Курсовая работа: Приготування порошків в умовах аптеки
У затертій ступці розтирають 9,9 г молочного цукру, вибирають на капсулу, залишивши 0,1 г (кількість, рівну отруйній речовині) змішують з 0,1 г атропіну сульфату. Потім поступово в кілька прийомів додають залишок молочного цукру (при ретельному змішуванні). Однорідність виготовлюваних тритурацій залежить від старанності розтирання отруйних речовин з наповнювачем. Варто враховувати, що при зберіганні тритурацій з отруйними лікарськими засобами, які мають значно більшу щільність, ніж молочний цукор, наприклад, ртуті дихлоридом, миш'яковистим ангідридом і т. п., вони розшаровуються. Тому такі тритурації потрібно додатково щоразу ретельно перемішувати в ступці перед уживанням.
Для здійснення візуального контролю рівномірност розподілу компонентів, що змішуються, бажано використовувати наповнювач, підфарбований індигокарміном (1:100). Особливо це важливо при готуванн тритурацій з лікарськими речовинами, які значно відрізняються за щільністю від молочного цукру.
У деяких закордонних фармакопсях для кращого контролю однорідності змішування тритурацій передбачається додавання незначної кількості барвної речовини карміну, який також попередньо змішується з наповнювачем, застосовуваним для готування тритурацій (1:100).
Тритурації готують у кількості, достатньому для забезпечення приблизно місячної потреби. Зберігають тритурації у невеликих штангласах із притертими пробками і відповідними написами на етикетках:
Trituratio Atropini sulfatis (1: 100) cum Saccharo lactis (0,001 Atropini sulfatis = 0,1 triturationis 1:100) Дата; серії; № аналізу; підпис особи, що приготувала тритурацію; підпис особи, що перевірила тритурацію.
Готування складних порошків з використанням тритурацій.
Rp.: Atropini sulfatis 0,0005
Proserini 0,01
Sacchari 0,3
Misce, fiatpulvis.
Da tales doses №10
Signa. По І порошку З рази в день.
Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, виписаний розподільним способом, з лікарськими речовинами списку А.
Атропіну сульфат виписаний у кількості менш 0,05 г., тому необхідно використовувати тритурацію (1:100). Для того, щоб не збільшувати масу порошку, можна зменшити кількість цукру, виписаного в рецепті.
Розрахунок: Атропіну сульфату 0,0005 х 10 = 0,005 г.
Тритурації атропіну сульфату (1:100) 0,005 х 100 = 0,5 г (0,3x10) – 0,5 = 2,5г
Розважування: (0,1 + 0,5 + 2,5): 10 = 0,31 г.
Цукор розтирають у ступці, частину висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,1 г, додають 0,1 г прозерину (який одержують за вимогою), змішують, потім додають 0,5 г тритурації атропіну сульфату (1:100) (одержують також за вимогою), ретельно змішують. Частинами додають цукор, що залишився, змішують до однорідності. Розважують по 0,31 г. на 10 доз. Упаковують у вощені капсули, поміщають у паперовий пакет. Оформляють сигнатурою, додатковими етикетками: «Поводитися з обережністю», «Зберігати в сухому місці», «Берегти від дітей». Опечатують.
У тих випадках, коли цукор не прописаний у рецепті, то наповнювачем узятої тритурації збільшується маса порошку. Ці зміни в прописі обов'язково відзначають на сигнатурі, вказавши кількість взято тритурації і масу порошку.
Rp.: Platyphyllini hydrotartratis 0,002
Papaverini hydrochloridi 0,02
Novocaini 0,01
Natrii hydrocarbonatis
Magnesii oxydi ana 0,3
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa. По І порошку З рази в день.
Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, що містить отруйну лікарську речовину – платифіліну гідротартрат, виписане в малій кількості (менше 0,05 г.) і сильнодіючі речовини – папаверину гідрохлорид і новокаїн, а також легкорозпорошу-вану лікарську речовину – магнію оксид.
У цьому випадку користуються тритурацією платифіліну гідротартрату (1:10). Розрахунок: Платифіліну гідротартрату 0,002 х 10 = 0,02 г.
