Реферат: Нормативні межі маніпулювання електоратом у виборчому процесі
Реферат: Нормативні межі маніпулювання електоратом у виборчому процесі
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
КУЧМА Леся Олексіївна
УДК: 324: 316.45: 159.922: 342.727] (477)
НОРМАТИВНІ МЕЖІ МАНІПУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТОРАТОМ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ
Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Львів – 2008
Дисертацією рукопис.
Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Шурко Оксана Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри політології.
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Бурдяк Віра Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління кандидат політичних наук, доцент Климончук Василь Йосипович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри політології.
Захист відбудеться 13 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд.301.
Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету мені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розіслано 7 лютого 2008 р.
В. о. вченого секретаря
спеціалізовано вченої ради
доктор філософських наук, доцент Н.П. Гапон
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Суспільство упродовж своєї історії винайшло лише три основних способи впливу на людину, а саме примус, маніпуляцію та співробітництво. У контексті дослідження сфери політики та можливостей застосування різноманітних технологій впливу вказані способи застосовуються в суспільно-політичній практиці. Проте у всіх суспільствах, навіть у найдемократичніших, не відмовляються від маніпулювання тією чи іншою мірою свідомістю населення. Маніпуляції стали звичним явищем у повсякденному житті, економічній конкуренції та політичній боротьбі.
У нашій країні із відновленням незалежності відбулися значні зміни в напрямі формування нового демократичного суспільства, де головним способом приходу до влади різноманітних суспільних сил та конкретних осіб стали всезагальні, прямі, рівні та таємн вибори. У сучасних механізмах та технологіях виборів наявні як позитивні, так негативні сторони представницької системи врядування, процесу делегування. В деалі вибори призначені для відбору найкращих, однак практика досить часто далека від цього ідеалу. Загалом вибори, як і сама демократія, є суперництвом, що має свій визначений результат, тому найчастіше перемагають не найкращі, а агресивніші, ті, які краще вміють переконати чи ввести в оману виборців.
Саме виборчу систему вчені розглядають як найпридатнішу до маніпуляцій характеристику політичної системи. Виборчий процес є особливо показовим для досліджень політичного маніпулювання, оскільки в цей період мобілізуються вс маніпулятивні ресурси з метою спонукати населення до активної підтримки певних сил. Механізми політичного маніпулювання постійно діють та удосконалюються, щоб у потрібний момент бути задіяними на повну силу та привести до бажаного результату. Водночас маніпулювання не обмежується лише виборчою практикою. Воно успішним лише за умови тотальності, тобто всеохопності, безперервності та безальтернативності, відсутності масштабних та протилежних за напрямами маніпулятивних акцій.
Процес маніпулювання зазвичай має негативні наслідки. Вчені, зокрема, зазначають, що деструктивні маніпуляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю, поряд із національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічними проблемами, перетворяться в глобальну світову проблему початку третього тисячоліття. Тому актуальною постає проблема створення дієвої системи соціально-психологічного захисту в масштабах українського суспільства, оскільки традиційні механізми захисту громадян зруйновані або ж не відповідають розвиткові сучасних маніпулятивних технологій, а нові механізми захисту ще тільки формуються. Значення має й те, що окремі громадяни не володіють основними способами обмеження маніпулятивного впливу.
На сьогоднішній день у політичній науці маніпулювання досліджують у двох основних напрямках. По-перше, стосовно порушення прав людини, коли маніпулювання розглядають як поводження з людиною не як з суб’єктом політичного буття, а як з об’єктом, що входить у суперечку з основними нормами захисту прав людини. По-друге, маніпулятивну поведінку в спілкуванні розглядають як одну з причин порушення взаєморозуміння між людьми. Саме в цьому і полягає актуальність дослідження обмеження політичного маніпулювання, коли ставиться завдання усунення негативного маніпулятивного впливу у конкретних сферах політичного буття. Під останніми розуміємо передусім виборчий процес та можливість застосовувати у ньому різноманітні маніпулятивні технології, які дають змогу керувати свідомістю електорату. Актуальність дослідження зумовлена також необхідністю виявити набір маніпулятивних технологій, які застосовуються у виборчому процесі, та зменшення ефективності їх впливу на свідомість громадян через формування в суспільстві дієвої системи обмежень маніпулювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Етнополітичні процеси в Україні”, номер державної реєстрації № 0103U005961.
Мета дослідження з’ясувати основні обмежуючі чинники, які б перешкодили використанню маніпулятивних впливів, та визначити на цій основі систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі (на прикладі останніх виборчих кампаній в Україні).
