Курсовая работа: Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного трактора
3 метою збереження працездатності будівельних машин при їх транспортуванні та зберіганні проводяться спеціальні види технічного обслуговування, як регламентуються вимогами експлуатаційної документації.
2.1 Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного тракторів
Технічне обслуговування — це комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного спрацювання (зносу) і поломки техніки, тобто це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним поломкам, порушенням регулювання, що стотно підвищує продуктивність і якість робіт. Під час ремонтів усувають несправності, які вже сталися.
Планово-запобіжна система технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає виконання таких заходів: обкатка нових і відремонтованих машин, змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонн техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд зберігання тракторів. Ц заходи проводять через чітко встановлений період роботи: ТО-1 — через 125 год., ТО-2 — 500 год., ТО-3 — 1000 год., ПР — 2000 год., КР — 6000 год.
Ознайомимося з основними ознаками тракторів класами, типами, будовою, щоб мати уявлення про вузли та агрегати, де вони знаходяться і як проводити їхнє технічне обслуговування.
Базовим трактором або тягачем називають самохідну машину, на яку навішують або до якої приєднують землерийно-транспортне робоче устаткування. Ці машини призначені для створення передачі робочому устаткуванню тягового зусилля під час різання ґрунту наповнення робочого органу, управління устаткуванням в процесі виконання робочих операцій, переміщення устаткування з ґрунтом, при неодруженому рус машини до місця набору матеріалу і транспортному режимі, при перебазуванні.
Базовий трактор або тягач обладнаний гідравлічним або механічним приводом для управління робочими рухами землерийно-транспортного устаткування.
Базові трактори класифікують за призначенням, компоновці, типам трансмісії, ходовій частині, рами і тяговому класу.
За призначенням трактори підрозділяють на сільськогосподарські, промислові модифікац промислові. До сільськогосподарських відносять гусеничні трактори типа ДТ-75НР колісні трактори типа "Білорус", Т-150К.
Промислов модифікації трактора Т-4АП2 створені на базі сільськогосподарських тракторів в них враховані вимоги до конструкцій, що дозволяють навішувати дорожньо-будівельне устаткування. Вони відрізняються гідроприводом більшо продуктивності, посиленою ходовою частиною, кращими умовами праці для машиніста.
Промислов трактори Т-170, ДЕТ-250М2, Т-330, Т-25.01, Т-500 спеціально створені для роботи з дорожньо-будівельним устаткуванням і якнайповніше враховують її вимоги.
По компоновц розрізняють трактори з розташуванням двигуна спереду і кабіни ззаду або в середині, а також заднім розташуванням двигуна і передньою кабіною.
За типом трансмісії розрізняють трактори з механічною, гідромеханічною і електричною трансмісією. Механічна трансмісія відрізняється простотою виготовлення, обслуговування, ремонту і поширена найширше.
Гідромеханічна трансмісія забезпечує автоматичне збільшення сили тяги і зниження робочо швидкості, полегшує роботу машиніста (застосована на гусеничному трактор Т-330, Т-25.01, Т-500 і колісному одноосному тягачі БЕЛАЗ-7442).
Електрична трансмісія передбачає використання для передачі енергії від двигуна до гусениць електричного постійного струму.
За типом ходово частини розрізняють гусеничні і колісні трактори, колісні одноосні тягачі.
Гусеничний трактор забезпечений двома гусеницями для створення сили тяги.
Колісний трактор обладнаний чотирма колесами, з яких ведучими (що створюють силу тяги) можуть бути два або чотири.
За типом рами відомі трактори цільнорамной конструкції, безрамній і з шарнірно-зчленованою рамою.
Цільнорамн конструкції застосовують в основному в гусеничних тракторах.
Безрамними виготовляють колісні трактори тягового класу до 1,4 (потужністю до 60 кВт).
Шарнірно-зчленован рами використовують в середніх і важких колісних машинах класу до 50, потужністю до.750.,.800 кВт.
