Контрольная работа: Периферійне обладнання та мережеві технології
Адаптер мережі – це спеціальна плата, яка дозволяє з’єднувати комп’ютери в локальну мережу, та забезпечує передачу інформації між комп’ютерами, комп’ютерами і мережевими пристроями, чи між самими пристроями.
Звукова плата – це спеціальна плата, що дозволяє здійснювати введення та виведення з комп’ютера звукової інформації.
Джерела безперебійного живлення. Призначаються для забезпечення комп’ютерів і інших пристроїв електричною енергією під час відсутності її у мережі електроживлення. По суті це є акумулятор з пристроями управління і автоматичної підзарядки. Вони не призначаються для довгострокового використання. З їх допомогою користувач комп’ютера після сигналу про відсутність електроструму у мережі живлення повинен у штатному режимі закінчити роботу і вимкнути комп’ютер. Потужність пристроїв становить від 300 ВА до 60 КВА. Зрозуміло, що останні можуть забезпечити комп’ютерну техніку струмом значно більший термін. І все-таки пристрої зі значною потребою у електроенергії (наприклад, лазерні принтери) потрібно не підключати до джерела безперебійного живлення, бо вони досить швидко „посадять” таке джерело. На практиці джерелами безперебійного живлення захищають критичні у плані оброблюваної та зберігаємої на них інформації комп’ютери, сервери даних та інші системи (3, С.92).
2.Поняття звіту як засобу організації даних при обробці баз даних засобами СУБД Microsoft Access
Звіти:
використовуються для більш зручного представлення даних при друці, створюються
на базі значень таблиці і запитів. Створення: в основному вікні БД відкриваємо
вкладку Отчеты – Мастер Отчета. Потім у вікні списку таблиці Запроси вибирають таблицю або
запит на базі яких створюємо звіт, з’являється вікно «Доступні поля», вибираємо
кнопку 
,
далі
вибираємо поле, по якому відбувається групування даних, активізуємо поле і знову нажимаємо 
. В цьому вікні можна визначити
критерії для групування значень.
В наст. вікні визначають які підсумки будуть розраховуватися. В наступному вікні – критерії сортування значень. В наступних вікнах вибираємо вид та стиль звіту, в останньому – назву, кнопка ”Готово”. Для роботи зі звітами використовуються такі графічні елементи: кн.”Надпись” для створ.текстових полів, кнопка “Поле“ для створ.розрахункових полів. Для створ.текстового поля активіз.кнопку”Надпись” вказівник стає + і малюємо поле. Для створ.розрахункового поля актив.кнопку”Поле”,з”являється 2 поля: для назви і визначення значень, активізуємо поле і свойства.
Типи звітів:
- рядкові
- звіти в стовпчик
- звіти для розсилок
- поштові наклейки
1. Вибрати вкладнику Отчеты, натиснути на кнопку Создать, вибрати Мастер отчетов та натиснути на кнопку Ok.
2. Вибрати потрібну таблицю або запит та поля
3. Задати рівні групування, а саме поля, для яких у звіті будуть виводитися проміжні підсумки (Наприклад, НАЗВА МІСЯЦЯ). Натиснути на кнопку Далее.
4. Визначити порядок сортування записів у звіті та, натиснувши на кнопку Итоги, задати підсумкові операції. Натиснути на кнопку Далее.
5. Вибрати макет для звіту. Натиснути на кнопку Далее.
6. Вибрати стиль звіту. Натиснути на кнопку Далее.
7. Увести назву звіту і натиснути на кнопку Готово.
8. Переглянути звіт, вибравши його у вікні бази даних та натиснувши на кнопку Просмотр
Поняття звіту в СУБД MS Access. Створення звітів із полями, що обчислюються, та підсумковими даними.
Розрахунок заг.функцій в звітах. Звіт відкривають у режимі конструктора кнопкою Поле, створюють поле в частині Примечание Отчета. Після створення із меню правою мишею команда Свойства – Данные – Данные, з’являється вікно Построитель виражений, ліворуч - перелік функцій Встроенные функции, в третій частині вибираємо функції, середня частина містить категорії функцій, кнопка Вставити. З’являється у вікні назва функції AVG (Expr), треба виділити те, що в дужках, замість нього: активізувати “Звіт по” або відповідний об”єкт і шукаємо потрібне і кнопка ОК.
