Реферат: Невротичні розлади у жінок (етіологія, патогенез, клініка, терапія)
Профіль СМДО у жінок з тривожно-фобічними розладами характеризувався перевищенням усереднених показників Т-балів за шкалами песимізму (депресії), емоційної лабільност (істерії), тривоги (психастенії), що свідчить про домінування в даній груп жінок тривожних радикалів, схильності до виникнення тривожних реакцій, фіксованих страхів, соматизації тривоги, пасивної життєвої позиції та звернення більшості інтересів в коло власних переживань.
У чоловіків дано групи спостерігалося підвищення за шкалами тривоги та індивідуалістичності.
З метою вивчення ролі преморбідного конституційно-біологічного фактора «маскулінність - фемінність» у патогенезі невротичних розладів у жінок був використаний тест оцінки психологічної статі особистості (рис. 4).
Як свідчать наведені дані, в групі обстежених жінок переважали маскулінна (38,0 %), фемінна (32,6 %) та недиференційована (17,7 %) психологічна стать особистості, що в цілому відображає «негнучкість» статево-рольового стереотипу та труднощ адаптації особистості до специфіки соціокультурного середовища. В той же час андрогенна психологічна стать, що віддзеркалює адекватну статеву самосвідомість, реєструвалася у цій групі рідко (11,7 %).
Такий розподіл відображає домінування в групі здорових жінок типів психологічної статі, які обумовлюють адекватну статеву самосвідомість, чітку статеву ідентичність з вираженою прихильністю до жіночих стереотипів поведінки.
У хворих на невротичні розлади чоловіків переважали фемінність (42,5 %), маскулінність (41,7 %) та недиференційованість (13,3 %), андрогінність реєструвалася рідше (2,4 %).
Аналіз за окремими формами патології показав наступне.
У відповідност до результатів тесту, у більшості хворих на неврастенію жінок відзначалися маскулінні риси (60,2 %), у 17,7% - фемінні, у 15,0 % - недиференційовані та у 7,1 % - андрогінні. В групі чоловіків, навпаки, вірогідно частіше зустрічалися фемінні риси (50,0 %). Тобто, у хворих на неврастенію жінок спостерігалося переважання маскулінної психологічної статі, що є передумовою для формування статево-рольового конфлікту, перш за все, у родині.
При вивченн результатів тесту встановлено, що серед хворих на соматоформні розлади жінок переважали особи з рисами фемінності (61,5 %), недиференційовані риси спостерігалися у 14,6 %, андрогінні – у 13,8 %, маскулинні – у 10,1 % обстежених. Таке співвідношення в структурі фактора «фемінність-макулінність» свідчить про домінування фемінних рис та типів реагування у жінок, що визначає можливість розвитку конфліктів у виробничій сфері. У хворих на соматоформні розлади чоловіків переважали фемінні риси (62,8 %).
У 43,6 % жінок з тривожно-фобічними розладами домінували риси маскулінності, у 24,5 % - недиференційованості, у 17,0 % - фемінності, у 14,9 % - андрогінності. Тобто, в даній групі переважали жінки з маскулінними та недиференційованими рисами, що ставало передумовою труднощів адаптації в соціокультурному середовищі та розвитку статево-рольового конфлікту (у 81,5 % чоловіків даної групи реєструвалося переважання маскулінних рис).
При вивченн невротичних розладів у жінок особливу увагу ми приділяли аналізу соціально-психологічних факторів (освіта, сімейний стан, життєві умови, професія, соціальний стан, взаємовідносини в сім’ї та на роботі). Застосована в дослідженні соціально-психологічна анкета дозволяла нам не тільки проаналізувати особливості перелічених факторів, а й уточнити «приховану» структуру оцінок за кожним з них, тобто оцінити ступінь задоволеності особи конкретним соціальним або психологічним чинником.
Аналіз соціально-психологічних факторів проводився нами як у цілому по групах (жінки та чоловіки), так і за формами патології.
Для вивчення гендерної специфіки важливими є дані співставлення за групами обстежених у цілому.
