Реферат: Загальна характеристика оборотних коштів підприємства
Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.
З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.
Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину — 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев’ятиденна сума заробітної плати.
Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.
Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.
Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.
Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.
На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.[8,176-178]
3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.
Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.
У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.
Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.
Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.
Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.
Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.
Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.
Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.[8,178-179]
3.3. Залучення коштів інших суб'єктів господарювання
Кредит має äâî¿ñòèй âïëèâ íà ô³íàíñîâå ïîëîæåííÿ ï³äïðèºìñòâà â ö³ëîìó ³ íà ñòàí îáîðîòíèõ êîøò³â çîêðåìà .
Ç îäíîãî áîêó, áåç çàëó÷åííÿ â îáîðîò êðåäèòíèõ ðåñóðñ³â â óìîâàõ äåô³öèòó âëàñíèõ çàñîá³â ï³äïðèºìñòâó íåîáõ³äíî ÷è ñêîðî÷óâàòè ö³ëêîì ïðèïèíÿòè âèðîáíèöòâî, ùî ãðîçèòü ñåðéîçíèìè ô³íàíñîâèìè óòðóäíåííÿìè, може призвести до áàíêðóòñòâà. Ç ³íøîãî áîêó, ð³øåííÿ âèíèêëèõ ïðîáëåì ò³ëüêè çà äîïîìîãîþ êðåäèò³â âèêëèêຠï³äâèùåííÿ çàëåæíîñò³ ï³äïðèºìñòâà â³ä êðåäèòíèõ ðåñóðñ³â óíàñë³äîê çá³ëüøåííÿ ïîçè÷êîâî¿ çàáîðãîâàíîñò³. Öå ïðèâîäèòü äî çá³ëüøåííÿ íåñòàá³ëüíîñò³ ô³íàíñîâîãî ñòàíó, зникають âëàñí³ îáîðîòí³ êîøòè, ïåðåõîäÿ÷è ó âëàñí³ñòü áàíêó, îñê³ëüêè ï³äïðèºìñòâà íå çàáåçïå÷óþòü íîðìó ïðèáóòêó íà âêëàäåíèé êàï³òàë, çàäàíó ó âèãëÿä³ áàíê³âñüêîãî â³äñîòêà. Êðåäèòîðñüêà çàáîðãîâàí³ñòü â³äíîñèòüñÿ äî ïîçàïëàíîâèõ ïðèòÿãíóòèõ äæåðåë ôîðìóâàííÿ îáîðîòíèõ êîøò³â. ¯¿ íàÿâí³ñòü îçíà÷ຠó÷àñòü â îáîðîò³ ï³äïðèºìñòâà çàñîá³â ³íøèõ ï³äïðèºìñòâ ³ îðãàí³çàö³é. ×àñòèíà êðåäèòîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³ çàêîíîì³ðíà, òîìó ùî âèïëèâຠç ä³þ÷îãî ïîðÿäêó ðîçðàõóíê³â. Ïîðÿä ç öèì êðåäèòîðñüêà çàáîðãîâàí³ñòü ìîæå âèíèêíóòè â ðåçóëüòàò³ ïîðóøåííÿ ïëàò³æíî¿ äèñöèïë³íè.
Ó ï³äïðèºìñòâ ìîæå âèíèêíóòè êðåäèòîðñüêà çàáîðãîâàí³ñòü ïîñòà÷àëüíèêàì çà òîâàðè, ùî íàä³éøëè, ï³äðÿä÷èêàì çà âèêîíàí³ ðîáîòè, ïîäàòêîâî¿ ³íñïåêö³¿ ïî ïîäàòêàõ ³ ïëàòåæàì, ïî â³äðàõóâàííÿõ ó ïîçàáþäæåòí³ ôîíäè.
До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.
Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товар в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.
Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.
Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.
Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.
Іншими словами, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.
Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.
