Реферат: Особливості психічних порушень у дітей з хронічною тонзилогенною інтоксикацією
У сфері психомоторики варто підкреслити зниження мотивацій, порушення цілеспрямованості рухових актів, наявність розгальмованості. Підкірковий характер психомоторноі розгальмованості доповнювався недостатністю пластичност та координації тонкої і загальної моторики, чого не відмічалося при експериментальному дослідженні пацієнтів з контрольної групи.
При проведенні експериментально-психологічного дослідження було відмічено у дітей старшої вікової категорії (9-15 років) значне порушення особистісної сфери: переважали реакції “короткого замикання”, пацієнти були непосидющими, мпульсивними, агресивними. Відзначалися зниження рівня інтересів, відсутність творчих проявів, переважання грубих форм спілкування (дратівливість, емоційна нестриманість). Однак ці зміни були нестійкими.
При експериментальному психологічному дослідженні мови у пацієнтів основної групи діагностовані афатичні розлади (6,2%) у вигляді порушення розуміння мови, порушення збірної функції мови. Пацієнти мали труднощі з підбором слів при описанні сюжетної картинки, пояснюючи це так - “забув, вилетіло з голови (явища астенічної афазії). При зосередженні на завданні, що виконувалося у пацієнтів відзначалася легка запинка в мові - повторення перших складів слів, що стало особливістю заїкування у пацієнтів основної групи.
У 66,6% дітей відзначалася деяка сповільненість темпу мислення; 40,0% пацієнтів мали зниження ініціативності при збереженні адекватних емоційних реакцій поза експериментом; у 80,0% хворих діагностувалася слабкість спонукань, що проявлялася уповільненням динаміки й переключанням психічних процесів.
При дослідженні сфери інтелекту в усіх пацієнтів виявлено збереження його ядра, тобто абстрактно-логічного мислення. У всіх дітей та підлітків з основної групи в тому чи іншому ступені страждали передумови інтелекту. У 95,0% осіб, що приймали участь у дослідженні виявлялося ослаблення процесів пам'яті й уваги. При описанні сюжетних картинок із встановленням причинно-наслідкових зв'язків у 80,0% хворих простежувалася деяка інертність мислення та слабкість процесів тимчасового запам’ятовування. З метою об’єктивізації цих даних використовували результати двох психологічних проб: коректурної проби та запам’ятовування десяти слів.
Коректурну пробу пацієнти з основної групи виконували в середньому за 6,5 хв., допускаючи 17 помилок; групи контролю - за 8,5 хв, допускаючи 22 помилки. При цьому концентрація уваги у хворих основної групи становила 33,9 (тобто 94,2% по відношенню до еталонного значення - 36), у групі контролю - 26,2 (72,8%). Темп виконання у пацієнтів основної групи становив 125,9 (62,9%) знаків/хв (при нормативному 200 знаків/хв), у групі контролю - 80%. Результати коректурно проби у дітей та підлітків основної групи від 10 до 18 років показали зниження рівня концентрації уваги, значне зниження темпу виконання завдання у порівнянн з нормативними показниками. У пацієнтів з групи контролю відзначений вищій темп виконання при вираженому порушенні концентрації уваги.
Для дослідження стану пам'яті, стомлюваності, активності уваги застосовувалася методика запам'ятовування 10 слів. “Крива запам'ятовування” при церебрастен на тлі ХТІ вказувала на послаблення уваги і на виражену стомлюваність хворих. У хворих основної групи виявлені порушення концентрації уваги, продуктивності й стійкості запам’ятовування, переважно функціонального характеру.
За результатами бактеріологічних досліджень із зіву і носа хворих більш ніж у 80,0% випадків виділялися асоціації мікробів. Змішана патологічна мікрофлора висівалася при тяжкій ХТІ, з вираженою та поліморфною психопатологічною симптоматикою.
У дітей та підлітків з непсихотичними психічними порушеннями та ХТІ, виявлена перевага патологічної мікрофлори в посівах із зіву (p<0,05), що доводить найбільшу ймовірність походження інфекційно-токсичного впливу на організм дитини саме із цієї ділянки. Найбільша статистично достовірна кількість мікроорганізмів виявлялася в посівах при церебрастенічному розладі, а найменша при гіперкінетичному розладі.
При дослідженні БЕАГМ у 67 пацієнтів з основної групи та 40 – групи контролю виявлені патологічні зміни практично у всіх випадках.