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
уточнити розуміння суті політичного маніпулювання через визначення основних ознак маніпулятивного впливу, дослідження суб’єкта і об’єкта маніпулювання та особливостей їх взаємодій та взаємовпливів;
на основі аналізу психологічних аспектів маніпулювання дослідити вплив та ефективність емоційно домінанти у виборчому процесі; розглянути основні засоби та технолог маніпулювання у виборчому процесі, а також проаналізувати маніпулювання через такі явища, як стереотипи та міфи;
на основі аналізу різних методологічних підходів визначити систему обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі;
проаналізувати снуючі нормативно-правові акти щодо виявлення нормативно-правових обмежень маніпулювання, визначити їх місце у системі правових норм та їх відповідність сучасній виборчій практиці;
дослідити значення громадянської культури як основного чинника в системі обмежень маніпулювання свідомістю
розкрити роль політичного досвіду та громадянської компетентності в процесі формування захисних від маніпулювання механізмів;
виявити основн небезпеки маніпулювання для окремої особистості та першочергові способи захисту, які вона може використовувати і які б стали основною межею для маніпуляторів у виборчому процесі.
Об’єкт дослідження процес політичного маніпулювання, його суть, структура та основні прояви у політичній практиці.
Предмет дослідження – система нормативних меж маніпулювання електоратом у виборчому процесі, особливості формування та забезпечення інформаційно-психологічно безпеки людини, суспільства та держави.
Основними методологічними підходами та принципами дослідження стали вимоги загальнонаукових та філософських принципів пізнання, ефективних при аналіз політичної сфери – системності, історизму, міждисциплінарного підходу як методів комплексного аналізу політичних процесів. Важливе значення в дисертац надано таким методологічним підходам, як нормативний, структурний, нституційний та процесуальний.
У робот використано і спеціальні наукові методи. Різноплановість об’єкта дослідження вимагала використання методу системного аналізу, оскільки розглянуто нормативне обмеження маніпулювання, забезпечення інформаційно-психологічної безпеки як складну систему, що включає в себе правові, моральні та політичні норми. Використано також методи компаративістики, екстраполяції, моделювання та прогнозування, які дають змогу співставити та передбачити можливі наслідки використання маніпулятивних технологій, функціонування системи обмежень такого роду впливів, простежити подальший розвиток демократичного процесу в Україні. Застосування вказаних методів дало змогу реалізувати принципи об’єктивності, логічної несуперечності та повноти.
Наукова новизна роботи визначається вибором предмета дослідження та проблематикою, яка досі не мала цілісного розгляду у політичних науках, побудовою авторсько концептуальної схеми нормативних меж маніпулювання у виборчому процесі. Вперше здійснено системні дослідження проблематики захисту громадян від негативних психологічних впливів та побудовано систему обмежень маніпулювання електоратом, розглянуто можливості її втілення у сучасній українській виборчій практиці.
Наукова новизна дисертації визначається такими результатами дослідження:
визначено центральне значення проблеми захисту громадян від маніпулювання у виборчому процесі як для теорії, так і для практики політичної науки;
на основ узагальнення теоретичних розробок політичного маніпулювання обґрунтовано та конкретизовано його суть як прихованого впливу на здійснення політичного вибору;
уперше визначено систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, яка включає моральні, правові та політичні аспекти нормування суспільних взаємодій; до цієї системи відносимо: нормативно-правові межі маніпулювання, як передбачають законодавчо закріплену відповідальність за використання маніпулятивних технологій у політичних процесах; особистісно-психологічні меж маніпулювання, до яких відносимо методи захисту, якими повинен володіти кожен громадянин для розпізнавання маніпулювання та успішного захисту від нього; соціально-політичні обмеження та способи захисту, які зумовлені громадянською культурою та способами взаємозв’язку людей у політичній сфері;
на основі аналізу зарубіжного та українського законодавства доведено необхідність створення нормативно-правових актів, які б регулювали проблеми психологічного захисту особи, суспільства та держави, виокремлювали проблему забезпечення нформаційно-психологічної безпеки в особливий аспект нормативно-правового регулювання;
обґрунтовано значення громадянської та політичної культури як основного чинника у систем обмеження маніпулювання у виборчому процесі;
визначено домінуючу роль громадянської компетентності та інститутів її формування у процесі забезпечення можливості свідомого політичного вибору. Стверджується, що політична компетентність є мінімально необхідним рівнем знань, який гаранту політичну грамотність та обмежує ефективність маніпулятивного впливу;
встановлено основні напрями підвищення індивідуальної невразливості до маніпулятивних технологій через культивування свідомого відношення громадян до своєї ролі у політичному процесі, через уникнення надмірної емоційності при прийнятт політичних рішень та формування своїх політичних орієнтацій на основі суми відповідних знань, отриманих у процесі свідомого переконання та вільного спілкування.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що вона поглиблює рівень знань про маніпулятивні технології та можливості їх обмеження у сучасному виборчому процесі. Висновки та положення дисертації можуть бути використані в підготовц наукових праць, навчальних посібників та спецкурсів з політичних наук та у навчальному процесі на філософських, соціологічних та юридичних факультетах вузів при читанні курсів з політології та політичної психології.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали сприятимуть кращому розумінню й вирішенню практичних політичних проблем українського суспільства, пов’язаних з використанням та обмеженням маніпулятивних впливів у виборчому процесі. Рекомендації мають прикладне значення й можуть бути застосовані у виборчий період як основні чинники захисту як окремої особистості, так суспільства та держави від маніпулювання, а також зменшення ефективност останнього.
