Реферат: Податкова політика України
Таким чином, активне використання в практиці державного регулювання саме податкових важелів, і зокрема податку на прибуток, а також розуміння характеру регулюючого впливу цього податку на господарську діяльність створили необхідність зменшення його частки в структурі податкових надходжень. Однією з причин більш високої питомої ваги податків на прибуток у Японії є менше значення податкових методів державного регулювання, про що вже йшлося, і використання цього податку переважно у його фіскальній функції.
Якщо розглянути структуру прямих податків розвинутих країн в історичному аспекті, то можна помітити її відмінність від сучасної структури. Так у США напередодні Другої світової війни частка податку на прибуток корпорацій становила майже половину податкових доходів федерального бюджету, тенденція до її зменшення стала набирати сили в післявоєнний період: 1955 р. – 30%, 1969 р. – 20%, 1975 р. – 15%, 1980 р. – 13,3%, 1983 р. – 6,3%.
Цю відмінність можна пояснити як більш низьким рівнем індивідуальних доходів громадян, що дало менші надходження від особистого прибуткового податку в бюджет, так і особливостями податкової політики, концептуальну основу якої становила кейнсіанська теорія “ефективного попиту”. Прихильники цієї теорії головним інструментом фіскальної політики вважали не податки, а державні витрати. Тому фіскальна політика, що проводилася урядом США та багатьох інших країн, поєднувала дефіцитне (інфляційне) бюджетне фінансування з високим прогресивним оподаткуванням.
4. Структура непрямих податків розвинутих країн характеризується закономірним зменшенням питомої ваги специфічних і збільшенням питомої ваги універсальних акцизів. Так, середня частка специфічних акцизів у сукупних податкових надходженнях країн ОЕСР скоротилася з 20,2% у 1985 р. до 12,4% у 1998 р., а відповідний показник по універсальних акцизах зріс із 13,5% до 15,6%. Ця тенденція стала наслідком як політики ЄЕС, спрямованої на поширення використання універсального акцизу у формі ПДВ, так і об’єктивними перевагами цього податку: його високою фіскальною ефективністю, зумовленою ширшою базою оподаткування, з одного боку, і високою еластичністю споживання підакцизних товарів щодо цін і доходів споживачів, з другого боку, нейтральністю ПДВ щодо ринкового механізму ціноутворення.
Наведені приклади свідчать про те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємовідносин платника податку з податковими органами, що, насамкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.
Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формування податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє значення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвинутими державами. Вона об’єктивна й визначається необхідністю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.
Те, що податкові системи різних країн складалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їхню недосконалість. Це, в свою чергу, зумовлює ту обставину, що в різних країнах ведеться постійний пошук оптимальних варіантів у галузі оподаткування. На думку багатьох економістів Західної Європи, податкова система оптимальна, якщо наслідує такі принципи: а) витрати держави на утримання податкової системи та витрати платника, пов’язані з процедурою сплати, повинні бути максимально низькими; б) податковий тягар не можна доводити до такого рівня, коли він починає зменшувати економічну активність платника; в) оподаткування не повинно бути перешкодою ні для внутрішньої раціональної організації виробництва, ні для його зовнішньої раціональної орієнтації на структуру попиту споживачів; г) процес отримання податків треба організувати таким чином, аби він більшою мірою завдяки накопиченню фінансових ресурсів сприяв реалізації політики кон’юнктури та зайнятості; д) цей процес повинен впливати на розподіл доходів у напрямку забезпечення більшої справедливості; е) при визначенні податкової платоспроможності приватних осіб слід вимагати надання лише мінімуму даних, які торкаються особистого життя громадян.
Наведений перелік переконує, що ці загальні вимоги значною мірою повторюють фундаментальні принципи, які мають бути основою для побудови податкової системи будь-якої цивілізованої держави. Тому основним напрямом підвищення ефективності податкових систем як основи для їх вдосконалення може бути активніше втілення фундаментальних принципів оподаткування, що є надбанням багатьох поколінь вчених і практиків. І хоча ці заходи специфічні щодо окремих країн, які вирізняються прихильністю до тієї чи іншої економічної теорії та власною інтерпретацією положень, у цілому вони спрямовані на досягнення справедливості й ефективності оподаткування. На сьогодні в країнах із розвинутою ринковою економікою податкова система дійсно повинна впливати на стабілізацію економічного циклу, стимулювання економічного зростання, обмеження інфляції та безробіття.
Для країни з перехідною економікою реалізація фундаментальних принципів при побудові податкової системи – надзвичайно складне завдання. Важко втілювати навіть ті завдання, що постали на початкових етапах переходу до ринкових умов господарювання, - усунення фіскального ухилу, надання цільової функції кожному з податків та пов’язаної з цим форми контролю платника за використанням сплаченого ним податку. І нині практичні заходи в сфері оподаткування – це, в основному, засоби оперативного ускладнення ситуації. За цих умов робота податкових органів на системній основі надто ускладнена. Теоретична концепція свідомого регулювання економічних процесів, важливим інструментом якого є податки, значною мірою робота майбутнього. Та все ж завдяки досягненню тимчасових компромісів перспективним напрямком розвитку оподаткування в країнах із перехідною економікою слід вважати спрямованість у побудові національної податкової системи з дотриманням основних принципів. Вони повинні використовуватися і як основні критерії для оцінки ефективності податкової системи.