За даними функціональної ЕЕГ-томографії головного мозку у 37,0% випадків локалізація високоамплітудної патологічної повільної активності (дельта- тета-) складових ЕЕГ, вказувала на формування фокусу або фокусів епілептиформної активності у підкіркових медіобазальних структурах лобних скроневих ділянок, з явищами залучення при гіпервентиляції структур діенцефальної та лімбічної систем. У 63,0% випадків при локалізації дипольних джерел (дельта- і тета-) ЕЕГ- активності реєструвалися поліфокальні порушення у паравентрикулярній зоні передніх рогів латеральних шлуночків мозку, верхній лобній і поясній звивинах. Тривимірна локалізація дипольних джерел патологічно високоамплітудної (бета-1) активності вказувала, як правило, на формування фокусів ірритації в ділянці верхніх і середньої лобних звивин, коліна мозолистого тіла й поясної звивини.
Гіпервентиляція викликала посилення дезорганізації БЕАГМ, з підвищенням амплітуди спектрально потужності дельта- або дельта- і тета-1 складових ЕЕГ у 93,0% пацієнтів, альфа- складових ЕЕГ – у 7,0% хворих. Тобто, у дітей з основної групи патологічна активність на ЕЕГ вірогідно частіше проявлялася при проведенні проби з гіпервентиляцією. При цьому патологічна епілептиформна дельта-активність зустрічалася у 58±5,58, що статистично вірогідно частіше у порівнянні з групою контролю, що вказує на ознаки вираженої дисфункції діенцефально-стовбурової та лімбічної системи, з ознаками зниження порога судомної готовності мозку. У групі контролю амплітуда альфа-ритму вища (103±5,2 мкВ), а його частота трохи нижча (9±0,2 кол/с) у порівнянні з основною групою, що є непрямими ознаками щодо більшо нейрофізіологічної незрілості в групі контролю. Відзначалася більш висока частота (13,8±0,4 кол/с) і амплітуда (22±1,3 мкВ) бета-активності в передньо-лобних і лобних відведеннях у дітей та підлітків з основної групи у порівнянні з групою контролю, що пов'язано з явищами вираженої ірритації в лобних відділах мозку при синдромі ХТІ.
При оцінці особливостей змін БЕАГМ у фоновому дослідженні ЕЕГ виявлені несуттєв розбіжності у дітей та підлітків з основної та контрольної груп, що вказує на ознаки патологічних змін в обох групах хворих із синдромом ХТІ, а також на відносну однорідність вибірки. Однак частота дельта-активності при фоновому обстеженні у дітей з основної групи статистично вірогідно нижча (2,6 ± 0,02 кол/с) у порівнянні з групою контролю (2,7 ± 0,04 кол/с), що пов'язано з більш вираженими проявами поточних патологічних процесів у мозку, переважно у стовбурових структурах мозку. Амплітуда патологічної епілептиформно тета-активності (202±15 мкВ), а також амплітуди комплексів “гостра хвиля - повільна хвиля” (175±6 мкВ), “спайк-хвиля” та “полиспайки-хвиля” (174±5 мкВ) статистично вірогідно більша у порівнянні з групою контролю при проведенн проби з гіпервентиляцією, можливо, через “нашаровування” додаткового симптомокомплексу синдрому ХТІ з ознаками вираженого зниження порога судомно готовності мозку.
Одним з завдань нашого дослідження було вивчення особливостей імунітету у дітей та підлітків з непсихотичними психічними розладами: церебрастенічний розлад (17 пацієнтів), змішаним тривожним та депресивним розладом (10 пацієнтів), несоціалізованими порушення поведінки (17 пацієнтів). Всі ці хворі мали лор-патологію у вигляді хронічної тонзилогенної інтоксикації. Імунологічн дослідження проводилися також у групі порівняння (15 пацієнтів з лор-патологією без психічних розладів) і групі контролю (15 пацієнтів з психічними розладами без лор-патології).
Проаналізувавши показники вмісту в крові лімфоцитів та їх основних субпопуляцій, можна зробити висновок, що наявність лор-патології збільшує ступінь порушень імунної системи, характерних для НПР. Найбільш уразливі, а також найбільш істотні зміни виявлен у вмісті Т-хелперів, природних кіллерів, менш істотні на рівні Т-супресорів. Виявлені зміни носять різнонаправленний характер. Так, кількість супресорів у крові збільшується, а Т-хелперів та кіллерів – зменшується. Несприятливий вплив ХТІ особливо чітко проявляється на вмісті CD16+-лімфоцитів, концентрація яких знизилася в групах з комбінованою патологією майже в 1,5-2 рази.