По тяговому класу базові машини підрозділяють на легені (класів 1,4; 4, потужністю 55...70 кВт), середні (класів 5; 6; 10; 15, потужністю 96...156 кВт), важкі (класів 25; 35, потужністю 243...342 кВт), надважкі (класів 50; 75; 100, потужністю 610...880 кВт).
Базові трактори тягачі складаються з двигуна, трансмісії, ходової частини, системи управління, гідроприводу і допоміжного устаткування. Двигун перетворить хімічну енергію палива, що згорає, в механічну енергію. Трансмісія передає енергію двигуна гусеничним або колісним рушіям трактора і приводам управління робочим устаткуванням. Ходова частина перетворить обертальний рух провідної зірочки або колеса в поступальну ходу трактора або тягача.
Системи управління, впливаючи на ходову частину, змінюють напрям руху трактора, зупиняють або загальмовують його. До них відносяться механізм повороту для гусеничного трактора, рульове управління для колісних машин і гальма. До систем управління відноситься і система управління двигуном. Гідропривід забезпечу управління робочим устаткуванням бульдозера, розпушувача, скрепера.
До допоміжного устаткування відносять кабіну, електроустаткування, пневмосистему.
Розрізняють дв компоновки базових тракторів. Трактори з переднім розташуванням двигуна робочим місцем ззаду характеризуються трьома перевагами енергія від двигуна до провідних елементів ходової частини передається найкоротшим дорогою з найбільшим ККД; з робочого місця можна спостерігати за заднім робочим устаткуванням (розпушувачем, скрепером, грейдером); забезпечений необхідний доступ до основних механізмів трактори для обслуговування і ремонту. Трактори з переднім розташуванням двигуна можуть бути цільнорамной і безрамною конструкцій.
Гусеничн трактори типа ДТ-75НР (додаток 4), Т-170, Т-25.01, Т-500 виконують цільнорамной конструкції. Двигун 1 встановлений в передній частині рами по ходу основного робочого руху трактора, Зовні двигун захищений легкознімним обгороджуванням (капотом) 2.
Повітрозабірник 3 вихлопна труба 19 виведені через верхню кришку капота. Спереду встановлений силовий капот для захисту радіатора від зовнішніх пошкоджень і кріплення гідроциліндрів підйому - опускання бульдозерного устаткування.
За двигуном розташована трансмісія трактора. Механічна трансмісія складається з муфти зчеплення 14, сполучного валу 13, коробки передач 12, заднього провідного моста 9. Замість валу може бути встановлений реверс-редуктор. У гідромеханічній трансмісії замість муфти встановлений гідротрансформатор.
У електричній трансмісії двигун обертає генератор, а генератор передає електричний струм тяговому електродвигуну, який приводить в дію задній провідний міст.
Задній провідний міст включає головну передачу (конічну пару), системи управління поворотним рухом трактора, гальма, два кінцеві редуктори 7 і дві провідні зірочки 8, як приводять в рух гусеничні ланцюги 6.
Гусениц розташовані справа і зліва від рами трактора і обладнані направляючими колесами 16 з механізмом натягнення, а також каретками 10 з опорними катками 11 верхніми катками, що підтримують гусеничний ланцюг. Направляючі колеса 16 з механізмом натягнення розташовані спереду трактори і забезпечують натягнення гусениць. Натягнення здійснюють механічним (гвинтовою парою) або гідравлічним способом.
Ззаду двигуна в кабіні розміщено робоче місце 5, на якому розташовано сидіння машиніста, важел управління двигуном, муфтою зчеплення, коробкою передач, поворотом і гальмами трактора, а також гидрораспределітелем. На робочому місці встановлений щиток з приладами. Кабіна 4 має кругове скління для спостереження за дорогою положеннями робочого устаткування, бічні вхідні дверці, систему опалювання вентиляції. У кабіні знаходяться аптечка, вогнегасник, термос, інструментальний ящик.
Для управління навісним і причіпним устаткуванням в тракторі використаний гідропривід. Гідронасоси 17 отримують обертання безпосередньо від двигуна спереду або ззаду через додатковий редуктор. Передні, бічні і задні гідроциліндри робочого устаткування підключені до гідросистеми трубопроводами.
