Реферат: Ефективність санаторно-курортного лікування дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт, з застосуванням радонових ванн та інгаляцій тіотриазоліну і n-ацетилцистеїну
Дія радоново-медикаментозного комплексу проявляється, хоча і не суттєвим, підвищенням відносно групи „дослід 2” активності обох ферментів у сироватц крові та печінці експериментальних тварин, яке відслідковується як на 1, так на 5 добі з моменту моделювання патологічного стану, що перешкоджає виснаженню одних з основних компонентів антиоксидантної системи організму.
При вивченні наступної ланки антиоксидантного захисту встановлено, що в умовах відтворення БЛП (контрольна група) вміст глутатіону в сироватці крові та печінці щурів знижується (Р<0,05) в 1,5 рази протягом 1 доби спостереження, SH-груп в 2,2 та 1,5 рази, відповідно. Застосування в щурів з респіраторною патологією радонових процедур на 15% збільшило вміст глутатіону (Р>0,05) відносно контролю вже на 1 добі експерименту. Ситуація дещо покращилась на 5 добі, проте вихідний рівень досліджуваного показника так і не вдалося відновити. В той же час, практично повної нормалізації глутатіонової системи вдалося досягти шляхом введення тваринам з БЛП комбінації ТЗ і NAC (Р<0,05). Поєднання радоново води з комбінацією фармпрепаратів (здебільшого тенденційно) ще ефективніше відновлює вміст глутатіону. При цьому позитивна динаміка вмісту SH-груп під впливом ФФК була також нтенсивнішою, порівняно з фармпрепаратами (Р<0,05).
В експеримент доведено, що формування розгорнутої клінічної картини моделюємої форми БЛП спричинює вірогідне зниження (в 1,4 рази) перекисної стійкості еритроцитарних мембран. Радонотерапія знижує відсоток гемолізу червонокрівців на 9,6% та 14,7%, відповідно на 1 та 5 добі спостереження. Використання ТЗ в комбінації з NAC проявляється повною нормалізацією аналізуємого показника у всі досліджувані терміни, що підтверджує збереження фонду компонентів антиоксидантної системи на тлі пропонуємої фармакокорекції. Залучення до лікувальних чинників курсового застосування мінеральної радонової води спричинює ще більш виражений протекторний ефект по відношенню до мембранних компонентів клітини, особливо на 5 добу експерименту (Р<0,05).
Аналізування динаміки фактору АОС показало, що у сироватц крові контрольних тварин цей показник зменшується в 10 разів на 1 добі та в 5 разів на 5 добі дослідження. Радонова бальнеотерапія у 1 добу дослідження практично втрич збільшує фактор АОС в щурів з респіраторною патологією порівняно із контрольною групою (Р<0,05), втім цей показник все таки лишається вірогідно (в 3,6 рази) нижчим за фактор АОС в інтактних тварин. На тлі БЛП у сироватці крові щурів дослідної групи 2 цей показник практично сягає рівня інтактної серії. В той же час при використанні ФФК фактор АОС в сироватці кров збільшується на 10% і 45% проти „досліду 2” через 1 і 5 діб, відповідно.
Експериментальн дані засвідчують, що в тварин контрольної групи спостерігається суттєве виснаження енергетичних ресурсів організму, проявом якого є дефіцит АТФ і АДФ (зниження на 1 добі на 29% і 19% (Р<0,05), відповідно) з паралельним підвищенням вмісту продукту деградації останнього – АМФ (табл. 2). Наприкінці 5 доби спостереження відмічено ще більш прогресуюче падіння цих показників (Р<0,05). Застосування ж радонової води надає можливість вже на 1 доб запобігти зниженню рівня АТФ в еритроцитах тварин з БЛП на 10% порівняно з контролем (Р>0,05), а введення тіотриазоліну в комбінації з NАС – на 25% (Р<0,05).
При цьому комплексне застосування радонотерапії з вивчаємими лікарськими засобами дозволяє статистично значимо попередити зменшення рівня АТФ як відносно контрольного показника (на 30-34%), так і при співставленні з використанням лише медикаментозних препаратів.
