Контрольная работа: Корпоративні звичаї. Ділові відносини. Ділова етика

4) показники оборотності, які характеризують відносну оборотність фінансових коштів, та рівень активності господарської діяльності підприємницьких структур;

5) показники прибутковості, які характеризують абсолютну оцінку господарсько діяльності та ступінь ділової активності, фінансового благополуччя підприємницької структури;

6) показники заборгованості, які характеризують ступінь несвоєчасного виконання зобов'язань за платежами як по відвантаженій продукції (дебіторська заборгованість),так і за власними рахунками (кредиторська заборгованість), та рівень фінансового стану підприємницької структури;

7) показники ступеня ризику, які характеризують імовірність можливих витрат у результаті господарської діяльності, та рівень прогнозування настання ризиково події чи можливого банкрутства;

8) показники імовірності банкрутства, якіхарактеризують ступінь перспективно можливості банкрутства підприємницької структури. Ці групи показників були проаналізовані з позиції взаємозв'язку їх з конкретною оргашзаційно-правовою формою господарювання підприємницької структури. Було встановлено, що найбільше вимогам,яківисуваються, відповідають такі показники: прибутковості, ступеня ризику, імовірності банкрутства. Подальший вибір показників здійснювався в середині цих груп. Узагальненим показником господарської діяльност підприємницької структури, який характеризує економічну ефективність, прибуток. Прибуток після сплати податків надходить у повне розпорядження підприємницько структури та використовується для формування фінансового резерву, фондів накопичення, споживання, дивідентного фонду та інших спеціальних фондів. Таким чином, нерозподілений прибуток є показником, що відбиває особливост організаційно-правової форми господарювання. Крім того, саме за рахунок нерозподіленого прибутку забезпечується здобуток засновників і фінансується діяльність підприємницької структури. В умовах ринкової економіки та фінансово свободи підприємницьких структур надзвичайно важливим є факторна структура прибутку. Розмір нерозподіленого прибутку залежить від багатьох чинників. Перший чинник знаходить відображення в обсязі та структурі основних й оборотних засобів та ефективності їх використання. Фінансування основних засобів супроводжується збільшенням постійних витрат і, теоретично, зменшенням змінних витрат, як основними елементами собівартості Цей взаємозв'язок визначає потенційну можливість впливу на валовий доход (прибуток від основної діяльності) шляхом змінення структури собівартості та обсягу продажу.

Другий чинник знаходить відображення у співвідношені власних і позичкових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності їх використання. Таким чином виникає потенційна можливість впливати на прибуток підприємницької структури за допомогою змінення обсягу та структури довгострокових пасивів. Узагальненою категорією цих чинників є взаємозв'язок трьох показників: виручки,витрат виробничого та фінансового характеру, чистого прибутку. Кількісна оцінка цього взаємозв'язку виконується за допомогою методу беззбитковості. Як показує практика, показник рівня беззбитковост використовується для оцінки початкового періоду функціонування нового підприємства, для оцінки прибутковості нового виду послуг чи нового виду продукції, для оцінки прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу. Крім цього, рівень беззбитковості допомагає коректувати обсяг реалізації при прогнозуванні на збільшення чи зменьшення залежно від припустимих виробничих чи адміністративних витрат. Таким чином, на рівень беззбитковості впливають змінення ціни продажу продукції та змінення постійних чи змінних витрат. Зважаючи на все це, можна стверджувати, що для кожно підприємницької структури обов'язковим є визначення рівня беззбитковості. Беззбитковість припускає ситуацію, при якій загальні доходи від реалізац повністю покривають усі витрати. На практиці рівень беззбитковості говорить про стійкість підприємства та можливості його подальшої роботи.Таким чином, рівень беззбитковості є показником оцінки ефективності організаційно правових форм господарювання підприємницьких структур, що визначає припустимість збитків прибутків, а також знаходиться у взаємозв'язку з показником нерозподіленого прибутку.

