Реферат: Периферійні пристрої ПК

Реферат: Периферійні пристрої ПК

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

Реферат на тему:

“Периферійні пристрої”

Роботу виконала                                                                                                                                                                                                                                                                     

Студентка 104 групи

Географічного фак-ту         

Палкіна Інна Михайлівна                             

                                                                                                                    Викладач: Піддубна Л.А.

         Чернівці  2007

                                         План

1.         Тенденц розвитку технічних засобів

2.         Призначення класифікація ПП

3.         Пристро введення інформації

·          Клавіатура

·          Миші та трекболи

·          Дігітайзери

·          Сканери

·          Цифров фото- і відеокамери

·          Ігров маніпулятори

4.         Пристро виведення інформації

·          Дисплей

·          Відеоадаптери

·          Принтери

·          Плоттери

·          Модеми

·          Адаптер мережі

·          Звукова плата

·          Джерела безперебійного живлення

5.         Висновок  

6.         Використана література                     

Тенденції розвитку технічних засобів

Приблизно з середини 60-х років XX ст., коли напівпровідники повністю витіснили електронні лампи з елементної бази обчислювальних машин, у цій галузі техніки сталося кілька драматичних поворотів. Вони були наслідком бурхливого розвитку технології мікропроцесорів (МП), великих і надвеликих інтегральних схем, а також інтенсивного прогресу програмного забезпечення комп'ютерів. Розвивалися ці процеси паралельно. Нов технічні можливості, що постали зі створенням нових еле­ментів і пристроїв, дали змогу розробити досконаліші (функціонально і за продуктивністю) програми, що спри­чинило потребу в більш досконалих компонентах і т.д.

У 60-ті роки минулого століття, в епоху комп'ютерів третього покоління — машин, побудованих на основі окре­мих напівпровідникових елементів та інтегральних схем не­великої щільності (типовий представник — ЕОМ сім'ї ІВМ 360), користувачі усвідомили необхідність зміни організації використання ЕОМ. До того ЕОМ віддавалася в розпоряд­ження одн людини (оператора, який виконував готову програму, або програміста, зайнятого розробленням нової). Це не давало змоги використати весь потенціал машини.

Тому була створена технологія пакетного оброблення задач, за якої користувача було відокремлено від машини. Він повинен був заздалегідь підготувати своє завдання (найчастіше у вигляді колоди перфокарт з керуючими кодами та первинними даними) передати його в руки операторів, які формували чергу задач. А машина одержу­вала для оброблення відразу кілька задач і не простоюва­ла в очікуванні кожної з них або реакції користувача на свої повідомлення.

Однак і цього виявилося недостатньо: за швидкодією ЦП набагато випереджав зовнішні пристрої (зчитувачі перфокарт та перфострічок, алфавітно-цифрові друкувальні пристрої), і тому його потужність використовувала­ся не повністю. Виникла ідея організації багатозадачного процесора, який немовби одночасно виконував кілька програм. Насправді ЦП, як і раніше, працював послідо­вно. Проте, коли в межах якоїсь програми черга доходи­ла до обміну із зовнішнім пристроєм, ця операція передо­ручалася недорогому спеціалізованому пристрою, а ЦП перемикався на продовження іншої програми.

Завдяки цьому коефіцієнт використання апаратно ча­стини ЕОМ різко зріс. З'явилися багатопультові систе­ми комплекси, що складалися з центральної ЕОМ і групи (до кількох десятків) відеотерміналів. Людина-оператор, яка працювала за пультом такого термінала, стала повним розпорядником ЕОМ. Насправді ж центральна ЕОМ квазіодночасно працювала з багатьма програмами, перемикаючись з однієї на іншу і приділяючи кожному терміналу кілька мілісекунд протягом секунди.

У 1971 р. був створений перший МП, тобто функціо­нально закінчений пристрій, здатний виконувати функції ЦП. Незважаючи на малу потужність першого МП, ця подія стала поворотним моментом в історії ОТ і не тільки. Надалі прогрес мікроелектроніки зумовив істотні зміни у верстато- й автомобілебудуванні, техніці зв'язку та ін. Вдосконалення технології, що спиралося на досягнення фундаментальних наук, успіхи оптики, точного машино­будування, металургії та інших галузей, дали змогу ство­рювати МП з усе більшою кількістю елементів, розміще­них на поверхні напівпровідникового кристала з усе більшою щільністю, а значить ще потужніші. Одночасно помітно зменшувалася собівартість МП.

