Реферат: Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з чехословацької республіки: історія переміщень та опрацювання в Україні (1945–2007)

Наступний історіографічний блок становлять праці дослідників, присвячені основним аспектам історії та функціонування документо- та бібліотеко-акумулюючих установ у міжвоєнній Чехословацькій Республіці та дол хніх колекцій. Це праці професійних архівістів Л. Лозенко (1994), Л. Яковлєвої (1994), Н. Топішко (1995), А. Кентія (2000), а також дослідників М. Мушинки (1996; 2005), П. Кеннеді Ґрімстед (2001; 2005), М. Палієнко (2006). Окремі аспекти функціонування МВБУ та долю його колекцій після закриття у 1948 р. досліджували також О. Пеленська, М. Няхайова, М. Сополига (2006). Нещодавно побачило світ комплексне дослідження М. Палієнко про історію створення та функціонування архівних центрів української еміграції, в тому числі УІК та МВБУ (2008).

Питання остаточної концентрації бібліотечного сегмента ПА взагал не вивчалися. М. Савка провела історико-бібліографічне дослідження українських періодичних видань у ЧСР міжвоєнного періоду (2002). О. Заремба дослідила видавничу та бібліотечну діяльность української еміграції в ЧСР (2006). І книга стала у пригоді для уточнення складу фондів як власне ПА, так бібліотечного масиву, що зберігається в ДНАБ. Але першою, хто оприлюднив тезу про перебування друкованих видань, привезених із Праги, у фондах ДНАБ, була Л. Лозенко. Наступний крок зробила П. Кеннеді Ґрімстед, яка ініціювала попередній пошук печаток УВУ та Української читальні ім. Т. Шевченка в Празі на початку 2000-х, відбитки яких було виявлено у понад 625 виданнях.

Проаналізовано сім груп джерел, використаних у дисертаційному дослідженні: 1) інституційні архіви (описи 2 і 7 фонду № 14, ГАУ при Раді Міністрів УРСР; опис 1 і 2 фонду № 4703, ЦДІА УРСР у м. Києві); 2) діловодні, поточний і внутрішній архіви (ДНАБ, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного); 3) колекції документів ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного та ЦДАВО України (117 справ опису 1 фонду № 544, Колекція фотоальбомів з МВБУ, м. Прага; окремі фонди ПА відповідно); 4) НДА (справи понад 400 еміграційних фондів у ЦДАВО України; справи фондів: № 269, Український музей у Празі, у ЦДАГО України; № 544, Колекція книжкової графіки (відбитки), у ЦДАМЛМ України; переліки, реєстри та описи справ, путівники по архівних зібраннях українських, російських, чеських і словацьких архівів); 5) офіційний веб-портал ДКАУ "Архіви України": матеріали спеціального розділу “Архіви, повернут передані в Україну", різножанрові онлайнові бібліографічні й архівн довідники (зокрема, розділ "Зарубіжна архівна україніка"); 6) книжковий та журнально-газетний сегменти еміграційної україніки у ДНАБ, де об’єктом аналізу виступала кожна друкована одиниця (обсягом понад 20 тис. од.); 7) специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. – один із нструментів реконструкції первісного складу колекцій УІК та МВБУ (кумулятивний звіт А. Животка про діяльність УІК за 1930–1940 рр., "Вісти МВБУ" за 1925–1938 рр.).

Другий розділ "Феномен "Празького архіву": повоєнні трансформації від публічних колекцій до спецфондів" досліджує повоєнну сторію переміщень та ОР ПА. Проаналізовано обставини, розміри та умови передавань 1945 1958 рр. та, наскільки можливо, 1983 р. Показано, що процес переміщення документальних масивів українських діячів еміграції міжвоєнного періоду як з ЧСР, так і з інших країн підпорядковувався переважно одній меті: концентрац цих матеріалів в українських архівах для подальшої ОР. Тому надходження наступних років перемішувалися з попередніми, зовсім не бралися до уваги місце походження документів та первісний склад колекцій. Констатовано відсутність документальних свідчень про передавання 1948 р., згадуване М. Мушинкою М. Палієнко.