З показником рівня беззбитковості пов'язаний показник межі безпеки (різниця між виручкою від реалізації та рівнем беззбитковості). Як показує практика, показник межі безпеки оцінює: а) ефективність організації підприємницько структури, визначаючи припустимість змін прибутку; б) комерційну стійкість ц структури Принциповим питанням як фінансово економічної діяльності, так і в господарській практиці є обгрунтування показника ефективності, який дозволя без ускладнення рахунків пов'язати кількісні та якісні сторони діяльності при використанн даних обліку та звітності. Цим вимогам відповідає показник сукупної факторно продуктивності, який свідчить також про конкурентоспроможність підприємницько структури [20]. Оскільки різні види підприємницьких структур припускають неоднакове кількісне залучення праці та капіталу, то показник сукупно факторної продуктивності доцільно використовувати для оцінки ефективност конкретної організаційно-правової форми господарювання. Таким чинном, базою оцінки та порівняння результатів діяльності підприємницької структури окресленній організаційно правовіїй формі господарювання є відносно невелика кількість показників групи прибутковості, які залежать один від одного (див. рис 1).

Будь-яка підприємницька структура на своєму шляху неминуче зустрічається з певними труднощями, які загрожують її існуванню та визначають ступінь ризику.Як показу практика, в сучасних умовах господарювання суттєвим є визначення ризику активів. Доцільно розрізняти ризик

активів за такими категоріями: ризик товаро - матеріальних ціностей; ризик нематеріальних активів; ризик витрат майбутніх періодів; ризик дебіторсько заборгованості.

Дослідження виявили, що найбільшу загрозу становить дебіторська заборгованість.

Чим більше період прострочки заборгованості, тим вище ризик її непогашення, а збільшення залишку заборгованості порівняно з попереднім періодом може означати труднощі з реалізацією, бо дебіторська зоборгованість - це кошти, що не надійшли за продану у кредит продукцію. Крім того, як результат недоробок в управлінні , дебіторська заборгованість впливає на ступінь ризику, який є у відносному виразі величиною можливих збитків (дебіторська заборгованість), віднесених до обсягу власного капіталу (сума основних та оборотних коштів), Зважаючи на все це, а також на фінансові та організаційні аспекти, можна зробити висновок, що ступінь ризику є оціночним показником, що визначає рівень припустимих збитків .Для прогнозування ймовірності банкрутства доцільно використовувати модель Е.Альтмана, яка включає п'ять основних показників: питома вага балансового прибутку у всіх активах (К1), питома вага виручки від реалізації у всіх активах (К2),питома вага ринкової оцінки власного капіталу в позиковому капіталі (КЗ), питома вага нерозподіленого прибутку у всіх активах (К4), питома вага власних оборотних коштів у всіх активах (К5).Дослідження виявили, що розробка прогнозу за моделлю Е.Альтмана дає можливість відповісти на питання: що чекає підприємницьку структуру в найближчому майбутньому - зміцнення чи втрата платоспроможності (банкрутство).Таким чином, базою оцінки та порівняння результатів діяльності підприємницької структури в окресленній організаційно правовій формі господарювання є відносно невелике число показників груп ступеня ризику та ймовірності банкрутства, що взаємопов'язан один з одним (див. рис.2).

У результаті проведених досліджень та постановки експерименту було зроблено висновок, що основними критеріями оцінки ефективності функціонування підприємницької структури є прибутковість і ступінь ризику. Основними показниками, які дозволяють оцінити прибутковість підприємницької структури з урахуванням особливостей конкретної організаційно-правової форми є: нерозподілений прибуток, рівень беззбитковості, межа безпеки, сукупна факторна продуктивність. А основними показниками ,завдяки яким можна оцінити рівень ризику організаційно-правової форми, є: ступінь ризику, комплексний показник Альтмана. Достовірність результатів, одержаних на основі розрахунку та аналізу запропонованих показників, підтвержена на практиці .Зокрема, було проведено аналіз ефективності організаційно-правової форми господарювання Київського транспортно-експедиційного підприємства КТЕП-13096. Аналіз здійснювався за допомогою розробленої методики оцінки ефективності організаційно-правових форм господарювання підприємницьких структур. Методика складається з трьох етапів: на першому етапі проводиться аналіз організаційно правових аспектів, який передбачає оцінку можливостей та обмежень по створенню підприємницько структури, а також здійснюється вибір можливих потенційних організаційно-правових форм господарювання; на другому - визначаються

економічн аспекти, для чого проводиться оцінка фінансової вигідності та оцінка ймовірності банкрутства; на третьому етапі за допомогою методу порівняльно переваги здійснюється вибір ефективної організаційно правової форми господарювання .У результаті накладання методики було встановлено, що діюча організаційно-правова форма ( колективне підприємство) вичерпала сво можливості та стала обмежувачем для подальшого розвитку КТЕП. Тому керівництву підприємства було запропоновано змінити тип підприємницької структури ("підприємство" на "об'єднання") та організаційно правову форму господарювання

("колективне підприємство" на "об'єднання за територіальною ознакою"). Доцільність цих змін підтвержена поліпшенням оціночних показників, (див. табл.1). Нині на КТЕП-13096 здійснюється підготовча робота до переходу до рекомендованого типу підприємницької структури та організаційно-правової форми господарювання.