У 1979 р. корпорація ІВМ відреагувала на появу ПК з деяким запізненням, але в 1980 р. виступила на ринку зі своїм ІВМ РС (Personal Computer). Найважливішою особ­ливістю цього комп'ютера була відкрита архітектура. Це означало, по-перше, можливість реалізації принципу взаємозамінності, тобто використання для складання ПК вузлів від різних виробників, але таких, що відповідали певним стандартам, і по-друге, можливість доукомплекту­вання ПК, нарощування його потужності під час експлу­атації. Це технічне рішення дало потужний поштовх індустрії ОТ. Подальші роки характеризуються швидким удосконаленням МП (щоп'ять років щільність розміщен­ня елементів на напівпровідниковому кристалі зростала в 10 разів), запам'ятовуючих пристроїв (оперативних та на­копичувальних), засобів відображення і фіксації даних при одночасному зниженні собівартості та цін.

Зрештою останні півтора десятиріччя ознаменован найбільшим поширенням ПК у всіх сферах людської діяльності. Вони стали переважати також як апаратна ба­за систем управління, витісняючи великі ЕОМ, що при­звело до неприйнятного зниження рівня централізації уп­равління та частково втрати керованості об'єктами.

Збільшення ємності накопичувачів і зниження вар­тост зберігання даних зумовили розширення застосуван­ня баз даних у складі систем управління різного призна­чення, усвідомлення цінності баз даних. Тому виникла потреба надати доступ до інформаційних ресурсів бага­тьом користувачам. Цю потребу забезпечило створення локальних обчислювальних мереж (ЛОМ), що сприяло підвищенню завантаження дорогих апаратних засобів (на­приклад принтерів). Поява ЛОМ загострила потребу в ще більш потужних накопичуваних і процесорах, застосовува­них у мережних серверах.

Збільшення швидкодії процесорів та ємності ОЗП створило передумови для переходу до графічного інтер­фейсу. Для ІВМ-подібних ПК це були спочатку графічна оболонка Windows, а потім — повноцінн операційної системи (ОС), наприклад Windows 95,та ін. Одночасно все відчутнішим стало недовикористання обчислювальної потужності апаратної частини комп'ютера. Відродилася, правда, вже на новій основі, ідея багатозадачності. Вона втілена в нових ОС, так що, користуючись, наприклад, ОС Windows 95, можна одночасно обробляти масив даних, друкувати результати попередньої програми і приймати електронну пошту.

Функціональне вдосконалення ЛОМ, підвищення їхньої надійност породило ідею створення мережних ма­шин (мережних комп'ютерів –Network Computers,NС). їх репрезентують як «машини, повністю позбавлені індивіду­альності», в яких немає власного програмного забезпечен­ня (крім мінімуму, необхідного для початкового заванта­ження та встановлення зв'язку з сервером, тобто з цент­ральною машиною ЛОМ), немає власних накопичувачів і, отже, власних даних. По суті, мережна машина є терміна­лом багатопультового обчислювального пристрою, реалізо­ваного на нових елементній та програмній базах. Ентузіас­ти мережних машин передрікають поступову відмову від ПК, однак швидше всього встановиться динамічна рівно­вага між часткою мережних машин і ПК в оснащенні ІС.

Призначення і класифікація ПП

Основне призначення ПП - забезпечити надходження в ЕОМ із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі.  ПП в чималому ступені визначають можливост застосування ЕОМ.

ПП ЕОМ містять у собі зовнішні пристрої, що запам'ятовують, призначен для зберігання і подальшого використання інформації, пристро запровадження-висновка, призначені для обміну інформацією між оперативною пам'яттю машини і носіями інформації, або іншими  ЕОМ, або оператором.  Вхідними пристроями можуть бути: клавіатура, дискова система, миша, модеми, мікрофон; вихідними - дисплей, принтер, дискова система, модеми, звуков системи, інші пристрої.  З більшістю цих пристроїв обмін даними відбувається в цифровому форматі.  Для роботи з різноманітними датчиками і виконавчими пристроями  використовуються аналого-цифрові і цифроаналогові перетворювачі для перетворення цифрових даних в аналогові і навпаки.

Цифровий інтерфейс простіше в порівнянні з цифроаналоговим, але і для нього потребуються спеціальні схеми.  Розрізняють послідовну і рівнобіжну передачу даних, необхідна синхронізація взаємодіючих пристроїв.  Один із найбільше поширених стандартів RS-232C (Reference Standart №232 Revision C).  Послідовн нтерфейси застосовуються для передачі даних на будь-які відстані.  Проте на короткі відстані краще передавати дані байтами, а не бітами, для цього використовують рівнобіжні інтерфейси запровадження-висновка.