Ззаду або збоку, рідше усередині кабіни, розміщують паливні баки з рівнеміром і заливними фільтрами для живлення дизельних двигунів. Місткість баків розрахована на 1,5...2 зміни роботи трактора при середньому завантаженні. Середні і важкі трактори обладнан системами для самозаправки палива.
До корпусу заднього моста прикріплений причіпний пристрій для буксирування скреперів. Спереду встановлений буксирний крюк. Електроустаткування призначене для пуску двигуна і роботи трактора в нічний час.
На гусеничних тракторах ДЕТ-250М2 робоче місце з кабіною знаходиться по середині машини. Ця компоновка забезпечує однакову видимість переднього і заднього навісного причіпного робочого устаткування.
Колісні трактори випускають безрамній конструкції (додаток 5). До двигуна 14 через фланець приєднана муфта зчеплення 15, до якої кріплять коробку передач 16 і задній провідний міст 2.
Провідний міст складається з головної передачі, диференціала, гальм, кінцевих передач, як передають обертання заднім провідним колесам 1. Спереду трактор спирається на передній підтримуючий або провідний міст 13 з колесами. Передній міст кріплять шарнірно до підрамника двигуна для триточкової підвіски ходової частини. Це да можливість всім чотирьом колесам знаходитися в постійному контакті з робочою поверхнею.
Двигун обладнаний відкидним капотом 9. Повітря в циліндри двигуна всмоктується через повітрозабірник 7. Відпрацьовані гази виходять в атмосферу через вихлопну трубу 8. Ззаду трактора розташована кабіна 4 з сидінням 3 і органами управління 6.
На відміну від гусеничного трактора колісні базові машини забезпечені рульовим управлінням 5, яке впливає на передні колеса. Повертаючи їх за допомогою рульового колеса рульового механізму наліво і направо, управляють рухом машини. Задні і передн колеса обладнані захисними щитками. За подібною схемою виконані легені колісн трактори типа "Білорусь", вживані для агрегатування з бульдозерним вантажним устаткуванням.
Колісні трактори з шарнірно-зчленованою рамою Т-150К (додаток 6) застосовують для агрегатування з скрепером і грейдером.
Рама трактора складається з підмоторної 17 і вантажний 3 напіврам, які можуть повертатися одна відносно іншої довкола вертикального 5 шарніра для зміни напряму руху горизонтального 4 шарніри для руху по нерівній поверхні.
На напіврам встановлені двигун 18, головна муфта зчеплення 21, коробка передач 23, роздавальна коробка 24, підмоторний провідний міст 20. Міст підвішений на напіврамі на двох ресорах 19. Крім того, на цій рамі розміщена кабіна 8 машиніста, де знаходяться повітроохолоджувач 9, рульове управління 10, прилади і важелі 11 управлінь механізмами трактора, сидіння 7 машиніста.
Двигун закритий капотом 13 збоку і гратами 16 спереду радіатора 15. Через повітрозабірник 14 дизель всмоктує повітря, через трубу 12 віддаляються вихлопні гази. Повітроохолоджувач 9 створює в кабіні комфортні умови для машиніста.
На напіврамі 3 розміщений вантажний провідний міст 1. Кожен міст обладнаний двома колесами 2. Провідні мости 1 і 20 сполучені з роздавальною коробкою карданними передачами 22.
Для плавност ходу підмоторний міст підвішений на напіврамі за допомогою ресорної підвіски з гидроамортізаторамі, вантажний міст прикріплений до напіврами жорстко. Трактор обладнаний гідроприводом для управління скрепером, електроустаткуванням для роботи в нічний час, гідропневматичним управлінням.
Загальн відомості. Робоче устаткування більшості бульдозерів, грейдерів і всіх скреперів забезпечено гідравлічним приводом. Вони служить для управління положенням елементів робочого устаткування при виконанні технологічних операцій.
Гідравлічний привід складається з наступних елементів: насоса, що приводиться в дію від двигуна базової машини; виконавчого механізму, що є гідроциліндром; механізму управління - гідророзподілювача; допоміжних пристроїв - гідробака, фільтру, гідроліній.
