Реферат: Розміщення продуктивних сил
У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС. Сировинною базою комбі^, нату є Самотканське титанорудне родовище.
У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.
Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька — 90, Луганська — 87 %).
Донецький район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні. Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві переважає приміський тип. На півночі і півдні району вирощують зернові культури, соняшник, розвиваються молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв'язки.
Провідною галуззю в районі є вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миро-нівська, Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).
Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за виробництвом металу Донецький район поступається Придніпровському. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. (Пригадайте, на яких сировинних ресурсах працює ця галузь. Які з них власні, а які девізні?)
пром»). Цьому
сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. (Пригадайте, де.)
Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичансь-ку, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (технічний вуглець) постачає виробництво в Стаханові. (Які екологічні проблеми пов'язані з розвитком цих галузей промисловості?)
Значного розвитку в районі досягло важке машинобудування, передусім виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної індустрії, рухомого складу залізничного транспорту.
Найбільші підприємства важкого машинобудування знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів, залізничних вагонів.
Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.
Транспортне машинобудування Донецького району представлене вагонобудівним заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні типи залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод» (найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні) — тепловози.
У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов'янську і Торезі.
Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база для цієї галузі в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.
Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної промисловості району. Працює цементний комбінат у Амвросіївці, цементні заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.
У Донецькому районі зосереджена значна частка виробництва віконного і технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є Костянтинівський завод «Автоскло».
Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад 3 млн 'гектарів. З них близько 50 % знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.
Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. (Чому?) Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику.
Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, переважно зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються борошномельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська. (Розміщення яких галузей визначається сировинними чинниками, а які тяжіють до споживача?)
Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової. промисловості. Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.
Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими підприємствами в районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох містах району знаходяться швейні цехи і фабрики.
Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає залізничний транспорт.
Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини і' готової продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км на 1 000 км2 території.
Основними електрифікованими: залізницями є Ясинувата— Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, їловайськ—Слов'янськ— Лозова—Харків, Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.
Друге місце за обсягами перевезень у районі займає автомобільний транспорт. Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ, Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.
Промисловими вузлами району є: Донецько-макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.
Провідними галузями Донецько-макіївського проми слового вузла є вугільна промисловість і чорна металургія Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121 тис. чоловік) Макіївка (424 тис. чоловік).
У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені Донецьким і Макіївським металургійними заводами, Харцизьким трубним заводом.
Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний вузол, що об'єднує 6 станцій.
Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік). Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохімія. В місті є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.
До Горл і всько - Єн ак іївс ького промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.
У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис. чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1 млн тонн вугілля на рік.
На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Стирол»).
Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає вугільні комбайни та інше шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Для забезпечення потреб населення міста і збалансованого використання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і харчової промисловості.
Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю населення. Місто є значним центром вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.
До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов'янськ, Арте-мівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і Миронівської ДРЕС.
Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік). Серед галузей переважає важке машинобудування. Три машинобудівні заводи виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики, вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйомники тощо. Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.
Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138 тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто — найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом розташований Слов'яногірськ — важливий рекреаційний центр, що використовує грязі і соляну ропу Торських соляних озер.
На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік) — потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють фосфорні добрива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне, кольорове і автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.
Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крейда, гіпс, вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість представлена взуттєвою і швейною галузями.
Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис. чоловік) — центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють породонавантажувальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників, механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого використовує жіночі трудові ресурси.
У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини, налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.
До Луганського промислового вузла входять Луганськ (504 тис. чоловік) і навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне (тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб.
Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м'ясна і кондитерська).
ДоЛисичансько-Рубіжанського промислового вузла входять Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна.
Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (Ї35 тис. чоловік), де працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.
У Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хімічна, скляна галузі промисловості і промисловість будівельних матеріалів. У місті і поблизу нього є кілька шахт. Хімічна промисловість представлена содовим заводом, заводами гумо-технічних виробів та нафтопереробним. У Лисичанську виробляють скло для автомобілів, телевізорів, вагонів тощо. Розвинута також легка і харчова промисловість.
Центром хімічної промисловості є Рубіжне (76 тис. чоловік). У місті знаходиться хімічний комбінат (виробництво синтетичних барвників, отрутохімікатів тощо). Працюють підприємства промисловості будівельних матеріалів (виробництво силікатної цегли), легкої (швейне і панчішно-шкарпеткове виробництва) і харчової промисловості.
До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін.
Центром вугільної і коксохімічної промисловості є Стаханов (114 тис. чоловік). У місті і поблизу нього є вугільні шахти. Розвинута чорна металургія (завод феросплавів). Хімічна промисловість представлена коксохімічним заводом і заводом технічного вуглецю, машинобудівна — виробництвом бурового устаткування і металоконструкцій, легка — комбінатом шовкових тканин із штучного волокна. Є підприємства харчової промисловості.
Алчевськ (129 тис. чоловік) — центр металурги і коксохімії. Одне з найзабрудненіших міст України. Тут також розвинуті машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість.
З Донецького економічного району експортують в інші райони вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини і устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає район з Причорноморського та Подільського районів.
Проблеми Донецького району можна розділити на соціально-економічні і екологічні. Такий поділ досить умовний, оскільки всі вони взаємопов'язані.
Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. (Поміркуйте, що може стати основою їх економічного розвитку в ринкових умовах.)
Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Для Донбасу гострою є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств призводять до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища. (Чи впливає на це явище екологічна ситуація в містах району?)
Проблемою є також технічне переозброєння і реконструкція металургійних підприємств району, де знаходяться найстаріші заводи України. Гостроти набула і соціальна проблема, оскільки умови праці на таких підприємствах дуже важкі.
Надзвичайно гострою є також проблема водопостачання промисловості та сільського господарства. Здебільшого підприємства району дуже водомісткі. Не вистачає води і на побутові потреби населення.
Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Насамперед необхідно збільшити вирощування свіжих овочів, картоплі, фруктів, ягід, виробництво незбираного молока для промислових районів і міст. Ґрунти стають менш родючими. Великі площі в Донбасі і Приазов'ї займають еродовані землі.
Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпродуктивніших на рибу морів світу, поступово втрачає своє значення. (Поміркуйте, чому так сталось.)
Проведіть прес-конференцію на тему «Проблеми соціально-економічного розвитку нашого села (міста)».
Придніпровський район
Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра.
Площа його становить 59,1 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,0 млн чоловік. Район охоплює територію Дніпропетровської і Запорізької областей (див. мал. 109).
За рівнем економічного розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість значно, переважає над сільським господарством. Її частка досягає 80 %.