Проведене дослідження виявило розбіжності в імунологічних змінах при різних видах непсихотичних психічних розладів. Так, для змішаного тривожно-депресивного стану із супутньою ХТІ характерне найбільше зниження рівня кіллерів та В-лімфоцитів, а при несоціалізованому розладі поведінки не відбувається збільшення вмісту у кров Т-супресорів. При дослідженні цитотоксичної здатності мононуклеарів крові, а саме лімфоцитів та моноцитів, була виявлена посилена активність цих клітин у групах з комбінованою патологією відносно до груп контролю й порівняння.
Встановлено, що у хворих із комбінованою патологією у порівнянні з групами контролю значно зростає проліферативна здатність лімфоцитів під впливом нейроаутоантигену - основного білка мієліну (збільшення до 9,0-11,0% при 6,0-7,0% у контрольних групах). Найбільша кількість аутоантитіл виявлялась проти нейроспецифічно енолази (HCE) та білка S-100 (маркера), що вказує на переважне ушкодження нейроанальних структур у дітей та підлітків із НПР і ХТІ.
Основною метою нашого дослідження було підвищення ефективності надання терапевтично допомоги дітям та підліткам шляхом додаткового застосування антибактеріальних та імуномодулюючих препаратів, спрямованих на усунення або послаблення нфекційно-токсичного впливу ХТІ на структури головного мозку. Всі діти й підлітки з основної групи були розподілені на дві терапевтичні групи: у I груп (63 пацієнтів) застосовувався описаний вище терапевтичний комплекс, у II груп (50 пацієнтів) здійснювалася терапія за загальноприйнятою у психіатрії схемою: симптоматичні засоби та відновний комплекс (судинні, ноотропи, вітамінотерапія).
Препарати антимікробної дії призначали з урахуванням чутливості до них патологічно мікрофлори у бактеріальному посіві з носоглотки. Провідним препаратом виявились АБ цефалоспоринового ряду. Антибактеріальна терапія призначалася у вікових дозах курсом 7 днів. Ефективність лікування контролювали повторним бактеріальним посівом.
В якості нейрометаболітів застосовували ноотропи та вітаміни групи В у вікових дозах за стандартною схемою: курсом 1 місяць, 3-4 рази на рік. У терапевтичний комплекс, що досліджувався, входило диференційоване призначення симптоматичних фармпрепаратів - седативних, антиконвульсантів, антидепресантів, нейрометаболітів. При наявності епілептиформної симптоматики, що супроводжувалась значною патологічною активністю на ЕЕГ, додатково призначався карбомазепін (фінлепсин ретард) або вальпроат (конвульсофін) у мінімальних вікових дозах. Як антидепресант застосовували сертралін (золофт) у дозах 25-50 мг/добу.
Одночасно з вищеназваними препаратами призначався імуномодулятор бактеріального походження “Імудон” для відновлення функції мікробіологічного й імунологічного ланцюгів системи антиінфекційної резистентності. “Імудон” призначався: по 1-2 таблетці 4 рази на день, курсом - 10 днів. Таблетки для розсмоктування приймали з інтервалом у 3-4 години.
Клінічна ефективність лікувального комплексу, що досліджувався, оцінювалася шляхом кількісного порівняння психопатологічних синдромів, що залишилися після редукції до кінця 1-го року дослідження в групах I і II (Рис. 1). Оцінювалися кількісні показники мікроекології носоглотки відразу після призначення АБ-терапії та в кінці року лікування, динаміка змін показників БЕАГМ до кінця 1-го року дослідження.
Наприкінц 1-го року відновної терапії у дітей та підлітків терапевтичної групи (I) статистично вірогідно (p<0,001; p<0,01) редукувалися основн психопатологічні синдроми: несоціалізований розлад поведінки (87,0%), органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад (79,0%), гіперкінетичний синдром (76,0%), змішаний тривожний та депресивний розлад (70,0%). Паралельно з редукцією основної симптоматики також успішно піддалися терапії й коморбідн синдроми: синдром транзиторних тиків та гіперкінезів (100,0%), психосенсорний розлад (100,0%), заїкування (50,0%).
Рис. 1. Порівняльна характеристика терапевтичних груп.
