Дипломная работа: Празька весна та "Ніжна революція" як основні чинники краху комуністичної системи в Чехословаччині
На новий шлях розвитку Чехословаччина вступила не одна. Разом з нею вступили і інші країни Центральної та Південно-Східної Європи. Переміни в цих країнах були породжені внутрішніми причинами, але був і зовнішній фактор, який прискорював хід подій – це перебудова і утвердження гласності в Радянському Союзі. Кожна країна, в тому числі і Чехословаччина, мала особливості в перехідних процесах, але простежувалися і спільні риси: перетворення тоталітарних політичних систем в плюралістичні демократичні багатопартійні політичні системи, трансформація командної економіки, яка базувалася на державній власності в ринкову економіку, зі змішаною структурою власності.
Причини, які викликали революційний переворот у Чехословаччині і крах комуністичної системи закладалися ще із становленням комунізму на території країни після Другої Світової війни. Адміністративно-командна система базувалася на пануванні однієї політичної сили КПЧ, яка завела країну в глухий кут. З 1950-х років у Чехословаччин нагромаджувалися складні проблеми, а КПЧ і уряд Чехословаччини не розв’язував х. У сфері економіки ставка робилася на екстенсивні методи розвитку замість інтенсивних. Упущена була перебудова на основі науково-технічного прогресу. Суспільство протягом десятиліть жило за рахунок прийдешніх поколінь. Жорстка система централізації паралізувала ініціативу людей. Чехословаччина відставала від світових темпів розвитку і рівня життя народу.
У країні не було справжньої демократії, не допускалося вільне мислення. Усе диктувала КПЧ, на чолі якої нерідко стояли людм низького інтелектуального рівня, а то і бездарні. Вони виявилися нездатними перебудувати КПЧ, все життя країни на демократичних засадах. Повсюдно придушувалась передова думка, опозиційні рухи, уряд часто вдавався до насилля.
Події 1953 року В НДР та події 1956 року в Угорщині, коли ці країни була охоплені масовими демонстраціями з вимогами демократизації суспільства і забезпечення кращих умов життя, а також кардинальних реформ внутрішнього і міжнародного життя та жорстоке придушення цих народних виступів мали величезне значення для Чехословаччини на подальшому шляху до демократизації та краху комунізму. Згодом Чехословаччина розділила долю НДР і Угорщини.
Спроби реформ суспільства, спроби побудувати “соціалізм з людським обличчям” були придушені силою зброї п’яти держав – членів ОВД. “Празька весна” в Чехословаччині була зупинена танками. Здійснивши цю акцію СРСР не врахував, що рано чи пізно все таки антикомуністичний переворот відбудеться, а інтервенція тільки тимчасово призупинила рух Чехословаччини до свободи від тоталітаризму.
Після придушення “Празької весни Чехословаччина повернулася до старого шляху розвитку, розпочалася т. з. нормалізація”. Але чехословацький народ, який вже відчув присмак свободи не зміг довго перебувати під тоталітарною владою КПЧ.
Першою не витримала молодь, яка започаткувала “ніжну революцію”, хоча до того вже існували організації як перебували в опозиції до КПЧ, найяскравішою з яких була Хартія-77. Розгін демонстрації студентів 17 листопада 1989 року поклав початок організованій боротьбі проти тоталітаризму. Протягом тижня на бік студентства перейшли колективи промислових підприємств, мешканці міст і сіл. Боротьба стала всенародною. Керівництво взяли в свої руки громадські об’єднання – “Громадський форум” – у Чехії та “Громадськість проти насилля” – у Словаччині.
У своєму розвитку “ніжна революція пройшла два етапи: перший – з 17 листопада до кінця грудня 1989 року, другий від виборів до президента до червня 1990 року коли. Коли були проведені перш демократичні вибори до Федеральних зборів, на яких перемогу отримали нов політичні сили – ГФ і ГПН. Це і завершило перемогу “ніжної революції”, визначило новий курс розвитку країни.
Перші роки після “ніжної революц чеський і словацький народи спільно будували свій дім, спільно шукали шляхів до ринкової системи і на міжнародну арену. Широким фронтом реформи розпочалися з січня 1991 року. Ініціатором їх був голова федерального уряду В. Клаус. На відміну від Польщі, Угорщини і Болгарії він відмовився від методів “шоково терапії”. У Чехо-Словаччині поетапно проводилася лібералізація цін, зміцнювалися позиції крони, яка стала незабаром вільноконвертованою валютою, здійснювалася під контролем держави приватизація.