Проаналізовано ОР та архівне опрацювання ПА у Спеціальному відділ таємних фондів (далі – ТФ) ЦДІА УРСР у м. Києві у 1945–1950 рр. Розглянуто темпи, види та обсяги архіво-технічного опрацювання фондів. Проаналізовано види ОР еміграційних матеріалів: складання списків-довідників, характеристик, сторичних довідок, взяття на облік "к/р елементу" шляхом вливання карток до картотеки. Показано роль центрального органу управління архівною справою в організації цієї роботи. Коротко охарактеризовано кінцевий результат ОР фондів – Картотеку на "к/р елемент", виявлену у ЦДАВО України, зокрема, методику складання карток.

Досліджено історію зберігання, опрацювання та використання еміграційних фондів у спецфондах ЦДІА УРСР у м. Києві та Центрального державного архіву Жовтневої революції (далі – ЦДАЖР) УРСР у 1950-му наприкінці 1980-х рр. Опрацювання надходження 1958 р., як і раніше, було підпорядковано "оперативним" цілям; фонди впорядковувалися за скороченим циклом. На відміну від ОР матеріалів УІК, яка велася до останнього аркуша, ОР матеріалів 1958 р. надходження припинили у 1962 р. через безперспективність. У 1964 р. надійшла директива Головархіву про знищення основних результатів ОР. Картотека залишилася єдиним практичним результатом грандіозного "архівного проекту" спецслужб 1940–1950-х рр. З певних причин вона пережила акцію "утилізації" 1964 р.

Видовий склад матеріалів, переданих у 1945 р., відрізнявся від переданих у 1958 р. більшою кількістю особових фондів. Надходження обох років мають фонди провідних освітніх установ та організацій (УВУ, УГА, Український громадський комітет тощо). Кінцевий обсяг переданих матеріалів у 1945 р. становив 215 фондів, у 1958 р. – 173 фонди.

Л. Лозенко зробила висновок про розпорошення ПА шляхом передавання у 1963 р. частини фондів, ідентифікованих нею як матеріали ПА надходження 1958 р., до семи державних архівів УРСР. Однак з’ясовано, що обсяг документів, переданих у 1963 р., становив бл. 50 од. зб., що у порівнянні з масивом ПА у ЦДАВО України (бл. 30 тис. од. зб.) є мізерним. З іншого боку, при передаванні матеріалів переважно виходили з професійної доцільності приєднання окремих справ до вже існуючого фонду, якщо навіть останній зберігається в ншому архіві.

Третій розділ "Відкриті архіви: зібрання Українського історичного кабінету та Музею визвольної боротьби України в кінцевих депозитаріях фондів (кінець 1980-х – 2007)" досліджує окремі сегменти ПА в українських та зарубіжних архівах. Проаналізовано “празькі” колекції у ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, ЦДАГО та ЦДАМЛМ України. Встановлено, що найменшим сегментом ПА книжкова графіка фонду № 544 ЦДАМЛМ України, на 391-й одиниці зберігання якого виявлено печатки МВБУ. Через специфіку матеріалів розсекречення розпочалося вже у 1983 р. Фотодокументальний сегмент ПА має складнішу історію, оскільки складається з надходжень 1945 і 1958 рр. Те, що надійшло до архіву у 1945 р., розчинилось у фондах. Надходження ж 1958 р. представлено на сьогодні 26-ма альбомами МВБУ. Встановлено ймовірні дати їхнього опрацювання в архіві: 1960, 1964, 1968, 1981 рр. Проаналізовано видовий склад цих альбомів. Інша складова ПА перебуває на зберіганні у ЦДАГО України: матеріали нинішнього фонду  269 походять з МВБУ, УІК та інших осередків української еміграції, тож назва фонду "Український музей у Празі" є досить умовною. Опрацювання цього сегмента ПА проводилося з 1993 по 1997 рр. З 2007 р. фонд відкрито для публічного доступу.

У ЦДАВО України – основному депозитарію архівних еміграційних зібрань – встановлено приналежність і віднесено до ПА 323 фонди, що складає 28129 справ і 4 кілограми розсипу (за даними обліку 1945 р.), а у 94-х фондах еміграційного походження (про яких НДА не має відомостей стосовно їхнього походження з "празького" еміграційного осередку) – 1887 справ. Шляхом зіставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів (194 фонди) та списків 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання переданих із Праги матеріалів, які було передано з Праги, – з наявними інституційним переліком та переліком особових фондів ПА (1990-ті рр.), виявлено матеріали "празького" еміграційного комплексу. Зіставлення справ фондів, списків 1952 р. та 1962 р. зі списком УІК дозволило осягнути процес опрацювання фондів та додати до переліку "празьких" фондів ще – принаймні 39 фондів.