Матеріали дисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальших досліджень проблеми політичного маніпулювання та його обмеження, а також у сфері наукового консультування.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному опрацюванні й узагальненні теоретичного матеріалу за темою дисертації, виробленні концептуальної схеми дослідження, побудові системи нормативного обмеження маніпулювання електоратом у виборчому процесі.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження апробовано у формі доповідей на наукових конференціях: „Україна після президентських виборів: становлення демократії та розвиток громадянського суспільства” / Всеукр. науково-практична конференція. – Львів, 24 вересня 2005 р.; „Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” / Всеукр. науково-практична конференція. – Львів, 15-16 травня 2006 р.; „Політична наука в Україні: стан і перспективи” /Науково-практична конференція. – Львів, 10-11 травня 2007 р.; „Політичний процес у сучасній Україні: регіональний вимір /Міжрегіональна конференція. – Львів, 26 травня 2007 р.; на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів кафедри політолог Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях, визначених переліками ВАК України.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки, список використаних джерел налічує 243 позиції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У „Вступ обґрунтовано актуальність, розкрито ступінь наукової новизни дослідження проблеми, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, наукову мету та завдання, подано методологічну основу дисертації, її теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.
У першому розділ Теоретико-методологічні аспекти дослідження політичного маніпулювання розглянуто основні методологічні підходи до розуміння понять „вплив”, маніпулювання”, „політичне маніпулювання”, проаналізовано наукові джерела з проблеми та основні чинники, які обумовили звернення вчених до проблем обмеження маніпулювання у виборчому процесі.
У підрозділі 1.1 Стан дослідження проблеми, аналіз джерельної бази” проаналізовано стан опрацювання теми дослідження в українській та зарубіжній науковій літературі, виділено ключові аспекти проблематики політичного маніпулювання та його обмеження, що знайшли відображення у залучених до дисертації роботах Г. Лебона, Р. Чалдіні, С. Московічі, Г. Шіллера, Р. Даля, Є. Доценко, С. Кара-Мурзи, Р. Гудіна, Є. Берна, Б. Бессонова, Є. Аронсона, Є. Пратканіса, В. Бурлачука, В. Розенбаума, Б. Кормича, Г. Грачова, І. Мельника, Г. Ємельянова, В. Лепського, В. Денисенка, С. Наумкіної, А. Колодій, О. Ліщинської, В. Бурдяк, Н. Ротар, Л. Леонтьєвої тощо.
В ході проведеного джерелознавчого дослідження основних трактувань понять „вплив”, „маніпулювання та „політичне маніпулювання”, автором стверджується, що соціальний вплив процесом, що реалізується в ході взаємодії двох і більше рівнопорядкових систем результатом якого є зміни в структурі, стані хоча б однієї з цих систем. Зосереджено увагу на проблемах впливу у політичній практиці, який трактується як процес несиметричної взаємодії політичних акторів та широких верств, виступаючи однією із основних складових владних відносин.
Доведено існування в політичній практиці раціональних та ірраціональних методів впливу, останні з яких найчастіше мають руйнівне значення. Йдеться про негативн нформаційно-психологічні, маніпулятивні впливи, мета яких полягає у прихованому спонуканні індивідуальних і соціальних суб’єктів до дій на шкоду власним інтересам задля інтересів окремих осіб, груп або ж організацій, що здійснюють ці впливи. На основі джерелознавчого дослідження маніпулювання у виборчому процесі, стверджується, що попри значну кількість наукових розробок у вказаній сфері, комплексного дослідження захисту від маніпулятивних впливів у політичній практиці на сьогодні не існує, що зумовлено, передусім, закритістю інформац про використання таких впливів та багатоманітністю проявів їх застосування.
