Шпаргалка: Економічна теорія (основні поняття та терміни)
17.
Обмеженість ресурсів. Відносна
абсолютна обмеженість
Под абсолютной понимают недостаточность производственных ресурсов для одновременного удовлетворения всех потребностей членов общества. Но, если сузить круг потребностей, то в таком случае абсолютная ограниченность ресурсов становится относительной потому, что для ограниченных потребностей ресурсы относительно безграничные.
Абсолютная ограниченность преимущественно характерна для естественных и трудовых ресурсов, относительная - для материальных, финансовых, информационных ресурсов.
18. Марксистська концепція класифікац факторів виробництваМарксистская теория в качестве факторов производства выделяет три компонента: рабочую силу человека, предметы труда и средства труда, подразделяя их на две группы: личный фактор и вещественный фактор производства.
В качестве личного фактора производства всегда рассматривается рабочая сила - совокупность физических и интеллектуальных способностей человека к работе. Предметы труда и средства труда выступают как вещественный фактор производства, как средства производства.
19. Неокласична (маржиналістська) концепція факторів виробництваНеоклассическая теория традиционно выделяет четыре группы факторов: труд, землю, капитал и предпринимательские способности.
20. Сутність виробничої функціїВиробнича функція – залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі. Як правило, застосовують прост функції з однією або кількома змінними – лінійну, квадратичну, степеневу, показникову, гіперболічну тощо.
21. Альтернативна цінність блага
Альтернативная стоимость (ценность) — в экономике наилучшая из упущенных в результате выбора конкретного варианта альтернатива. Иногда альтернативную стоимость называют экономической стоимостью.
Также имеет названия — альтернативные издержки, скрытые издержки, внешние издержки и при производстве может быть определено как количество другого товара, которым приходится жертвовать (уменьшать его производство) для увеличения производства данного товара.
22. Характеристика кривої виробничих можливостейПроизводственные возможности - это возможности общества по производству экономических благ при эффективном использовании всех имеющихся ресурсов при данном уровне развития технологии. Объясним это на условном примере.
Допустим, что в обществе вырабатываются лишь два блага: зерно и ракеты
Из таблицы видно, что всякое увеличение производства ракет (с 0 до 6 штук) снижает производство зерна (с 5 млн. до 0 млн. т), и наоборот .
Если происходит одностороннее увеличение эффективности производства одного из благ, то сдвиг носит асимметрический характер (см. рис. 3.2). Например, при повышении эффективности производства зерна кривая AG смещается к положению. А1G, при повышении эффективности производства ракет - к положению AG1.
23. Вартість вибору індивіда, суспільстваВа́ртість втілена й уречевлена в продукті суспільна праця
Споживча вартість це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністютовару.
Мінова́ ва́ртість видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.
24. Сутність економічних законів. Назвати їхЕкономі́чний зако́н об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людьські забаганки є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні законизавжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типов риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдност служить їх внутрішньою мірою.
Зако́н ва́ртості загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і стал зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою навиробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.
Закон попиту величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x).
Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.
25. Економічні закони загальні, специфічніЭкономические законы отличаются по своему содержанию и продолжительности действия. Наряду со специфическими законами, действующими на протяжении какой-либо одной общественно-экономической формации, функционируют общие экономические законы, присущие всем или ряду общественно-экономических формаций. Например, общие законы рыночной экономики, закон экономии времени, закон повышения производительности труда, закон соответствия производственных отношений уровню производительных сил.
26. У чому проявляється закон зростаючих потреб?Закон зростання потреб закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттеві звязки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення
27. У чому проявляється закон економії часу?Закон економії часу Сутність цього закону полягає у подоланні суперечності між необхідністю збільшення вільного часу і зайнятим часом.
28. У чому проявляється закон зростаючою продуктивності праці?Закон зростання продуктивності праці
Цей закон відображує існування суперечност між зростанням потреб і обмеженими можливостями екстенсивного розвитку економіки. Розв'язання суперечності здійснюється на основі підвищення продуктивності праці, що знаходить конкретне вираження в економії робочого часу.
Підвищення продуктивності праці свідчить про випереджальне зростання обсягу продукту порівняно зі зростанням витрат праці. Протилежний процес спричиняє появу негативних форм вияву закону зростання продуктивност праці: нестачу робочої сили, зниження трудової активності.
29. У чому сутність поняття "категорія" і які категорії породила ринкова економіка?Економічн категорії - це узагальнені логічні поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів, наприклад, товар, вартість, гроші, ціна, рівновага, пропозиція, маркетинг, менеджмент і т.д.
30. Економічна ситуація, економічна доктрина, економічна програмаЕкономічна доктрина сприяє поясненню теор та здійснення аналізу економічних механізмів, відображає необхідність вибору між сукупностями основоположних принципів, на основі яких може розвиватися пояснювальна теорія.
Программа – сукупність дій в економіці задля досягнення деякого результату ????
31. Які види багатства у суспільств виділяв Аристотель?Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, стинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Багатство першого виду ма межу, якою є споживання. Багатство, виражене у грошовій формі, не знає меж.
