Дипломная работа: Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів)

Дипломная работа: Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів)

 

 

 

 

 

Адаптація світового досвіду до умов діяльност фінансових посередників України( в аспекті діяльності інвестиційних фондів).

ПЛАН

Вступ............................................................................................................ 3

Розділ 1 Міжнародна доктрина визначення поняття інвестиційних фондів як фінансових посередників................................................................................................ 6

1.1. Поняття інвестиційного фонду як інституту спільного нвестування 6

1.2 Міжнародний досвід діяльності інститутів спільного нвестування 15

1.3. Спільне інвестування та його значення для розвитку економіки. 27

Розділ 2. Особливості організації діяльності інвестиційних фондів в Україні: міжнародний порівняльний аспект.................................................................................. 36

2.1. Особливості  функціонування інститутів спільного нвестування в Україні і закордоном............................................................................................. 36

2.2. Організація управління і контролю за  інститутами спільного інвестування       64

2.3. Цінні папери інститутів спільного інвестування як особливий вид фондового інструменту............................................................................................. 72

Розділ 3. Інститути спільного інвестування в Україні: проблеми функціонування та шлях оптимізації діяльності................................................................................ 82

3.1 Аналіз досвіду Великобританії в організації діяльност нвестиційних фондів     82

3.2 Біржові індексні фонди як нова фінансова інституція (досвід США) 114

3.3 Шляхи оптимізації діяльності інститутів спільного нвестування в Україні 120

Висновок.................................................................................................. 132

Список використаної літератури............................................................ 137

Додатки.................................................................................................... 142

Вступ

Радикальн економічні і політичні перетворення, що відбулися та продовжують відбуватися в Україні, мають на меті побудувати нову модель господарської системи країни. Фундамент цієї системи складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність та змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанн з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Це завдання вирішується на тл попереднього командно-господарського механізму, що мав антиринкову спрямованість. Це ускладнюється ще й тим, що за часів існування радянсько економіки деякі важливі елементи ринку не були навіть започатковані. Стосується це, насамперед, ринку цінних паперів, зокрема фондового ринку. Основн завдання, принципи функціонування та розвитку фондового ринку України були вперше визначені в Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, затвердженою Постановою Верховної Ради України 22 серпня 1995 року. Згідно Концепції фондовий  ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму [5, c.35].

Ринок цінних паперів являє собою велику сукупність суспільних відносин з приводу цінних паперів. Ринкова взаємодія в цій сфері великою мірою залежить від того, наскільки ефективно на ньому працюють інвестиційні фонди, інвестиційн компанії, що здійснюють залучення в економіку вільних коштів населення, та інш фінансові посередники, які опосередковують рух капіталів від інвесторів до емітентів. В свою чергу ефективність діяльності цих фінансових інститутів безпосередньо залежить від їх правового регулювання, встановлення чіткого правового режиму діяльності інвестиційних фондів та компаній на ринку цінних паперів. Складність вирішення цієї задачі пов’язується з відсутністю досвіду правового регулювання нових економічних відносин, що складаються на ринку цінних паперів. Але й ті декілька років становлення фондового ринку виявили багато злободенних питань, які потребують негайного законодавчого врегулювання, з урахуванням власного і особливо досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

Саме недосконалість чинного законодавства, що регулює діяльність інвестиційних фондів та компаній, а також наявність значних недоліків у їх практичній діяльності переконливо свідчать, на нашу думку, про актуальність обраної теми як в теоретичному, так і в практичному аспектах. До того ж обрана тема майже не досліджувалась вітчизняними вченими.

Предметом нашого дослідження господарсько-правові відносини, які виникають при здійсненні інвестиційними компаніями діяльності по спільному інвестуванню, а також при здійсненн нвестиційними компаніями в якості торговців цінними паперами діяльності по випуску цінних паперів, комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах.

Об’єктом дослідження є особливост діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній на ринку цінних паперів в Україні.