Проаналізовано наявні в сучасній історіографії думки та наведено шляхи складання довідника-путівника по зібраннях ПА, складовою якого має бути каталог еміграційної україніки у фондах ДНАБ. Інформаційний потенціал реєстраційних книг та списків надходжень до УІК та МВБУ дає можливості для переходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуц належності до ПА. Ретельна кореляція даних усіх облікових і поточних діловодних документів УІК, МВБУ та нинішніх кінцевих депозитаріїв матеріалів ПА в Україн необхідною умовою подальших "реконструктивних" робіт. Невід’ємною складовою реконструйованого масиву ПА має стати кінцевий "продукт" ОР Картотека на "к/р елемент" (за попередніми даними, вона нарахову понад 300 тис. карток на бл. 100 тис. осіб).

Документи ПА опинилися в результаті переміщень (1945–1983) у державних архівах України (ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України; по кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові). Державний архів Тернопільської області одержав документи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщення документів (1990-ті рр.). Встановлено місця сучасного зберігання окремих сегментів ПА, а також українського еміграційного масиву у Чеській Республіц Словаччині, який відклався в результаті функціонування українських інституцій діяльності осіб у ЧСР міжвоєнного періоду, але не був переміщений в Україну. У додатках наведено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА в архівах України, передусім – його найбільшого сегмента у ЦДАВО України (додатки К, Л).

Четвертий розділ "Бібліотечний сегмент "Празького архіву" у фондах Державної наукової архівної бібліотеки: реконструкція довоєнних еміграційних колекцій" розглядає колишній спецфонд ДНАБ як середовище функціонування бібліотечних зібрань та аналізує їхні атрибутивні ознаки. Завдяки діловодному та поточному архівам ДНАБ вдалося простежити опрацювання у 1946 р. друкованих видань, отриманих з Праги 1945 р. Про опрацювання надходження 1958 р. документальних відомостей не виявлено. Проведено періодизацію сторії спецфонду, відповідно до основних видів і напрямків робіт з бібліотечними фондами. Встановлено, що під час акції знищення дублетних примірників у 1966 та 1983 рр. було назавжди втрачено складову бібліотечного сегмента ПА. Проаналізовано результати атрибутивної роботи, проведено співробітниками ДНАБ у 2000-х рр. Їхній доробок дав можливість додати до списку друкованих видань ПА 129 книг і брошур іноземного фонду. Викладено методичн засади проведеного атрибутивного пошуку: безумовні та умовні ознаки приналежності до ПА, принцип "фінальності", поняття "друкована одиниця" (далі друк. од.). Встановлено загальну кількість "празьких" одиниць: 1829 книг і брошур, 1152 підшивки журналів
(2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичних видань 2319 підшивок (16562 друк. од.); кількість потенційно "празьких" друкованих одиниць складає близько 900 книг і брошур, та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань.

Проаналізовано атрибутивні ознаки книжкового фонду. Встановлено, що найбільшою групою ознак є печатки, в тому числі накладні, автографи/дарчі та екслібриси. Більшість печаток належать УВУ та установам Українсько господарської академії. Інформативною є група дарчих, яка дає можливість розширити знання про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого. Екслібриси дають змогу частково реконструювати приватні книжкові колекції та доповнити портрети діячів відомостями біографічного характеру. Подвійні атрибутивні ознаки уможливлюють простеження історії переміщення книг у просторі й часі.

Досліджено атрибутивні ознаки журнального фонду. Група адрес осіб у ньому є значно меншою, ніж у газетному фонді. Виявлено велику кількість адрес МВБУ. Дарчих та автографів ідентифіковано набагато менше, ніж по книжковому фонду. Випадки подвійної атрибуції є більш інформативними, аніж у книжковому та газетному фондах. Більшість друкованих одиниць цієї групи мають печатку як кінцеву атрибутивну ознаку, і близько третини їх складають журнали з печатками МВБУ. Великою групою є також залишки адрес, поштових штемпелів тощо.

Ідентифіковано власників та адресатів газетного фонду. Через специфіку формату газет та малу вагу їх часто надсилали з приклеєною адресою та маркою, без конверта. Значний масив марок та адрес зберігся до сьогодні. Найбільше виявлено адрес МВБУ, окрім того – 49-ти установ у ЧСР. Велику групу становлять видання, адресовані або належні кубанським організаціям та установам (виявлено понад 1910 печаток "Читальні товариства кубанців в ЧСР"). Газетному фонду властива група виправлених та неповних адрес, які, тим не менше, дають можливість ідентифікації друкованих одиниць як частини ПА.

