Реферат: Озоновий шар
Ефект д радіації залежить також від того, які саме тканини і органи зазнали опромінення. Всі органи і частини тіла теплокровних тварин і людини за своєю радіочутливістю поділяють на окремі групи. [5]
В даній таблиц можна побачити які наслідки опромінення радіації на живі істоти
Таблиця 3.2—Дія радіації на живі істоти
| Поглинена доза, Гр | Наслідки | Прояв |
| менше 0,1 | Спадкові порушення (генетичн ефекти), які рідко виникають. | У потомстві |
| 0, 1 - 1,0 | Віддалені наслідки (соматичн ефекти). | Через кілька років |
| 1,0 - 2,0 | Легка форма променевої хвороби. Ослаблений імунітет. | Через кілька місяців |
| 2,0 - 3,0 | Гостра форма променевої хвороби. | Через 1 - 2 місяці |
| 3,0 - 10, 0 | Середня форма променевої хвороби, що переходить у важку. Ураження кісткового мозку. | Через 12 - 30 діб |
| 10, 0 - 50, 0 | Кишкова форма променевої хвороби. | 7 - 10 діб |
| 50 - 100 | Токсична форма променевої хвороби. | 4 - 8 діб |
| понад 100 | Церебральна форма променево хвороби. | Кілька годин |
Останніми десятиліттями до природних джерел іонізуючих випромінювань додалися штучні, зумовлені людською діяльністю: дедалі ширше використання джерел іонізуючих випромінювань в медичній практиці для діагностики та терапії; випробування ядерної зброї в різних середовищах Землі; промислові процеси, наукові дослідження із застосуванням методу мічених радіоактивних атомів; атомна енергетика. Використання іонізуючих випромінювань в медицині.
Опромінення в медичних цілях зумовлює істотну складову дози, поглинутої людиною. Опромінення відбувається під час проведення рентгенодіагностики, внаслідок вживання препаратів, до складу яких входять радіоактивні речовини, з метою діагностики, а також у ході радіаційної терапії при онкологічних та деяких інших захворюваннях.
Щорічна середня доза опромінення, пов'язаного з методами медичного обстеження, становить 0,4...1 мЗв. Наслідки випробувань ядерної зброї. За період з 1945 по 1980 р. здійснено більш як 400 ядерних вибухів в атмосфері. Випробування атомної збро супроводжуються викидами великої кількості різних радіонуклідів, що виникають внаслідок поділу урану, а також в ядерних реакціях за участю нейтронів. Найбільшу небезпеку для сучасного та наступних поколінь становлять радіоактивні ізотопи, які мають великий період напіврозпаду: 14C, 137Cs, 90 Sr, тритій. За рахунок цих радіонуклідів накопичується основна частка очікуваної дози. Найбільшою техногенно-екологічною катастрофою є аварія на Чорнобильській АЕС. В наслідок цієї катастрофи у навколишн середовище потрапила величезна кількість радіоактивних речовин. Аварійний викид Чорнобильської АЕС склав понад 50 млн. техногенних радіонуклідів, у зв'язку з чим у 1991 році додаткову сумарну дозу більше 0.01 Зв отримало понад 8300 осіб. В наслідок х дії у всіх мешканців Землі в тій чи іншій мірі відбулися не перед бачувальн (можливо навіть згубні) мутації, які вже сьогодні призводять до народження неповноцінних дітей, збільшенню захворювань на рак та інших важких хвороб. Якщо не вжити заходів то подальший вплив радіації може настільки змінити генотип людини (та інших живих організмів), що від попередньої людини “нічого не залишиться” — вона перетвориться на мутанта. А чи корисно це буде, чи н сьогодні сказати важко. Тому краще запобігти цьому [4].
4. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В СФЕРІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА ОЗОНОВОГО ШАРУ
Конституція України 1996 року визнає право на сприятливе для життя і здоров’я навколишн середовище та відшкодування шкоди завданої порушенням цього права. Крім того, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість продуктів харчування і предметів побуту, а також право на її розповсюдження (Ст. 50). Також держава зобов’язана забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України, долати наслідки Чорнобильської катастрофи, зберігати генофонд українського народу (Ст. 16). Таким чином в Конституції України закріплена екологічна функція держави. [6]
Україна є учасницею багатьох міжнародних договорів у сфер охорони навколишнього середовища і конкретно з охорони атмосферного повітря та озонового шару. Закон України "Про міжнародні договори України" 2004 року встановлює, що "Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства." (Ст. 17). І в цьому ж законі забезпечується дотримання таких договорів " Міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права." (Ст. 12).
Завдання регулювання відносин у галузі атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення його раціонального використання для виробничих потреб покликаний вирішувати Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р.