Оцінка ефективності організаційно-правових форм господарювання

Найуспішніші компанії:

Першою в списку найбільш дохідних підприємств за підсумками минулого року стоїть компанія "УкрГаз-Енерго". Вона займалася ексклюзивною реалізацією мпортного природного газу в Україні.

Найбільш дохідні

Доходи "УкрГаз-Енерго" склали 35,7 мільярда гривень, що більш ніж у два рази перевищує показник 2006 року. Для порівняння: НАК "Нафтогаз України", що очолювала рейтинг в 2006 році, у свіжому дослідженні зайняла тільки 6-у позицію.

А от за обсягами чистого прибутку "УкрГаз-Енерго" зайняла тільки 13-е місце в рейтингу. У порівнянні з 2006 роком цей показник збільшився з 865,5 до 940,9 мільйона гривень.

На друге місце за обсягами доходу вийшов оператор оптового ринку електроенергії - держпідприємство "Енергоринок" - з показником 30,9 мільйона гривень. При цьому заступник директора компанії з фінансових питань Вадим Уліда підкреслює, що "Енергоринок" - неприбуткова компанія: всі гроші, як надходять на її рахунок, розподіляються між виробниками електроенергії.

Трійку найдохідніших замикає "Метінвестхолдинг", що об'єднує металургійн активи мільярдера Ріната Ахметова. Підприємство збільшило за рік доходи майже у два рази - до 20,3 мільярди гривень. "Зростання показників пояснюється позитивною динамікою світових цін на металопродукцію, а також загальним збільшенням попиту на ринку сталі", - пояснюють у прес-служб "Метінвестхолдингу".

Найприбутковіші

Рейтинг українських компаній за прибутковістю цього разу очолив оператор мобільного зв'язку "Київстар". Компанія відібрала лідерство в металургійних та енергетичних гігантів, які традиційно лідирували за цим показником. В 2007 роц "Київстар" заробив 4 мільярди гривень. Як повідомив директор з продажів компанії "Київстар" Дмитро Белоблоцький, збільшення прибутковост відбулося за рахунок зростання ARPU - часу, що абоненти спілкуються по телефону, а також збільшення абонентської бази. Рентабельність "Київстару" в 2007 році досягла 47,4%. У компанії відзначають, що цей показник - один з найвищих у Європі. Примітно, що найближчий конкурент "Київстару" - компанія МТС - увійшла в першу десятку рейтингу найприбутковіших з показником 1,7 мільярда гривень.

Друге місце за прибутковістю дісталося компанії "Арселорміттал Кривий Ріг" (3,8 мільярди гривень за 2007 рік). При цьому рентабельність підприємства в металургійній галузі залишається однією з найвищих і становить 26,5%. Прибуток НАК "Нафтогаз України" (3,1 мільярди гривень) дозволив компан потрапити в першу трійку рейтингу. Втім, уже в наступному році, після того як підприємство повернуло собі право торгувати імпортним газом, позиції НАК "Нафтогаз України" можуть зміцнитися.

Лідери зростання

Цифри свідчать також про те, що найбільш швидкими темпами ростуть компанії, орієнтовані на широкий споживчий попит. Найвищий приріст за обсягами чистого доходу забезпечили компанії автомобільного сектора (70%). "Торік ринок продажів нових автомобілів виріс на 46% і склав 542,3 тисячі автомобілів", - пояснює тенденцію Таїсія Шепетко, аналітик інвестиційної компан "Драгон Капітал". За її словами, на тлі такого високого попиту місцеві виробники автомобілів, частка яких у загальному обсязі продажів нових авто становить близько 70%, активно нарощують своє виробництво.

На другому місці - представники роздрібної торгівлі, доходи яких виросли на 60%. На думку аналітиків, збільшення купівельної спроможності населення приведе до того, що така тенденція буде зберігатися і надалі.

