Курсовая работа: Застосування симетричних многочленів
випливає, що
.
А оскільки всі виражені через добутки то многочлен f(, , xn) подано як многочлен від основних симетричних функцій f(, , xn) = (9)
коефіцієнти якого знайдено з коефіцієнтів даного многочлена за допомогою операцій додавання і віднімання і тому належать полю Р. Теорему доведено. Справедлива також теорема про є д.и н і с т ь многочлена
2) Доведення єдиності.
Нехай маємо
f(, , xn) =
f(, , xn) =
Тоді різниця
=
повинна дорівнювати нулю при будь-яких значеннях x1, x2, …, xn.
Зауважимо, що многочлен можна розглядати двояко:як многочлен від x1, x2, …, xn (бо від цих змінних залежать ) і як многочлен від нам треба розглянути останнє. Єдиність зображення (9) полягає саме в тому, що многочлени, мають однакові відповідні коефіцієнти, тобто що многочлен має коефіцієнти які дорівнюють нулю, в усіх членах . Але залежні між собою, бо виражаються через ті самі змінні , , xn. У зв'язку з цим поряд з многочленом від залежних змінних розглянемо такий самий многочлен від незалежних змінних . Тепер нам треба довести, що коли той . Те саме можна сформулювати й інакше: нам треба довести, що коли , то тоді й .
Доведемо це методом математичної індукції по n. Нехай n=1 і . Через те, що в цьому разі дорівнює x1, то , бо , що те саме, що й
Нехай тепер п > 1, і наше твердження правильне для будь-якого числа змінних, меншого п. Чи може бути воно несправедливим для якогось многочлена від п змінних? Припустимо, що це так і існує многочлен такий, що , але . Подамо за степенями yп
де — многочлени від , за нашим припущенням
(11)
Оскільки , то хоч би один з його коефіцієнтів в (10) не дорівнює нулю. Завжди можна вважати, що . Якщо , то надалі міркування проводять відносно многочлена , який дістаємо з після скорочення на. Виходить, що при уп = 0
(12)
З другого боку, візьмемо в (11) хп = 0. Тоді , а інші , перетворюються в основні симетричні функції від (п-1) змінних. Позначимо їх через .Отже, при хп = 0 з (11) дістаємо:
, 0) = (13)
Порівнюючи (12) з (13) бачимо, що ми прийшли до суперечності з припущенням індукції, а тому висловлене твердження справедливе і для п.
Єдиність зображення (9) доведено.
З основної теореми теорії симетричних многочленів можна зробити важливий висновок.
Теорема 2: Якщо f(x) — многочлен від однієї змінної над полем Р з коренями (які можуть не належати Р), то будь-який симетричний многочлен f (x1, x2, …, xn) над полем Р при набуває значення, яке є елементом поля Р.
Доведення. Нехай дано якийсь многочлен n-го степеня від одного змінного (в зведеному вигляді) над полем Р:
(14)
Позначимо корені цього многочлена через ; вони можуть і не належати полю Р. Візьмемо тепер довільний симетричний многочлен над Р від п змінних. За основною теоремою теорії симетричних многочленів, многочлен можна подати у вигляді многочлена від основних симетричних функцій з коефіцієнтами з поля Р, тобто
Візьмемо тепер тут . Тоді за формулами Вієта всі основні симетричні функції дорівнюватимуть відповідним коефіцієнтам многочлена (14) з належним знаком:
……………………………………………………………
У зв'язку з цим
Але тоді елемент поля Р як результат ви конання операцій додавання і множення над елементами з поля Р. Таким чином, . Отже, ми довели таке твердження.
У ряді питань доводиться зустрічатися з задачею побудови за даним многочленом f(х) є Р [х] з коренями такого многочлена g(у), корені якого виражаються через відповідні корені за допомогою деякого многочлена у = f(х) над полем Р; . Найпростіші задачі такого типу зустрічаються в шкільному курсі алгебри для Р = Q. Оскільки коефіцієнти многочлена g(у) відповідно до формул Вієта визначаються рівностями
……………………………………………………………
,
то вони є значеннями деяких симетричних многочленів над Р, аргументи яких є коренями даного многочлена f(х). З oсновної теореми теорії симетричних многочленів випливає, що завжди можна знайти вираз коефіцієнтів через коефіціeнти даного многочлена, а з теореми 3 зрозуміло, що знайдений многочлен належатиме тому самому кільцю Р [х], що й даний многочлен.
Зауважимо, що сказане залишається справедливим і для більш загального випадку, коли ,де - довільні симетричні многочлени над полем Р.
Розглянутий вище метод доведення основної теореми можна використати для практичного зображення симетричних многочленів через основні симетричні функції.
Приклад. Подати симетричний многочлен над полем
+
+
через основні симетричні функції. Як і при доведенні теореми, запишемо цей многочлен як суму однорідних многочленів. Дістанемо:
де
Спочатку подамо через основні симетричні многочлени. Вищий його член є . Згідно з методикою доведення теореми, від слід відняти многочлен
бо система показників у вищому члені є 2, 1, 0. Але немає потреби фактично виконувати це віднімання. Спираючись на можливість і єдиність зображення даного многочлена у вигляді многочлена досить визначити можливий вигляд членів і скористатися методом невизначених коефіцієнтів.
У різниці знищаться всі члени виду з довільною перестановкою показників 2, 1, 0. Проте одночасно можуть з'явитися члени того самого степеня 3, але з іншою, нижчою системою показників, а саме: 1, 1, 1. Отже, потім треба буде відняти симетричний многочлен
Тому можна записати: ,
де а — невизначений поки що коефіцієнт, тобто:
Щоб знайти а, досить надати деяких числових значень змінним наприклад = 1. Тоді дістанемо 6 = 9 + а. Отже, а = 3. Таким чином,
Аналогічно міркуватимемо відносно многочлена
Можливі системи показників тут будуть 2, 0, 0 і 1, 1, 0. Отже, відніматимемо такі многочлени:
І далі, аналогічно до попереднього, . При = 1 маємо 3 = 32 + b 3, тобто b = 2 і тому
(15)
Отже, дістаємо остаточно
РОЗДІЛ IІ. ЗАСТОСУВАННЯ СИМЕТРИЧНИХ МНОГОЧЛЕНІВ
2.1 Розв’язування систем рівнянь
Дуже часто зустрічаються системи рівнянь, ліві частини яких симетрично залежать від невідомих x, y. В цьому випадку зручно перейти до нових невідомих . За основною теоремою теорії симетричних многочленів, це завжди можливо. Необхідність такої заміни невідомих полягає в тому, що степені рівнянь після заміни зменшуються (оскільки є многочленом другої степені від x, y). Іншими словами, як правило, розв’язування системи відносно нових невідомих простіше, ніж розв’язування первинної системи.
Після того, як знайдені значення величин , треба знайти значення первинних невідомих x, y. Це може бути зроблено за допомогою наступної теореми
Теорема. Нехай - два довільні числа. Квадратне рівняння
(*)
і система рівнянь
(**)
пов'язані один з одним таким чином: якщо z1, z2 – корні квадратного рівняння (*), то система (**) має два розв’язки:
і інших розв’язків не має; якщо x = a, y = b - розв’язки системи (**), то числа a і b є коренями квадратного рівняння (*).
Доведення. Якщо z1 і z2 – корні квадратного рівняння (*), то по формулах Вієта
тобто числа
є розв’язками системи (**). Те, що інших розв’язків система (**) не має, витікає з останнього твердження теореми, яке ми зараз доведемо.
Отже, нехай x = a, y = b - розв’язок системи (**), тобто