Для оцінки ефективності розробленої нами системи надання терапевтичної допомоги дітям та підліткам із НПР, обтяженими ХТІ застосовувались ЕЕГ-дослідження в динаміці через 1 рік після терапії. Нейрокартування було проведене 33 хворим з I терапевтичної групи, 30 хворим з II терапевтичної групи.
При застосуванні розробленого терапевтичного комплексу в кінці 1-го року терап статистично ймовірними виявилися зміни порогу судомної готовності мозку (підвищення) і редукція непрямих ознак динамічних судинних порушень (за показниками мономодальності спектру потужності домінантного альфа-ритму) у пацієнтів з основної групи у порівнянні із групою контролю (p < 0,05) (Рис. 2, 3).
|
|
| Рис. 2. Зміна порогу судомної готовності мозку | Рис. 3. Редукція непрямих ознак динамічних судинних порушень |
При порівнянні змін амплітуди основних патологічних складових БЕАГМ, статистично ймовірним (p < 0,05) виявилося зменшення амплітуди: дельта-активності, тета-активності, “гостра хвиля - повільна хвиля”, “спайк-хвиля” і “поліспайки хвиля” (при проведенні проби з гіпервентиляцією). Підвищена частота коливань мономодального спектру потужності α-ритму у пацієнтів I групи в порівнянн з II групою в кінці 1 року застосованої терапії (p < 0,05).
Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що розроблений фармакологічний комплекс, котрий включає АБ-препарат, імуномодулюючий препарат у терапевтичних дозах, поєднаний з базисною терапією (нейрометаболіти, антидепресанти, седативні засоби, антиконвульсанти), дозволяє вірогідно більш ефективно редукувати НПР у дітей та підлітків із ХТІ. Статистично вірогідно ефективною була терапія як основних синдромів (несоціалізованого розладу поведінки, церебрастенічного синдрому та гіперкінетичного синдрому), так і коморбідного (синдрому транзиторних тиків та гіперкінезів).
Висновки
1. У дисертації наведені теоретичне обґрунтування й нове рішення наукового завдання - удосконалити діагностику й підвищити ефективність лікування НПР у дітей та підлітків при інфекційно-токсичному впливі у вигляд хронічної тонзилогенної інтоксикації.
2. У структурі НПР у дітей та підлітків із ХТІ виявлені: органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад (31,8%), несоціалізований розлад поведінки (28,3%), змішане тривожний і депресивний розлад (21,2%), гіперкінетичний розлад (18,6%). В якості коморбідних розладів виявлені: транзиторний тиковий та гіперкінетичний розлад (14,1%), психосенсорний розлад (7%), порушення мови у вигляді заїкування (6,2%).
3. За результатами проведеного мікробіологічного дослідження у дітей та підлітків основної групи частота висівання патологічної мікрофлори статистично вірогідно більша в порівнянні з групою контролю. У 80,0% випадків виявлялися мікробні асоціації. Змішана патологічна мікрофлора зустрічалася при тяжкій ХТІ, що корелювало з тяжкістю та поліморфізмом психопатологічної симптоматики. Статистично достовірно важчий ступінь обсіменіння патологічними мікроорганізмами відзначався при органічному емоційно лабільному (астенічному) розладі, легший - при гіперкінетичному розладі.
4. За даними комплексних нейрофізіологічних досліджень при НПР у дітей та підлітків із ХТІ статистичною вірогідністю доведене посилення явищ рритації переважно в лобних, лобно-скроневих ділянках мозку із залученням діенцефально-стовбурної та лімбічної систем мозку у порівнянні з пацієнтами групи контролю.
5. За допомогою проведених імунологічних досліджень доведено, що при НПР та супутній ХТІ спостерігаються більш значущі зміни в загального та специфічного імунітету, ніж при окремих видах патології. ХТІ спричиня додатковий запальноінтоксикаційний вплив на організм, що посилює наявний мунодефіцит і призводить до активації опортуністичної інфекції та тяжчого перебігу НПР. Відбувається розвиток клітинної лейкоцитарної та лімфоцитарно сенсебілізації й збільшення рівня аутоантитіл до специфічних нервових клітин.
6. Розроблена система комплексної терапії, що включа антибактеріальні та імуномоделюючі препарати у поєднанні з стандартними схемами психотропної терапії дозволяє вірогідно ефективніше усувати НПР у дітей та підлітків з хронічної тонзилогенною інтоксикацією шляхом видалення або ослаблення токсичного бактеріального впливу на структури головного мозку.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Чуприков А.П., Семенова И.А., Макаренко С.Н. Особенности психической патологии у детей с хронической тонзилогенной интоксикацией. // Укр. Медичний Альманах. – Луганськ, 2004. – Том 7, №4 (додаток). с.163-164.