Форми у СУБД ACCESS створюються самостійно або за допомогою майстрів. Форму, створену за допомогою майстра, можна доробити у режимі конструктора.
3. Протоколи середнього та високого рівня у мережевих технологіях. Призначення та приклади
У процесі обміну даними беруть участь різноманітні програмні та апаратні засоби (від прикладних програм до засобів керування каналами передавання інформації). Щоб усі учасники процесу обміну даними чітко взаємодіяли один з одним, вони мають дотримуватися у своїй роботі певних правил.
Правила, що визначають, як мають взаємодіяти пристрої мережі, називають комунікаційними або мережними протоколами.
У цих протоколах, зокрема, визначено, як дані мають поділятися на пакети, якими сигналами підтвердження передачі обмінюватимуться приймальний та передавальний пристрої, як будуть виявлятися й оброблятися помилки передавання.
Розроблено також мережні стандарти, у яких визначено вимоги до обладнання та програмного забезпечення мережі.
Зазначені протоколи і стандарти створюють та затверджують відповідні міжнародні організації.
Протоколи можна поділити на три рівні : низького рівня, середнього рівня, для перенаправлення файлів.
В будь-якій ЛОМ мережеві адаптери здійснюють передачу і прийом повідомлень за допомогою кабелів , і тільки наявність певних протоколів обміну перетворює комп’ютери в ту чи іншу ЛОМ.
На самому низькому рівні комп’ютери і мережі обмінюються інформацією один з одним пакетами повідомлень. Ці пакети становлять фундамент на якому базується робота ЛОМ.
Пакети можуть нести довільну інформацію:
· початок сеансу обміну даними;
· передача даних;
· підтвердження прийому пакета даних;
· передача повідомлення всім адаптерам;
· кінець сеанса роботи.
В різних мережах пакети визначаються по-різному, але наступні елементи є загальними для всіх:
· унікальна адреса відправника;
· унікальна адреса отримувача;
· ознака, що визначає вмістиме пакета;
· дані або повідомлення;
· контрольна сума для визначення помилок при передачі.
Зв’язок між комп’ютерами ЛОМ здійснюється за двома основними принципами: визначення колізій (зіткнень) і передача маркера.
Маркер - дуже коротке повідомлення, яке є ознакою того, що мережа вільна.
Прикладами системи на базі принципу визначення колізій і передачі маркера є, відповідно, системи Ethernеt i Toren Ring.
Розглянемо формат пакета Ethernеt.
На малюнку показано розміщення і визначення полів пакету в системі Ethernеt.
|
Приамбула |
Призначення |
Джерело |
Тип |
Дані |
Контрольна сума |
Приамбула. Це поле довжиною 8 байт, яке використовується для синхронізації пакету. Воно звжди містить код 10101010 в перших 7-ми байтах і 10101011 в останньому.
Призначення. Це поле довжиною 6 байт, яке містить адресу вузла ЛОМ, куди надсилається повідомлення. Старший (лівий) біт в першому байті має спеціальне призначення. Якщо він дорівнює нулю, то це є унікальна фізична адреса. Перші три байти задають адресу групи, а наступні 3 - задають адресу в групі. Якщо ж біт дорівнює 1, то останні байти визначають станції призначення.
Джерело. Це поле має має 6 байт і визначає адресу вузла відправника. Старший байт завжди дорівнює нулю.
Тип. Має 2 байта і ідентифікує тип протокола більш високого рівня.
Дані. Воно може мати довжину від 46 до 1500 байт і містить повідомлення.
Контрольна сума. Поле довжиною 4 байта, яке містить залишок зайвої циклічної суми.
Розглянутий протокол працює на низькому рівні. Даний протокол передає дані між комп”ютерами, але не знає нічого про файл-сервер і перенаправлення файлів. Ці протоколи не мають засобів для забезпечення вірної послідовності прийому-передачі даних а також засобів для ідентифікації прикладних програм, що потребують дані.