У висновках сформульовано основні результати дослідження, які виносяться на захист:

1. В історії переміщень ПА виділено три етапи: 1945, 1958 та 1983 рр. Встановлено додаткові обставини останнього передавання. Доведено, що основними причинами переміщення архівних і бібліотечних комплексів українсько еміграції з Чехословацької Республіки були ідеологічні міркування та "оперативні" потреби спецслужб. Опрацьовані джерела дають підстави для спростування деяких міфологем, що побутують в історіографії починаючи з кінця 1980-х рр., зокрема, щодо не засвідченого документально передавання архівів з Чехословацької Республіки до УРСР 1948 р.

Шляхом співставлення обсягу документів, переданих у 1963 р., з наявним сегментом ПА у ЦДАВО України, а також аналізу змісту та традиційно практики приєднання нових матеріалів до вже існуючих фондів спростовано твердження про розпорошення "празьких" архівів по регіональних архівосховищах України у повоєнні роки. Якщо ж розглядати комплекс ПА як сукупність документальних матеріалів, створених українськими емігрантами в ЧСР (без участі офіційних установ Підкарпатської Русі та осіб, які постійно мешкали на цій території і не були пов’язані з еміграційними центрами у Празі), в вропейських та американських країнах у міжвоєнний період та в роки Друго світової війни, то слід визнати, що ці архіви було розподілено лише між нинішніми центральними архівами України – ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України. По кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові. До ДА Тернопільської області надійшли документи від приватно особи, а не в порядку централізованого переміщення документів. Щодо матеріалів, переданих у 1990–2000-х рр., то вони вже фондувалися за загальним профілем установи-отримувача, а також за наявністю у ній споріднених фондів.

2. Найбільш інтенсивно фонди розроблялися у другій половин 40-х рр. Встановлено види ОР: підготовка списків-довідників, історичних довідок та характеристик, взяття на облік шляхом складання карток та вливання х до картотеки, надсилання результатів ОР до Архівного управління УРСР відповідно до вказівок, що надходили з республіканського і союзного центрів. Окреслено фонди, які підлягали першочерговому опрацюванню: особові фонди; фонди освітніх установ; архіви допомогових комітетів, – усі вони апріорно містять велику кількість особової інформації. Зроблено висновок про прагматично-споживацький підхід до опрацювання цих матеріалів, зумовлений політичними та ідеологічними чинниками: воно тривало лише доти, доки ставало можливим посилання на номери аркуші справ при підготовці звітів про виявлення "к/р елементів", після чого припинялося. Оскільки спроби використати результати ОР еміграційних матеріалів виявилися марними, на початку 1960-х рр. її було припинено, а в 1964 р. видано директиву Головархіву про знищення основних результатів цієї роботи. З початку 1970-х рр., після концентрації основного масиву ПА в ЦДАЖР УРСР у Києві, рух і використання фондів практично припинилися. Період "спокою" для еміграційних матеріалів закінчився наприкінці 1980-х на початку 1990-х рр. у зв’язку з масштабним розсекреченням документів, які почали вводити до наукового обігу. Отже, загалом упродовж кількох повоєнних десятиліть диними користувачами "таємної" документної інформації фондів ПА були спецслужби.

3. Віднайдено один із основних результатів ОР ПА – Картотеку обсягом близько 300 тис. карток на щонайменше 100 тис. учасників українського визвольного руху першої половини ХХ ст., кваліфікованих радянським режимом як "к/р елемент". Картотека є унікальним архівно-енциклопедичним довідников і своєрідною кумулятивною "базою даних" зразка 1950-х рр.

4. Досліджено перебіг науково-технічного опрацювання фондів за скороченим циклом, яке тривало від надходження матеріалів 1945 р. до початку 1960-х рр., та подальше використання документів ПА виключно в ідеологічних цілях. З’ясовано, що передавання матеріалів 1945 р. надходження до ЦДАЖР УРСР у Харкові після закінчення їхнього опрацювання на початку 1950-х рр. не було одномоментним процесом. Аналіз перебігу та результату опрацювання надходження 1958 р. дозволив встановити, що формально документи обліковувалися за відділом республіканських фондів ЦДІА УРСР у м. Києві, однак фактично опрацювання (в тому числі ОР) проводилося у відділі ТФ цього архіву, куди офіційно передали опрацьовані фонди; на початку 1970-х рр. вони об’єдналися з "харківським" комплексом ПА у ЦДАЖР УРСР.

