Реферат: Виникнення та сутність екологічного маркетингу
Рисунок 2.1 – Проблеми, що найбільше турбують людство у 21-му сторіччі
Рисунок 2.1 – Залежність рівня забруднення від типу товарів, що випускаються:
на окремому підприємстві;
в Україні;
у світі
Екологічна безпека – це стан навколишнього середовища, який забезпечує умови функціонування, відтворення та розвитку нинішнього та прийдешніх поколінь людей на певному рівні.
Виділяють такі рівні екологічної безпеки : І – природний – не змінений безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа відчуває тільки слабкі опосередковані впливи від глобальних антропогенних змін); ІІ – рівноважний – швидкість відновних процесів вища чи дорівнює темпам антропогенних порушень; ІІІ – кризовий – швидкість антропогенних порушень перевищує темп самовідновлення природи, але ще не відбувається корінної зміни природних систем; ІV – критичний – відновна заміна попередніх екологічних систем під антропогенним тиском на менш продуктивн (часткове утворення пустель); V – катастрофічний – важковідновна заміна попередніх екологічних систем під антропогенним тиском на менш продуктивні, закріплення малопродуктивних екосистем (утворення пустель); VІ – колапс безвідновна втрата біологічної продуктивності.
Рівні І-ІІ екологічної безпеки забезпечують деальні умови функціонування, відтворення та розвитку людства, рівні ІІІ-ІV ставлять під загрозу функціонування, відтворення та розвиток прийдешніх поколінь, V рівень – нинішнього і прийдешніх поколінь, VІ – призводить до загибелі людства (та інших біологічних видів).
Розглянемо, як впливає рівень екологічност товарів на екологічну безпеку країни. Рівень екологічної безпеки країни залежить від обсягів виробництва товарів різного рівня екологічності (у спрощеному вигляді він є функцією суми добутків рівнів екологічності товарів на обсяги їх виробництва та споживання). На рис. 2.2 схематично подано залежність у довгостроковій перспективі рівня екологічної безпеки від частини екологічних товарів у загальному обсязі виробництва та споживання.
Рисунок 2.2 – Залежність рівня екологічно безпеки країни від частки екологічних товарів у загальному обсязі виробництва та споживання
Крива залежності має вигнутий профіль через те, що складові екодеструктивного впливу на довкілля накладаються одна на одну, зумовлюючи збільшення загального впливу. Ця крива не торкається межі І рівня екологічної безпеки, бо навіть при 100% виробництві екологічних товарів деякий екодеструктивний вплив на довкілля все одно буде (звичайно, у випадку, якщо в майбутньому не зможуть забезпечувати їжу, житло тощо синтезуванням сонячно енергії і т.п.).
Наші розрахунки свідчать про те, що сучасному стану ринку в Україні відповідає точка А на рис. 2.2. Таким чином, формування ринку екологічних товарів є передумовою забезпечення екологічно безпеки країни.
Кривизна графіка на рис. 2.2 змінюється залежно від обсягів виробництва. При їх зростанні частина екологічних товарів, яку необхідно виробляти, прогресивно зростає.
Екологічна ситуація в Україні становить нині велику загрозу для внутрішньої стабільності країни. Як говорилося в темі 1, країна має офіційний статус зони екологічного лиха . Однак екологічні кризи були першоджерелами будь-яких соціально-економічних революцій. У розвитку людства відомі п’ять екологічних криз і відповідних їм технічних революцій:
Криза збідніння ресурсів промислу збирання – біотехнічна революція (початок використання знарядь праці);
Перша антропогенна екологічна криза (криза перепромислу консументів) – сільськогосподарська революція, перехід до виробляючого господарства;
Криза примітивного поливного землеробства друга сільськогосподарська революція, широке освоєння неполивних земель;
Друга антропогенна екологічна криза (продуцентів) – промислова революція;
Сучасна глобальна екологічна криза редуцентів (тобто відтворюючої здатності біосфери) і загроза недостачі мінеральних ресурсів – науково-технічна революція.