У гідравлічному приводі обертальний рух валу насоса перетвориться в поступальну ходу поршня гідроциліндра. Енергія передається від насоса до гідроциліндрів робочою рідиною.
Принцип роботи гідроприводу розглянутий на додатку 7. З гідробака 1 по всмоктуючій гідролін 18 рідина подається в насос 17, який нагнітає її по напірній гідролінії 15 до насосної порожнини 12 гідророзподілювача 14. Подальша робота гідроприводу залежить від положення рукоятки 9 і пов'язаного з нею золотника 11 гідророзподілювача 14.
Золотник 11 розміщений в осьовому отворі корпусу 10 гідророзподілювач. До осьового отвору підведені свердління відгалужуючих порожнин. Порожнина 12 сполуча гідророзподілювач з насосом, порожнини 13 і 7 підводять робочу рідину до гідроциліндра 6, а зливні порожнини 8 і 5 сполучають гідророзподілювач з гідробаком 1.
При положенні I поясочки золотника 11 перекривають доступ робочої рідини з порожнини 12 в порожнині 13 і 7, а також злив з них через порожнини 8 і 5. В цьому випадку робоча рідина, що знаходиться в гідроциліндрі, замкнута і керований елемент робітника устаткування нерухомий (нейтральне положення I). Робоча рідина, поступаючи від насоса 17 до гідророзподілювач 14, підвищує тиск в напірній гідролінії 15 і, здолавши опір пружини переливного клапана 16, вбудованого в гідророзподілювач зливається в гідробак 1.
При опущеному золотнику 11 (положення II) порожнина 12 з'єднується з порожниною 13 гідроциліндра, а порожнина 7 - з порожниною 8 і шток гідроциліндра 6 почина висуватися. При піднятому золотнику (положення III) напрям подачі зливу рідини змінюється на протилежне і, отже, шток гідроциліндра переміщається у зворотному напрямі.
При опущеному в крайнє нижнє положення золотнику 11 порожнина 12 ізольована від обох порожнин 7, 13 гідроциліндра, які в цей час з'єднуються із зливними порожнинами 5 і 8. Таким чином, при дії зовнішнього навантаження від робочого устаткування шток гідроциліндра переміщається, вільно перекачуючи робочу рідину, що знаходиться в нім, з однієї порожнини в іншу. Таке положення називають "плаваючим" використовують, наприклад, для бульдозерів при переміщенні ґрунту по поверхн без зарізу ножа відвалу.
Робоча рідина, вживана в гідроприводах, повинна відповідати ряду вимог: мало змінювати в'язкість і не розкладатися при значних перепадах температур, не впливати на матеріали ущільнюючих елементів системи, володіти здатністю протистояти піноутворенню. Робоча рідина одночасно є змащуючим і антикорозійним середовищем для агрегатів і гідроліній системи.
В'язкість характеризує здатність рідини чинити опір відносному переміщенню її часток при дії зовнішніх сил. Чим менш рухлива рідина, тим більшою здатністю, що несе, вона володіє. З підвищенням температури здатність рідини, що несе, зменшується. Щонайкраще вимогам, що пред'являються до робочих рідин, відповідають мінеральн масла ВМГЗ і МІЛІГРАМ-30. Ці рідини по своїх властивостях можуть бути використані в експлуатації в холодний і жаркий час, тобто є всесезонним. Вживання таких рідин дозволя понизити їх витрату за рахунок зменшення втрат при заміні, скоротити витрати на транспортування і зберігання, зменшити вірогідність забруднення в процес заливки. Допускається також застосовувати як робочу рідину дизельні масла для літнього і зимового періодів, а також веретенне масло АУ.
Схеми гідравлічної системи. Робоче устаткування навісних і причіпних машин приводиться в дію від гідросистеми базових тракторів і тягачів, яка є роздільно-агрегатною системою. Її окремі елементи розосереджені по всій машині. На додатку 8 представлена схема гідросистеми трактора Т-170, яка типова і для всіх базових машин.