Тритурації платифіліну гідротартрату (1:10) 0,02 х 10 = 0,2 г Папаверину гідрохлориду 0,02x10 = 0,2 г
Новокаїну 0,01 х 10 = 0,1 г
Натрію гідрокарбонату 0,3x10 = 3,0 г
Магнію оксиду 0,3x10 = 3,0 г
Розважування: (0,2 + 0,2 + 0,1 + 3,0 + 3,0): 10 = 0,65 г.
У ступці розтирають 3,0 г натрію гідрокарбонату (менше втирається в пори ступки), вибирають і залишають приблизно 0,1 г (рівне кількості новокаїну), додають 0,1 г новокаїну і ретельно перемішують. Дал поміщають у ступку 0,2 г тритурації платифіліну гідротартрату, ретельно розтирають, потім додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують і додають решту натрію гідрокарбонату. В останню чергу додають магнію оксид (легкорозпорошувана речовина), змішують і розважують на 10 доз по 0,65 г.
Порошки упаковують у парафіновані капсули (тому що натрію гідрокарбонат-гігроскопічна речовина, а магнію оксид поглина вуглекислий газ з повітря і перетворюється в магнію карбонат). Оформляють до відпуску аналогічно попередньому препарату.
Видав: Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.
Дата Підпис
Одержав: Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.
Дата Підпис
ППК
Дата № рецепта
Natrii hydrocarbonatis 3,0
Novocaini 0,1
Triturationis Plathyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 сірий.
Papaverini hydrochloridi 0,2 '
Magnesii oxydi 3,0
Приготував: (підпис)
Перевірив: (підпис)
Порошки з забарвленими лікарськими речовинами. Відповідно до наказу МОЗ України №44 від 16.03.93 р. (додаток 8) до групи барвних лікарських засобів відносять речовини, а також їх розчини, суміші і т. п., що залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та нших предметах, що не змивається звичайною санітарно-гігієнічною обробкою. До таких лікарських речовин відносяться: етакридину лактат (риванол), брильянтовий зелений, індигокармін для ін'єкцій, калію перманганат, метиленовий синій, рибофлавін (вітамін В,), фурацилін, акрихін та ін. Барвні лікарські засоби необхідно зберігати в спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, роздільно по найменуваннях.
До групи забарвлених лікарських речовин відносяться речовини, що не залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних матеріалах. Вони зберігаються звичайно, і порошки з такими речовинами готуються за загальними пршїюіами готування складних порошків. До таких лікарських речовин відносяться: хінозол, дематол, протаргол, коларгол та ін.
Готування порошків з барвними речовинами необхідно робити в окремо виділеній ступці, на окремому робочому місці або на столі, покритому білим листом паперу. При відважуванні використовують окремі терезики. Порошки готують, використовуючи метод «тришаровості» (барвна речовина перед початком змішування поміщають між: двома шарами незабарвленої речовини).
Упаковку варто використовувати таку, щоб барвн речовини не забруднювали слизову оболонку порожнини рота, наприклад, желатинов капсули.
Rp.: Riboflavini 0,05
Natrii salicylatis 0,2
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №12
Signa. По І порошку З рази в день.
Складний дозований порошок для внутрішнього застосування з барвною лікарською речовиною рибофлавіном.
Розрахунок: Рибофлавіну 0,05x12 = 0,6 г
Натрію саліцилату 0,2x12 = 2,4 г Розважування: 0,05 + 0,2 = 0,25 г.
У ступку поміщають 2,4 г натрію саліцилату, розтирають і висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно половинну кількість (1,2 г). На спеціальних терезиках відважують 0,6 г рибофлавіну, додають до залишеного в ступці натрію саліцилату, зверху насипають шар розтертого натрію саліцилату і тільки після цього ретельно змішують до однорідності. При такому порядку роботи зменшуються втрати барвної речовини за рахунок адсорбц на поверхні ступки і товкачика, а також вдається швидше одержати однорідну суміш.
Отриманий однорідний порошок розважують на 12 доз по 0,25 г. у пергаментні капсули чи, якщо є вказівка лікаря в рецепті, відпускають у желатинових капсулах. Порошки оформляють за загальними правилами.
Порошки з важкоподрібнюваними, пахучими і леткими лікарськими речовинами. Як відзначалося раніше, до складних порошків нерідко призначаються важко-подрібнювані лікарськ речовини (камфора, ментол, йод, тимол та ін.), які доцільно подрібнювати в присутності спирту чи ефіру.
Rp.: Camphorae 0,1
Sacchari 0,25
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa. По І порошку З рази в день.
Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить пахуча, летка, важкоподрібнювана речовина камфора.
Розрахунок: Камфори 0,1x10= 1,0 г
Спирту етилового 95% 10 кап.
Цукру 0,25x10 = 2,5 г
Розважування: 0,1 + 0,25 = 0,35 г.
Доцільно порошки з такими речовинами готувати на окремому робочому місці, застосовуючи окремі ваги і ступку. Спочатку в ступц розтирають 2,5 г цукру і висипають на капсулу. 1,0 г камфори розтирають з 10 краплями 95% спирту, після чого в кілька прийомів при ретельному перемішуванні додають розтертий цукор. Розважують по 0,35 г. і відпускають у пергаментних капсулах.
До складу порошків можуть входити пахуч лікарські засоби (як леткі, так і практично нелеткі), що також зберігаються окремо в спеціальній шафі в герметично закритій тарі, непроникній для запаху. До пахучих лікарських речовин відносяться: йодоформ, камфора, ментол, ксероформ, тимол, фенол та ін. (див. додаток 7 до наказу №44 МОЗ України від 16.03.93 p.). При роботі вони повинні відважуватися на окремих терезиках, що відразу протираються ватним тампоном, змоченим спиртом або сумішшю спирту з ефіром. Пахучі лікарськ речовини додаються в останню чергу.
Порошки із сухими і густими екстрактами. Готування складних порошків з екстрактами, що являють собою концентровані^итяжки з лікарськоіррслинноїсирови-ни, залежить від властивостей застосовуваного екстракту і його консистенції. У техно-' логії порошків дуже часто використовують екстракт беладони. У ДФ X приведені два препарати екстракту беладони: густий, що містить 1,5% алкалоїдів, і сухий, що містить 0,75% алкалоїдів, тобто 2 частини сухого екстракту дорівнюють 1 частині густого екстракту (1:2). При відсутності сухого екстракту для зручності роботи в аптеках дозволяється використовувати розчин густого екстракту – extractum Belladonnae solutum (1:2), який готують за прописом!х100,0 г густого екстракту розчиняють у суміші з 60,0 г води, 10,0 г 90% етилового спирту і 30,0 г гліцерину^ Вода є основним розчинником, гліцерин відіграє роль пептизатора. Він охороняє колоїдні розчини розчини високомо-лекулярних сполук, що утворюються при розчиненні екстракту, від коагуляції, старіння. Етиловий спирт поліпшує розчинення екстракту, а також виконує роль консерванта. При збереженні розчин екстракту менш стійкий, чим вихідний густий екстракт. Тому розчин дозволяється готувати не більш ніж на 15 днів.
Розчин екстракту беладони густий так само, як і сухий, застосовують у подвійній кількості стосовно виписаного в рецепті.
Rp-: Extracti Belladonnae 0,01
Papaverini hydrochloridi 0,02 Sacchari 0,2
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa. По І порошку З рази в день.
При відсутності в рецепті вказівки про консистенцію екстракту беладони завжди мають на увазі густий. Найзручнішим і найменш складним є приготування порошків із сухими екстрактами, які готують за загальними правилами.
Розрахунок при використанні сухого екстракту беладони:
Екстракту беладони сухого (1:2) 0,01 х 2 х 10 = 0,2 г
Папаверину гідрохлориду 0,02x10 = 0,2 г
Цукру 0,2x10 = 2,0 г
Розважування: 0,02 + 0,02 + 0,2 = 0,24 г.
У ступці ретельно розтирають 2,0 г цукру, висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,2 г (рівне кількості сухого екстракту беладони), потім додають 0,2 г екстракту беладони сухого (1:2), ретельно розтирають і до отриманої суміші при перемішуванні додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують кілька разів, знімаючи порошок зі стінок ступки товкачика, потім додають решту кількості розтертого цукру і знову добре перемішують. Контролюють якість подрібнення і змішування візуально. Отриману суміш розважують на 10 доз по 0,24 г.
Порошки упаковують в парафіновані капсули (цукор екстракт беладони – гігроскопічні речовини). Оформляють аналогічно зазначеному вище.
Густі екстракти не зовсім зручні для практичного застосування. При їх дозуванні спостерігаються значні втрати.
Rp.: Extracti Belladonnae 0,015
Magnesii oxydi 0,5
Natrii hydrocarbonatis 0,2
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №12
Signa. По 1 порошку 3 рази в день.
