Дипломная работа: Формування екологічної культури молодших школярів
Оскільки для молодших школярів найдоступнішим емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагог знаходить способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Під час сезонних екскурсій у природу вчитель акцентує увагу дітей на характерних ознаках кожно пори року, формує почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотно поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.
Підсумовуючи вищезазначене, скажемо, що природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організац навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв’язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності, індивідуального підходу. Для розвитку природопізнавальних інтересів учнів потрібно використати деякі методичні прийоми: різноманітні за тематикою спостереження, екскурсії, бесіди, конкурси, вікторини, екологічні свята та ін.
2. Процес і результати експериментального дослідження
2.1 Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів
На сьогоднішній день екологічне виховання у початкових класах не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст екологічного виховання складає «система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя» [12, 216]. Уроки природознавства, читання, рідної мови і т. ін. покликані виховувати у школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронно діяльності. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини.
Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, їхній цілісний гармонійний розвиток та особисте зростання.
Водночас практика свідчить, що вчитель не завжди використову можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічно культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у природоохоронній діяльності.
Результати цілеспрямованих досліджень свідчать про те, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школ проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчально діяльності визначається сукупністю взаємопов’язаних педагогічних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу у початкових класах, а саме:
Цілеспрямованість – підпорядкованість всієї ековиховно роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість до стихійності у вихованні, наявність перспективи, проектування рівня екологічної культури особистості відповідно до запланованої мети.
Зв’язок з життям – систематичне ознайомлення учнів із екологічною ситуацією у країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.
Наступність – поєднання виховання на уроці та в позакласній роботі екологічного спрямування, неперервне формування екологічної культури учнів в загальноосвітньому педагогічному процесі.
Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості взаємоінформування учасників виховного процесу про результати виховних впливів, досягнення в природоохоронній діяльності.
Використання краєзнавчого матеріалу – врахування досвіду учнів у природоохоронній діяльності рідного краю, органічний зв’язок з природою рідного краю, наповнення екологічного виховання молодших школярів національним змістом.
Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва у початковій школі – це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій екологічного спрямування.
Вчитель разом з дітьми може розв’язувати проблемні ситуац всіма можливими шляхами [29, 228]:
– через проблемне викладання знань учителем;
– через організацію частково-пошукової діяльності;
– через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження.
Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними. А участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань. Через екологічну роботу програмовий матеріал з основ наук органічно пов’язується на уроках з місцевим життям, духовними набутками рідно сторони.
За змістом екологічної роботи учні виконують завдання державних, наукових, громадських організацій, державних, народних і шкільних музеїв; здійснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своїй місцевості, вивчають і пропагують природоохоронні традиції свого народу. Учн можуть вивчити стан забруднення водних ресурсів краю; вести щоденн спостереження за погодою; досліджувати водні джерела та спостерігати за їх станом.
Як показує практика, формування екологічної культури при вивченні навчальних дисциплін має забезпечуватись тісним зв’язком шкільного навчання з життям, що дає можливість краще зрозуміти явища природи, їх взаємозв’язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи [21, 24].
У процесі добору змісту екологічно спрямованого матеріалу важливим критерієм є також його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до добору даного матеріалу для уроку. Так, учні можуть робити (за власним вибором) невелик повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин; добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Ще один шлях – вільний вибір учнями відповідних об’єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів; врахування учителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів [6, 35].
Систематичність використання екологічно спрямованого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів: природознавство, рідна мова, ознайомлення з навколишнім, читання, образотворче мистецтво і т. ін.). Причому, природоохоронні відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг екологічних знань та вмінь, який необхідно засвоїти учням [15, 42].
Цілеспрямованість процесу використання екологічно спрямованого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональност екологічних відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням [20, 53]. Так, екологічно спрямований матеріал, залучений до уроку, може використовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцност та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів; підвищення їх активності; зв’язку навчання з життям.
Використовуючи різноманітні методи формування екологічно культури, слід пам’ятати, що їх ефективність значною мірою визнача узгодженість дій педагогів та батьків. Тому до системи виховних впливів доцільно ввести різноманітної форми роботи з сім’єю відповідної спрямованості. Так, з батьками бажано провести цикл консультацій, під час яких акцентувати увагу на значенні виховання здатності до естетичного сприймання природи для духовного розвитку дитини. Батьків важливо ознайомити з доступними методами, прийомами збагачення естетичних вражень учнів про природу, виховання гуманного ставлення до неї.
Робота з батьками може проводитися у форм семінарів-практикумів, під час яких членів родини навчають процедури проведення з дітьми ігор, завдань тощо.