Успішне проведення реформ наштовхнулося на ряд труднощів. Серед них вирішальним був фактор прояву соціальної нерівност щодо Словаччини. Чесько-словацькі відносини дедалі загострювалися і вели до розвалу федерації. Тенденцію до відокремлення в Чехії підтримував В. Клаус, який у розриві федеральних відносин вбачав шлях до швидкого входження незалежної Чехії в європейські структури. У Словаччині таку ж політику проводив голова уряду В. Мечіар та міністр закордонних справ М. Княжко. Вони вважали, що за умови роздільного проведення реформ перехідного періоду Словаччині зум швидше подолати труднощі і нарешті буде розв’язане словацьке національне питання.
Протягом другої половини 1992 року керівники Чехії та Словаччини домовилися про відокремлення. Цей складний процес два братні народи здійснили мирним шляхом, без непорозумінь, конфліктів звинувачень. З 1 січня на карті Європи з’явилися дві нові самостійні країни Чеська Республіка і Словацька республіка. У пресі цей крок назвали цивілізоване розлучення”, або “розлучення по-чехословацьки”. Цим кроком чехи словаки продовжили традиції “ніжної революції”, збагатили історичний досвід народів Європи розв’язувати складні суспільні проблеми мирним шляхом.
Історичну важливість “оксамитово революції важко переоцінити. І справа не тільки в тім, що вона стала важливим етапом демонтажу тоталітарного соціалізму, припинення протистояння двох військово-політичних блоків у світі, врешті – решт започаткувала існування двох незалежних держав чехів і словаків, зорієнтованих на соціально-ринков демократичні цінності, європейські економічні і військово-політичні структури. Вагоме значення революції 1989 року ще і в тому, що вона є класичним взірцем мирної трансформації політичного режиму в одній окремо взятій державі в умовах прояву таких глобальних політичних факторів як існування зброї масового знищення, належності до тих чи інших військовий альянсів.
ПОСИЛАННЯ
1. Новий взгляд на Великую Отечественную Войну // Известия. – 1990. – 9 мая.
2. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 374-382.
3. История Чехословакии. - М., 1960. – С. 408.
4. Краткая история Чехословакии. – М., 1988. – С. 428.
5. Сланский Р. Чехословакия станет демократической страной // Известия. – 1990. – 13 апреля
6. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ.,1993. – С.5-6.
7. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ.,1993. –С.24-24.
8. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.12.
9. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ.,1993. – С. 26-27.
10. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ.,1993. – С.27.
11. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.13.
12. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003. – С. 106.
13. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С . 456.
14. Ротшильд Д., Уінгфілд Н. Повернення до різноманітності: Політична історія Східно-центральної Європи після Друго світової війни. К. 2003. – С.247.
15. Грінчак И., Кириченко А. Чехословакия в социалистическом содружестве. – К., 1984. – С. 153.
16. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003. – С.110.
17. Войцех Масни Чехословаччина: Криза світового комунізму”, Прага 1990.-С. 163.
18. Шик. О. Весеннеё возрождение – иллюзии и дейсвительность М., 1991. – С. 89.
19. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 89.
20. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. К., 1995. – С. 628.
21. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 479.
22. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.13.
23. Дубчек. О. «Чорні дн «Празької Весни» // Світ про Україну – 1993 - №5.
24. Клованич. Ю. В Чехии разсекретили новые документы о событиях 1968 года. Киевские Ведомости. – 1995. 11 августа. - С. 20.
25. Иржи Покорны. Земли Чехии и Моравии 1918-1994. Прага., 1994. – С. 38-39.
26. Виталий Журавлев. Взлеты и падения Александра Дубчека “Известия” 14 апреля 2004 года.
27. Дубчек. О. «Чорні дн «Празької Весни» // Світ про Україну – 1993 - №5.
28. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 497.
29. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.14
30. Дубчек. О. «Чорн дні «Празької Весни» // Світ про Україну – 1993 - №5.
31. Лемак В. Конституційні основи “федералізації” ЧССР. // Вісних Ужгородського державного університету. № 4. –1996.