5. Встановлено кількісні та змістові характеристики сегментів ПА в ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДАГО України, включно з сторією їхнього надходження до вказаних архівосховищ, опрацювання переведення документів ПА на режим відкритого зберігання. Виявлено атрибутивн ознаки бл. 400 документів (117 од. зб.) фонду № 544 ЦДАМЛМ України. Досліджено 26 альбомів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, віднесених до фондів МВБУ. З’ясовано обставини надходження та процес опрацювання матеріалів нинішнього фонду № 269 до ЦДАГО України. Встановлено місця сучасного зберігання елементів ПА та українського еміграційного масиву за межами України, який відкладався в результаті функціонування українських інституцій та діяльност осіб у Чехословацькій Республіці міжвоєнного періоду, але опинився "поза увагою" УІК та МВБУ, зокрема: Національний архів у Празі; Літературний архів пам’яток національного письменства у Празі; Слов’янська бібліотека; Музей української культури у Свиднику; Караскова галерея у Празі; деякі земельні, обласні та міські архіви Чеської Республіки; архіви Академії наук, університетів, деякі інші відомчі архіви.

6. На базі комплексного використання внутрішньоархівної обліково документації проведено аналіз найбільшого сегмента ПА, що зберігається у ЦДАВО України. Шляхом співставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів, та списків фондів 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання матеріалів ПА – зі складеними у 1990-х рр. інституційним та особовим переліками фондів ПА встановлено ймовірність внесення до цих переліків "зайвих", "непразьких" фондів, утім, таки еміграційного походження; низку фондів запропоновано додатково внести до переліків. У результаті ретельної фіксації відомостей про опрацювання документів, отриманих з ЧСР, складено таблицю із зазначенням кількості та часу опрацювання того чи ншого фонду.

7. Проведено поодиничний перегляд понад 20 тис. примірників книжок брошур та номерів журналів і газет колишнього спецфонду ДНАБ, де зберігається друкований сегмент ПА, з метою виявлення атрибутивних ознак приналежності до "празького" еміграційного масиву. Розроблено й обґрунтовано методику атрибуц з поділом на умовні та безумовні атрибутивні ознаки. В результаті пошуку беззастережно віднесено до ПА 1829 книг і брошур, а також 1152 підшивки журналів (2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичних видань – 2319 підшивок (16562 друк. од.). Групу, що включа примірники ймовірно "празького" походження, складають бл. 900 книг брошур та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань. Виявлений комплекс дає змогу розширити відомості про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого; отримати відомост біографічного характеру шляхом співставлення адрес і дарчих написів з роками друкованих видань, у яких ці адреси та дарчі містяться; дістати уявлення про особливості функціонування і комплектування бібліотек інституцій, чиї печатки або автографи були виявлені.

8. Досліджено діловодний та поточний архіви ДНАБ, які дозволили простежити опрацювання еміграційних матеріалів у бібліотеці. Відносно невелику частину атрибутивних ознак можна, ймовірно, пояснити фактом утилізац дублетних і таких, що не мають "наукової цінності" і "практичного значення" видань (стандартна для актів експертизи формула-вирок), що було санкціоновано згори і проведено без урахування специфіки бібліотечного спецфонду. Виявлені матеріали можуть стати важливим джерелом для дослідження сторії спецфондів та загалом бібліотечної справи України другої половини ХХ ст.

9. Окреслено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА в ЦДАВО України; складено попередній перелік фондів ПА архіву (додаток Л), що налічує 323 фонди (28129 справ і 4 кг розсипу). Виокремлено 94 фонди еміграційного походження обсягом у 1887 справ, які можуть мати елементи ПА. Проаналізовано два наявні переліки фондів ПА ЦДАВО України. Їх скорельовано з справами фондів та списками 1952 і 1962 рр., що дало змогу дослідити процеси науково-технічного опрацювання фондів.