Фармакокорекція комбінацією ТЗ з NАС суттєво усуває дисбаланс і інших компонентів аденілнуклеотидної системи (Р<0,05), це особливо яскраво проявляється за рахунок включення у лікувальний комплекс мінеральної радоново води. Важливо, що радоново-медикаментозний комплекс здійснює терапевтичний ефект, починаючи з 1 доби і, особливо, на 5 добу, від початку БЛП. На користь висловлених міркувань свідчать дані, отримані при ідентифікації Фн. Встановлено, що на фоні сполучення радоно- й фармакокорекції у тварин з моделлю БЛП на 5 добу відбувається практично п’ятикратне зменшення рівня аналізуємого показника порівняно з контролем (Р<0,05). Цей факт можна розцінювати як посилення утилізації Фн в загальну регуляторну систему, що бере участь у спряженні окислення з фосфорилюванням.
Таблиця 2.
Вплив радоново води, комбінації ТЗ і NАС та їх поєднання на рівень аденілових нуклеотидів (моль/л) у еритроцитах щурів на тлі БЛП (n=9-10)
| Група щурів | Статис-тичний показник | Термін дослідження (доба) | |
| 1 | 5 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| АТФ | |||
| Інтактні | M±m | 2757,64±35,64 | |
|
Контроль (без лікування) |
M±m P1 |
1916,25±103,72 <0,001 |
1543,43±128,59 <0,001 |
|
Дослід 1 (радонотерапія) |
M±m P1 P2 |
2107,49±63,25 <0,05 >0,05 |
1835,44±75,12 <0,001 >0,05 |
|
Дослід 2 (тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 |
2404,83±112,61 >0,05 <0,05 <0,05 |
2005,41±99,53 <0,001 <0,05 >0,05 |
|
Дослід 3 (радонова вода + тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 P4 |
2585,5±78,64 >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 |
2500,06±87,85 >0,05 <0,05 <0,05 >0,05 |
| АДФ | |||
| Інтактні | M±m | 2127,19±75,01 | |
|
Контроль (без лікування) |
M±m P1 |
1745,00±81,70 <0,05 |
1481,25±74,66 <0,001 |
|
Дослід 1 (радонотерапія) |
M±m P1 P2 |
1856,41±65,23 >0,05 >0,05 |
1587,94±71,44 <0,001 >0,05 |
|
Дослід 2 (тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 |
2060,36±99,66 >0,05 <0,05 |
1783,50±152,36 >0,05 >0,05 |
|
Дослід 3 (радонова вода + тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 P4 |
2102,16±80,14 >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 |
2058,81±91,22 >0,05 <0,05 <0,05 >0,05 |
АМФ |
|||
| Інтактні | M±m | 1126,39±29,08 | |
|
Контроль (без лікування) |
M±m P1 |
1468,78±112,76 <0,05 |
1022,88±0,67 >0,05 |
|
Дослід 1 (радонотерапія) |
M±m P1 P2 |
1490,52±45,22 <0,05 >0,05 |
1176,28±59,76 >0,05 >0,05 |
|
Дослід 2 (тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 |
1705,20±70,39 <0,001 >0,05 <0,05 |
1413,65±129,38 >0,05 <0,05 >0,05 |
|
Дослід 3 (радонова вода + тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) |
M±m P1 P2 P3 P4 |
1520,62±63,43 >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 |
1500,04±92,27 >0,05 <0,05 <0,05 >0,05 |
Примітки: 1. P1 – відмінності статистично вірогідні у порівнянні з інтактними тваринами;
2. P2 - відмінності статистично вірогідн у порівнянні з контролем;
3. Р3 - відмінності статистично вірогідні у порівнянні з дослідом 1;
4. Р4 - відмінності статистично вірогідні у порівнянні з дослідом 2.