Метою дослідження визначення поняття та видів інститутів спільного інвестування, аналіз правового режиму та особливостей їх господарської діяльності, а також виявлення недоліків та розробка основних напрямків вдосконалення діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній на ринку цінних паперів.

Дослідження проблем діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній має не лише важливе наукове значення, воно також може бути корисним і в практичних справах, зокрема в справі державно-правового та інституційно-правового регулювання ц області відносин.

Методологія дослідження: в роботі використовуються наступні методи: історичний, аналітичний, раціональний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний.

Сформульовані в роботі теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на праці як вітчизняних так і іноземних вчених, які досліджували питання діяльност фінансових посередників та інститутів спільного інвестування на ринку цінних паперів. Насамперед, це роботи Г.Андрощука, Л.Антонюк, О.Батури, А.Бондаренко, Є.Задорожного, В.Новікова, С.Покропивного, А.Поручника, І.Софіщенко І. Назарчука, Н. Кузнецової, В. Колесника, Е. Крока та А. Фрідмана.

Розділ 1 Міжнародна доктрина визначення поняття інвестиційних фондів як фінансових посередників.

1.1. Поняття нвестиційного фонду як інституту спільного інвестування

Суттєвим внут­рішнім джерелом інвестицій у будь-якій країні є заощадження дрібних по­тенційних нвесторів, а найбільш по­ширеним та привабливим механізмом їх залучення до різних ланок еко­номіки (державного сектору, корпора­тивного або банківського)  спільне інвестування як об'єднання коштів ба­гатьох суб'єктів з метою їх розміщен­ня у цінні папери, що є предметом діяльності спеціальних підприємниць­ких структур - інститутів спільного інвестування.

Вітчизняний механізм спільного інвестування був запроваджений Ука­зом Президента «Про нвестиційні фонди та інвестиційні компанії» ще в 1994 році, і спрямовувався, головним чином, на обслуговування процесу роз­державлення майна в межах привати­заційно програми. Сучасне еко­номічне середовище потребує створення нових інвестиційних структур, здатних перетворити розпорошені гро­шові ресурси на потужне джерело фінансування, спроможне скласти конкуренцію банківській системі, ад­же спільне нвестування має ряд пере­ваг як для суб’єктів, так і для об'єктів нвестування. Створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного нвестування, що визна­чається як один з головних напрямів розвитку фондового ринку України, передбачає, насамперед, приведення українського законодавства у відпо­відність із законодавством країн ЄС . І першим кроком на цьому етап стало прийняття у березні 2002 року Закону України «Про інститути спіль­ного нвестування» та інших норма­тивних документів, що регулюють діяльність нститутів спільного інвестування [13].

Взагалі поняття нвестиційного фонду та інвестиційної компанії було визначено ще Положенням про нвестиційні фонди та компанії яке було затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94 [2]. Так, згідно даного положення, інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.

Інвестиційні фонди поділяються на відкриті і закриті. Відкрит фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх нвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією нвестиційного фонду. Закриті фонди створюються на визначений строк здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.

Засновниками інвестиційного фонду можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Проте, не можуть бути засновниками інвестиційного фонду юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищу 25 відсотків. Засновники несуть відповідальність перед учасниками нвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду. Акц зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Для створення інвестиційного фонду його засновники укладають установчий договір, затверджують статут і проводять реєстрацію нвестиційного фонду у порядку, встановленому для реєстрації акціонерних товариств.

Установчий договір визначає порядок здійснення засновниками спільної діяльності, пов'язаної із створенням інвестиційного фонду, відповідальність перед учасниками і перед третіми особами.

У статуті інвестиційного фонду зазначаються найменування, місцезнаходження та вид інвестиційного фонду, розмір і порядок зміни статутного фонду, склад засновників, порядок створення органів управління нвестиційного фонду, їх компетенція й порядок прийняття ними рішень, порядок отримання засновниками дивідендів на кожну акцію в розмірі, який дорівню розмірові дивіденду на один інвестиційний сертифікат, порядок реорганізації та ліквідації інвестиційного фонду.

