Реферат: Антиоксидантна терапія у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою
Статистична обробка результатів дослідження проведена на комп’ютері IBM PC/AT Pentium з використанням t-критерію Стьюдента, z-критерію, та коефіцієнту рангової кореляції Спірмена за допомогою програмних пакетів МS Office XP (ліцензія №18431447 від 19.11. 2004). Статистично достовірними вважали результати із значенням р<0,05.
На наступній сторінці автореферату розміщено зведену таблицю розподілу хворих за групами (таблиця 1).
Таблиця 1. Характеристика обстежених хворих з ТЧМТ і розподіл за
групами.
Група хворих | Вік | СГ (чол. /жін) |
ІГ (чол. /жін) |
ЕГ (чол. /жін) |
Група 1 (n=25) |
21 – 30 | 3 (3/0) | - | 2 (2/0) |
31 – 40 | 4 (3/1) | - | 1 (1/0) | |
41 – 50 | 4 (3/1) | 4 (2/2) | - | |
51 – 60 | 3 (3/0) | 4 (2/2) | - | |
Група 2 (n=51) |
21 – 30 | 6 (4/2) | - | 4 (4/0) |
31 – 40 | 7 (5/2) | 2 (1/1) | 2 (1/1) | |
41 – 50 | 7 (5/2) | 5 (4/1) | 1 (1/0) | |
51 – 60 | 9 (6/3) | 8 (5/3) | - | |
Група 3 (n=6) |
21 – 30 | - | - | - |
31 – 40 | 2 (2/0) | - | - | |
41 – 50 | 2 (2/0) | 1 (1/0) | - | |
51 – 60 | - | 1 (1/0) | - | |
Група 4 (n=8) |
21 – 30 | 2 (2/0) | - | - |
31 – 40 | 2 (2/0) | - | - | |
41 – 50 | 1 (1/0) | 1 (1/0) | 1 (1/0) | |
51 – 60 | - | 1 (1/0) | - | |
Група 5 (n=6) |
21 – 30 | 1 (1/0) | - | - |
31 – 40 | 2 (2/0) | - | - | |
41 – 50 | 1 (1/0) | 1 (1/0) | - | |
51 – 60 | - | 1 (1/0) | - | |
Група 6 (n=10) |
21 – 30 | 1 (1/0) | - | 1 (1/0) |
31 – 40 | 2 (2/0) | - | - | |
41 – 50 | 3 (3/0) | 1 (1/0) | - | |
51 – 60 | - | 2 (2/0) | - |
Примітка. СГ – субдуральна гематома; ІГ – інтрацеребральна гематома; ЕГ – епідуральна гематома.
Дані хемілюмінесцентного аналізу плазми крові з яремної вени пацієнтів з ТЧМТ порівнювали з показниками надслабкого світлення плазми крові 20 здорових донорів з вен ліктьового згину. . Негайно після операції і наприкінці 1-ї доби інтенсивної терапії у постраждалих з ТЧМТ виявлено ознаки надмірної активації процесів ВРО. Середн показники максимуму індукованого світлення у донорів склали Мах = 208 ± 44 імп. / с, а світлосума за 180 с S = 21526 ± 1358 імп. Значення величини кута t, що відбиває спроможність антиоксидантних систем організму, у донорів коливалася в межах 82° - 88° і прагнула до 90°. В протилежність – максимальна нтенсивність індукованої хемілюмінесценції і світлосума надслабкого світлення в усіх хворих були вищими у порівнянні з донорами більш ніж у 1,5 разу. По мір продовження інтенсивної терапії з антиоксидантним захистом мозку надалі було встановлено, що показники активності ВРО зменшуються в усіх групах що вивчали. Проте, на основі даних статистичного аналізу було знайдено, що оптимальним методом антиоксидантного захисту ЦНС було використання схеми лікування, яка включала комбіноване застосування α-токоферолу, вітаміну С в сполуці з тривалими нфузіями емоксипіну в дозі 10 мг / кг на добу. До кінця 1-ї доби показник Мах ндукованого світлення достовірно (р=2,941Е–13) знижувався з 346 ± 48 до 219 ± 38 імп / с, а світлосума за 180 с – з 30018 ± 1827 до 22068 ± 1470 імп. (р=4,68Е–21). Суттєво зростала величина кута, що був утворений спалахом індукованого надслабкого світлення. Вона зростала з 67 ± 7 до 78 ± 5 градуса (р=8,236Е–08), що свідчило про посилення антиоксидантної ланки про-антиоксидантної системи. При використанні схеми лікування, основою якої було введення α-токоферолу вітаміну С (група 1), досягнення необхідного антиоксидантного ефекту запізнювалося у порівнянні з швидкою дією емоксипіну. До кінця 1-ї доби після нейрохірургічної корекції максимальна