Дипломная работа: Екологізація вирощування товарної риби при дворічному обороті в умовах Уланівського рибцеху
Переробка утилізація гною великих тваринницьких комплексів - це перспективний напрям у рибництві, оскільки дає змогу значно скоротити затрати на годівлю риби і певною мірою забезпечити охорону навколишнього середовища від забруднення.
Кращий ефект дає застосування органо-мінеральних добрив, тобто комплексне застосування органічних і мінеральних добрив у різних поєднаннях залежно від екологічних умов ставу, форми водопостачання, господарських можливостей.
Види мінеральних добрив, які використовують нині, не задовольняють сучасних вимог ставового рибництва. Широко застосовувана аміачна селітра містить до 34-35% азоту і не має небажаних для риби домішок. Але це дуже дороге водорозчинне азотне добриво. Внесення його в стави у високих дозах значно здорожу собівартість рибної продукції. Крім того, внаслідок швидкої розчинност аміачної селітри у воді відбуваються величезні невиробничі втрати азоту внаслідок фільтрації та проточності ставів.
Як добрива добре зарекомендували себе складні і комбіновані види мінеральних туків - нітрофоски, амофоски. До їх складу входить комплекс біогенів, що значно знижує затрати на внесення їх у стави, крім того, вони не містять баластних речовин і токсичних домішок.
Основним методом підвищення рибопродуктивності ставів є годівля риби при високій нтенсифікації рибництва. її роль неухильно зростає у міру підвищення нтенсифікації виробничих процесів, а вартість годівлі до цього часу становила близько 40% вартості риби із тенденцією до підвищення. Тому раціональне використання кормів - найбільш актуальне завдання у загальному технологічному процесі вирощування риби.
Проблема годівлі коропа у ставових господарствах складається із загальних і спеціальних завдань. Найбільш серйозним залишається питання про загальну рибницьку культуру. Його вирішення повністю перебуває у компетенції керівництва риборозплідника. Захист ставів від смітної риби, викошування жорсткої водно рослинності, меліорація ложа, правильний режим годівлі, здійснення санітарно-профілактичних заходів, селекційно-племінна робота, механізація - все це резерви підвищення ефективності годівлі. До загальних питань належить взаємодія годівлі з іншими засобами комплексної інтенсифікації. Це питання ще далеке від повного практичного вирішення і потребує серйозних розробок наукового характеру
Підвищення щільності зариблення коропа - вихідний компонент інтенсифікації, проте паралельне зростання щільності зариблення і кількості кормів, які вносять у став, до нескінченності неможливе. При високій щільності зариблення коропа й нтенсивній його годівлі удобрення ставів набуває нової функції регулятора кисню, а не лише засобу підвищення запасів природних кормів. Ефективність годівлі коропа тісно пов'язана з впровадженням полікультури. Таким чином, щільність посадки коропа і його годівля виявляються тісно пов'язаними не лише між собою, а й з іншими компонентами інтенсифікації. [11]
Крім згаданих проблем загального характеру, існують також проблеми якості кормів правил годівлі. Рецептура комбікормів для коропа багато років залишається найактуальнішим питанням. Практично в усіх дослідницьких організаціях працюють над тим, як зробити корми добрими і дешевими. Добрі корми - це корми повноцінні, збалансовані за білками (незамінними амінокислотами), жирами, вуглеводами і біологічно активними речовинами. Але такі корми дорогі, а найдорожчий компонент у них - білки, тому й проводиться пошук синтетичних білкових речовин. У вартісному відношенні питання зводиться до визначення оптимального мінімуму білкової цінності комбікорму. У ставових умовах невигідно застосовувати абсолютно повноцінні кормосуміші протягом усього періоду годівлі.
Режим годівлі, тобто розподіл, раціону за часом, представляє собою завдання переважно технічне: чим більший відносний раціон, тим частіше і дрібно його необхідно згодовувати, що прямо пов'язане з механізацією і автоматизацією годівлі.