2. Семенова И.А., Макаренко С.Н. Терапевтическая тактика психической патологи у детей с хронической тонзилогенной интоксикацией. // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К. – 2005. – Вип.. 14, книга 1. – с.718-723.
3. Семенова И.А., Макаренко С.Н., Кардашов В.П., Бушинская Е.В. Электронейрофизиологический аспект патогенеза психоневрологических нарушений у детей и подростков с хронической тонзилогенной интоксикацией. // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К. – 2005. – Вип.. 14, книга 2. – с.332-337.
4. Деклараційний патент на корисну модель України №6718 від 16.05.2005. Бюл. №5. Чуприков А.П., Макаренко С.М., Семенова І.А. КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Спосіб лікування психічних розладів у дітей з хронічним захворюванням.
5. Чуприков А.П., Лисяный Н.И., Семенова И.А., Макаренко С.М. Особенности иммунологических нарушений при психической патологии у детей с хронической тонзилогенной интоксикацией. // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – К. – 2006. – Вип.. 15, книга 2. – с.547-552.
6. Чуприков А.П., Семенова І.А., Макаренко С.М. Етапи патогенетичної терапії психічних розладів у дітей з хронічною тонзилогенною інтоксикацією. // Інформ. лист №12. – Київ, 2006. – 3 с.
7. Чуприков А.П., Лисяний Н.І., Багрій Я.Т., Макаренко С.М. Імунологія раннього дитячого аутизму. // Імунологія та алергологія. – 2005. № 3. – С. 63 (тези доповіді).
8. Макаренко С.Н. Исследование связи между состоянием лимфоглоточного кольца и развитием психических нарушений у детей и подростков. // IX міжнародний медичний конгрес студентів молодих учених. – Тернопіль. – 2005. – с.108
9. А.П. Чуприков, С.М. Макаренко. Психічні порушення у дітей з хронічною тонзилогенною інтоксикацією. // Сучасні проблеми клінічної педіатрії: – Матеріали ІІІ конгресу педіатрів України. – Київ, 2006 р. с.85-86.
10. Макаренко С.Н. Психические нарушения у детей с хронической тонзилогенной интоксикацией (ХТИ) // Возрастная нейропсихология и нейропсихиатрия: Материалы научно-практической конференции с международным участием. Киев, 2007 г. – С. 37.
Анотація
Макаренко С.М. Особливості психічних порушень у дітей з хронічною тонзилогенною нтоксикацією. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 психіатрія. – Українського науково-дослідного інституту соціальної і судово психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2008.
На підґрунті вивчення клінічного поліморфізму та структури непсихотичних психічних розладів у дітей та підлітків на фоні ХТІ розроблено систему їх діагностики та лікування. У даних хворих виявлено наступні НПР: органічний емоційно лабільний розлад (31,8%), не соціалізований розлад поведінки (28,3%), змішаний тривожний депресивний розлад (21,2%), гіперкінетичний розлад (18,6%). Розглянуто коморбідні психопатологічні розлади: синдром транзиторних тиків та гіперкінезів (14,1%), психосенсорний розлад (7,0%), порушення мови у формі заїкання (6,2%).
Показано надійність використаних мікробіологічних, електроецефалографічних, мунологічних методів діагностики НПР у дітей та підлітків з ХТІ. Найбільш успішною лікувальною тактикою виявилося поєднання антибактеріальної та муномоделюючої терапії зі стандартними схемами психотропної терапії.
Запропоновано систему діагностичної тактики та надання терапевтичної допомоги дітям та підліткам з НПР і ХТІ, що дозволить здійснювати раннє їх виявлення та диференційоване лікування.
Ключов слова: діти та підлітки, непсихотичні психічні розлади, хронічна тонзилогенна інтоксикація, коморбідність.
Аннотация
Макаренко С.Н. Особенности психических нарушений у детей с хронической тонзилогенной интоксикацией. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. – Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МОЗ Украины, Киев, 2008.
В диссертационной работе исследовался клинический полиморфизм и структура НПР, изучались микробиологическое состояние слизистой оболочки носоглотки, биоэлектрическая активность головного мозга (БЭАГМ), проводилось исследование общего и специфического иммунитета и аутоиммунных реакций против нейроспецифических белков у детей и подростков с непсихотическими психическими расстройствами и хронической тонзиллогенной интоксикацией.