Радонотерапія в поєднанні з фармакотерапією за показниками енергообміну (ЕП, ЕЗ, ІФ, Кпор, ТКД) справляє досить суттєву протекторну дію по відношенню до енергетичних реакцій, що відбуваються у мітохондріях тварин при експериментальній БЛП. Іншими словами, вживаний комплекс лікування перешкоджає дисбалансу в систем енергосинтез-енергоспоживання” за досліджуємих умов.
Висока пневмопротекторна активність запропонованого ФФК надала підстави для проведення його клінічної апробації на санаторному етапі відновного лікування дітей з РБ.
Респіраторна симптоматика, відзначена у хворих на РБ в періоді ремісії, представлена утрудненим носовим диханням (5,7%), кашлем (13,8%), а також патологічними фізикальними даними у легенях - жорстким диханням (22,8%), сухими (6,5%) та вологими (1,6%) хрипами. В 70,3% дітей відмічений комплекс ознак вегетативно дисфункції (блідість шкіри, темні периорбітальні кола, підвищен пітливість та втомлюваність, дратівливість).
Відхилення з боку загального аналізу периферійної крові зареєстровані у 45,5% пацієнтів з РБ і представлені деяким лейкоцитозом, який відповідає верхньому граничному значенню норми.
Обстеження ФЗД дітей виявило помірне (Р<0,05) зниження резервів дихання (ОФВ1 до 69,7%, ФЖЕЛ до 65,6% належної величини). Показники петлі „потік-об’єм засвідчують формування порушень прохідност бронхіального дерева, особливо на рівні крупних дихальних шляхів та бронхів середнього калібру (МОШ25 становить 57,2%, МОШ50 - 77,4% від належної величини (НВ), відповідно).
Підвищена ферментативна активність б-амілази сечі реєструвалась в 30,9% дітей з РБ.
Насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем знаходилось у межах норми.
У 39,8% пацієнтів спостерігалось порушення термографічної характеристики зон, відображуючих стан бронхо-легеневої системи, серед яких підвищення температури обопільно у надключичних та передньошийних лімфовузлах та у органах грудної клітки (ОГК) зафіксовано у 13,8% дітей; ізольована гіпертермія ділянки лімфовузлів - у 17,1% обстежених, в ОГК – лише в 1 (0,01%) дитини. Градієнт температур вищезазначених лімфовузлів у дітей з РБ перебільшував в середньому на 23% цей же показник в органах грудно клітки (ОГК), при цьому найбільша гіпертермія реєструвалась у надключичній ділянці.
За результатами порівняльної характеристики проведеного лікування у всіх 4 групах дітей з РБ відмічене, виражене в різній мірі, зменшення клінічної симптоматики РБ. Ознаки вегетативної дисфункції, зумовлені РБ, найбільш суттєво (у 96% обстежених) усували ФФК та інгаляції ТЗ з NАС, Рв і традиційне СКЛ приводили до зменшення даних проявів, відповідно у 66% і 54% пацієнтів. Після курсового застосування ФФК динаміка більшості симптомів, засвідчуючих покращення стану легень, була більш вираженою і значимо (Р<0,05) відрізнялась від такої у хворих 1 і 2 груп.
При оцінц динаміки показників еритроцитарного ланцюга гемопоезу відмічено збільшення вмісту гемоглобіну крові, яке було достовірно вищим у 2 групі дітей (на 37,1% більше порівняно з 1 групою). Після застосування всіх вивчених ЛК у дітей, хворих на РБ, відмічається зниження загальної кількості лейкоцитів крові.
Амілолітична активність сечі найбільш відчутно (в середньому на 41,3% при співставленні з показником контрольної групи) зменшується у дітей з РБ, яких проліковано з долученням до традиційної терапії курсу Рв, на другій позиції за цим показником знаходились пацієнти 4 групи (протеолітичний потенціал знижується на 31,7% відносно даних дітей 1 групи). Описані зміни, за нашим припущенням, можуть бути наслідком збільшення синтезу інгібіторів протеаз під впливом радону (Becker K., 2003; Hattori S., 2005).