Протоколи середнього рівня NetBIOS, IPX/SPX, TCP/IP більше відповідають транспортному рівню. Ці протоколи дозволяють комп”ютерам в ЛОМ легко обмінюватись даними.
Протоколи високого рівня призначені для виконання функцій перенаправлення файлів, використовують протоколи середнього рівня, для передачі пакетів повідомлень між РС і файловим сервером.
Незалежно від внутрішньої конструкції кожного окремого протоколу, всі вони мають певні спільні функції і властивості:
Ініціалізація зв’язку. Кожен протокол має засоби для ідентифікації РС по імені, номеру або двох атрибутах. Ця схема є доступною для всіх рівнів передачі інформації. Обмін інформацією між певними вузлами активізується після визначення вузла-адреси (як правило- файлового серверу робочої станції, що ініціює діалог. Ініціююча станція також встановлює один із двох типів діалогу: датаграму і сеанс.
Відправка і отримання даних. Кожен протокол надає засоби для відправки і отримання повідомлень робочими станціями адресата і джерела. Протокол накладає певні обмеження на довжину повідомлень. Крім того, він надає учасника діалогу сеансового типу засоби для визначення статусу діалогу.
Завершення обміну. Протокол надає засоби для коректного завершення діалогу (4, С.123).
Як вже повідомлялось, існує два типи міжкомп'ютерного обміну даними - датаграми та сеанси.
Датаграма - це повідомлення, яке не потребує підтвердження про прийом від приймаючої сторони. Якщо таке підтвердження необхідно, то адресат повинен сам послати спеціальне повідомлення. Для здійснення обміну цим способом приймаюча і передаюча сторони повинні дотримуватись певного протоколу. Кожна датаграма є окремим повідомленням і при наявності декількох датаграм в ЛОМ порядок їх доставки не гарантується. В деяких випадках максимальна довжина датаграм набагато менша, ніж довжина повідомлень в сеансах. Проте, в більшості випадків швидкість передачі датаграм набагато більша ніж швидкість передачі повідомлень у сеансах.
На противагу датаграмам, в сеансі передбачається створення логічного зв’язку для обміну повідомленнями між РС і гарантується отримання повідомлень. В той час, коли датаграми можуть передаватись в будь-який період часу, в сеансах для передачі повідомлень спочатку необхідно виконати деяку підготовчу роботу:сеанс необхідно спочатку встановити, після цього йде передача даних, і після закінчення обміну сеанс необхідно закрити.
Фірма Novell з мережевою ОС NetWork приймає протоколи ІРХ для обміну діаграмами і SPS для обміну в сеансах.
Протокол ІРХ (Internetwork Packet Exchange - міжмережевий обмін пакетами) використовується модулями перенаправлень файлів. Він виконує функції адресації, маршруторування і перемикання в процесі передачі пакетів повідомлень. протокол ІРХ більш швидкодіючий ніж протокол SPХ, 95% доставки інформації - безпомилковий.
Протокол SPХ (Sequenced Packet Exchange - послідовний обмін протоколами) призначений для встановлення діалогу і використовується напротязі сеансу. Для обміну даними по цьому протоколу спочатку необхідно встановити логічний зв”язок між двома учасниками. Після цього повідомлення можуть функціонувати в двох напрямках. Протокол SPХ гарантує передачу інформації в вірній послідовності.
Протоколи високого рівня (їх ще називають протоколами перенаправлення файлів) використовуються фірмами ІВМ і Microsoft в програмних продуктах LAN Manager i LAN Server використовують потокол SМВ (Server Massage Block - Блоки повідомлень сервера). Фірма Novell в ОС NetWork використовує протокол NCP (NetWork Core Protocol - Протокол ядра NetWork). В однорангових ЛОМ інколи використовується протокол SМВ.
Мережеві ОС LAN Manager i LAN Server перехоплюють звернення прикладних програм на РС до функції вводу/виводу і направляють їх на сервер. Здійснюється це таким чином. Програмні модулі на РС, що використовують протокол SМВ і DLR (DOS LAN Requester) відкривають сеанс зв’язку NetBios з програмним забезпеченням LAN Manager або LAN Server, що працюють на сервері. Після цього DLR i сервер обмінюються SМВ- блоками. Фірма ІВМ визначає чотири категорії SМВ- блоків: управління сеансом, доступу до файлів, обслуговування прінтера і повідомлень.