Як бачимо, розвиток екологічного маркетингу відповідає вимогам громадських рухів, які баряться за задоволення вимог споживачів і за збереження якості довкілля. Тому підприємства, які будуть будувати свою діяльність на екологічному маркетингу, не зазнають опору громадських рухів, більш того, знімуть певну частину психологічної напруги у населення, пов’язаної з відчуттям незадоволеності екологічним станом у містах х проживання, екологічною чистотою продукції, що вони споживають тощо, а також зниженню рівня екодеструктивного впливу на довкілля завдяки просуванню на ринок екологічних товарів і як результат – підвищенню екологічної безпеки країни.
Сутність і види екологічного маркетингу
Екологічний маркетинг – це функція управління, яка організовує і спрямовує діяльність підприємств, пов’язану з оцінкою і перетворенням потреб споживачів в екологічно орієнтований попит, тобто попит на товари і послуги, що сприяють збереженню якісного та кількісного рівня основних екосистем, задовольняють екологічні потреби як окремих осіб, так організацій або суспільства в цілому.
З погляду підприємства, що орієнтується на виробництво екологічних товарів, екологічний маркетинг – це вид діяльност підприємства, спрямований на виявлення та задоволення екологічних потреб окремих споживачів та суспільства в цілому кращим способом порівняно із конкурентами, в результаті якого забезпечується конкурентоспроможність прибутковість підприємства.
Екологічний маркетинг сприяє водночас з ростом споживання, розширенням споживчого вибору та споживчої задоволеност зростанню якості життя, підтримці стійкого, збалансованого розвитку територій, збереженню високої якості довкілля.
Загальною метою екологічного маркетингу забезпечення довгострокового добробуту суспільства з економічних, соціальних екологічних позицій на основі підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.
Основною метою екологічного маркетингу на рівні суб’єкта господарювання є виявлення незадоволеного попиту в екологічно чистих умовах довкілля, екологічно чистих товарах, техніці та технологіях з метою орієнтування виробництва на задоволення екологічних потреб, тобто забезпечення розроблення, випускання і реалізації екологічних товарів, на як на ринку існує попит.
Основною метою екологічного маркетингу на регіональному та державному рівнях є створення таких економічних умов для суб’єктів господарювання, при яких вони будуть зацікавлені в модернізац технологій виробництв і прагнути раціонально використовувати, зберігати та відновлювати природно-ресурсний потенціал регіону (або компенсувати суспільству шкоду, яка завдається).
Завданнями екологічного маркетингу є :
- формування на ринку екологічних потреб;
- створення умов для збереження навколишнього середовища;
- пристосування виробництва до умов ринку;
- розроблення конкурентоспроможност екологічної продукції;
- інтенсифікація збуту екологічно чисто продукції;
- отримання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва.
Основними функціями екологічного маркетингу
вивчення попиту на екологічну продукцію;
розвиток ринку екологічної продукції;
планування асортименту екологічних товарів, ціноутворення, реклама та стимулювання збуту екопродукції;
діяльність із організації екологічно чистого товарообороту, складування, транспортування та обслуговування споживачів;
екологічна орієнтація безпосередньо продукції, а також всього циклу її виробництва-споживання – від видобутку сировини до утилізації;
підвищення відповідальності за розв'язання екологічних проблем на всіх рівнях організаційної структури підприємства, врахування до системи оцінок роботи екологічно орієнтованих критеріїв;
удосконалення системи заохочення ініціативи екологічного удосконалення виробництва та споживання;
створення позитивного іміджу підприємству.
Інструментом реалізації останньої функц екологічного маркетингу є сертифікація підприємства за стандартами ISO 9001 (підприємство має сертифіковані системи управління якістю – не завда екодеструктивної шкоди довкіллю або сприяє покращенню його стану), ISO 14001, ISO 14024 (екологічне маркування, при якому право використовувати екологічний знак надається незалежною третьою стороною), ISO 14030 (випускає нешкідливу продукцію), EMAS (якщо підприємство враховує пріоритети екологічного менеджменту).