Під впливом ФФК вірогідно (Р<0,05) збільшився інтегральний показник бронхіальної прохідност ОФВ1 (в середньому на 59,1% порівняно з показником контрольно групи), МОШ25 - на 39,6% (Р<0,05). Зазначені зміни засвідчують покращення бронхіальної прохідності, переважно на рівні крупних дихальних шляхів (рис. 1) та частково – у бронхах середнього калібру (зростання МОШ50 на 29,26%) відносно даних пацієнтів, що отримували традиційне СКЛ. Це супроводжувалось статистично значимим зростанням ФЖЄЛ (на 47,56%).
Покращення прохідност бронхів, спричинене ФФК, ймовірно, пояснюється зникненням запального набряку слизової бронхів під впливом лікувальних чинників, що входять до його складу.
При інтерпретац термограм у дітей з РБ, пролікованих ФФК, встановлено зниження градієнту температур у зоні надключичних та передньошийних лімфовузлів в середньому в 1,8 рази (Р<0,05) порівняно з аналогічним показником пацієнтів 1 (контрольної) групи, втім, повернути температуру даних ділянок до мезотермічної відмітки не вдалось у 5,9% обстежених. В ОГК пацієнтів 4 групи, спостерігалось повне відновлення терморельєфу (рис. 2).
Оскільки максимальний ефект бальнеолікування, розвивається через 1,5-3 місяці після його завершення (Соколова М.Ю, 2007), ми проаналізували віддалені результати лікування через рік після проведеної терапії. Так, в дітей з РБ через рік після терап ФФК частота рецидивів порівняно з контрольним показником достовірно знизилась в 2,1 рази, тривалість періоду загострення скоротилась на 45,9% протягом всього періоду катамнестичного спостереження (див. рис. 3).
Проведений економічний аналіз продемонстрував переваги лікувально-реабілітаційної програми з включенням ФФК (Рв та інгаляції ТЗ й NАС) - показник базової вартост медикаментозного лікування протягом першого року після реабілітації значимо знизився в 3,9 рази (Р<0,05) при порівнянні з групою контролю.
Підводячи підсумки наведеного клінічного фрагменту дослідження, можна аргументовано засвідчити суттєві переваги ФФК перед Рв або інгаляціями ТЗ з NАС щодо клінічних, термографічних та функціональних параметрів, покращення перебігу РБ та економічної ефективност СКЛ.
Отже, в результаті проведених досліджень розроблена модель запального процесу респіраторного тракту, за умов якої визначена комбінація лікарських засобів (ТЗ й NАС) з максимальною фармакотерапевтичною ефективністю. Втім, найбільш суттєво (при співставленні з монотерапією радоновою мінеральною водою або комбінацією ТЗ й NАС) розлади окислювального та енергетичного гомеостазу у щурів з моделюємою формою БЛП усував комплекс у складі радоно- і фармакотерапії. Експериментально доведені переваги вказаного ФФК перед Рв або ж інгаляціями ТЗ з NАС на тлі патологічного процесу дихальних шляхів коректно узгоджується з даними його клінічної апробації на етапі СКЛ у дітей, хворих на РБ, що дозволило виділити цю фармакофізіотерапевтичну композицію як найбільш ефективну і економічно вигідну серед решти вивчених лікувально-реабілітаційних комплексів.
Висока пневмопротекторна активність запропонованого ФФК зумовлена, на нашу думку, мультикомпонентним впливом його складників на одні з ключових ланок багатогранного патогенезу БЛП. При цьому точки прикладання дії фізіотерапевтичного та фармакологічних чинників лежать у різних площинах, що і зумовлює, ймовірно, потенціювання їх впливу. Варто взяти до уваги і те, що радонотерапія спричинює не тільки поступову сумацію ефектів від процедури до процедури, але і формує захисний структурно-метаболічний слід, забезпечуючи збереження лікувального ефекту в тривалому періоді післядії (Зубкова С.М., 2006).