активність індукованого світлення достовірно не змінювалася: Мах знижався тільки з 360 ± 64 до 342 ± 66 імп /с (р=0,539), а світлосума S – з 30314 ± 2032 до 30117 ± 1714 імп (р=0,217). Кут спалаху залишався достатньо гострим. Він змінився з 68 ± 6 до 67 ± 8 градуса та чітко відбивав наявність недостатності антиоксидантно системи. Зниження дози емоксипіну до 5 мг/кг погіршувало результати дослідження активності ВРО (група 4). При порівнянні з тими, що мали місце у хворих 2- групи. Та в порівнянні з показниками активності ВРО у пацієнтів групи 1 вони мали суттєву перевагу. Мах індукованого світлення до кінця 1-ї доби після операції знижувався з 342 ± 51 до 249 ± 68 імп / с (р=0,008), світлосума S зменшувалася з 30096 ± 1865 до 26215 ± 1522 імп. (р=0,0004). Величина кута спалаху τ зростала з 66±5 до 70 ± 5 градуса. Проте при порівнянні з групою 2 була меншою (р=0,0011). Гіршим варіантом було зниження дози емоксипіну до 1 мг/кг на добу. (група 3) В такому разі активність вільнорадикальних процесів в ЦНС постраждалих не відрізнялася від тих показників, які були одержані при дослідженні 1-ї групи хворих, де емоксипін не був застосований. Підвищення дози емоксипіну до 15 мг/кг на добу (група 5) для антиоксидантного захисту переваг не мало. Далі розміщено всі результати вивчення активності ВРО в ЦНС хворих з травмою головного мозку.
Таблиця 2. Динаміка показників снадслабкого світлення (M±σ) у хворих з ТЧМТ. |
6 n=10 |
335±49* 30064±1835* 67±7* |
244±48* 24878±1502* 68±5* |
250±66* 25482±1536* 68±6* |
246±59* 24817±1492* 73±5* |
Примітка. В таблиці 2 значком * визначено наявність достовірної відміни від показників надслабкого світлення плазми крові здорових донорів за критерієм Стьюдента р<0,05. Значення Мах виражено в імпульсах за секунду, значення S виражено в імпульсах, значення кута τ виражено в градусах. |
5 n=6 |
351±43* 30216±1579* 64±7* |
216±73 22137±1673 79±5* |
214±69 21932±1657 79±5* |
212±54 21752±1430 80±5* |
||
4 n=8 |
342±51* 30096±1865* 66±5* |
249±68 26215±1522* 70±5* |
242±66 25480±1478* 72±5* |
236±61 22196±1489 73±4* |
||
3 n=6 |
328±40* 29718±1756* 68±7* |
307±71* 29433±1772* 67±8* |
316±75* 27929±1682* 69±6* |
308±72* 26357±1590* 70±5* |
||
2 n=24 |
346±48* 30018±1827* 67±7* |
219±38 22068±1470 78±5* |
224±62 22571±1486 78±5* |
214±49 21763±1433 80±5* |
||
1 n=10 |
360±64* 30314±2032* 68±6* |
342±66* 30117±1714* 67±8* |
325±63* 28622±1660* 69±6* |
291±58* 24903±1569* 72±4* |
||
Показ- ник БХЛ |
Max S τ |
Max S τ |
Max S τ |
Max S τ |
||
Доба ліку- вання |
Одразу після операції |
1 | 3 | 5 |
Таким чином, аналіз результатів біохемілюмінесцентного дослідження показав, що додаткове використання для захисту від шкідливої дії оксидантного стресу водорозчинних антиоксидантів із ряду 3-оксипіридіну (емоксипін в дозі 5 – 15 мг/кг на добу мало перевагу перед схемою лікування, що була побудована, в основному, на застосуванн жиророзчинного α-токоферолу. Це підтверджувалося і даними, що були одержані при обстеженні пацієнтів 6-ї групи, де α-токоферол не використовувався. У кінці 1-ї доби в групі 6 Мах знизився з 335 ± 49 до 244 ± 48 імп / с, (р=0,0005), світлосума S зменшувалася з 30064 ± 1835 до 24878 ± 1502 імп. (р=1,826Е–06). Однак кут спалаху залишався гострим. Він дорівнював 68 ± 5 градуса і достовірно (р=1,292Е–05) відрізнявся від аналогічного показника хворих групи 2. Подальше дослідження показало. що повне відмовлення від використання α-токоферолу (група 6) приводило до погіршення показників ндукованого надслабкого світлення плазми крові з яремної вени постраждалих з ТЧМТ.