Ефективними формами роботи з сім’єю є організація «Майстерн краси», у якій батьки разом з учнями можуть виготовляти естетичні предмети, що будуть представлені на конкурси. Тематика конкурсів має бути різноманітною на кращу композицію з сухих квітів, на кращу спільну з батьками розповідь про домашніх тварин, на краще сімейне фото на фоні природи, на кращу домашню квітку тощо.
Будь-яка форма роботи з батьками має проходити в атмосфер позитивно-емоційного настрою, з використанням приємного музичного супроводу. Поставлені виховні завдання можна з успіхом розв’язувати, періодично організовуючи спільні (учні, вчителі, батьки) виїзди до мальовничих куточків природи. У невимушених умовах неформального спілкування можна досягти значно більшого виховного ефекту.
Отже, ще раз загостривши увагу на умовах раціонального формування екологічної культури молодших школярів, тезисно виділимо наступне:
§ у процесі добору екологічно спрямованого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв: науковості, доступності, поліфункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів початкових класів;
§ використання природоохоронних відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
§ під час розробки методики використання екологічно спрямованого матеріалу у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні особливост молодших школярів, специфіку навчальних предметів й опиратися на пізнавальну активність учнів.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу на уроках та у позаурочний час, є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, цей матеріал має бути науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною нформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей та всього живого.
2.2 Методика експериментального дослідження
Вивчення, аналіз та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, результати яких наведені нами в першому розділ дипломної роботи, дозволили сформулювати робочу гіпотезу: система пропонованих дидактичних умов виховання екологічної культури оптимально сприятиме розвитку пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку.
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування екологічної культури молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності.
Експеримент проходив у три етапи. Теоретичний етап – була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів 2 класу, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.
Практичний етап експериментального дослідження був пов’язаний з розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням експерименту у 2 класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.
На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики формування екологічної культури молодших школярів.
Експериментальне дослідження проводилося на базі 2‑х класів Глещавецької ЗОШ І-ІІ ступенів Теребовлянського району Тернопільсько області. Експериментом було охоплено 24 учні експериментального класу. Одержан результати порівнювалися із аналогічними показниками 26 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.
На початку експерименту ми провели контрольні зрізи з метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів обох класів.
На основі рекомендацій щодо норм оцінювання знань, умінь навичок молодших школярів з природознавства, рекомендованих Міністерством освіти України ми визначили наступні критерії та рівні оцінювання:
а) «високий рівень»
– учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст екологічних завдань;
– висловлені твердження ілюструє прикладами з власних спостережень;
– без допомоги вчителя аналізує, порівнює, класифіку предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання;
б) «достатній рівень»
– учень легко орієнтується на місцевості, робить необхідні висновки;
– фіксує результати спостережень природи рідного краю самостійно, акуратно їх оформляє;
– з легкою допомогою вчителя аналізує, порівнює, класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання
б) «середній рівень»
– при викладі матеріалу учень припускається незначних помилок, йому важко ілюструвати відповідь прикладами з власних спостережень;
– переважає інколи поверхнева обізнаність в галуз екологічних знань;
– робить неповні узагальнення та висновки,
в) «низький рівень»
– екологічні знання поверхневі;
– учневі важко (або він зовсім не може) самостійно підтвердити відповідь прикладами;
– відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна.
З метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів обох класів були запропоновані завдання з предмета «Я і Україна» (2 клас).
Завдання були запропоновані такі:
1. Жива природа (запиши, що до неї належить) – ______________
_________________________________________________________
Нежива природа (запиши, що до неї належить) – _______________
_________________________________________________________
2. Розгадай ребуси.
_________________________________________________________
3. Що дає людині природа? _________________________________
_________________________________________________________
Результати виконання завдань
| Класи | Рівні навчальних досягнень учнів (у%) | |||
| Високий | Достатній | Середній | Початковий | |
| Експериментальний | 12 | 44 | 38 | 6 |
| Контрольний | 14 | 40 | 42 | 4 |
Дані таблиці показують, що якість виконання завдання в експериментальному і контрольному класах приблизно однакова.
В експериментальному класі кількість учнів, що виконали завдання на високий рівень становить 12%, що на 2% менше, ніж у контрольному класі, а на достатній рівень у експериментальному класі виконали завдання на 4% більше, ніж у контрольному класі.
Плануючи процес екологічного виховання на уроках та виховних заходах ми враховували необхідність наступних дій:
• визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структурі уроку;
• передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути у позаурочний час;
• визначення змісту, обсягу та форм екологічно спрямованих завдань;
• планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами;
• підбір наочного дидактичного матеріалу.
З метою формування екологічної культури молодших школярів засобами навчального матеріалу ми підбирали такі завдання:
Екологічні бесіди (можлива тематика)
1. Природа – наш дім
2. Природа і мистецтво
3. Про культуру поводження в природі