32. Смрковский Й. Прага – Москва. Август 1968. // Новое время. – 1991. – № 34
33. http://news.pravda.ru/main/2001/08/28/31148.html.
34. http://www.svoboda.org/programs/OTB/2003/OBT.011303.asp.
35. Войцех Масни Чехословаччина: Криза світового комунізму”, Прага 1990 - С. 21-25.
36. История дипломатии. – Т. V. – М., 1979. – С. 346.
37. Vaclav Havel, Disturbing the peace: A Conversation with Karel Hvizlada (New York: Knopf, 1990). p.95.
38. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 503-504.
39. Гранчак И., Кизченко А. Чехословакия в социалистическом содружестве. – К., 1984. – С. 102 – 105.
40. Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986. – С. 13.
41. Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986. – С. 14
42. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 66.
43. Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986. – С. 78-79.
44. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 68.
45. Гранчак И., Кизченко А. Чехословакия в социалистическом содружестве. – К., 1984. – С. 102 – 116.
46. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.19.
47. Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986. – С. 13-15.
48. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 68.
49. Иржи Покорны. Земли Чехии и Моравии 1918-1994. Прага., 1994. – С. 39-41.
50. Иржи Покорны. Земли Чехии и Моравии 1918-1994. Прага., 1994. – С. 42.
51. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 298, 313.
52. Яковлев А. Чехословакия: положение в стране. Атлас. 1990. - № 10.
53. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003. – С.175
54. Гавел. В. Заочний допрос. М., 1991. – С. 49.
55. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С.24.
56. Там же.
57. Шик. О. Весеннеё возрождение – иллюзии и дейсвительность М., 1991. – С. 87.
58. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003. – С.185.
59. Там же.
60. Там же.
61. Краткая история Чехословакии. М., 1988. – С. 368.
62. Яковлев А. Чехословакия: положение в стране. Атлас. 1990. - № 10.
63. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 68.
64. Яковлев А. Чехословакия: положение в стране. Атлас. 1990. - № 10.
65. Революционные преобразования в странах Восточной Европы: причины и последствия. М., 1990. – С. 143.
66. Ярошевский В. Хроника бархатной” революции. О политических событиях в ноябре-декабре 1989 годо в Чехословакии. М., 1990. – С. 78.
67. Там же.
68. Быков. А. Отцы и дети «Нежной революции» // Правда. 1990. 4 декабря – с. 5.
69. Ярошевский В. Хроника бархатной” революции. О политических событиях в ноябре-декабре 1989 годо в Чехословакии. М., 1990. – С. 85.
70. Там же.
71. Левин. В. Восточная Європа. Внешнеполитические итоги 1989 года. М. 1990. – С. 56.
72. Ярошевский В. Хроника бархатной” революции. О политических событиях в ноябре-декабре 1989 годо в Чехословакии. М., 1990. – С. 87.
73. The Europa World Year Book 2000. V.1, - Europa Publications Limited. р. 86.
74. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999. – С. 35.
75. Там же.
76. Быков. А. Отцы и дети «Нежной революции» // Правда. 1990. 4 декабря.
77. Там же.
78. Крушинская. А. Прощаясь с листопадом: год спустя после “нежной революции” // Правда. – 1990. – 4 декабря.
79. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003. – С.233.
80. Заявление Советского правительства (О признании ошибочным ввода армий пьяти армий социалистических стран в пределы Чехословакии в 1968 году) // Правда. 1989. – 5 декабря.
81. За демократическое социалистическое общество (Програма действий КПЧ) // Правда. 1989. – 11 декабря.
82. КПЧ не у руля. // Правда. 1989. – 11 декабря.
83. Сланкий Р. Чехословакия станет демократической страной // Известия. – 1990. – 13 апреля
84. Там же.
85. Гавел. В. Заочний допрос. М., 1991. – С. 96.
86. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 69.
87. За демократическое социалистическое общество (Програма действий КПЧ) // Правда. 1989. – 11 декабря.
88. Гавел. В. Путь без насилия: Беседа с Президентом ЧССР В. Гавелом (Записал Л. Шинкарев) // Известия – 1990 – 23 февраля.