Пристро введення

інформації

                     Клавіатура

З функціонально точки зору клавіатура являє собою сукупність певних даних, що сприймають натискування на клавіші і займають таким чином певні електричні кола. Створюються послідовності сигналів(по 1 байту), які передають процесору коди клавіш.

В залежності від кількості клавіш, клавіатури поділяють на:

·                                84 клавішні (83 для РС ХІ)

·                                101 клавішні (РС АІ)

·                                104 - клавішні (спеціалізовані для Windows)

·                                Спеціалізовані

 За конструктивним виконанням клавіатури бувають:

Ø        Звичайні,

Ø        Гнучкі.

Гнучкі клавіатури мають ергономічний дизайн, і призначені для створення комфортних умов при роботі користувача з ПК. Вони мають специфічне розміщення клавіш та спеціальн підставки для рук, що зменшує втомлюваність кистів рук користувача.

Найпоширенішим стандартом розміщення клавіш є “QWERTY”, що відповідає порядку розміщення клавіші в лівому верхньому куті алфавітної частини клавіатури. Відповідно до цього стандарту, всі клавіші на клавіатурі поділяють на групи:

-    Алфавітно-цифрові(близько 50 клавіш з літерами, цифрами і спеціальними символами);

-    Мала цифрова клавіатура (розміщена в правій частині клавіатури і використовується, в основному, в режимі “калькулятор”);

-    Клавіш перемикачі:

v   Num Lock – для включення мало цифрової клавіатури, у виключеному режимі ці клавіші мають призначення, вказане в нижньому реєстрі;

v   Cars Lock – для включення режиму набору великих літер;

v   Shift – переключає режим Cars Lock на протилежний і дозволяє набирати символи над цифрами в алфавітно-цифровій клавіатурі;

v   Scroll Lock – керує режимом прокрутки тексту на екрані і використовується лише в деяких прикладних програмах;

v   Insert - встановлює режим “вставки” та “заміни”

-    Клавіш керування курсором:

v   “Стрілки’ – переміщують курсор на один символ у вибраному3 напрямку;

v   Tab – створює абзацні відступи, переміщу курсор між об’єктами;

v   Home, End – переміщує курсор на початок чи кінець рядка;

v   Page Up, Page Down – переміщує курсор на одну екранну сторінку вверх- вниз.

-    Клавіші знищення символів:

v   Back Space – знищує символ з ліва від курсора;

v   Delete – знищує символ з права від курсора;

-     Спеціальн клавіші:

v   Enter – створення нових рядків та абзаців;

v   Esc – вийти з деяких програм;

v   Pause – призупинити виконання програм чи введення інформації на периферійні пристрої;

v   Print Scrn – друк екранних сторінок на принтері;

v   Ctrl, Alt – використовують в комбінаціях з іншими клавішами;

-    Додаткові:

v   Power – разом з клавішею Turbo, дозволяє підготувати до виключення комп’ютер;

v   Sleep – разом з клавішею Turbo, переводить комп’ютер в так званий ”режим сну”;

v   Wake – разом з клавішею Turbo,повертає комп’ютер з “режиму сну”;

v   Turbo – разом з клавішею F11, дозволяє заблокувати ∕ розблокувати клавіатуру;

           Миші та трекболи

Трекболи та миш координатними пристроями введення інформації в ПК. Мишки поділяють на одно-, дво- та три кнопкові. Своєю популярністю маніпулятор миша зобов’язаний значному поширенню прикладних графічних програм та графічного інтерфейсу користувача. За допомогою миші зручно керувати об’єктами, вікнами, працювати з меню, кнопками, піктограмами.

Набувають популярності повністю оптичні миші, які мають більш точне позиціювання курсору. В них замість традиційної оптики механічної системи використовується мін відеокамера, яка аналізує зміни малюнку чи кольору поверхні, по якій переміщається маніпулятор.

Наступний варіант під єднання миші до системного блоку – роз’єм mini-DIN6, який на вигляд повністю аналогічний до клавіатурного 6-штиркового роз’єм mini-DIN6. таке під єднання підтримується практично всіма сучасними операційними системами, а не підтримується в DOS і програмах, що написані для ц ОС.

Третій варіант за допомогою універсальної послідовної шини USB – підтримується тільки у  Windows 98, Windows МЕ та  Windows 2000.

Трекбол явля собою “перевернуту” мишу, тобто в трек болі рухається не сам корпус пристрою, а тільки його кулька. Це дозволяє значно збільшити можливості керуванням курсором.

Страницы: 1, 2