10. Проаналізовано наявні в історіографії думки стосовно доцільності та можливості наукової реконструкції первісного складу ПА. Інформаційний потенціал реєстраційних книг та відомостей про надходження до УІК та МВБУ відкриваає певні можливості для переходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуції належності до ПА. Зрозуміло, марно сподіватися на стовідсоткове відновлення змісту колекції УІК і МВБУ станом на середину – кінець 1940-х рр. Але ретельне співставлення відомостей про передавання архівних матеріалів до УІК чи МВБУ з їхніх облікових та поточних документів з документальними масивами ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДІА України, м. Львів, дасть змогу встановити "генеалогію" принаймні частини документів. Важливими складовими наукової реконструкції мають стати каталог друкованих видань ПА, виявлених у ДНАБ, та введення до наукового обігу Картотеки на "к/р елемент" – унікального біографічного та джерелознавчого інструментарію для дослідження доби Української революції 1917–1921 рр. та української еміграц міжвоєнного періоду.

11. Проведено попередню реконструкцію архівних і бібліотечних колекцій ПА після всіх переміщень, концентрацій та перефондувань. У результат вперше складено Зведений перелік фондів ПА в архівах та бібліотеках України. Загальний обсяг матеріалів безумовного архівного сегмента ПА в українських архівах становить: 33030 справ, 73 кг розсипу (за обліковими даними 1940–1950-х рр.), 3514 фотодокументів; умовний масив ПА (документи еміграційного походження, фонди яких можуть мати атрибутивні ознаки ПА) сягає 1887 справ. Обсяг друкованого сегмента безумовної приналежності до ПА: 290 од. зб. з колекцій ЦДАМЛМ та ЦДАГО України; 1879 книг і брошур; 2320 підшивок журналів і газет з фондів ДНАБ (16569 друк. од.). Умовно до ПА віднесено ще 2400 книг і брошур та 390 підшивок журналів і газет (2072 друк. од.).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боряк Т. Організаційно-фінансові засади функціонування еміграційних інституцій у Чехо-Словацькій Республіці в 1920–1930-х рр. (за фондами ЦДАВО України) / Т. Боряк // Архіви України. – 2004. – № 4–6. С. 175–184.

2. Боряк Т. Особові фонди українських діячів культури та науки в Державному центральному архіві в Празі / Т. Боряк // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія "Історія". – 2005. 77–79. – С. 111–112.

3. Боряк Т. [Архівні джерела з історії переміщень та опрацювання ПА] / Т. Боряк // Ґрімстед Патриція Кеннеді. "Празьк архіви" у Києві та Москві. Повоєнні розшуки і вивезення еміграційно архівної україніки / Патриція Кеннеді Ґрімстед. – К.: ДЦЗД НАФ, 2005. – С. 67–234.

4. Боряк Т. До питання атрибуції збірки фотодокументів МВБУ та УІК (за матеріалами ЦДАВО та ЦДКФФА України) / Т. Боряк // Muzeum osvobozeneckйho boje Ukrajiny. K 80. vэroин zaloћenн: sbornнk pшнspмvkщ z konference (Praha, 12. –
14. шнjna 2005). – [Sestavila Dagmar Petiљkovб] / Nбrodnн knihovna Иeskй republiky – Slovanskб knihovna. – Praha, 2006. – С. 91–100.

5. Боряк Т. "Празький архів": історія переміщень, опрацювання та сучасний стан (1945–2007) / Т. Боряк // Бібліотечний вісник. 2008. – № 4. – С. 19–24.

6. Боряк Т. Переміщення “Празького архіву” українсько еміграції з Праги до Києва (1945–1983) / Т. Боряк // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С. 30–38.

7. Боряк Т. Чехословацкая Республика как среда обитания украинской эмиграции между двумя мировыми войнами / Т. Боряк // Пытанн мастацтваузнавства этнологіі і фалькларыстыкі. Вып. 4 / Ін-т мастацтваЎзнавства, этнограф фальклору імя К. Крапівы НАН Беларусі; навук. рэд. А. І. Лакотка. – Мінск: Права і экономіка, 2008. – С. 194–199.

8. Боряк Т. Робота трофейних бригад з повернення вивезених нацистами українських архівів / Т. Боряк // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: матеріали П’ятої міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20–22 травня 2008 р.) / Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і туризму України, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв [та ін.]. – К., 2008. С. 198–199.

9. Боряк Т. "Празькі" бібліотечні зібрання у фондах Державної наукової архівної біблiотеки: реконструкція еміграційних колекцій міжвоєнної Чехословаччини / Т. Боряк // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. Чернівці: Рута, 2008. – Вип. 378–379. – С. 186–188.