При такому аналізі встановлено, що більшість обстежених жінок, хворих на невротичн розлади, мали вищу (53,2 %) та середню спеціальну (35,1 %) освіту. При цьому 81,3 % з них висловлювали різний ступінь незадоволеності своєю освітою (незалежно від її рівня). Найбільший ступінь незадоволеності спостерігався у хворих на неврастенію жінок.
Серед обстежених чоловіків також переважали особи з вищою (55,1 %) та середньою спеціальною (26,8 %) освітою. Для чоловіків, хворих на невротичні розлади, характерним був нижчий ступінь незадоволеності освітою, ніж для жінок, та кількість незадоволених була вірогідно меншою.
Вивчення сімейного стану хворих на невротичні розлади жінок показало, що серед них переважають самотні жінки (52,8 %) (незаміжні, розлучені, одинокі). Слід підкреслити, що більшість жінок (71,3 %) були незадоволені своїм сімейним станом у значному ступені (аналіз отриманих даних свідчить про те, що й заміжні жінки відзначали незадоволеність своїм сімейним станом). Серед обстежених чоловіків частіше зустрічалися одружені (52,7 %), кількість незадоволених своїм сімейним станом серед чоловіків біла вірогідно меншою (50,4 %, р<0,05).
Аналіз житлових умов у хворих на невротичні розлади жінок свідчив про те, що 60,2 % з них не мали власного житла, 63,9 % жінок висловлювали високий ступінь незадоволення житловими умовами, а 36,1 % були задоволені ними в незначній мірі.
В групі чоловіків 59,8 % мали власне житло, кількість осіб, незадоволених житловими умовами, складала 29,1 % (р<0,001).
При вивченні умов праці хворих на невротичні розлади жінок встановлено, що 83,5 % з них відзначали наявність нервово-психічної напруги, яка перевищує ступінь навантаження. 56,9 % жінок характеризували цю напругу як «значно виражену». За даними показниками вірогідних відмінностей між жінками та чоловіками виявлено не було.
Результати проведених досліджень свідчать про те, що більшість хворих на невротичн розлади жінок відзначали для себе відсутність можливості творчо реалізуватися (62,7 %), зростати по «службовій лінії» (63,9 %) та професійно (52,2 %), висловлювали незадоволеність заробітною платнею (75,9 %) та взаємовідносинами з керівництвом (58,5 %).
При порівнянн отриманих даних з аналогічними у чоловіків встановлено, що більшість чоловіків відзначали для себе можливості творчої реалізації (52,8 %), професійного зростання (66,9 %), позитивно оцінювали відносини з керівництвом (63,7 %) та членами колективу (74,8 %).
У цілому 52,5 % обстежених жінок були незадоволені своєю професійною діяльністю (в груп чоловіків – 75,6 %).
Аналіз міжособистісних відносин в групі обстежених жінок віддзеркалював той факт, що у 47,5 % з них відзначалися конфліктні відносини, у 42,2 % - спокійні, доброзичливі, у 10,4 % - спокійні, холодно-формальні. Серед конфліктів у жінок переважали систематичні (49,3 %).
Дані семантичного диференціалу показали, що більшість обстежених жінок (71,3 %) були незадоволен міжособистісними відносинами. максимальну незадоволеність викликали конфлікти, які загрожували єдності сім’ї. спокійні, доброзичливі відносини в більшості задовольняли обстежених жінок.
В групі чоловіків рідше спостерігалися конфліктні відносини (31,5 %) та незадоволеність міжособистісними стосунками (31,5 %).
Тобто, серед хворих на невротичні розлади жінок переважали особи з вищою та середньою освітою, самотні, такі, що не мали власного житла. Робота в більшості жінок була пов’язаною з нервово-психічною напругою. Використання семантичного диференціалу дозволило виявити високий ступінь незадоволеності жінок своєю освітою, сімейним станом, житлом, професійною діяльністю. Необхідно підкреслити, що незадоволеність реєструвалася як у жінок, які мали сім’ю, житло, роботу, так й в жінок, які їх не мали.
Вищеописан особливості спостерігалися у жінок у поєднанні з конфліктними відносинами, як частіше проявлялися у наявності систематичних конфліктів.