Протягом наступних 4-х діб показники активност ВРО в групі 6 суттєво не змінилися. Величина кута спалаху індуковано біохемілюмінесценції (БХЛ) на 3-ю добу після операції дорівнювала 68 ± 6 градуса, а на 5-ю добу – 73 ± 5 градуса. Це достовірно відрізнялося від показників донорів та хворих 2-ї групи (р= 8,96Е–06; 0,0003). Показники максимального значення інтенсивності індукованого надслабкого світлення на 5-у добу лікування складали в 2-й групі 214 ± 49 імп / с, а в групі 5 – 212 ± 54 мп / с, що за критерієм Стьюдента достовірно (р=3,68Е – 12; 0,0006) відрізнялося від стартових значень. Достовірно (р=7,05Е–22; 2,04Е–06) відрізнялися показники світлосуми Таким чином встановлено що для корекції високої активност вільнорадикальних реакцій в організмі хворих з травматичним пошкодженням головного мозку як водорозчинні (емоксипін), так і жиророзчинні антиоксиданти (α-токоферол) мають велике значення. В такому випадку швидкий антиоксидантний ефект емоксипіну, який добре проникає в усі водні простори організму, підкріплявся надалі включенням у метаболізм вітаміну Є.
У хворих, які не одержували емоксипіну (група 1), відновлення рівноваги між прооксидантною і антиоксидантною ланкою відбувалося повільно. Показник Мах індукованої БХЛ на 3-ю добу був ще високим і дорівнював 325 ± 63 імп/с. Величина світлосуми продовжувала достовірно (р=6,89Е–15) відрізнятися від світлосуми донорів. Кут спалаху індукованої БХЛ практично не змінився становив 69 ± 6 градуса. Він і на 5-у добу дослідження не виріс до значень, що спостерігали в групах 2 і 5. Цей факт черговий раз показав, що в умовах тяжкого стресу при побудові захисту головного мозку на введенні жиророзчинних антиоксидантів потрібний ефект суттєво запізнюється. . Додаткове застосування емоксипіну в дозі 1 мг / кг на добу (група 3) проблеми не вирішувала. У постраждалих, як одержували таку терапію, показники активності ВРО визнано найгіршими. На 5-у добу дослідження в 3-й групі зареєстровані найвищі середні значення ндукованого надслабкого світлення. Мах індукована активність дорівнювала 308 ± 72 імп/с, а світлосума S становила 26357 ± 1590 імп. Величина кута спалаху була найменшою – 70 ± 5 градуса і продовжувала достовірно (р=7,477Е–05) відрізнятися від величини, що спостерігали у хворих групи 2. Підвищення дози емоксипіну до 5 мг / кг на добу (група 4) покращувало результати. Показник Мах індукованої БХЛ на 3-ю і 5-у добу продовжував плавно знижатися і в кінці дослідження становив 236 ± 61 імп/с, що не відрізнялося від даних донорів (р=0,639). Світлосума протягом обстеження зменшилася з 30096 ± 1865 до 22196 ± 1489 імп. Проте кут спалаху індукованої БХЛ, що дорівнював на 3-ю добу 72 ± 5 градуса, а на 5-у добу 73 ± 4 градуса, в обох випадках ще достовірно відрізнявся від даних 2- групи (р=0,0066; 0,001). В протилежність тому, підвищення дози емоксипіну до 15 мг/кг на добу (5 група) не мало переваги для усування високої активності ВРО над ефектом, що спостерігали у пацієнтів групи 2. Показники Мах, S та τ у хворих 2-ї і 5-ї груп вже на першу добу достовірно не відрізнялися. Можна констатувати, що найкраща динаміка показників активності ВРО в ЦНС хворих з травматичними пошкодженнями головного мозку спостерігалася при комбінованому застосуванні жиророзчинних (α-токоферол) і водорозчинних (емоксипін) антиоксидантів. Оптимальною дозою емоксипіну визнане його використання у кількості 10 мг / кг на добу.