89. Заявление Советского правительства (О признании ошибочным ввода армий пьяти армий социалистических стран в пределы Чехословакии в 1968 году) // Правда. 1989. – 5 декабря
90. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 70.
91. Гавел. В. Путь без насилия: Беседа с Президентом ЧССР В. Гавелом (Записал Л. Шинкарев) // Известия – 1990 – 23 февраля.
92. Там же.
93. С.Вторушин. Назад пути нет // Правда. – 1990. – 10 января.
94. Немечек И. Конец социализма // Новое время. – 1990. 12.
95. Зарегистрировано 38 партий // Известия. – 1990. 20 января.
96. Есть ли будущее в КПЧ? // Известия. – 1990. – 28 января.
97. Яковлев А. Чехословакия: положение в стране. Атлас. 1990. - № 10.
98. Есть ли будущее в КПЧ? // Известия. – 1990. – 28 января.
99. Немечек И. Конец социализма // Новое время. – 1990. 12.
100. Левин. В. Восточная Європа. Внешнеполитические итоги 1989 года. М. 1990. – С. 87.
101. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993. – С. 89-90.
102. The Europa World Year Book 2000. V.1, - Europa Publications Limited. р. 94.
103. Революционные преобразования в странах Восточной Европы: причины и последствия. М., 1990. – С. 168.
104. Там же.
105. Ротшильд Д., Уінгфілд Н. Повернення до різноманітності: Політична історія Східно-центральної Європи після Другої світової війни. К. 2003. – С.187.
106. Немечек И. Конец социализма // Новое время. – 1990. 12.
107. Передерій О. Сюсько І. Розлучення по-чехословацьки // Політика і час. 1993. - №
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела :
1. Заявление Советского правительства (О признании ошибочным ввода армий пьяти армий социалистических стран в пределы Чехословакии в 1968 году) // Правда. 1989. – 5 декабря.
2. Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986.
3. Материалы XVIII сьезда КПЧ. – Прага, 1990.
4. За демократическое социалистическое общество (Програма действий КПЧ) // Правда. 1989. – 11 декабря.
Монографії:
5. Валета Иржи Советское вторжение в Чехословакию 1968 года. М. Прогрес. 1991
6. Войцех Масни Чехословаччина: Криза світового комунізму” Прага. 1990.
7. Гавел. В. Заочний допрос. М., 1991.
8. Гранчак И., Кизченко А. Чехословакия в социалистическом содружестве. – К., 1984.
9. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. К., 1995.
10. Лемак. В. Законодавч механізми демократії. Досвід Чехословаччини після Оксамитової революції 1989 року. К., 2003.
11. Левин. В. Восточная Європа. Внешнеполитические итоги 1989 года. М. 1990.
12. Млинарж З. Мороз ударил из Кремля. М., 1992.
13. Ротшильд Д., Уінгфілд Н. Повернення до різноманітності: Політична історія Східно-центральної Європи після Друго світової війни. К. 2003.
14. Плевза. В. История современной Чехословакии. Братислава. 1979.
15. Приходько В. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999.
16. Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003.
17. Штепанек И. Чехословакия и экономическое сотрудничество стран – членов СЭВ. – М., 1974.
18. Шик. О. Весеннеё возрождение – иллюзии и дейсвительность М., 1991.
19. Шаповал В. Державний лад країн світу. К., 1999.
20. Яровий В.І. Новітня історія країн східної Європи. К., 1995.
21. Яровий В.І. Історія західних та південних слов’ян у ХХ ст.. К., 1996.
22. Ярошевский В. Хроника бархатной” революции. О политических событиях в ноябре-декабре 1989 годо в Чехословакии. М., 1990.
Публікації в періодичній пресі:
23. Передерій О. Сюсько І. Розлучення по-чехословацьки // Політика і час. 1993. - № 3.
24. Гина. А. Окупація 1968 года и формы сопротевления. // Вісник КСУ. – 2002.- № 4.
25. Лемак В. Конституційні основи “федералізації” ЧССР. // Вісних Ужгородського державного університету. № 4. –1996.
26. Быков. А. Отцы и дети «Нежной революции» // Правда. 1990. 4 декабря – с. 5.
27. Был месяц август: новые метериалы о вторжении В Чехословакию в 1968 году // Известия. – 1991 – 13-15 августа.