Становлення і розвиток екологічного маркетингу повинні містити:
інформаційний аспект: аналіз важливих екологічних проблем, які впливають на діяльність підприємства чи можуть впливати у майбутньому; оцінка ринкових можливостей і загроз, а також переваг недоліків маркетингу;
філософський аспект і аспект доцільності: розширення місії і цілей підприємства, що передбачає формулювання екзогенних принципів і цілей;
аналітичний аспект: розроблення і аналіз альтернатив, у т.ч. виділення цільових груп споживачів, визначення конкурентно стратегії і стратегій позиціювання екологічних товарів;
дійовий і координаційний аспект: модифікацію та інтеграцію використання інструментів маркетингу з метою дотримання принципів екологічного маркетингу у конкурентній боротьбі;
аспект контролю: моніторинг, аналіз регулювання маркетингової діяльності як частки стратегічного контролю.
Екологічний маркетинг поділяється на два типи: комерційний і некомерційний.
Некомерційний екологічний маркетинг враховує, зокрема: діяльність учасників рухів за охорону природи; маркетинг політичних діячів, що виступають за охорону середовища існування; наукових і суспільних програм, ідей, ініціатив з відновлення і підтримки екологічної рівноваги; маркетинг інвестицій в екологічні проекти на місцевому, регіональному державному рівнях; маркетинг регіонів з метою приваблення виробників екологічної продукції в даний регіон; маркетинг програм із створення заповідних територій і резерваторів.
Комерційний екологічний маркетинг – це маркетинг виробництва екологічно чистих товарів і послуг, маркетинг природних ресурсів і умов (в екомаркетингу їх називають ресурсотоварами), маркетинг екологічних квот на викиди та скиди забруднюючих речовин в природне середовище, маркетинг економіко-екологічних стимулів до проведення ефективно природоохоронної політики, маркетинг екотуризму тощо.
Одеська школа економіки природокористування виділяє такі види екологічного маркетингу:
Екологічний маркетинг традиційних товарів послуг з урахуванням екологічних нормативів і обмежень як найважливішого фактора зовнішнього середовища.
Маркетинг екологічних товарів і послуг.
Маркетинг природних ресурсів та умов, маркетинг раціонального природокористування.
Маркетинг природоохоронної діяльност відтворення середовища існування.
Маркетинг екологічних знань і технологій (маркетинг екологічних інновацій і ноу-хау).
Перелічені п’ять видів екологічного маркетингу знаходяться в певному логічному і функціональному відношенні один до одного, утворюючи систему екологічного маркетингу (рис. 3.1).
На рис. 3.1 стрілками позначено функціональні відношення між видами екологічного маркетингу.
Рисунок 3.1 – Система екологічного маркетингу
Екомаркетинг 1 і екомаркетинг 5 пов'язані з усіма видами екологічного маркетингу і виконують обслуговуючі (фонові) функції.
Екомаркетинг 1 є супутнім для всіх інших видів екологічного маркетингу. Він є обов’язковим в сенсі дотримання суб’єктами маркетингу існуючого екологічного законодавства.
Екомаркетинг 5 забезпечу науково-технологічну підтримку всіх інших видів екологічного маркетингу.
Екомаркетинг 2 пов'язаний з екомаркетингом 4 в тому сенсі, що програми збереження довкілля і біорізноманіття можуть являти нтерес як об’єкти екотуризму.
Екомаркетинг 4 є складовою частиною екомаркетингу 3, тому він на рис. 3.1 вміщений у відповідний блок. Виділення екомаркетингу 4 в окремий вид вважають доцільним через велике значення охорони довкілля.
Для досягнення відчутного успіху в проведенні екологічного маркетингу слід збалансовано розвивати всі його види, кожний з яких має свою мету.
Метою екологічного маркетингу 1 задоволення звичайних потреб за допомогою такого обміну, при якому максимально дотримуються існуючі екологічні нормативи, а діяльність суб’єктів маркетингу відповідає вимогам екологічного законодавства.
Метою екологічного маркетингу 2 задоволення екологічних потреб екологічними товарами.
Метою екологічного маркетингу 3 задоволення потреб корпорацій, що використовують ресурсотовари з метою отримання прибутку (добувних компаній, туристичних фірм, землекористувачів тощо) таким чином, щоб ресурсо-товари використовувалися екологічно збалансовано, і забезпечувався стійкий розвиток регіонів.
Метою екологічного маркетингу 4 збереження середовища існування людини і генофонду біосфери, проведення відповідних заходів з відновлення порушених екосистем і окремих компонентів довкілля.