Гідросистема включає насос 2, гідробак 3, фільтр 5 і гідророзподілювач 9, об'єднан гідролініями. Працює гідросистема таким чином. Насос 2 через всмоктуючу гідролінію 1 забирає робочу рідину із гідробака 3 і нагнітає її через напірну гідролінію 4 в гідророзподілювач 9. Він складається з трьох золотників 10 запобіжного гідроклапана 11. У нейтральному положенні (як показано на схемі) входи напірної гидролін в золотники перекриті і робоча рідина за рахунок збільшеного тиску в гидролін 12 долає опір гідроклапана 11, проходить через фільтр 5 на злив в гидробак 3. При включенні, наприклад, нижнього золотника (переміщенні його на схемі управо) гидролінія 4 з'єднується з вихідною гидролінієй 7 і робоча рідина прямує у відповідну цій гидролінії порожнина гідроциліндра приводу робочого устаткування. Одночасно друга порожнина гідроциліндра, пов'язана з гидролінієй 8, з'єднується через неї із зливною гідролінією 6 і робоча рідина з ц порожнини перетікає в гідробак, а шток гідроциліндра здійснює поступальний хід.
Отже ми ознайомилися з основними вузлами та агрегатами гусеничних та колісних тракторів.
ТО-1 для тракторів проводиться через відпрацьованих 50 мото годин.
Розглянемо конкретніше ТО-1 для гусеничних, трелювальних тракторів (дод.1,2,4).
Технічне обслуговування №1 передбачає виконання таких операцій :
- виконання усіх операцій, передбачених ЩТО;
Щоденне технічне обслуговування передбачає виконання таких операцій:
- зовнішній огляд машини в цілому, очищення її від забруднення та залишків деревини;
- протирання вікон і прибирання кабіни;
- перевірку натягу і стану линв та їх намотування на барабан лебідки;
- зовнішній огляд та перевірку стану кріплень вузлів і агрегатів;
- перевірку відсутності підтікання оливи у агрегатах;
- перевірку на герметичність гідросистеми;
- перевірку рівня оливи у баці гідросистеми (за потребою, доливання до верхньої позначки вказівника);
- перевірку стану чокерного обладнання (дод. 3).
Під час роботи в умовах підвищеного запилення через кожні 25-30 мото-годин слід промити касети повітреочисника і змочити оливою.
- перевірку підтягування усіх кріплень та з'єднань;
- перевірку рівня доливання оливи в редуктори помп та лебідки;
- перевірку регулювання запобіжних клапанів у гідросистемі;
- змащування усіх точок обладнання згідно карти змащування;
- перевірку затягування і фіксації болтів кріплення гідроманіпулятора, осей шарнірних з'єднань гідроманіпулятора;
- перевірку кріплення коника до рами і т.п.
Розглянемо ТО-1 для колісних тракторів (дод. 5,6).
Технічне обслуговування №1 практично таке саме, як і для гусеничних тракторів передбача виконання таких операцій :
- виконання усіх операцій, передбачених ЩТО;
Щоденне технічне обслуговування передбачає виконання таких операцій:
- зовнішній огляд машини в цілому, очищення її від забруднення та залишків деревини;
- протирання вікон і прибирання кабіни;
- зовнішній огляд та перевірку стану кріплень вузлів і агрегатів;
- перевірку відсутності підтікання оливи у агрегатах;
- перевірку на герметичність гідросистеми;
- перевірку рівня оливи у баці гідросистеми (за потребою, доливання до верхньої позначки вказівника);
- перевірку тиску в колесах;
Під час роботи в умовах підвищеного запилення через кожні 25-30 мото-годин слід промити касети повітреочисника і змочити оливою.
- перевірку підтягування усіх кріплень та з'єднань;
- перевірку рівня доливання оливи в редуктори;
- перевірку регулювання запобіжних клапанів у гідросистемі;
- змащування усіх точок обладнання згідно карти змащування;
- перевірку затягування і фіксації болтів кріплення рульового механізму, осей шарнірів;
- перевірку ресор на наявність тріщин та переломів;
- перевірку гальмівної системи;
- перевірку карданих з”єднань, хрестовин і т.п.