32. В чому бачили джерело багатства середньовічні мислителі ?У багатогранному творі "Повість времєнних літ" (кін. XI — поч. XII СТ.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, твердиться, що джерелом всякого багатства є праця.АБО Джерелом багатства вважався нееквівалентний обмін у результат торгових взаємовідносин з іншими державами
33. Сутність меркантилізму та його основні ідеїМеркантилизм (итал. mercate — торговец, купец) — система взглядов экономистов XV—XVII вв., ориентированная на активное вмешательство государства в хозяйственную деятельность. Крупнейшие представители направления: Томас Мэн, Антуан де Монкретьен, Уильям Стаффорд (1554—1612) 1. XV-XVI ст. Ранний меркантилизм. Другими словами монетаризм. Основные положения: всестороннее ограничение импорта товаров; вывоз золота и серебра из страны карался смертной казнью; установление высоких цен на экспортируемые товары. Главной являлась теория денежного баланса, которая обосновала политику, направленную на увеличение денежного баланса. В целях удержания денег в стране запрещался вывоз за границу товаров, и сумму, вырученную за товар, тратить на покупку местных товаров.
2. 2я пол. XVI-XVII ст. Поздний меркантилизм. Основные положения: снятие жестких ограничений по импорту товара и вывозу денег; доминирует идея торгового баланса; появляется протекционизм экономической политики государства. Характерна система активного торгового баланса, который обеспечивался путем вывоза готовых изделий своей страны и при помощи посреднической торговли в связи с чем разрешается вывоз денег за границу. Появляется принцип покупки дешевле в одной стране и продажи дороже в другой
34. Прибічники меркантилізму в Росії і УкраїніПредставники раннього меркантилізму О. Ордін-Нащокін в Росії. Представниками пізнього меркантилізму були І. Посошков і В. Татищев у Росії, Ф. Прокопович в Україні.
35. Фізіократи та їх ідеї. Хто в Україні був прибічником фізіократії?Фізіократи (від грец. — природа, влада, тобто влада природи) критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства з «утворів землі». Заслуга фізіократів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження прибутку зі сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землеробства. Джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.
В Україні Головним представником фізіократ був В. Н. Каразін (1773-1842), ініціатор заснування Харківського університету реформи освіти в Російській імперії.
36. Чому А. Сміта вважають основоположником економічної науки?А. Сміт став засновником систематизовано науки, генератором нових ідей, які були сприйняті й розвинуті наступними поколіннями економістів. Економічна думка Заходу схвально поставилася до таких визначальних дей цього видатного економіста, як свобода людини, особи, вільна конкуренція, невтручання держав:! в економіку. Саме ці принципи стали теоретичною основою сучасних концепцій економічного консерватизму, неолібералізму, соціального ринкового господарства.
Теорія моральних почуттів, дослідження природи та причин багатства народів, теорія рівноваги на ринку, теорія розподілу доходів,
Найвідоміший афоризм Сміта — невидима рука ринку — фраза, яку він використовував для пояснення того як егоїзм стає ефективним важелем в розподілі ресурсів.
37. В чому бачили джерело багатства суспільства класики А.Сміт, Д. РікардоСміт стверджує: праця і природа. Рікардо дає однозначну відповідь — праця. Вона єдиний творець вартості. Проте пізніше він припускає, що другим джерелом може бути час (колись пустеля Сахара була житницею. Потепління на Землі вносить багато змін у проблему її цінності).
Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему
38. Марксистський напрямок в економічній теорії. В чому заслуга Маркса?Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак положення марксизму про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатац зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованост й не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони піддаються справедливій науковій критиці.
Ніхто до Маркса не давав настільки глибокого обґрунтування класової структури суспільства, виводячи її з фундаментального аналізу всієї системи економічних відносин. Ніхто до нього не давав настільки всебічного розкриття класових відносин у капіталістичному суспільстві, механізму експлуатац у тому капіталістичному суспільстві, що існувало в його час. Ключем до розуміння марксової теорії класового розподілу суспільства є відкриття К.Маркса, яке він сам вважав своїм головним досягненням - двоїстий характер праці
39. Які постулати економічного аналізу були закладені неокласичною школою?Неокласична економічна теорія входить у нову фазу, набирає нових рис, чітко окреслюються її функції — нормативна (формулюються програми розвитку, визначаються його основні напрями, розробляються практичні рекомендації, тобто формуються засади економічної політики) та позитивна, науково-дослідна (вивчаються економічні закономірності та фактори прогресу суспільства). Широко використовуються економіко-математичні, статистичні методи моделювання економічних процесів, системний та факторний аналіз.
Але основний принцип — орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів — об'єднує всі напрями і школи.
40. Чому видатні економісти XX століття вважають Дж.М.Кейнса вченим, що зробив "революцію у політичній економії""?
Кейнсіанство — одна з провідних течій економічної думки сучасності, яка дістала назву за прізвищем автора основних концепцій — Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946), англійського економіста, державного й політичного діяча. Вплив кейнсіанства на сучасну економічну думку такий великий, що це вчення вважається кейнсіанською революцією в економіці. Воно стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до часів великої депресії. Значення теорії Кейнса передусім пов'язане зі зміною структури викладу економічної теорії, появою її нового розділу — макроекономіки, без якої нині неможливе функціонування будь-якої економічно системи. Кейнсіанство стало основою державного регулювання економіки та процесу суспільного відтворення в 30-х роках XX ст.Прихильники послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
