Дипломная работа: Роль капітальних інвестицій у відтворені основних засобів сільськогосподарських підприємств
В лютому 2008 року підприємство здійснило придбання імпортної сільськогосподарської техніки. При розмитненні техніки ТОВ «Зеленьківське» з метою сплати ПДВ виписано податковий вексель відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України „ Про податок на додану вартість ” від 03.04.97 р.№ 168/97-ВР. Підприємство ввезло техніку після 20 лютого до 1 березня, тому векселі у нас є двох категорій. Суму зобов'язань за декларацією підприємство сплатило до бюджету. В наступному податковому період сума за податковим векселем включена до складу податкового кредиту декларації, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, так як техніка закуплена з метою передачі на баланс іншого підприємства згідно рішення.
В липні 2006 року, після здачі елеватора в експлуатацію, була здійснена реорганізація ТОВ „Зеленьківське” шляхом виділення нового підприємства. В активі підприємства буде техніка, комплекс елеватора та податковий кредит з ПДВ, а в пасиві – кредиторська заборгованість та статутний фонд.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Основн напрямки раціонального використання основних засобів
Протягом останніх років у більшості аграрних підприємств України спостерігається низький рівень відтворювальних процесів основних фондів ефективності їх використання. Коефіцієнт оновлення машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів, коливається в межах 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 60-70% загальної вартості. В аграрному виробництві парк діючих тракторів і комбайнів містить більше двох третин спрацьованих і технічно застарілих.
У сільськогосподарському товаристві гальмом у раціональному використанні автомобільного парку є недостатня кількість шляхів з твердим покриттям, що призводить до передбаченого зносу автомобілів і зниження рівня їх використання. У результаті несприятливих кліматичних умов і бездоріжжя річна продуктивність автомобілів знижується на 65 – 70 %, а тракторів та транспортних засобів на 40 – 50%. Дорожні умови, в яких здійснюється перевезення сільськогосподарських вантажів дуже різноманітні – від асфальтованих поліпшених ґрунтових шляхів до виораного поля і повного бездоріжжя навесн восени при здійсненні внутрішньогосподарських перевезень.
Велике значення для підвищення ефективності використання транспорту у сільськогосподарському товаристві має будівництво та вдосконалення автомобільних шляхів. Вантажопідйомність автомобілів на шляхах з твердим покриттям збільшується на 25 - 80 %, швидкість у 2 – 3 рази, витрати палива скорочуються у 2 рази, а також значно знижуються витрати на ремонт.
Існуючий нині тракторний парк не забезпечує вчасного виконання всіх сільськогосподарських робіт і, крім того, використовується не раціонально. Це призводить до порушення строків проведення робіт, а отже, до зниження врожайності сільськогосподарських культур та погіршення економіки товариства у цілому. Тому вже тепер можна значно підвищити ефективність використання машино – тракторного парку за рахунок збільшення змінного річного виробітку, скорочення простоїв техніки через відсутність необхідних запасних частин, ремонтних матеріалів, палива, нестачу механізаторських кадрів, внаслідок чого техніка використовується в одну зміну.
Одним із перспективних засобів підвищення рівня забезпечення виробництва машинами та обладнанням є лізинг. Він являє собою форму фінансування капіталовкладень, яка має схожість з орендою. За використання машини орендар сплачує її власнику спожиту вартість та процент за кредит. Для користувача (орендаря) лізинг вирішує одночасно проблему придбання техніки і фінансування покупки. Поряд із фінансовим лізингом важливу роль відігра оперативний лізинг (прокат засобів виробництва).
У складі матеріальних ресурсів сільськогосподарського виробництва значна частка у рослинництві належить насінню і добривам, а в тваринництві – кормам. Тому зниження матеріаломісткості продукції безпосередньо пов’язане з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, а також перевагою темпів зростання продуктивності тварин порівняно із споживанням кормів. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського товариства великого значення набуває ефективне використання уже створеного виробничого потенціалу, зміцнення та вдосконалення матеріально – технічної бази.
Матеріально – технічна база сільськогосподарського товариства являє собою сукупність речових елементів і енергії, за допомогою яких створюють сільськогосподарську продукцію.
Подальший розвиток матеріально – технічної бази в умовах прискорення науково – технічного прогресу передбачає створення таких продуктивних сил, які дозволяють найповніше проявитись кожному трудівнику, змінити зміст праці у сільськогосподарському товаристві, підвищити її продуктивність, а також культурно – технічний рівень працівників.
Під науково – технічним прогресом слід розуміти всебічний розвиток і удосконалення сільськогосподарського виробництва на базі широкого впровадження в його галузі економічно ефективної техніки, прогресивно технології та організації виробництва, розроблених на основі сучасних досягнень науки і техніки. Науково – технічний прогрес значно впливає на суспільне виробництво. Він вносить зміни у матеріально – технічну базу, є основою зростання продуктивності праці.