Порядок розробки затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами затверджено наказом Міністерства екобезпеки України від 18 липня 1996 р. №75.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17.10.1996 № 1274 затвердив програму припинення виробництва і використання озоноруйнуючих речовин на 2004 - 2030 роки. [7]
Згідно з документом, першочерговій заміні підлягає холодильне устаткування устаткування для кондиціонерів в таких секторах як побут, торгівля, промисловість, переробка і зберігання продуктів харчування, транспорт.
Результати аналізу свідчать, що це стосується в першу чергу підприємств торгівл промисловості, на долю яких припадає майже 70% об'єму річних потреб в ОРР.
В процес забезпечення переходу підприємств на використання озонобезпечних замінників технологій передбачається до 2006 року скоротити на 35% використання хлорфторвуглеводнів до 2008 року -- на 65%, до 2010 -- на 85%, до 2014 -- на 100%.
До 2005 року на 5% передбачено знизити використання галонів, до 2008 -- на 20%, до 2010 -- на 30%, до 2015 -- до 55%, до 2020 -- на 80%, до 2030 -- на 100%.
В цілому протягом 26 років на виконання програми планується виділити 3 925 млн. грн. в цінах 2003 року.
Україна ратифікувала Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстан у 1980 році, і для неї Конвенція набула чинності в березні 1983 року. Для підготовки звіту України про виконання Конвенції щорічно надається інформація про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів і важких металів в цілому, а також з деталізацією по квадратам сітки ЕМЕП і оцінки переносу забруднювачів повітря на великі відстані.
Конвенція про охорону озонового шару ратифікована Україною в 1986 році, Монреальський протокол – в 1988 році. Для виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1274 затверджена програма призупинення в Україні виробництва і використання ОРР. Термін переходу України на озонобезпечні технології був перенесений на її прохання з 1996 року на 1999[8].
Ввіз в Україну вивіз ОРР здійснюється в особливих випадках. З метою забезпечення виконання Віденської конвенції 1985 року і Монреальського протоколу Кабінет Міністрів України встановив, що ввіз в Україну і вивіз з України озоноруйнуючих речовин здійснюється винятково:
в особливих випадках їх використання, згідно з відповідними рішеннями, прийнятими на нарадах сторін Монреальського протоколу;
у випадку їх використання як сировини для виробництва інших хімічних речовин;
у випадку здійснення через територію України транзитних перевезень з держав і в держави, які є сторонами Монреальського протоколу.
В 1998 р. Україна отримала допомогу від ЮНІДО на проект по обслуговуванню холодильного сектору, який передбачено здійснити у співпраці з Чеською Республікою. За цим проектом 35 сервісних центрів буде забезпечено обладнанням для збирання й повторного використання ОРР.
Україна відслідкову ОРР через систему регіональних органів контролю за користувачами ОРР. Імпортно-експортні операції ОРР і товарів, що вміщують ОРР, підлягають ліцензуванню. В 1998 р. була створена Всеукраїнська Асоціація користувачів холодильних агентів. Ця Асоціація сприяє поширенню інформації про міжнародн стандарти і технології.
Україна також здійснює регіональне співробітництво в межах цього співробітництва делегація України взяла участь у роботі 4-ої Міністерської Конференції "Довкілля для Європи" (Орхус, червень 1998 р.), на якій було підписано важливі для України документи такі як Протокол про стійкі органічні забруднювачі та Протокол про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на значні відстані, Стратегію вилучення використання етилованого бензину в 2005 р.
Прикладом двостороніх договорів може бути Угода між урядом Російської Федерації і Урядом України про співробітництво в сфері охорони навколишнього середовища 1995 року. За цією Угодою Сторони співпрацюють в таких напрямках:
Організовують спільний моніторинг стану навколишнього середовища в прикордонних районах,
Здійснюють узгоджені природоохоронні заходи із забезпечення ведення екологічно безпечного сільського господарства в прикордонних районах, інформування про загрозу значного транскордонного забруднення території однієї із Сторін і про прогнози його забруднення та інші подібні заходи.
Стаття 4 Угоди передбачає вжити Сторонами заходів із врегулювання питання відповідальності у випадку транскордонного впливу, яке завдає шкоди здоров'ю населення навколишньому середовищу.
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища 1994 року передбачає співробітництво за такими напрямками:
Проведення спільної експертизи проектів господарської діяльності в прикордонних районах;
Взаємне оперативне інформування про випадки, які створюють загрозу значного забруднення навколишнього середовища однієї з Сторін і про прогнози його розповсюдження.
Стаття 4 угоди передбачає що Сторони негайно і повно інформують одна одну про промислов аварії, стихійні лиха і інші небезпечні ситуації на своїй території, що створюють загрозу забруднення навколишнього середовища, а також надають необхідну допомогу по ліквідації їх наслідків.
Відшкодування збитків, заподіяних транскордонними впливами, має регулюватися цивільним законодавством Сторін.