Основою підвищення природної рибопродуктивност спільне вирощування різних видів риби на одній площі включаючи утримання як мирних, так і хижих. При цьому, чим більше об'єктів з несхожим спектром живлення перебуває в ставу, тим вища його віддача. Спільне вирощування кількох цінних видів риби, підібраних за характером їх живлення з таким розрахунком, щоб найповніше використати природний корм і одержати максимально високу рибопродуктивність, не виключаючи при цьому стимуляції збільшення природно рибопродуктивності шляхом застосування різних методів меліорації та удобрення, суттю поняття полікультури. [11]
Полікультура з давніх часів емпірично є основною формою озерного й ставового господарств. Вони розрізняються за ступенем конструювання штучної екосистеми, що забезпечує управління продукційним процесом. Доцільність посадки риби того чи іншого виду для спільного вирощування визначається в значній мірі конкретними умовами З бентосоїдних риб для цієї мети можуть бути рекомендовані срібний карась (Carassius auratus gibelio (Bloch)); з хижих – судак, щука; з рослиноїдних - білий амур, та білий товстолобик.
Звичайними культурами з бентосоїдних риб можуть бути короп, веслоніс; з планктоноїдних - строкатий товстолобик (Aristichthys nobilis (fichardson)).
У повністю спускних ставах з добрим кибневим режимом можливе спільне вирощування з коропом сигових риб, зокрема зоопланктофага - пеляді. Це дасть змогу додатково одержувати 90-180 кг риби з 1 га площі ставу.
Введення консументів першого порядку (білий строкатий товстолобики, білий амур) в екосистему інтенсивно експлуатованих коропових ставів дає можливість одержати значну кількість додаткової товарно продукції за рахунок скорочення довжини харчових ланок і перетворення невикористовуваних коропом кормових ресурсів у кормову базу рослиноїдних риб.
Рівень природної кормової бази в рибницьких ставах при полікультурі визначається також впливом рослиноїдних риб на середовище водойми за рахунок так званого ефекту самоудобрення водойми: рослиноїдні риби споживають нижчу і вищу водну рослинність, їх екскременти добривом для ставів.
Полікультуру можна розглядати як ефективний нструмент ресурсозберігаючої технології: споживаючи сестон, використовуючи його для нарощування маси, товстолобики повертають у вигляді тваринного білка біогени, втрачені виробництвом. Крім того, представники комплексу амурських риб відіграють певну роль у компенсації втрат, які є в теплоенергетиці, шляхом часткової утилізації тепла у водоймах-охолоджувачах.
Полікультуру як метод підвищення рибопродуктивності ставів застосовували в господарстві здавна. Проте вирощування спільно з коропом додаткових риб - карася, лина, хижаків (судак, щука, сом) - давало незначний приріст продукції. Рослиноїдні риби зробили полікультуру провідним фактором інтенсифікації ставового рибництва без докорінної ломки біотехніки вирощування коропа к монокультурі. Рослиноїдні риби нині вже дають у середньому 25% продукції товарного рибництва.
Таким чином, значне збільшення рибопродуктивност ставів можливе насамперед за рахунок білого товстолобика. Цей вид є провідним у полікультурі, а основним засобом спрямованого формування кормової бази при цьому є удобрення ставів. Певне значення у даному плані мають строкатий товстолобик. Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якості води,: відфільтровуючи значну кількість фітопланктону, детриту та іншої органіки (в тому числі й борошнистих частин корму). Вони докорінно змінюють хід продуційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, у кінцевому рахунку забезпечуючи підвищення рибопродуктивності по коропу.
Білому амуру в ставовому господарстві відводиться роль ефективного біологічного меліоратора. Його меліоративні здатност збільшуються з віком і широко використовуються у боротьбі із заростанням водойм. Разом з тим відмічається пряма залежність природної продуктивності по коропу від величини продуктивності по амуру. В умовах інтенсивного рибництва білий амур може бути рекомендований лише як додаткова риба до основно вирощуваної культури для біологічної меліорації ставів, оскільки при нестач природних кормів він переходить на живлення комбікормами.
В умовах ставів, де рибництво ведеться за екстенсивною чи напівінтенсивною формами, білий амур може відіграти певну роль у створенн нових форм полікультури, заснованих на годівлі амура наземною рослинністю утриманні інших компонентів її на природних кормах.
Чорний амур (Mylopharyngodon piceus (Richardson) у ставовому господарстві також є біологічним меліоратором, споживаючи молюсків - проміжних господарів ряду паразитів, - він поліпшує цим епізоотичну обстановку. Комбікорми з низьким вмістом білка чорний амур вживає незадовільно, тому не можна розраховувати на значне підвищення рибопродуктивності за рахунок чорного амура.