Метою екологічного маркетингу 5 задоволення потреб суб’єктів екомаркетингу 1-4 в екологічних ноу-хау, а саме: наукових дослідженнях з метою отримання екологічних знань, розробці екологічно безпечних технологій, аналізі і моніторингу екологічного законодавства, екологічній експертизі, екологічному аудиті та консалтингу тощо.
Об’єктами екологічного маркетингу у такому розумінні можуть бути (докладніше:
природні ресурси;
екологічні умови проживання та діяльност людей;
регіони;
екологічно чисті товари та послуги;
екологічно чисті технології;
екологічно чисті продукти харчування;
екологічно чиста техніка;
екологічні програми;
інвестиції в екологічні програми;
інновації екологічного спрямування;
інформаційні продукти;
екологічні сертифікати, ліцензії, патенти тощо.
Суб’єктами екологічного маркетингу можуть бути:
держава;
місцеві органи влади різних рівнів;
підприємці;
підприємства і організації виробничого профілю;
НДІ, КБ, ВНЗ;
суспільні організації та політичні партії;
фізичні особи.
Заходи з комплексу екологічного маркетингу, до речі як і традиційного, формуються на основі ситуаційного аналізу ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства.
Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом таких зовнішніх факторів:
законодавчі обмеження і регламентації, зокрема, в Україні застосовуються такі елементи економіко-правового механізму регулювання природокористування та природоохоронної діяльності: збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних), механізм відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, система державного (бюджетного), а також позабюджетного фінансування природоохоронних заходів (через державний та місцеві екологічн фонди) тощо;
вимоги національних і міжнародних стандартів, зокрема ISO 14000, особливо це стосується продукції, що поставляється на експорт;
ефективність витрат. Так, виготовлення неекологічної продукції може бути пов’язане зі значними витратами на очистку чи утилізацію відходів, компенсаційні виплати робітникам, що працюють у шкідливих умовах тощо;
екологічно орієнтовані акції громадськості, зокрема у м. Сумах через протести громадськості відмовились від розміщення екологічно шкідливого виробництва на Сумському ВО “Хімпром”;
екологічна обізнаність суспільства взагалі, товаровиробників і цільових споживачів зокрема, екологічна освіта сприяють розумінню шкідливості виробництва і споживання неекологічних товарів;
конкуренція - неекологічна продукція може користуватися меншим попитом; ті з товаровиробників, що роблять ставку на екологічність, користуються більшою довірою споживачів, формується їх сприятливий імідж;
постачальники екологічної сировини та розробники екологічно чистих технології спонукають товаровиробників використовувати їх;
міжнародна спільнота. На початку 80-х рр. у більшості розвинутих країн виникають масові демократичні рухи громадськості, що виступають проти забруднення навколишнього середовища, не визнають атомно енергетики, орієнтуються на мінімізацію та децентралізацію виробничо-господарської та соціокультурної діяльності, які називаються зеленими”. З 1971 р. у світі діє близько 80-ти Зелених партій. Їх діяльність охоплює передусім територію розвинутих країн, але, водночас, подає приклад ншим.
Необхідно постійно відслідковувати та враховувати зміни складу зовнішніх факторів та їх впливу на конкурентоспроможність продукції і підприємства: деталізувати їх дію, чітко розділити ринкові можливості і загрози.
Окрім того, необхідно аналізувати внутрішн сильні і слабкі сторони товаровиробника з погляду екологічного маркетингу:
ступінь урахування і здатності вирішувати еколого-економічні проблеми;
ступінь екологічності сировини, що використовується;
ступінь екодеструктивного впливу на довкілля самого підприємства (виробничий процес, відходи тощо);
цільові установки керівництва, спрямован на вирішення екологічних проблем;
імідж підприємства з погляду споживачів широких кіл громадськості і т.д.
Як зовнішні, так і внутрішні фактори повинні враховуватися при визначенні можливих напрямків розвитку підприємств на основі екологічних товарів (виробів та послуг).
Для забезпечення конкурентоспроможност екологічних товарів підприємству треба володіти необхідною інформацією про нов екологічні технології, а також мати відповідне устаткування. Його придбання, як правило, супроводжується значними витратами. Тому для початку виробник екологічних товарів повинен мати значну фінансову базу чи можливість отримання кредитів на прийнятних умовах.