Технічне обслуговування № 1 проводиться згідно технічної документації, та інструкцій користування надані заводом виробником, де в таблицях наведено яке технічне обслуговування і через який проміжок часу потрібно проводити для кожного виду тракторів.
Приймання машин після технічного обслуговування та поточного ремонту здійснюється механіком власника за участю машиніста (оператора). Результати зовнішнього огляду тракторів та їх випробування на холостому ходу та під навантаженням фіксуються в акті проведення технічного обслуговування, в журналі обліку технічних обслуговувань і ремонтів і підписуються особами, які здають і приймають.
Обов”язково при всіх видах технічного обслуговування та ремонтах повинні проводитись нструктажі та потрібно дотримуватись правил безпеки.
ІІІ розділ Техніка безпеки
Загальні вимоги:
- до роботи допускаються особи віком під 18 років, після проходження відповідного медичного обстеження;
- до керування обслуговування трелювальних тракторів допускаються особи, які пройшли відповідну підготовку і мають досвід роботи на типових машинах (пройшли стажування), отримали посвідчення та пройшли інструктаж з техніки безпеки;
- допуск до роботи і закріплення тракториста за машиною оформлюється наказом по підприємству;
- тракторист повинен працювати у спеціальному охайному одязі встановленої форми;
- у кабін трелювального трактора повинна бути аптечка та захисна каска, яку тракторист зобов'язаний одягати під час його виходу з кабіни;
- забороняється працювати на машині із несправними органами керування, ходовою частиною та навісним обладнанням;
- забороняється працювати з несправними елементами системи живлення (паливний бак, карбюратор пускового двигуна тощо), системи запалювання (акумуляторна батарея і т. п.);
- електороосвітлення і електрообладнання трелювальної машини повинні бути у справному стані для можливості роботи в нічну зміну (за несправного електрообладнання працювати забороняється);
- забороняється використовувати відкритий вогонь для підігрівання двигуна, паливних баків агрегатів гідросистеми;
- забороняється відкривати пробки оливних баків ударами металевих предметів;
- забороняється працювати за відсутності захисних огороджень;
- забороняється працювати на лісосіках зі слабкими заболоченими грунтами;
- у випадку появи в робочій зоні сторонніх осіб, робота машиною припиняється.
Додаткові правила техніки безпеки під час роботи на машинах ТБ-1М
Під час роботи на машинах для безчокерного трелювання ТБ-1М (дод. 2) потрібно дотримуватися таких вимог:
- перед підніманням або опусканням штовхача навісної системи потрібно впевнитися у відсутності поблизу нього людей (під час розчищення під'їзду забороняється знаходитися ближче 30 м від штовхача і 10 м від стовбурів, що вирівнюються або збираються в пачку;
- під час зупинки трактора і виходу тракториста з кабіни захоплювач гідроманіпулятора, що невстановлений у транспортне положення, повинен бути опущений на землю;
- рукави високого тиску слід від'єднувати від гідропанелі та циліндра затискних важелів тільки після розкривання важелів коника, але до зупинки двигуна.
Висновок
Отже, з мо роботи ми бачимо, що ТО-1 та інші види технічного обслуговування та ремонти дуже важливі так, як продовжують термін працездатності тракторів та дозволяють уникнути передчасного зносу і поломки різних вузлів та агрегатів. Технічне обслуговування потрібно проводити згідно вимог експлуатаційної документації, що надається заводом виробником, де чітко вказано, які види робіт і через який проміжок часу потрібно виконувати.
Поточні ремонти повинні виконуватись, як правило, агрегатним методом, при якому складальн одиниці, що відпрацювали свій ресурс, замінюються на нові або з оборотного фонду. Найбільш ефективним методом проведення поточних ремонтів слід вважати метод періодичної заміни ремонтних комплектів, при якому замінюються не окрем складальні одиниці, а їх комплекти з однаковим або близьким ресурсом.
Доцільність постановки в ремонт, передбачений планом-графіком, визначається комісією, очолюваною головним інженером (головним механіком) власника. Якщо техніка за своїм технічним станом не потребує ремонту в строки, що передбачен планом-графіком, комісія дає дозвіл на подальше її використання за призначенням встановлює нову дату огляду. Висновки комісії оформляються відповідним актом.