Основне протиріччя при формуванні податкових систем полягає в неузгодженості потреб у податкових надходженнях із можливостями їхнього отримання.
Податкова система України на сучасному етапі розвитку
Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку. Так, у 1995 р. надходження усіх видів податків і відрахувань забезпечили 63,3% доходів бюджету, а в 1999 р. – 61,4%.
На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів.
Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підгрунтя для удосконалення системи оподаткування.
Чинна податкова система зазнає нищівної критики як з боку наукових кіл, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає, що ця критика грунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, вона позбавлена глибокого аналізу фінансових зв’язків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.
На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необгрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.
Аналіз економічної ситуації в державі та підсумки виконання зведеного й державного бюджетів України за 1999 рік підтверджують, що без внесення змін до системи оподаткування, без вжиття радикальних заходів щодо відродження вітчизняного виробництва й упорядкування державних видатків змінити ситуацію на краще не можна.
Розглянемо основні риси податкової системи України.
І. Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. До об’єктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести:
1. Неможливість одночасного реформування відносин власності. Існування ж державної власності й державних підприємств викликає необхідність їхньої певної державної підтримки, а в умовах існування платежів із прибутку цих підприємств – зміни їх відповідною системою податків, які б давали змогу акумулювати достатні для такої підтримки кошти.
2. Неможливість повної і швидкої комерціалізації охорони здоров’я, освіти, науки, культури, які потребують значних державних коштів.
3. Необхідність зростання державних витрат на соціальний захист населення внаслідок падіння рівня життя під впливом економічної кризи та інфляцій.
Перші дві причини могли пояснити високий рівень оподаткування на початку 90-х років. У подальшому вони мали зумовити його зменшення внаслідок як падіння частки державної власності, так і постійного скорочення витрат на розвиток соціально-культурної сфери.
Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині суб’єктивного фактору. Основні серед них такі:
1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування.
2. Помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації – підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки.
3. Зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування.
Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений об’єктивними причинами і обставинами.
ІІ. Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація.
Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств.
Тому з панівною думкою про те, що основу податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.
ІІІ. Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадян.
Глибинною причиною відмінностей у структурах прямого оподаткування є відмінності у структурі ВВП. Так, якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1996 р. становила 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, частка прибутку відповідно: 30,8%, 37%, 34,2%, то в Україні у 1998 р. при частці прибутку 30,8% частка зарплати становила лише 33,8%.
Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку частки особистого прибуткового податку) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства. Цей тягар надмірний внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні (за підрахунками спеціалістів, 30-процентне оподаткування прибутку, розраховане у відповідності з чинною в Україні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідності з моделлю, запропонованою основами Світового податкового кодексу).
IV. Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення.
Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і відбиває загальну тенденцію, властиву більшості розвинутих країн, усе ж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору занадто низька. У багатьох країнах структура непрямих податків урівноваженіша або характеризується переважанням частки універсальних акцизів над часткою специфічних акцизів у 1,5-2 рази.
Особливість структури непрямих податків в Україні має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. До об’єктивних причин можна віднести те, що по-перше, в розвинутих країнах унаслідок високого рівня доходів більшості населення (60% - середній клас) коло покупців підакцизних товарів ширше, ніж в Україні, де чималий контингент населення купує лише два види підакцизних товарів – горілчані й тютюнові вироби; по-друге, в умовах економічної кризи, інфляції, падіння рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки ПДВ є одним із найефективніших у фіскальному плані податків.
До суб’єктивних причин, що зумовлюють структуру непрямого оподаткування в Україні, можна віднести причини, породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованістю, недосконалістю, яка є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики, так і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів:
1) довільний характер визначення кола підакцизних товарів, унаслідок чого ряд товарів та послуг, які в західних країнах є об’єктом оподаткування акцизним збором, в Україні не включені до підакцизних товарів;
2) надання численних пільг як українським товаровиробникам, так і окремим категоріям громадян, особливо щодо акцизного збору, оскільки пільги певною мірою суперечать суті та призначенню цього податку, яким оподатковуються товари не першої необхідності.
Внески у фонди: Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення в Україні – мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відставання України від більшості країн – менше, ніж у нас частка цих внесків у Англії і Канаді. З одного боку, це свідчить про недостатню соціальну спрямованість податкової політики в Україні, про невідповідність структури податкової системи обраній моделі соціально орієнтованої ринкової економіки.
Таким чином, у цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем. Ці закономірності становлять об’єктивну межу податкової системи України на сучасному етапі. Зміна основних характеристик цієї системи можлива лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни певних параметрів соціально-економічної системи України.