4. Поняття браузера. Сучасні браузери
обладнання звіт база протокол браузер
Браузер — це програма, призначена для перегляду веб-сайтів. Вона встановлює зв'язок із веб-сервером, завантажує на комп'ютер сторінку, розташовану за заданою користувачем адресою, та відтворює її на екрані.
Вигляд веб-сторінки (гіпертекстового документа) у вікні браузера залежить від наявних у ній тегів — команд мови розмітки НТМL. Стиль оформлення сайтів визначає також інформація, записана мовою CSS (Cascade Style Sheets — аркуші каскадних стилів) у НТМL-документах чи окремих файлах. Сучасні браузери здатні відображати ілюстрації, відтворювати анімацію, відеоролики і звук.
Браузери забезпечують можливість переміщуватися простором Всесвітньої павутини. Переглядаючи веб-сторінки, що містять гіперпосилання, і клацаючи їх, користувач може швидко переходити від однієї сторінки до іншої (5, С.212).
На сьогодні найбільшого поширення набули браузери Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera, Google Chrome.
Internet Explorer
Internet Explorer for Mac (Internet Explorer Macintosh Edition) — браузер, який розробляла Microsoft для Mac OS, спочатку на базі коду Internet Explorer. Згодом код версій розділили. Internet Explorer був браузером, який постачався за замовчуванням у Mac OS з 1997 по 2003 рік, після Netscape Navigator і перед виходом першої версії браузера Apple Safari. Таке рішення було прийняте після значної інвестиції Microsoft у Apple. Останнє значне оновлення було 27 березня 2000 року. Остання версія - 5.2.3 (16 червня 2003). У червні 2003 року Microsoft оголосила про припинення робіт з удосконалення та оновлення продукту, також у заяві говорилось про те, що компанія буде вести технічну підтримку продукту до кінця 2005 року. 31 січня 2005 року браузер зник з списку доступних продуктів, а 31 грудня 2005 року Microsoft припинила технічну підтримку Internet Explorer for Mac. Microsoft коментує подібне рішення завершенням життєвого циклу продукту і пропонує використовувати інші сучасні браузери (як приклад приводиться Apple Safari).
Для роботи в Iнтернеті необхідно мати простий і зрозумілий інструмент, який дозволив би використовувати всі можливості мережі. Одним з таких інструментів є пакет програм Internet Explorer(MIE), розроблений фірмою Microsoft . Основним сервісом в Iнтернеті останнім часом стала Всесвітня павутина (WWW), тому головною програмою пакета Internet Explorer є програма перегляду Web-сторінок. Отже, Internet Explorer - провідник Iнтернета, що підтримує можливості, закладені розробниками Web-сторінок. Оскільки Iнтернет - це не лише Всесвітня павутина, то в комплект Internet Explorer входить також програма для роботи з електронною поштою Internet Mail, яка підтримує стандартні поштові протоколи Iнтернета. Крім того, надана можливість роботи з новинами за допомогою програми Internet News.
Mozilla Firefox
Mozilla Firefox (укр. Мозілла Файрфокс, Жар-лис, Вогнелис) — безплатний веб-оглядач з відкритим кодом, заснований на ядрі Gecko (Проект Mozilla). Після випуску версії 1.0 9 листопада 2004 року одержав схвальні відгуки від багатьох видань, включно із «Форбс» [1]] і «The Wall Street Journal» [2]. Із більш як 25 мільйонами завантажень з головного сайту в перші 100 днів після випуску версії 1.0, Firefox став однією із найуживаніших програм із відкритим кодом. 19 листопада 2005 року (за 344 дні після випуску версії 1.0) Firefox було завантажено в 100 мільйонний раз. Станом на червень 2007 Firefox має 15 % ужитку в світі. Існують версії для Windows, Mac OS X, Linux, OS/2, FreeBSD, Solaris й інших операційних систем.