28. Виталий Журавлев. Взлеты и падения Александра Дубчека //“Известия” 14 апреля 2004 года.
29. Вторушин С. Назад пути нет // Правда. – 1990. – 10 января.
30. Гавел. В. Путь без насилия: Беседа с Президентом ЧССР В. Гавелом // Известия – 1990 – 23 февраля
31. Дидусенко. А. Человек из «Пражской весны» ( Пам’яти А. Дубчека // Новое время – 1992 - № 46. – с. 20-21.
32. Дубчек. О. «Чорні дні «Празької Весни» // Світ про Україну. – 1993 - №5. ст. 8-19.
33. Жугай. В. У це важко віриться, але було саме так ... (Окупація Чехословаччини 1968 року) // Універсум. – 1988. № 7. – ст. 11-12.
34. Зарегистрировано 38 партий // Известия. – 1990. 20 января.
35. Есть ли будущее в КПЧ? // Известия. – 1990. – 28 января.
36. Клованич. Ю. В Чехии разсекретили новые документы о событиях 1968 года. // Киевские Ведомости. – 1995. 11 августа. С. 20.
37. Крушинская. А. Прощаясь с листопадом: год спустя после “нежной революции” // Правда. – 1990. – 4 декабря.
38. Немечек И. Конец социализма // Новое время. – 1990. 12.
39. Смрковский Й. Прага – Москва. Август 1968. // Новое время. – 1991. – №34 – с. 22-27.
40. Сланкий Р. Чехословакия станет демократической страной // Известия. – 1990. – 13 апреля.
41. Тяжкий. Л. Александр Дубчек вчера и сегодня // Нева. – 2003. - № 10. – ст. 136-138.
42. Таємниці загибелі Дубчека: Словацький парламент розкриває розслідування // Україна. Європа. Світ. – 1995. – 23-30 серпня – ст. 8.
43. Уместны ли извинения? // Известия. – 1990. 6 января.
44. Хто покликав радянські війська до Праги? (Таємне навколо Чехословацьких подій 1968 року теж стало явним)// Світ про Україну. 1993. – № 32. – ст. 9.
45. Чехословаччина, рік 1968, так починалося вторгнення радянської армії у суверенну європейську державу. // Профспілкова газета. – 1991. - № 36. – ст. 37.
46. Яковлев А. Чехословакия: положение в стране. Атлас. 1990. - № 10.
47. Внешняя политика ЧССР. М., 1981.
48. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. – Київ., 1993.
49. История дипломатии. – Т. V. – М., 1979.
50. История Чехословакии. - М., 1960.
51. Конституційний лад країн Європи та Азії. К., 1996.
52. Краткая история Чехословакии. М., 1988.
53. Революционные преобразования в странах Восточной Европы: причины и последствия. М., 1990.
54. Світова економіка. К., 2000.
55. Страны мира. Справочник. М., 1999.
56. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск., 1990
57. The Europa World Year Book 2000. V.1, - Europa Publications Limited..
58. Vaclav Havel, Disturbing the peace: A Conversation with Karel Hvizlada. New York. Knopf, 1990
Ресурси мережі Інтернет:
59. http://www.svoboda.org/programs/OTB/2003/OBT.011303.asp.
60. http://czech-info.ru/history/new_times/communists.html.
61. http://news.pravda.ru/main/2001/08/28/31148.html.
1 Материалы XVII сьезда КПЧ. – Прага, 1986.
2 Материалы XVIII сьезда КПЧ. – Прага, 1990.
1 Заявление Советского правительства (О признании ошибочным ввода армий пяти армий социалистических стран в пределы Чехословакии в 1968 году) // Правда. 1989. – 5 декабря.
2 За демократическое социалистическое общество (Програма действий КПЧ) // Правда. 1989. – 11 декабря.
3 Тисменяну. В. Поворот у політиці: східна Європа від Сталіна до Гавела. К., 2003.
1 Приходько В. Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни. Ужгород. 1999.
2 Гавел В. Заочний допрос. М., 1991.
3 Путь без насилия. Беседа с Президентом ЧССР В. Гавелом // Известия – 1990 – 23 февраля
4 О.Дубчек. «Чорні дн «Празької Весни» //. Світ про Україну – 1993 - №5. ст. 8-19;.