Розрахунок при використанні густого екстракту беладони:
Екстракту беладони густого 0,015 х 12 = 0,18 г.
Магнію оксиду 0,5х12 = 6,0г
Натрію гідрокарбонату 0,2x12 = 2,4 г
Розважування: 0,015 + 0,2 + 0,5 = 0,71 г.
На ручних вагах на кружечок фільтрованого паперу за допомогою шпателя відважують 0,18 г. густого екстракту беладони. Після зважування приклеюють екстракт до голівки товкачика разом з папером. Відокремлюють папір, змочуючи його декількома краплями відповідного розріджувача (при водяному екстракті – водою, а при спиртоводному – 40–70% спиртом). Просочившись розріджувачем, кружечок легко відокремлюється від екстракту, залишаючи його на товкачику. У порожню ступку, попередньо затерту натрію гідрокарбонатом, додають 5–6 крапель 95% спирту і розтирають з ним екстракт до утворення однорідної густуватої рідини. Потім поступово додають натрію гідрокарбонат і в останню чергу магнію оксид, дають розріджувачу випаруватися і змішують до одержання однорідної порошкової маси. Якщо потрібно швидко видалити розчинник, то трохи підігрівають ступку.
Розрахунок при використанні розчину густого екстракту:
Розчину густого екстракту беладони (1:2)
0,18 х 2 = 0,36 г. – 18 крапель
(0,1 г – 5 крапель)
розчину густого екстракту
Натрію гідрокарбонату 2,4 г
Магнію оксиду 6,0 г
Розважування: (0,015 х 2) + 0,5 + 0,2 = 0,73 г.
У ступці розтирають 2,4 г натрію гідрокарбонату, потім додають 18 крапель розчину густого екстракту беладони, рівномірно розподіляючи його по всій поверхні порошку, залишають на кілька хвилин для підсушування. Додають 6,0 г магнію оксиду й обережно змішують до однорідності.
ППК
Дата № рецепта
Natriihydrocarbonatis 3,0
ExtractiBelladonnaesoluti (l:2) gtts XVIII
(0,1 р-ну = 5 крап.)
Magnesiioxydi 6,0
Приготував: (підпис)
Перевірив: (підпис)
Використовувати розчин екстракту беладони зручно, якщо до складу порошкоподібної суміші входять речовини, які володіють високою адсорбційною здатністю і погано розчинні у воді (магнію оксид, магнію карбонат, крохмаль, фенілсаліцилат та ін.) У противному випадку утворяться важко дозован вологі грудочкуваті суміші.
Порошки, що містять екстракти, внаслідок їх гігроскопічності відпускають у вощених чи парафінованих капсулах.
Порошки з рідкими лікарськими засобами. У складні порошки можуть вводитися настойки, ефірні олії та ін. Спосіб їх приготування залежить не тільки від кількості і виду рідини, що вводиться, а також і від фізико-хімічних властивостей прописаних порошкоподібних лікарських засобів.
Якщо в складні порошки входять рідини в незначних кількостях (2–3 краплі на 1,0 г порошкової суміші), то в цих випадках уся рідина адсорбується порошком і не порушується його сипкість. У деяких випадках х можна вводити в значно більших кількостях, причому, чим менше додана рідина розчиняє цей порошок, тим більше вдається її додати. Для більш рівномірного і швидкого розподілу рідину необхідно вводити до складу перших порцій суміші, що наготовляється, (дотримуючи основного правила змішування – від меншого до більшого), розподіляючи її по всій поверхні порошку, тому що додавання рідини до готових порошків вимагає більш тривалого розтирання.
Маса розважування визначається зважуванням загальної порошкової суміші, тому що рідини, що додаються, у процесі готування порошків частково випаровуються.
Rp.: Phenobarbitali 0,03
Рпепасегіпі 0,3
Tincturae Valerianae gtts II
Misce, fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa. По І порошку З рази в день.
Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить сильнодіюча лікарська речовина (одурманююче) – фенобарбітал і настойка валеріани.
Розрахунок: Фенацетину 0, 3х10 = 3,0г Фенобарбіталу 0,03 х 10 = 0,3 г
Настойки валеріани 2 крап, х 10 = 20 крап.
Розважування визначається шляхом зважування загальної маси порошку.