Канальний сом, як високоцінний об'єкт ставово полікультури, перспективний для господарства. [10]
Подальше удосконалення і впровадження в практику полікультури в дадуть можливість розширити асортимент вирощуваної риби, підвищити рибопродуктивність і ефективність ставового рибництва.
2. Основні об’єкти ставового господарства
2.1 Короп
Короп (Cyprinus carpio L.) - найбільш розповсюджена цінна промислова риба, яка швидко росте та дуже плодюча (рис. 1.). М'ясо коропа має добрі смакові якості, містить близько 16% білків та 15% жиру. Високу калорійність, засвоєння та приємний вигляд мають страви, виготовлені із цієї риби. Короп не дуже вимогливий до умов середовища. Для нього важливо, щоб була тепла вода - + 22-27 °С, та 5-7 мг/л кисню. За таких умов приріст його може досягати не менше 5-7 грамів за добу.
Їжа коропа різноманітна - від дрібних рачків (дафнії, циклопи та їх личинки) до личинок комарів, інших комах, черв'яків та інших організмів. Крім природно жі, добре засвоює такі штучно виготовлені корми, як комбікорм, зерновідходи, макуха тощо, особливо якщо у ставку сприятливий кисневий режим та температура води. Статева зрілість самки коропа настає в 4-5-літньому віці, самця - на рік раніше. Ікру відкладає на траву серед мілководдя. Тому для розведення необхідно мати спеціальні нерестові ставки з м'якою рослинністю. Нерест коропа проходить звичайно при температурі води не нижче + 17-18°С, при тихій сонячній та безвітряній погоді. На 1 кг своєї маси самка відкладає близько 180 тис. кринок. [5]
Розвиток кри продовжується за нормальних умов від 3 до 5 діб. Личинка через 3-5 днів перетворюється у малька.
Від однієї самки може вийти кілька сотень тисяч мальків, що залежить від умов середовища. Через 5-10 днів мальків виловлюють із нерестових ставків пересаджують у вирощувальні, де вони живуть до осені. Стандартна маса їх до осені повинна бути не менше 20-30 г. Такі риби називаються цьоголітками.
Важливо, щоб вони були добре вгодованими, що гарантує нормальну їхню зимівлю. Після зимівлі в спеціальних ставках цьоголіток (тепер річняки) пересаджують у нагульні ставки для вирощування товарної риби. Восени річняків (тепер дволітки) масою не нижче 450-500 г. виловлюють і реалізують.
По лускатому покриву коропів розрізняють лускатих, дзеркальних, голих, рамкових, яких було виведено як нову породу в 50-их роках минулого століття науковими співробітниками Українського науково-дослідного інституту рибного господарства. Український рамчастий короп відрізняється від інших коропів наявністю на тіл здвоєних лусок по краях тіла у вигляді рамки, тіло його високе, голова порівняно має малий розмір. Цей короп більш ефективно використовує підгодівлю різними кормами та дає приріст у віці 3-х років до 3 кг.
Продуктивність ставків при вирощуванні рамкового коропа підвищується на 25%. Вихід личинок від одного гнізда плідників становить 200-600 тис. шт., а річняків із зимувальних ставків - понад 90%.
Український лускатий короп також створений Українським науково-дослідним інститутом рибного господарства під керівництвом селекціонера О.І. Кузьоми. Цей короп досить ефективно використовує природні корми. Маса дволіток на 17% більша контрольних коропів. Вихід личинок з одного гнізда 300-600 тис. шт., а із зимівлі - 90-95%. Статева зрілість самки настає в трирічному віці, а самця навіть у дворічному віці. Трилітки досягають маси 3, а чотирилітки - 5-6 кг.
Зустрічаються також гібридні форми коропа - курський, білоруський, казахстанський, російський та ін. Вони виведені в результаті схрещування коропа місцевого з амурським сазаном. Ці форми добре ростуть, більш витривалі під час зимівлі, а також стійкі проти інфекційних хвороб.