Існують також нші угоди в яких є положення присвячені співробітництву України з іншими державами у сфері охорони довкілля від транскордонного забруднення атмосферного повітря. До них відносяться: Угода між Урядом України та Урядом Російсько Федерації про співробітництво в галузі попередження аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їх наслідків від 23 квітня 1997 р., аналогічна угоди між Кабінетом Міністрів України та Виконавчою владою Грузії від 7 грудня 1998 р. та Урядом Угорської Республіки від 27 жовтня 1998 р [8].
ВИСНОВКИ
Проведений аналіз показав, що поняття охорони озонового шару, включає цілий комплекс різнопланових проблем. З одного боку, забруднення повітря - проблема екологічна, і полягає вона в завданні шкоди здоров'ю людей, довкіллю створеним людиною матеріальним цінностям, що відбувається в результаті викиду в атмосферу токсичних речовин в складі різноманітного роду відходів виробничо діяльності. З іншого боку проблема технічна, бо вона виникає в силу технічних факторів, а її рішення вимагає виконання ряду природо-наукових задач створення матеріальних умов для скорочення і попередження цього небезпечного явища, в тому числі вдосконалення технології виробництва, методів знешкодження відходів, засобів спостереження і контролю навколишнього середовища.
Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару це екологічна проблема. Атмосфера диним і спільним середовищем існування життя, і її забруднення зачіпає ус держави світу.
Всі аспекти забруднення повітря тісно взаємопов'язані, що ускладнює рішення проблеми. Так, можливість створення норм які б регулювали співробітництво держав з попередження такого забруднення, залежить від вирішення технічних питань, наявності в зацікавлених держав економічних ресурсів, достовірних і повних даних про процеси, які відбуваються в різних компонентах навколишнього середовища під впливом забруднюючих речовин.
Питання охорони атмосферного повітря та озонового шару показало необхідність розвитку міжнародного співробітництва з багатьох природоохоронних питань.
В результат проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
1 транскордонне забруднення атмосферного повітря – це забруднення повітря, яке охоплю територію кількох держав чи цілі континенти і яке формується за рахунок переносу забруднюючих речовин за межі держави;
2 проблема транскордонного забруднення повітря вирішується шляхом укладення багатосторонніх угод: Конвенція про транскордонне забруднення повітря на велик відстані 1979 року, та протоколів до неї, які передбачають попередження, скорочення, забезпечення готовності і ліквідації наслідків транскордонного забруднення повітря, а також його зменшення і контроль;
3 проблема охорони озонового шару регулюється Віденською конвенцією про охорону озонового шару 1985 року та Монреальським протоколом з поправками та уточненнями з речовин, які руйнують озоновий шар. Вони передбачають гнучкі заходи з скорочення викидів озоноруйнуючих речовин, при чому вони включають економічн заходи, обмін технологіями та фінансову допомогу.
Зараз відбувається формування міжнародного механізму з контролю, скорочення попередження забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару. Розвивається співробітництво держав в рамках глобальних і регіональних природоохоронних організацій, що повинно сприяти узгодженню екологічно політики держав в цілому і забезпечити створення всеохоплюючої системи спостереження за переміщенням потоків забруднюючих речовин.
Причини забруднення атмосфери та руйнування озонового шару коріняться не тільки в розширенні об’ємів виробництва і недосконалості технологічних процесів. Держави співпрацюють на різних рівнях, створюючи системи обміну інформацією, моніторингу та проводячи консультації з приводу переносу забруднюючих речовин.
На універсальному та регіональному рівні ведеться постійна робота з попередження забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару, але що стосується практичного вирішення, то певні успіхи, яких досягнули в основному європейськ країни в скороченні викидів деяких забруднюючих речовин в навколишн середовище, та укладені на сьогоднішній день міжнародні угоди забезпечили лише часткове зниження рівня забруднення атмосфери наприклад, стосовно забруднення сіркою у Європі і розмірів шкоди, яка ним завдається. Руйнування озонового шару продовжується і надалі, хоча темпи такого руйнування, завдяки міжнародно-правовому співробітництву, значно зменшились.
Список використаних джерел
1 Г. Міліневський Проблеми озонового шару // Фізика та астрономія в школі.- 2001. - № 2. - C. 8-12.
2 Михайло Рой Озонова діра — це не жарт!//Наука і суспільство. - 2004. - № 1-2. - C. 10-12.
3 Гродзинський Д.М. Радіобіологія. -- Х.: Либідь, – 2001.-150 с.
4 Гродзинський Д.М. Радіобіологія рослин. -- Х.: Либідь, –1989.-140с.
5 Конституція України 1996 року.
6 Бринчук М. М. Екологічне право навколишнього середовища. -- М.: Юристъ, -- 1999 688 с.
7 Микієвич М. М., Андрусевич Н. І., Будякова Т. О. // Європейське право навколишнього середовища. Навчальний посібник. Львів -- 2004 – 256 с.
8. http://www.rada.kiev.ua/const/const1.htm
9. www. zacheta.net.ua.