На відміну від найрозповсюдженішого на початок 2005 року, вбудованого в Windows веб-оглядача Internet Explorer, Firefox забезпечує вищий рівень безпеки користувача, здатний захищати його від нав'язливої реклами, має низку нових можливостей, таких як: • блокування вікон-поплавців; • відкриття сторінок у вкладках, а не в окремих вікнах; • додатки, що надають нові можливості, наприклад, IE Tab, ScrapBook, Firebug тощо, сотні найменувань; • теми, які змінюють зовнішній вигляд. Під час розробки Firefox особлива увага приділялась підтримці стандартів W3C. Тому іноді веб-сайти, написані з порушенням стандартів у розрахунку на перегляд лише в Internet Explorer, можуть відображатись неправильно. Тепер, зокрема через поширення Firefox, такі сайти трапляються все рідше. На відміну від Mozilla Suite, який представляє собою набір веб-орієнтованих додатків, Firefox — лише веб-оглядач, він менший, швидший і простіший у використанні. Також Firefox надає деякі додаткові можливості, наприклад настроювані панелі інструментів.
Opera
Opera (Опера) — браузер (веб-оглядач), який може впоратися з багатьма задачами, пов'язаними з Інтернетом, тобто не лише з переглядом веб-сторінок, а й з надсиланням та отриманням електронної пошти, завантаженням файлів, доступом до ftp-серверів, веденням списку контактів та Інтернет-чатом. Вважається одним із найшвидших браузерів. Браузер Opera було розроблено компанією Opera Software, розташованою в Осло, Норвегія. Він працює на багатьох операційних системах, включно з Microsoft Windows, Mac і Linux. Також він займає одну з найвищих позицій серед браузерів для мобільних телефонів (Opera Mini), смартфонів і КПК (кишенькових персональних комп'ютерів). Браузер Opera безкоштовний для персональних комп'ютерів. Міжнародна версія браузера має багатомовний інтерфейс, включаючи український.
Google Chrome
Google Chrome — веб-оглядач розроблений компанією Google. Його програмна архітектура була створена з чистого аркуша (однак використовуючи інше програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом, у тому числі компоненти WebKit та Mozilla) з метою задоволення поточних потреб користувачів. Нова архітектура насамперед визнає той факт, що на сьогодні більшість веб-сайтів є не просто веб-сторінками, але веб-програмами. Заявленими перевагами даної архітектури є підвищена стабільність, швидкість, безпека, а також чистий, простий та ефективний інтерфейс користувача.
Після 100 днів тестування в стадії публічної бети Google випустив версію 1.0 свого оглядача 11 грудня 2008 року.
У листопаді 2009 Google представила бета-версії свого оглядача для Mac OS та Linux.
На відміну від багатьох інших браузерів, в Chrome кожна вкладка є окремим процесом. У випадку, якщо процес обробки вмісту вкладки зависне, його можна буде закрити без ризику втратити всі дані в браузері.
У Chrome для обробки сценаріїв JavaScript використовується V8 JavaScript.
У браузер включений відладчик JavaScript, консоль JavaScript і менеджер завдань, в якому можна дізнатися, скільки пам'яті використовує кожна вкладка — і закрити найбільш ненажерливу.
5. Задача
Для створення бази даних відкриваємо Access- «Нова база даних»потім натискаємо кнопку ОК. Появляється вікно Файл нової бази даних, у якому вказуємо ім’я файлу бази даних, у нашому випадку – «Автопродажа».
Після чого відкриється вікно бази даних. У ньому перераховані такі способи створення таблиць: створення в режимі конструктора, створення за допомогою майстра таблиць, створення шляхом введення даних. Обираю «Створення в режимі конструктора».
У структурі таблиці вводжу назви полів: «Власник», «Марка», «Модель», «Рік випуску», «Пробіг», «Вартість» та визначаю тип даних цих полів. Вибираю ключове поле - «Марка».
Після чого вводжу дані в таблицю.
Після чого вводжу дані в таблицю. Виділяю поле «Марка»,викликаю контекстне меню, вибираю дію «Добавить столбец»,з’являється новий стовпець ,який командою контекстного меню перейменовую у назву «Власник» і вводжу дані.
Виділяю поле «Пробіг» командою віконного меню «Записи»- «Сортировка по возростанию» відсортовую записи.