Вирощування коропа. Короп, без сумніву, є одним із найбільш розповсюджених об'єктів товарного рибництва в нашій країні. Технологія його відтворення і вирощування добре освоєна. Вважаємо, що бажаючі зайнятися рибництвом цілком можуть оволодіти методами розведення та вирощування цього об'єкту аквакультури. Ми постараємось допомогти у цьому, трансформувавши наявні наукові розробки технологічні прийоми в більш доступні для сприйняття та виконання в умовах любительського рибництва, а також з урахуванням складної в даний час ситуац з забезпеченням кормами та іншими необхідними ресурсами. Організувати розведення і вирощування коропа можливо, володіючи відповідними знаннями біології цієї риби та освоївши запропоновані методи відтворення і одержання товарної риби.
Коротк відомості з біології коропа, деякі поняття і терміни. Короп - одомашнена форма сазана, виведена шляхом багаторічної селекції. Він добре пристосований до життя в неглибоких, добре прогріваємих сонцем непротічних або повільнопротічних водоймах, розташованих в різних кліматичних зонах, завдяки чому він досить широко розповсюджений. Статевої зрілості досягає у віці 3-4 роки в південних областях України, і у віці 5-6 років - у північних. Плодючість коропа висока коливається в широких межах - від 200-300 тис. до 1 млн. ікринок та більше. При цьому розрізняють абсолютну плодючість (число всіх зрілих ікринок у рибі) та робочу (число ікринок, одержаних від однієї риби при штучному розведенні), залежну від майстерності і кваліфікації рибоводів. У природних умовах короп нереститься при настанні стійкої температури води вище 17-18 °С (слід зауважити, що нерідко нерест відбувається і при більш низькій температурі). Для нересту, крім сприятливої температури води, необхідна наявність відповідного субстрату, переважно м'якої водяної рослинності.
В процесі викладення матеріалу ми будемо використовувати деякі терміни, зокрема:
ü личинка - стадія розвитку риби з моменту вилуплення із ікри;
ü мальок - стадія розвитку риби після личинки, яка визначається початком формування лускатого покриву;
ü цьогорічок - риба, вирощена від личинки протягом одного літа;
ü річняк - перезимувавший цьогорічок (його часто неправильно називають мальком); використовується для зариблення нагульних водойм та одержання товарної продукції;
ü дволіток - вік риби, починаючи з другої половини літа до осені; на цьому етапі часто закінчується вирощування до товарної маси.
Короп - всеїдна риба (водяна "свиня"), добре засвоююча штучні корми. Оптимальна температура для його життєдіяльності 25°С. При зниженні температури нижче 14°С інтенсивність харчування знижується, хоч здатність вживати корм у коропа зберігається і при температурі 3-4°С. При підвищенні температури води до 28°С та більше ефективність годівлі також різко знижується. При сприятливих умовах зовнішнього середовища в ставках цьогорічки коропа досягають маси 25-30 г., дволітки - 400-800 г., трьохлітки - 1,5 кг і більше.
Отримання потомства коропів різними методами. Практика розведення коропа використовує два методи - природний нерест плідників в ставках, який був до 60-х років двадцятого століття основним, та одержання личинок заводським способом (при штучній стимуляції дозрівання). Обидва методи мають свої переваги та недоліки. Вибір того чи іншого із них пов'язаний з конкретними можливостями відтворення та необхідною потребою в молоді коропа. Для того, щоб розрахувати цю потребу найти оптимальний для себе метод одержання потомства, зробимо відступ у викладенні, який допоможе нам визначитися у його виборі.
Розраховуємо необхідну кількість личинок для вирощування товарного коропа в різних умовах у південних та північних областях України, у водоймах на дачних та присадибних ділянках (назвемо їх дачними) і в малих водоймах (ставках, озерах), на яких може бути організоване індивідуальне рибництво в більш широких масштабах (назвемо їх фермерськими). Розрахунок проведемо на одиницю площі 1 га для фермерських водойм і на 0,01 га - для дачних водойм. Виживання риби на окремих етапах вирощування - від личинок до кінцевої товарної маси - приймаємо за 70%, показники щільності посадки риби, штучної маси та товарної продуктивності на дачній водоймі - в 2-3 рази більш високими, ніж у фермерській водоймі, завдяки можливості кращого управління рибоводними процесами на дуже невеликій площі. Скориставшись наслідками даного розрахунку (див. таблицю), легко визначити кількість посадочного матеріалу, необхідну для зариблення дачних та фермерських водойм будь-якої площі.