Для этого было проведено обследование 113 больных с непсихотическими психическими расстройствами и хронической тонзилогенной интоксикацией. С помощью клинического, клинико-психопатологического, эксперементально-психологического методов выявлены особенности психических расстройств у этих пациентов.
Органическое эмоционально лабильное (астеническое) расстройство из рубрики F 06.6 по МКБ-10 выявлено у 31,8% пациентов. Основными критериями постановки диагноза являлись наличие расстройства, характеризирующегося выраженной и постоянной эмоциональной недостаточностью или лабильностью, утомляемостью или разнообразными неприятными физическими ощущениями (например, головокружениями и болями).
Основными критериями постановки диагноза несоциализированного расстройства поведения (F 91.1) было сочетание упорного диссоциального или агрессивного поведения со значительным общим нарушением взаимоотношения ребенка с другими детьми. Данное расстройство было отмечено у 32 (28,3%) больных.
Диагноз смешанного тревожного и депрессивного расстройства (F 41.2) был установлен у 24 (21,2%) пациентов. Основными критериями постановки диагноза явилось присутствие симптомов как тревоги, так и депрессии, но ни те, ни другие по отдельности не являются отчетливо доминирующими.
В группу гиперкинетическое расстройство (F 90.1) вошел 21 (18,6%) ребенок в возрасте от 4 до 6 лет. У детей отмечалась повышенная возбудимость в сочетании с неспособностью длительно заниматься какой-либо деятельностью.
В качестве коморбидных расстройств выявлены: транзиторное тикозное и гиперкинетическое расстройство (14,1%), психосенсорное расстройство (7,0%), нарушение речи в виде заикания (6,2%).
По результатам проведенного микробиологического исследования более тяжелая степень обсемененности патологическими микроорганизмами отмечалась при органическом эмоционально лабильном (астеническом) расстройстве, наименее легкая – при гиперкинетическом расстройстве.
По данным комплексных нейрофизиологических исследований при НПР у детей и подростков с ХТИ доказано усиление явлений ирритации преимущественно в области лобных, лобно-височных долей мозга с вовлечением диэнцефально-стволовой и лимбической систем мозга. С помощью проведенных иммунологических исследований доказано, что при НПР и сопутствующей ХТИ наблюдаются более значимые изменения в общем и специфическом иммунитете, чем при этих видах патологии в отдельности.
На основании полученных данных разработана система диагностики и терапии НПР у детей и подростков с ХТИ. Она позволяет проводить раннее выявление психических расстройств у этих больных и применять систему комплексной антибактериальной и иммуномодулирующей терапии в сочетании со стандартными схемами психотропной терапии, позволяющую более эффективно купировать НПР у детей и подростков с ХТИ.
Ключевые слова: дети и подростки, непсихотические психические расстройства, хроническая тонзилогенная интоксикация, коморбидность.
Аnnotation
Makarenko S.M. Patterns of psychic disorders in children with chronic tonsillogenic intoxication. – Manuscript
Theses for a Candidate of medical sciences degree in psychiatry- 14.01.16 (specialty code). – National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine, 2008.
Based on study of clinical polymorphism and structure of non-psychotic psychic disorders in children and teenagers against the background of chronic tonsillogenic intoxication developed was the system of their diagnosis and treatment. In the patients found were non-psychotic psychiatric disorders as follows: organic emotional and labile (31/8%), unsocialized behavioral (28.3%), combined disorder associated with anxiety and depression (21.2%), hyperkinetic disorder (18.6%). Investigated were such psychopathological comorbidity disorders as syndrome of transitory tics and hyperkinesias (14.1%), psychosensorial disorder (7%), speech disturbance in the form of stammering (6.2%).
Proved was the reliability of employed microbiological, electroencephalographic and immunologic techniques for diagnosis of non-psychotic psychic disorders in children and teenagers with chronic tonsillogenic intoxication. Combined antibacterial and immunomodulating therapy with standard schemes of psychotropic medication appeared to be the most successful therapeutic tactics.
Suggested was the system of diagnostic tactics and medical care of children and teenagers with non-psychotic psychiatric disorders and chronic tonsillogenic intoxication that contributed to the early case detection and differentiated treatment.
Key words: children and teenagers, non-psychotic psychiatric disorders, chronic tonsillogenic intoxication, comorbidity.