Наявність тако недиференційованої незадоволеності в усіх мікросоціальних сферах, можливо, наслідком генералізації інтраособистістного конфлікту, що виник внаслідок психогенії, ініціював порушення міжособистісних стосунків негативною оцінкою мікросоціуму. Вивчення клініко-психопатологічних, патопсихологічних та соціально-психологічних закономірностей формування невротичних розладів у жінок стало підставою для розробки моделі формування невротичних розладів у жінок (рис. 5).
Отримані дан дозволили розробити систему терапії та профілактики невротичних розладів у жінок з урахуванням гендерної специфіки.
Основою розробленої системи стала етіопатогенетично спрямована психотерапія, що застосовувалася у поєднанні з фармакотерапією. При цьому враховувалися загальн та специфічні принципи проведення терапії. До загальних принципів належать: дність біологічних, психологічних та соціальних впливів, комплексність, послідовність заходів, що застосовуються. Специфіка лікувальних впливів у жінок включала: переважне використання недирективних методів, групових форм впливу, облігатне включення до комплексу психотерапевтичних методів сімейно психотерапії.
Система терап застосовувалася з послідовним використанням етапів:
І – ініціальний; ІІ – патогенетичний; ІІІ – заключний; IV – профілактичний.
Тривалість та особливост заходів, що проводилися в межах кожного етапу, залежали від форми патологічного процесу.
Терапія у хворих на неврастенію була спрямована на:
- подолання астенії, підвищення можливостей особистісних адаптивних механізмів;
- корекцію ставлення до себе;
- розробку саногенних поведінкових стереотипів, які спрямовані на нівелювання наслідків сенсорної депривації.
У лікуванн неврастенії у жінок застосовували поєднання психо- та фармакотерапії. Психотерапія проводилася за допомогою раціональних, групових методів, аутогенного тренування та сімейної психотерапії. При цьому перші два засоби мали патогенетичну спрямованість, а останній - симптоматичну.
Фармакотерапія проводилася за допомогою загальнозміцнюючих (вітаміни, біогенні стимулятори, антигіпоксанти та антиоксиданти), вегетотропних та психотропних засобів (седативні, транквілізатори, антидепресанти, нейролептики).
Основними завданнями терапії соматоформних розладів у жінок були:
- купіювання основних клінічних проявів;
- усвідомлення механізмів «соматизації»;
- гармонізація співвідношення «образу я» та «образу світу».
Основою терапії у хворих на соматоформні розлади жінок також було поєднання психо- та фармакотерапії. Провідною формою психотерапії при соматоформних розладах у жінок була групова психотерапія, спрямована на відпрацювання саногенних статево-рольових позицій та усвідомлення взаємозв’язку психогенії та клінічних проявів. Інш форми впливу виконували допоміжні функції (раціональна, поведінкова та сімейна психотерапія).
Велике значення при проведенні фармакотерапії надавалося використанню вегетотропних, антидепресивних (селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну) та нейролептичних засобів (похідні тіоридазину).
Лікування хворих на тривожно-фобічні розлади жінок було спрямовано на вирішення наступних завдань:
- купіювання сомато-вегетативного супроводження тривожно-фобічних розладів;
- подолання умовно-рефлекторної фіксації розвитку тривожно-фобічної симптоматики;
- формування саногенних поведінкових стереотипів.
Лікувальні впливи в цих хворих також базувалися на поєднаному використанні психо- та фармакотерапії. Патогенетичною формою психотерапії була поведінкова психотерапія (умовно-рефлекторний тренінг). Симптоматичні впливи включали застосування раціональної психотерапії, наркопсихотерапії за допомогою газово суміші закису азоту та кисню, сімейної психотерапії.
При проведенн фармакотерапії засобами першого вибору були антидепресанти групи селективних нгібіторів зворотнього захоплення серотоніну. Також використовувалися анксіолітики, транквілізатори, нейролептики, вегетотропні та загальнозміцнюючі засоби.
Інтегративна оцінка ефективності терапії у хворих основної групи та групи співставлення (лікування без врахування гендерної специфіки) проводилося у відповідності з загальноприйнятими градаціями (одужання, значне покращення, покращення, відсутність динаміки, погіршення стану) та включала клініко-психопатологічні, патопсихологічні показники та показники якості життя.