Сформулюйте вимоги до кандидатів в органи управління

Сьогодн в деяких організаціях одним з найважливіших принципів роботи з кадрами є вимога об'єктивно оцінювати управлінського працівника по ділових і особових якостях. Зрозуміло, що для цього необхідно сформувати якісні критерії, що відповідають. За загальним визнанням фахівців в області управління будь-який управлінець повинен володіти рядом обов'язкових ділових якостей. До них зазвичай відносять: знання виробництва - його технічного і технологічних особливостей, сучасних направленій розвитку; знання економіки - методів планерування, економічного аналізу і тому подібне уміння вибирати методи і засоби досягнення найкращих результатів виробничо-господарської діяльності при найменших фінансових, енергетичних і трудових витратах;

наявність спеціальних знань в області організації і управління виробництвом (теоретичних основ, передових методів і форм, рекомендацій сучасної вітчизняної і зарубіжно науки управління), а також уміння застосовувати їх в своїй практичній діяльності; здатність раціонально підбирати кадри; уміння мобілізувати колектив на вирішення поставлених завдань; здатність і уміння підтримувати дисципліну відтанути інтереси справи;

уміння мобілізувати колектив на вирішення поставлених завдань; здатність і уміння підтримувати дисципліну і відтанути інтереси справи; уміння доцільно планувати роботу апарату управління; розподіляти права, повноваження і відповідальність між підлеглими;

координувати діяльність всіх служб і підрозділів як єдиної системи управління організацією; уміння планувати і організовувати особисту діяльність , поєднувати в ній основн принципи управління, при-міняти залежно від ситуації найбільш доцільн ефективні стиль і методи роботи; уміння проявляти високу вимогливість до себе лагодженим для череня; конкретність і чіткість у вирішенні оперативних питань повсякденних справ; враховувати і контролювати результати своєї роботи і роботи колективу; стимулювати працівників, переймати на себе відповідальність в здійсненні своїх рішень; усувати і не допускати будь-які прояви бюрократизму в своїй роботі і роботі підлеглих. В умовах ринкової економіки пред'являються підвищені вимоги і до особових якостей управлінського працівника. У кадровій роботі ряду організацій методичні матеріали містять перелік таких якостей управлінських працівників, як: чесність, справедливість, уміння працівника налагодити бажані для добра відносини з підлеглими, витриманість і тактичність за будь-яких обставин цілеспрямованість, принципіальність рішучість в прийнятт управлінських рішень, а також наполегливість і енергійність в їх реалізації, уміння відстояти свою думку, самокритичність в оцінках своїх дій і вчинків, уміння вислуховувати ради підлеглих правильне сприйняття критики з умінням робити виводи, уміння тримати слово і не обіцяти того, що не буде виконано, уміння користуватися своїми правами і полноміччами , особливо у випадках вживання адміністративної і організаційної дії а також уміння особистим прима-ром поведінкою в повсякденному житті позитивно впливати на підлеглих Система оцінки результативності праці повинна забезпечити точні і достовірні дані. Чим вона строго і визначеніше, тим вище вірогідність отримати достовірні і точні дані. Фахівці рекомендують створювати основу для такої системи в шість етапів: встановити стандарти результативності праці по кожному робочому місцю і критер оцінки; виробити політику проведення оцінок зобов'язати певних осіб виробляти оцінку результативності праці; поставити в обов'язки особам, що виробляють оцінку, збирати дані по результативності праці працівників; обговорити оцінку з працівником; прийняти рішення і задокументувати оцінку. Одна з найважливіших методичних проблем - хто повинен оцінювати працівника.

Література:

1. Шейнов В.П. Психологія і етика ділового контакту. – К., 2006.

2. Браім М.Н Етика ділового спілкування. – Мінськ, 1996.

3. Головин В. Азбука ділового етикету /Эхо планеты/.

4. Беляцкий Н.П. і ін., Управління персоналом: Навчань. Посібник; Мн.: Інтерпрессервіс, екоперспектіва, 2002. - 352 с.

5. Климович Л.К. Основи менеджменту: Навчальний посібник для ПТУЗов, що вчаться. - Мн.: Дизайн ПРО, 2003 - 160 с., мул.

6.Саакян А.К., Зайцев Г.Г., Лашманова Н.В., Дягильова н.в. Управління персоналом в організації. - СПб: Пітер, 2001. - 176 с.