корпорації
До державних нефінансових корпорацій відносяться корпорації та квазі-корпорації, які є резидентами й контролюються органами державного управління; при цьому контроль за корпорацією визначається шляхом розроблення Генеральної політики корпорації та призначення директорів (якщо існує така необхідність).
В Україні до державних нефінансових корпорацій належать суб'єкти господарювання з такими організаційно-правовими формами за КОПФГ:
- державне підприємство (код 140);
- казенне підприємство (код 145);
- комунальне підприємство (код 150);
- дочірнє підприємство (код 160);
- відкрите акціонерне товариство (код 231);
- закрите акціонерне товариство (коди 232);
- державна акціонерна компанія (товариство) (код 235);
- корпорація (код 520);
- консорціум (код 530);
- концерн (код 540);
- холдингова компанія (код 550);
державної корпоративної (КФВ, код 30), державно (КФВ, код 31), комунальної (КФВ, код 32) та комунальної корпоративної власност (КФВ, код 33).
S.11002 Приватні нефінансові корпорації
Приватні нефінансові корпорації включають усі нефінансові корпорації та квазікорпорації-резиденти, які не контролюються органами державного управління чи інституційними одиницями - нерезидентами. Так корпорації можуть контролюватися (але можуть і не контролюватися) іншими нституційними одиницями - резидентами, але їхньою характерною рисою є те, що вони не підлягають контролю з боку органів державного управління чи з-за кордону. Цей підсектор включає також ринкові НКО, які займаються виробництвом товарів і нефінансових послуг.
До приватних нефінансових корпорацій відносяться такі суб'єкти госпо-дарювання згідно з КОПФГ:
- фермерське господарство (код 110);
- приватне підприємство (код 120);
- колективне підприємство (код 130);
- дочірнє підприємство (код 160);
- підприємство об'єднання громадян (релігійно організації, профспілки) (код 180);
- підприємство споживчої кооперації (код 185);
- орендне підприємство (код 190);
- індивідуальне підприємство (код 191);
- сімейне підприємство (код 192);
- спільне підприємство (код 193);
- акціонерне товариство (код 230);
- відкрите акціонерне товариство (код 231);
- закрите акціонерне товариство (код 232);
- товариство з обмеженою відповідальністю (код 240);
- товариство з додатковою відповідальністю (код 250);
- повне товариство (код 260);
- командитне товариство (код 270);
- кооператив (код 300)3;
- виробничий кооператив (код 310);
- обслуговуючий кооператив (код 320);
- споживчий кооператив (код 330);
- сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340);
- сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350);
- асоціація (код 510);
- корпорація (код 520);
- консорціум (код 530);
- концерн (код 540);
- холдингова компанія (код 550);
приватної власності (КФВ, код 10), за винятком суб'єктів господарювання, що відносяться до нефінансових корпорацій під ноземним контролем.
S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем
До нефінансових корпорацій під іноземним контролем відносяться корпорації й квазікорпорації-резиденти, що контролюються нституційними одиницями - нерезидентами. Цей підсектор включає:
- дочірні корпорації корпорацій-нерезидентів;
- корпорації, які діють виключно на основі власност ноземців чи іноземних юридичних осіб, або придбані повністю у власність цих осіб.
Цей підсектор нефінансових корпорацій включа дочірні (КОПФГ, код 160) та іноземні (КОПФГ, код 170) підприємства приватно власності (КФВ, код 10).
S.12 Фінансові корпорації
Фінансові корпорації (установи) включають всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності.
Фінансова установа (компанія) - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірч товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [22, ст. 1, п. 1].
Надання послуг, які мають допоміжний характер для фінансового посередництва, може здійснюватись у формі вторинної діяльност фінансових посередників або виконуватись спеціалізованими агентствами чи брокерами.
Фінансові корпорації мають два рівні поділу на підсектори. На першому рівні вони групуються у такі підсектори:
S.121 Національний банк України (НБУ);
S.122 Інші депозитні корпорації;
S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів;
S.124 Допоміжні фінансові організації;
S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійн фонди.
На другому рівні фінансові корпорації (крім НБУ) підрозділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, а саме:
S.12201, S.12301, S.12401, S.12501 - державні фінансов корпорації;
S.12202, S.12302, S.12402, S.12502 - приватн фінансові корпорації;
S.12203, S.12303, S.12403, S.12503 - фінансов корпорації під іноземним контролем.
Характеристика корпорацій, що входять до п'яти вказаних підсекторів першого класифікаційного рівня, наводиться нижче.
S.121 Національний банк України
Національний банк України центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошово одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприя дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності [6, ст. 2, 6].
S.122 Інші депозитні корпорації
До цього підсектору включаються всі фінансов корпорації (за винятком Національного банку), основним видом діяльності яких фінансове посередництво та зобов'язання яких мають форму депозитів або таких фінансових інструментів, як короткострокові депозитні сертифікати, що виступають як близькі замінники депозитів при мобілізації фінансових ресурсів включаються до показника грошей в широкому розумінні. До цього підсектору належать банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва тощо.
Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [10, ст. 2].
Клірингова установа - юридична особа, що за результатами проведеного нею взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи (клірингу) формує документ на переказ (клірингов вимоги), на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними, а також нада нформаційні послуги.
S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів
Цей підсектор охоплює всі корпорації, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво, тобто діяльність, пов'язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, крім депозитних корпорацій, страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів. До цього підсектору відносяться ті корпорації, які мобілізують кошти на фінансових ринках, але не в формі депозитів, та використовують ці кошти для придбання інших фінансових активів, зокрема іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірч товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди.
Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, х об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