Конкретним проявом науково – технічного прогресу безперервне вдосконалення виробничих засобів, впровадження прогресивно технології та організації виробництва, що забезпечує значне підвищення продуктивност суспільної праці.
Підвищення темпів реконструкції внутрішньогосподарських шляхів – важлива умова підвищення ефективності використання транспортних засобів сільськогосподарського товариства, прискорення процесу інтенсифікац та спеціалізації виробництва.
3.2 Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів
Капітальн вкладення – витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.
Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальн вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі данні:
-первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;
наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;
-суму амортизаційних відрахувань, яка буде нарахована протягом планового періоду;
-орієнтований підрахунок вартості устаткування, яке підлягає зміні або продажу протягом планового періоду;
-орієнтовану суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;
-вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в Товариства на кінець планового періоду.
Вихідними передумовами розроблення бюджету капітальних вкладень є: календарний план реалізації інвестиційного проекту; бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту; загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту; попередній графік потоку нвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту; фінансовий стан інвесторів проекту.
Бюджет капітальних витрат включає два розділи: І розділ Капітальні витрати”, ІІ розділ – „Надходження коштів” [7, 14].
Під час опрацювання розділу «Капітальні витрати» передбачається зробити такі розрахунки як виділення із загального інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік; уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням коректив, які вносяться підрядчиком у технологію робіт; уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв’язку із зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту; уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових ресурсів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат.
Процес розробки розділу „Надходження коштів” передбачає, як правило, такі етапи: уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображено в першому розділі бюджету; уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат; забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідно частини бюджету з обсягом капітальних витрат; передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом виконання робіт.
Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується у розрізі місяців.
На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.
Існу три види капітальних вкладень:
Перший на заміну й оновлення устаткування з метою підвищення якості продукції або скорочення витрат на її виробництво.
Другий на розширення виробничих потужностей у зв’язку зі збільшенням попиту на продукцію, що вробляється.
Третій на створення виробничих потужностей для випуску нових видів продукції.
Рішення щодо об’єктів, їх придбання, вироблення або удосконалення Товариство вирішу самостійно. На підставі такого рішення визначають джерела, за рахунок яких здійснюватимуться ці капітальні вкладення.
За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньо стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсотково політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.
Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:
1) власні фінансові ресурси;
2) позичені фінансові ресурси;
3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) кошти іноземних інвесторів.
Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності.
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних фондів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальн вкладення, залежить від балансової вартості основних фондів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.
Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт. За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями..
Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.
Договірна вартість будівництва розраховується на підстав вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та нших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійсню будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.
3.3 Шляхи підвищення ефективності використання о. з. підприємства
Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва. Це головна частина активів підприємства. Вони поділяються на основні виробничі засоби, що перебувають у виробництві не один рік і вартість свою поступово переносять на створену продукцію, і оборотних, що витрачаються протягом одного виробничого циклу і свою вартість одразу переносять на новостворену продукцію.
Основн фонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процес довгий час (більше 1 року) і при цьому не змінюють своєї матеріально уречевленої форми, а свою вартість поступово переносять на продукцію, яка виробляється за їх допомогою.
Усі основн виробничі засоби, залежно від участі у процесі виробництва, поділяються на активні і пасивні.
Найбільшу частину вартості основних засобів складає їх активна частина. До неї відносять – робоч машини, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічн насадження.
Оцінюють основні фонди за: 1) первісною вартістю;2) переоціненою вартістю; 3) залишковою вартістю; 4) справедливою вартістю; 5) ліквідаційною вартістю; 6) амортизованою вартістю; 7)балансовою вартістю.
У процес своєї експлуатації основні засоби зношуються і свою вартість поступово переносять на новостворену продукцію. Для перенесення вартості використовують амортизацію – грошове вираження зносу основних засобів. Норми амортизац встановлюються у % до балансової вартості основних засобів.
Оборотн виробничі фонди – предмети праці, які повністю споживаються в одному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють свою матеріально – речову форму.
За джерелами формування розрізняють:
- власні;
- прирівняні до власних;
- залучені;
- позичені.
З огляду властивостей оборотних фондів можна сказати, що вони мають вирішальний вплив на формування собівартості та вартості сільськогосподарської продукції.
Співвідношення між основними і оборотними засобами повинно бути в межах 1 до 2, щоб підприємство досить добре функціонувало.
Дуже позитивним є постійне зростання цього показника з кожним роком. Спостерігається також постійне зростання з кожним роком активної частини основних засобів, що дуже позитивною тенденцією.
Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески. До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційно діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених випущені підприємством акції й облігації.
Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток.
У процес переходу до ринкових відносин важливим є застосування нових методів оновлення матеріальної бази. Одним із таких методів є купівля техніки в лізинг, під якою розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.
Розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки.