При проведенн технічного обслуговування та всіх видів ремонту як на місцях їх роботи, так і в стаціонарних умовах, необхідно здійснювати заходи щодо запобігання забруднення навколишнього середовища (землі, повітряного та водного басейнів).
Організація та проведення робіт по технічному обслуговуванню та ремонту мусить здійснюватись у відповідності з правилами безпеки виконання цих робіт і протипожежної безпеки, що викладені в експлуатаційній та ремонтній документації.
Я вважаю, що ТО-1 доцільно проводити вчасно так, як це допоможе продовжити термін експлуатац гусеничних і колісних тракторів.
Дод. 1. Трелювальний трактор ТДТ-55А:
1- передній піднімально-навісний пристрій; 2 - штовхач; 3 - кабіна; 4 - повітрезабірник дизеля; 5 - пусковий двигун; 6 - лебідка; 7 - навантажувальний пристрій; 8 - головний карданний вал; 9 - проміжний редуктор приводу лебідки; 10 - блок заднього моста; 11 - ведуче колесо; 12 - гусеничний ланцюг; 13 - балансир: 14 - важіль підвіски; 15 - коток; 16 - кожух пружини підвіски; 17 - рама: 18 - натяжний амортизаційний пристрій гусеничного ланцюга; 19 - напрямне колесо
Додаток 2
1- кабіна; 2 - рама; 3 - щит; 4 - опорний коток; 5 - гусениця
Дод. 3. Трелювальний чокер: а - чокер; б - гак; в - кільце; 1 - гак; 2 - кільце; 3 - линва; 4 - клин
Додаток 4. Гусеничний трактор типу ДТ-75НР:
а – компонувальна схема складальних одиниць; б – загальний вид;
1- двигун, 2-капот двигуна, 3-повітрозабірник, 4-кабіна, 5-робоче місце машиніста, 6-цеп, 7-редуктор, 8-зірка, 9-задній міст, 10-еластично-балансувальна коретка, 11-каток, 12-коробка передач, 13-вал, 14-муфта зчеплення, 15-рама, 16-колесо що направляє, 17-гідронасос, 18-радіатор, 19-вихлопна труба.
Додаток 5. Колісний трактор типу „Білорус” з переднім розміщенням двигуна і кабіною позаду:
а) б)
а – компонувальна схема складальних одиниць; б – загальний вид;
1-колесо, 2-задній міст, 3-сидіння, 4-кабіна, 5-рульове управління, 6-органи управління, 7-повітрозаборник, 8-вихлопна труба, 9-капот, 10-радіатор, 11-підрамник, 12-контрнавантаження, 13-передній міст, 14-двигун, 15-муфта зчеплення, 16-коробка передач.
Додаток 6. Принципові схеми роботи гідравлічного приводу.
|
|||||
 |
|||||
|
|||||
 |
|||||
ІІ-нейтральне положення, ІІ...ІV-робоче положення;
1-гідробак, 2-фільтр, 3,4,15,18-гідролінії, 5,7,8,12,13-полості, 6-гідроциліндр, 9-рукоятка, 10-корпус, 11-золотнік, 14-гідророзподілювач, 16-гідроклапан, 17-насос.
Використана література
1. Наказ Про затвердження Правил безпеки у сільськогосподарському виробництві” № 219 від 16.11.98р;
2. Планування на аграрному підприємстві. Нелеп В.М.;
3. Положение о техническом обслуживании и ремонте подвижного состава автомобильного транспорта”. Н.В. Семенов, П.В. Демидов;
4. Технічний рівень сільгосптехніки – битва за врожай неминуча. В. Войтюк, А. Демко;
5. Технічна експлуатація будівельних машин. ДБН В.2_8_3_95;
6. Технічне обслуговування і ремонт сільськогосподарської техніки. К.І. Шмат, Г.Ю. Диневич, В.В. Карманов;
7. Якість технічний рівень вітчизняної сільгосптехніки. В. Войтюк, А. Демко, С. Демко.