Статут інвестиційного фонду повинен містити вимогу щодо заборони створення будь-яких спеціальних і резервних фондів, а також може містити положення про повний розподіл його прибутків між засновниками й учасниками в порядку, встановленому інвестиційною декларацією.

До статуту може бути включено й інші положення, що не суперечать чинному законодавству.

Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичн особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифікату повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам.

Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, проводиться реєстрація випуску інвестиційних сертифікатів, публікуються інвестиційна декларація та інформація про випуск нвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду.

Вищим органом управління інвестиційного фонду загальні збори засновників, до виключної компетенції яких належить:

внесення змін і доповнень до установчого договору та статуту інвестиційного фонду;

·     затвердження нвестиційної декларації, умов депозитного договору, договору з інвестиційним керуючим, договору з аудитором або аудиторською фірмою і внесення в установленому порядку змін та доповнень до цих документів;

·     прийняття рішення та затвердження інформації про випуск інвестиційних сертифікатів;

·     затвердження результатів річної діяльності інвестиційного фонду після проведення аудиторської перевірки;

·     затвердження порядку розрахунку дивідендів;

·     прийняття рішень про створення, реорганізацію або ліквідацію філій, регіональних представництв інвестиційного фонду та затвердження положень про них;

·     прийняття рішень про ліквідацію фонду, створення ліквідаційної комісії і затвердження ліквідаційного балансу;

·     обрання й відкликання членів спостережної ради.

Загальні збори засновників скликаються не рідше одного разу на рік, а також на вимогу депозитарію, спостережної ради, інвестиційного керуючого або учасників інвестиційного фонду, що є власниками не менш як 10 відсотків випущених інвестиційних сертифікатів.

З метою контролю за діяльністю інвестиційного керуючого та захисту інтересів учасників створюється спостережна рада, не менш як 60 відсотків членів якої повинні бути неафілійованими особами. Членами спостережної ради можуть обиратися також особи, які не є учасниками нвестиційного фонду.

Інвестиційний фонд не має права:

1.   випускати облігації та векселі;

2.   мати в своїх активах більш як 10 відсотків цінних паперів одного емітента та інвестувати понад 5 відсотків своїх активів у цінні папери одного емітента, крім нвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські зобов'язання держави та інші цінні папери, одержання доходів за якими гарантовано Урядом України;

3.   тримати в цінних паперах менш як 70 відсотків активів інвестиційного фонду;

4.   купувати інвестиційн сертифікати іншого інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії;

5.   займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами;

6.   брати банківський кредит, крім випадків використання цього кредиту для викупу відкритим фондом своїх нвестиційних сертифікатів;

7.   здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких є афілійована особа інвестиційного фонду;

8.   видавати майнові гарантії, забезпечен майном фонду, для третіх осіб, укладати договори застави;

9.   придбавати цінні папери повних та командитних товариств.

Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд інвестиційно компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства".

Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та нформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів. Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Взаємний фонд є філією інвестиційно компанії, що утворюється за рішенням її вищого органу. Цей орган затверджу також Положення та інвестиційну декларацію взаємного фонду. Взаємний фонд ма окремі баланс та поточний рахунок і підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філій суб'єктів підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляд цінних паперів та об'єктів нерухомості. Кошти взаємного фонду не можуть використовуватися для покриття збитків інвестиційної компанії. На майно взаємного фонду не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями інвестиційно компанії, не пов'язаними з діяльністю взаємного фонду.

Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов'язаної із спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією. Інвестиційна компанія може засновувати відкриті та закриті взаємні фонди, як здійснюють діяльність щодо спільного інвестування. Для здійснення спільного нвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди, випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників. Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди нвестують у цінні папери інших емітентів.  Закриті фонди мають право здійснення інвестування в цінні папери та придбання нерухомого майна, часток паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процес приватизації. Інвестиційні сертифікати відкритих фондів можуть бути придбані за кошти учасників, закритих фондів - за кошти учасників та приватизаційні папери.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14