Як свідчать отримані дані, у хворих жінок основної групи при всіх формах патології виявлено високу ефективність терапії (одужання – 70,2 % в основній та 40,9 % в групі співставлення; значне покращення – 17,3 % та 41,9 %; покращення – 10,5 % та 13,9 %; відсутність динаміки – 1,9 % та 3,2 %). Слід підкреслити, що показники категорії одужання відрізнялися статистично вірогідно.
При окремих формах патології отримано наступні результати.
У хворих на неврастенію жінок одужання зареєстровано у 74,3 %, значне покращення - у14,2 %, покращення - у 11,4 %.
У хворих на соматоформні розлади одужання отримано у 67,5 %, значне покращення - у 18,9 %, покращення - у 10, 8 %, відсутність ефекту - у 2,7 %.
У жінок з тривожно-фобічними розладами одужання відзначено у 68,8% випадків, значне покращення - у 18,8 %, покращення - у 9,4 %, відсутність ефекту - у 3,1 %.
Зіставлення показників з групою жінок, які лікувалися без використання принципів гендерно специфіки, свідчило про те, що між групами відмічаються вірогідні відмінност за критеріями одужання та значного покращення (тобто, в основній груп переважали жінки з одужанням, а в групі співставлення – зі значним покращенням).
Отримані дан свідчать про більш високу терапевтичну ефективність розробленої системи в порівнянні з такими, що традиційно використовуються, що визначає можливост широкого застосування в практиці.
Катамнестичн дослідження, що проводилися на протязі 2-х років, свідчать про те, що у 81,1% хворих зберігався досягнутий терапевтичний ефект.
ВИСНОВКИ
1. В дисертації на підставі комплексного (клініко-психопатологічного, патопсихологічного та соціально-психологічного) аналізу представлено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове рішення актуальної проблеми сучасної психіатрії – вивчення механізмів неврозогенезу з позицій гендерного підходу, що дозволило вдосконалити критерії діагностики, принципи терапії та профілактики невротичних розладів у жінок.
2. Розвиток невротичних розладів у жінок зумовлений дією чинників психічної травматизації, основними властивостями яких поєднаність, взаємопосилення та переважна локалізація на рівні мікросоціума. Психогенії макросоціальної спрямованості (соціально-економічні чинники) в енезі невротичної хвороби у жінок відіграють фонову, підтримуючу роль.
При різних формах невротичної хвороби у жінок відзначено специфіку факторів психічно травматизації. В ґенезі неврастенії у жінок провідна роль належить “сепараційним психогеніям (74,3 %) та хворобам близьких людей (48,6 %); у хворих на соматоформні розлади жінок симптоматика виникає внаслідок дії «сімейних» психогеній (77,9 %) та психогеній, обумовлених власними хворобами у минулому (55,9 %); тривожно-фобічні розлади у жінок формуються під впливом чинників, пов’язаних з хворобами (62,8 %) (хвороби близьких, фактори власної хвороби у минулому).
Фонов соціально-економічні чинники реєструвалися у 90,2 % жінок при неврастенії, у 56,9 % - при соматоформних розладах та у 86,1 % - при тривожно-фобічних. У чоловіків в ґенезі усіх форм невротичної патології основного значення набувають соціально-економічні чинники (р<0,05).
3. Серед предиспозиційних чинників розвитку невротичних розладів у жінок визначено переважання соматичної та неврологічної обтяженості, акцентуацій характеру у батьків, чинників дизонтогенезу (пренатальна обтяженість, патологія вагітності та пологів), патологічних форм виховання та невротичних проявів в дитинстві.
4. характерною особливістю психопатології при невротичних розладах у жінок є переважання депересивних та соматизованих проявів.
При цьому в межах кожної з форм патології визначено певні особливості:
а) в структур клініко-психопатологічної симптоматики у хворих на неврастенію жінок домінують астенічні прояви (97,3 %) з вираженою соматизацією (78,8 %), які проявляються на депресивному тлі (62,8 %). У чоловіків серед клінічних проявів переважа астенія з іпохондричним забарвленням (р<0,001);