Напрямки досягнення конкурентного успіху на ринку при застосуванні екологічного маркетингу подано у табл. 3.1. Стрілками показано найбільш прийнятні напрямки розвитку.
Таблиця 3.1 – Напрямки розвитку екологічного маркетингу
| Витрати споживання | Екологічні переваги товару: | |
| індивідуальні | суспільно значущі | |
| Нижче, ніж у аналогічних звичайних товарів | Вихідна позиція екологічного маркетингу: Þ захисні конкурентні переваги ß 1 | Формування суспільно-орієнтованого іміджу:конкурентні і екологічні переваги 2 |
| Вище, ніж у аналогічних звичайних товарів | Усунення конкурентних бар’єрів: раціоналізація і диференціація 3 | Маркетинг як інструмент захисту довкілля: державне стимулювання екологізації через податки, екологічні платежі і штрафи тощо 4 |
Розглянемо докладніше наведену схему.
Поле 1 Якщо екологічні товари не чинять екодеструктивного впливу на довкілля і забезпечують споживачам не меншу ніж товари-замінники ефективність споживання, екологічні переваги стають конкурентними перевагами.
Існує поняття “прибуткова екологія”. Цей напрямок екологізації процесів економічного розвитку виник і розвивається у ряді економічно розвинених країнах світу. Він означає зменшення екодеструктивного впливу на довкілля водночас з покращенням економічних показників виробника внаслідок впровадження нової техніки та технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції, зниження собівартості, і загалом підвищення ефективності виробництва. Прикладами таких товарів є малогабаритн автоматичні газонаповнювальні компресорні станції, дефіцитні продукти та енергія, отримані при утилізації твердих побутових, рослинних відходів тощо.
Поле 2 У випадку, коли товари мають суспільно значущі переваги, тобто є прийнятними для суспільства з екологічно точки зору і при цьому за ціною дешевші чи на рівні товарів замінників, то вони доволі легко будуть сприйматися ринком, наприклад, упаковки для сміття, що виготовлені з використаних пластикових виробів. Для цього досить лише провести відповідну рекламу.
Поле 3 Екологічні товари, що є дорожчими за звичайні, наприклад, продукти харчування, зустрінуть певні ускладнення при їх просуванні на ринок. З метою їх усунення необхідно орієнтуватися, наприклад, на ті групи споживачів, які згодні переплачувати за екологічність. Окрім того, необхідно роз’яснювати споживачам, що споживаючи екологічні продукти харчування вони зберігають здоров’я, підвищуючи тим самим якість свого життя. Ефективним засобом просування на ринок екологічних товарів є їх субсидування.
Поле 4 Якщо ж екологічні товари дорожчі за х звичайні аналоги і вони не мають індивідуальних переваг, то вони будуть не сприйматися ринком. Без заходів державної чи регіональної підтримки обійтися практично неможливо. Так до придбання дорогого очисного обладнання промислов підприємства спонукають великі екологічні штрафи та платежі.
Як підсумок, зазначимо, що існують різн підходи до класифікації екологічного маркетингу, як то на рівні окремого суб’єкта господарювання, регіону і держави, як то комерційний і некомерційний екологічний маркетинг, як то на основі виділення різних типів екологічного маркетингу, кожний з яких має свою неповторну мету, однак, на погляд автора, головне – засвоїти, що екологічний маркетинг – вид діяльності підприємства, спрямований на виявлення та задоволення екологічних потреб окремих споживачів та суспільства в цілому кращим способом порівняно із конкурентами, в результат якого забезпечується конкурентоспроможність і прибутковість підприємства. З цього визначення бачимо, що екологічний маркетинг є концептуальним підходом до ведення бізнесу конкретним суб’єктом господарювання. Для успішного впровадження конкретними суб’єктами господарювання екологічного маркетингу, необхідно знати, під впливом яких зовнішніх факторів формується комплекс екологічного маркетингу, а також за якими напрямками найбільш доцільно його розвивати.
Розглянуті в розділі питання виникнення концепції екологічного маркетингу в контексті сталого розвитку, рол громадських рухів у формуванні екологічного маркетингу, сутності екологічного маркетингу та його видів, дозволяють перейти до вивчення тенденцій розвитку екологічного маркетингу.
